Вірш-ремінісценція перших днів…
“Найдовший місяць лютий”
На годиннику три сорок (3:40)…
Не було ще в місці корок.
Ще б дорослі й діти спали,
Якби ці не «завітали»…
Прокидайся, доню хутко!
І збирайся дуже прудко.
З переляку і в страйху
Крикнув батько на даху.
Мати в стресі, по кімнаті,
Речі кидає в халаті.
Діти всі кричать і плачуть.
По диванах вже не скачуть.
Машини, кругом й затори.
Перші в дирах є забори…
Наші в спротив міцно стали
Визволителі не знали.
Що без квітів, хліба й солі
Будуть гинути на полі.
Все летить, навколо хаос…
Без пального стане Ланос.
Їдуть хлопці з-за кордону,
Щоб тримати оборону.
Боронити дім свій будуть
День цей вічно не забудуть.
Розгорнулись блок-пости,
І взриваються мости.
По околицях траншеї
Їсти варять дівки-феї.
Той же варить їжаки,
В них застрягнуть хробаки.
Лютий місяць, хто б подумав,
Що сусід нам, цей, задумав.
Це найдовший місяць лютий…
Кровʼю й болем він окутий.
Duard Voit (лютий 2023 р.)