Російський суховантаж «Омський-107», уражений дроном в Чорному морі, як якийсь мішок з гівном викинуло на берег біля селища Аладжали поблизу Стамбула [Туреччина]
Судно біля берега сіло на мілину і перетворилося на місцеву пам'ятку, коли подивитися на покинутий підбитий корабель уздовж берега зібралися натовпи відпочивальників.
Останній сигнал системи AIS від «Омского-107» надійшов 2 серпня неподалік Новоросійська — отже, атака, найімовірніше, сталася приблизно тоді. Відповідно покинуте судно дрейфувало Чорним морем майже чотири тижні, доки не сіло на мілину під Стамбулом — приблизно за 800 км від місця атаки.
...
Раніше наші приглушені БЕКи виносило на берег. Тепер от такі от 100+ метрові корита "вільного плавання" дивують турецьких рибалок та місцевих зєвак 🤷♂️
Кілька американських військових керівників попередили міністра оборони Піта Хегсета, що затягування масштабних операцій проти Ірану є нестійким. Воно ризикує послабити здатність США протистояти загрозам в інших регіонах — зокрема й на власній території. Про це The Washinghton Post розповіли люди, обізнані з нещодавньою оцінкою, підготовленою для глави Пентагону.
Попередження детально виклали Хегсету керівники армії, флоту і повітряних сил, а також чотиризіркові командувачі, які відповідають за операції США в Європі, Азії та Латинській Америці. Вони увійшли до видання Книги наказів міністра оборони (SDOB).
SDOB зазвичай готують двічі на місяць. У ній фіксують, де у світі доступні американські кораблі, літаки, особовий склад і системи озброєння. Документ відображає пріоритети президента щодо сил, які виконує міністр оборони. Туди ж входять оцінки вищих генералів і адміралів. Саме вони формують директиви, які видає Пентагон.
Трамп тисне на Тегеран, щоб той знову відкрив Ормузьку протоку і прийняв кілька американських умов для завершення війни, що зайшла в глухий кут. Він наполягає – усі варіанти залишаються на столі, у тому числі військові дії. Тому Центральне командування США місяцями тримає в готовності понад 50 тисяч військових. На випадок, якщо президент накаже нові удари.
Книга наказів вимагає, щоб частина військ, розгорнутих на Близькому Сході, залишалася там до вересня. Інша частина — до 2027 року. Саме перспектива ще довше утримувати ці сили спонукала військове керівництво висловити занепокоєння.
Командування США в Європі, Тихоокеанське командування і Південне командування, а також головний адмірал флоту відповіли так званим «non-concur». Так у SDOB позначають незгоду з наказом міністра продовжити присутність їхніх сил. Але виконувати його вони все одно будуть.
Географічні командування, які ведуть операції США в Європі, Азії та Латинській Америці, віддали кораблі, літаки та іншу техніку на підтримку війни з Іраном. Це обмежило їхню здатність виконувати власні місії і забезпечувати належну підготовку.
Загальний тон військового керівництва такий: іранська операція вже триває шість місяців і стала «занадто довгою».
SDOB — один із каналів, яким вище військове керівництво може озвучити брак ресурсів і дати Хегсету оцінки: як поява чи втрата активів вплине на їхні завдання.
Обговорювати ризики для командувачів — звичайна справа, сказав один зі співрозмовників. Але зараз загальна картина «похмуріша». Деякі генерали і адмірали були відвертішими, ніж зазвичай. Вони прямо сказали Хегсету, що не згодні й далі віддавати техніку і людей, поки траєкторія операції залишається невизначеною.
Вищі посадовці Європейського і Південного командувань попередили Хегсета, що передача кораблів і розвідувальних літаків Центральному командуванню послабила їхню здатність виконувати зобов’язання з оборони території США.
Адмірал Семюел Папаро, командувач Тихоокеанського командування, не погодився з рівнем підтримки, яку йому наказали постійно надавати. Йдеться про авіаносну ударну групу і есмінці.
Адмірал Деріл Кодл, командувач військово-морськими операціями, дав Хегсету найпохмурішу картину. У SDOB він написав, що флот не може підтримувати нинішній рівень допомоги війні з Іраном.
