Канадсько-американський журналіст, публіцист та політичний коментатор David Frum написав гарний тейк на The Atlantic про "божевілля" Трампа
...
Найважливіше, що потрібно зрозуміти про «теорію божевільного» у зовнішній політиці, — це те, що її вигадали невдахи для невдах.
Світ уперше почув про цю теорію з мемуарів 1978 року, написаних колишнім керівником адміністрації президента Ніксона Г. Р. Голдеманом. За його словами, Ніксон заявив: «Я хочу, щоб північні в’єтнамці повірили, що я дійшов до точки, коли можу зробити все, щоб зупинити війну». Зіткнувшись із безвихідною війною у В’єтнамі, Ніксон вирішив удавати божевільного, щоб залякати противника і отримати хоч якийсь почесний вихід із війни.
Ніхто не застосовує стратегію божевільного, коли відчуває, що перемагає. Сильні й успішні держави роблять ставку на послідовність і передбачуваність. Так само поводяться країни, які хочуть, щоб їх сприймали як сильних і успішних. Коли міністр закордонних справ Китаю звертається до світу, він говорить про «надійну силу стабільності» і про те, що «Китай забезпечує найбільшу певність у цьому невизначеному світі». Він розуміє: справжня сила не потребує ні крику, ні погроз.
Ті ж, хто відчуває, що їхня сила слабшає, часто починають блефувати й погрожувати. За сім тижнів війни з Іраном Трамп переконався, що та сила, якою він володіє, не може заспокоїти світові енергетичні ринки чи покращити його рейтинги. Він спробував подвійну стратегію: обіцяв швидкі прориви в переговорах і одночасно публікував у соцмережах дедалі жорсткіші погрози, нібито для прискорення переговорів. Але якщо це була стратегія божевільного, то вона повністю провалилася і не принесла йому бажаних переваг. Усі бачили, що Трамп прагне угоди значно сильніше, ніж його іранські опоненти. Хороше правило: той, хто сильніше хоче угоди, зазвичай і програє.
Стратегія божевільного — це інструмент для нормальних лідерів, які опинилися в скрутному становищі. Це стратегія обману. Лідер удає, ніби готовий піти на крайні кроки, хоча насправді не збирається це робити. Успіх такого підходу залежить від того, чи повірять йому суперники.
Проблема Трампа з цією стратегією має іронічний характер. Іноземні лідери, безперечно, готові повірити, що Трамп «божевільний» у тому сенсі, що він відірваний від реальності. Вони бачили, як він неправильно оцінював ризики і провалював різні проєкти — від торгівельних війн з Китаєм до спроби перевороту 6 січня 2021 року. Але вони також знають: коли справа дійсно доходить до межі, Трамп відступає. TACO («Трамп завжди відступає») стало абревіатурою, яку вже не потрібно розшифровувати.
Іранці влаштували найяскравіший в історії випадок TACO. Трамп погрожував повністю знищити їхню цивілізацію, якщо вони не погодяться на його вимоги щодо відкриття Ормузької протоки. Іран проігнорував погрозу — і тепер Трамп поступився контролем над протокою та правом запроваджувати мито на кораблі, які нею проходять. Саме в тому питанні, де Трамп намагався найбільше залякати, іранці правильно зрозуміли, що він блефує.
Трамп навчив світ, що в нього є всі якості божевільного, окрім байдужості до наслідків. Він любить війни односторонні, швидкі й дешеві. Він не шукає згоди Конгресу, не може апелювати до громадської думки. Він просто сподівається, що війна закінчиться раніше, ніж його рейтинги впадуть надто низько. Коли ця остання війна почала ускладнюватися, він запанікував. І всі, включно з іранцями, побачили цю паніку. Його дописи в Truth Social, хоч і шокували, говорили не про рішучість, а про відчай. Ось версія Трампа стратегії божевільного: кричати на людей на вулиці, одночасно благаючи тих самих людей про порятунок. Який вислів є протилежним до * 'божевільний, як лис'?
...
* 'Божевільний, як лис' [«crazy like a fox»] — ідіома, яка означає «прикидається божевільним, але насправді дуже хитрий і послідовний».