Black Hawk
Особиста думка та спостереження
Це зухвало, сміливо й по-чоловічому.
Концентрація сталевих яєць на квадратний метр — зашкалює.
Від екіпажів чорних пташок — до замикаючого спецпризначенця.
Планування, підготовка у стислі терміни, відпрацювання сценаріїв «на швидку руку», екіпірування, боєкомплект, завантаження, переліт, гранично мала висота, адреналін.
Кіл-зона, висадка, час — на секунди, зліт і відхід із небезпечної зони...
На землі — орієнтування і початок роботи спецпризначенців. Упевнений, що кожен із них — професіонал.
Щодо доцільності саме таких зухвалих дій. Так, це виправдано. Бо піхота, на позиціях, вірить і чекає підмоги.
І підмога приходить.
А як вона прибула — це вже деталі.
Вертушки не збили — це вже успіх.
Спецпризначенці закріпилися в промзоні — це вже успіх.
Піхота, на землі, з’єдналася з десантом — це теж успіх.
Клин спрацював — значить, задум був правильний, а завдання виконане, надалі робота триває.
І це значно краще, ніж рухатися пішки, на мотах чи броні десятки кілометрів, в болоті, кілька діб — під ворожими дронами.
Усе інше — це рефлексія, підживлена вкидами рф.
Війна — це театр, і всі способи та варіанти треба брати до уваги.
Ну й, звичайно: у перемоги багато батьків, а поразка завжди сирота.
Тимурівці ГУР, як завжди, на висоті. 🤝