Флот виніс надзвичайне навантаження. Його просили виділити десятки кораблів для іранської кампанії. Спочатку — для участі в американському наступі і захисту від іранських контрударів. Уже кілька місяців після цього — для блокади іранських портів.
❗️ Кодл повідомив Хегсету, що у готовності до розгортання лишається ледь більше чверті есмінців. Це різке падіння порівняно з довоєнним рівнем.
Натомість керівництво армії і повітряних сил погодилося з нинішнім курсом Хегсета щодо Ірану. Але визнало виклики, які він створює.
Підрозділи 82-ї повітрянодесантної дивізії армії, яка в березні мобілізувала 2 тисячі солдатів через війну з Іраном, залишаться в ротації на рік. Про це в листі від неділі написав командир дивізії генерал-майор Брендон Тегтмаєр.
☝️ Саме ці війська були б ключовими в разі наземного вторгнення в Іран.
У Тихоокеанському регіоні ключові союзники США б’ють на сполох – виснаження ракет і перехоплювачів ППО робить їх уразливими перед Китаєм. А єдиний постійний авіаносець США в Тихому океані — ключовий елемент стримування Пекіна — відправили на Близький Схід.
Clément Molin промалював як в 2026 році на Чернігівщині та Київщині зводять масштабні укріплення на випадок можливого російського наступу.
Проте, на його думку, наступ із території Білорусі є вкрай малоймовірним — з трьох причин.
▪️ По-перше, якщо Росія вдруге скористається білоруською територією, Україна завдасть ударів по самій Білорусі, — а Мінськ до цього абсолютно не готовий.
▪️ По-друге, українські укріплення й дротяні загородження починаються просто на кордоні. Навколо Чернігова тепер є масштабна оборонна лінія (плюс дві менші перед містом і ще три ближче до кордону), серйозна підготовка триває біля Чорнобиля та на північний схід від Житомира. Україна вирубує великі ділянки лісу, щоб виставити дротяні загородження.
▪️ По-третє, цього разу жодної несподіванки не буде, та й місцевість не на боці Росії: заміновані дороги, суцільні ліси й заболочені ділянки не дозволять швидкого наступу. Наземне просування до Києва забрало б роки.
Натомість цілком можливі подальші наступальні дії меншого масштабу вздовж російського кордону — насамперед на півночі Сумщини та сході Чернігівщини. Там оборонні рубежі розташовані далеко від кордону, а великі лісові масиви дозволяють глибокі проникнення в тил. Утім для успіху таких дій Росії потрібні тисячі людей. Тож дрібні проникнення можливі й далі — зокрема такі самі, як на прикордонній ділянці на схід від Глухова.
Але стратегічного впливу вони майже не матимуть — хіба що Росія мобілізує сотні тисяч новобранців.
Російський оптоволоконний FPV «Князь Вандал Новгородський» ледь не дістав український Mi-17, гелікоптер пролітає буквально в двох метрах від дрона. Надзвичайна вдача 🤯
Характер дій вказує на те, що все сталося випадково. Дрон летить над полем уздовж посадки, коли гелікоптер раптово з’являється в кадрі й перетинає його курс на гранично малій висоті. На заздалегідь підготовлене перехоплення це не схоже (як це було під час української операції перехоплення)
FPV намагається довернути за Mi-17, але вже не встигає. Різкі повороти оптоволоконні дрони виконати не можуть через ризик сильного перегину волокна та втрати/погіршення сигналу.
Сам гелікоптер при цьому не робить якогось помітного різкого маневру й не відстрілює теплові пастки — він просто пролітає поперек траєкторії FPV швидше, ніж той встигає взяти потрібне випередження, ймовірно просто не очікуючи побачити на шляху фпв. Якби FPV встиг довернути, удар, судячи з ракурсу, міг припасти у задню або верхню частину фюзеляжу, включно з районом хвостової балки чи трансмісії. Для гелікоптера та екіпажу це могло бути фатально.
Судячи з камуфляжу, це може бути один із Mi-17M, переданих Україні Словаччиною. На підвісах також проглядаються блоки під 80-мм НАР С-8, ймовірно відстріляний після бойового завдання.