Телеграм канал «In Factum»

WELT побували у секретному місці, де на Дніпрі [річка] 🦉 Головне управління розвідки випробовує свої морські та повітряні дрони.

Йдеться про “Чорноморський легіон” — підрозділ у складі спецпідрозділу ГУР «Феррата», який проводить морські операції. Цей підрозділ вважається одним із найінноваційніших та найзакритіших в Україні. У листопаді він уперше офіційно підтвердив удари по кількох російських нафтогазових платформах, які Москва використовувала як військові бази

WELT стали свідками спуску на воду нового безпілотного катеру типу Katran X1.2, який уже застосовувався під час операцій минулої осені.

Катер має довжину дев’ять метрів, двигун потужністю 350 кінських сил і дальність ходу до 1600 кілометрів. Katran може виконувати функції камікадзе, однак за своєю конструкцією є багатоцільовим. На борту встановлено дві ракети малої дальності типу Р-73, здатні збивати вертольоти та літаки. Крім того, катер оснащений пусковими рампами для різних типів дронів, зокрема перехоплювачів MAC Dead Fly. З одного катера можна запустити до 27 таких дронів, щоб, наприклад, знищувати російські дрони Shahed, які часто використовують русла українських річок як маршрути для атак

❗️ Швидкість інтерцептора MAC Dead Fly може сягати 380 кілометрів на годину, а в перспективі планується довести її до 450 км/год для перехоплення новіших, більш швидких версій дронів Shahed.

Дальність польоту MAC Dead Fly становить 40 кілометрів при максимальній висоті до п’яти кілометрів. Dead Fly оснащена штучним інтелектом і на останніх 1000 метрах може самостійно наводитися на ціль.

Керування катером і дроном здійснюється з мобільного намету на березі. Пілот дрона використовує відеошолом і пульт дистанційного керування, а командир катера — джойстик. Морським дроном можна керувати з будь-якого місця в Україні.

💬 Ще рік тому все це було неможливо уявити, — каже керівник бойових операцій на псевдо «Дев’ятий». — Технологічний розвиток відбувається дуже швидко, і Україна в цьому плані зараз на першому місці

Морський дрон Katran та перехоплювач Dead Fly — результат спільної роботи української оборонної компанії MAC HUB і Чорноморської легіону.

«Дев’ятий» проводить групу журналістів WELT через численні приміщення командного центру. Вони це описують так:

Десятки співробітників зосереджено працюють за комп’ютерами. Одні тренують системи ШІ, інші розраховують погодні умови чи стан моря і прокладають маршрути. Хтось тренується як пілот катера на симуляторі, хтось контролює зображення в реальному часі. В одному з відділів на екранах розробляють нові дрони — від корпусу до останнього гвинтика. Саме тут, у цій «машинній залі», Україна відпрацьовує стратегію, за допомогою якої прагне звільнити свою країну.

Jompy, один з найкращих OSINT-аналітиків, який моніторить російські склади та бази зберігання військової техніки за допомогою супутникових знімків.

...

Що, на мою думку, ймовірно відбудеться в Україні впродовж наступних 6–12 місяців?

Коротко: Росія вже майже вичерпала себе в більшості сфер — економіці, логістиці, зовнішній політиці. Вона навряд чи зможе зупинити українські удари по своїй нафтопереробній промисловості, військовій логістиці тощо.

Єдина сфера, де Росія досі має перевагу над Україною, — це людський ресурс. Попри реформи, Україна все ще має серйозну проблему з особовим складом, і Росія намагатиметься цим скористатися. Дронові підрозділи з часом ставатимуть ефективнішими, але на фронті все одно потрібні живі солдати.

Росія вже давно готує інфраструктуру для нової мобілізації, посилює пропаганду та репресивний апарат, розуміючи, що чергова хвиля призову рано чи пізно стане неминучою.

Що станеться, коли цю мобілізацію оголосять?

Я не думаю, що для «мобіків» там багато приємного. Логістика в поганому стані, втрати будуть ще вищими, а техніки бракуватиме. Але незалежно від того, чи зможе Україна стримати цю «м’ясну хвилю», саме цей момент, на мою думку, стане вирішальним і найкритичнішим етапом війни, який визначить її кінцевий результат

Звісно, є багато застережень, але це мій прогноз на середньострокову перспективу. Російське стратегічне мислення досі не демонструвало високої якості. Навіть якщо їм вдасться досягти якихось цілей завдяки новій мобілізації, наслідки цього кроку надовго залишать Росію у вкрай ослабленому стані.

Бачу багато коментарів про те, що нова мобілізація може повалити Путіна. Я з цим не згоден. Москва вже застосувала «кубинську стратегію» еміграції: ті, хто не виїхав, навряд чи піднімуться на бунт, коли до них прийде повістка.

Мабуть перше публічне відео роботи німецько-українського дрона SETH-X [виробник — наша Airlogix та німецька компанія Auterion]

Правда в о'бєктиві російського інтерцептора.

На момент перехоплення дрон літав під Покровськом, за 15 км від лінії [geo by OSINTRoshen]

Виявляється, це 🦉 ГУР вже порядки наводять на трасі Р-280, яка є сухопутним коридором до Криму

Спочатку думав за дрони RAM-2Х, але схоже, що ні схоже, що так

Виявляється, це 🦉 ГУР вже порядки наводять на трасі Р-280, яка є сухопутним коридором до Криму

Спочатку думав

Ураження дроном FP-1/2 Фрегату "Адмірал Ессен" проєкту 11356 на ВМБ "Новоросійськ", 23.05

З інтерв'ю колишнього директора ЦРУ Bill Burns виданню The Economist

...

Ведучий: [листопад 2021 року]. Ви — директор ЦРУ, у вас є точна інформація про наміри РФ та плани вторгнення. Ви перебуваєте в Москві і розмовляєте з Путіним. Ви вже розповідали про цю розмову, що він був непохитним. Але розкажіть трохи більше про атмосферу. І головне — що сталося потім? Чи вже тоді відчувалося, що вторгнення неминуче?

Бернс: У багатьох аспектах я був стурбований. Пам’ятаю, що ще під час польоту до Москви — а я раніше літав туди багато разів — відчував занепокоєння. Воно лише посилилося після розмови. У мене склалося враження не лише на основі даних про військове планування, а й про політичну підготовку.

ФСБ ретельно опрацьовувала питання, кого з лояльних українських чиновників можна поставити на ключові посади — від найвищого рівня і аж до регіональних адміністрацій. .. І це показово, що саме ФСБ, а не військові, відігравала провідну роль у плануванні. Для Путіна та російської політичної еліти це, по суті, було внутрішньою справою

Путін завжди мав особливу фіксацію на Україні. На його думку, Росія не може бути великою державою, а він — великим лідером, якщо не контролює Україну. З огляду на цю його одержимість і на детальність розвідданих, які ми мали, я був переконаний, що цього разу він вторгнеться

Ведучий: Він навіть не намагався заперечувати інформацію чи говорити, що ЦРУ знову помилилося. Його позиція зводилася до одного: «І що ви збираєтеся з цим робити?»

Я, за дорученням Байдена, досить детально виклав, якими будуть наслідки, якщо це відбудеться. Але я не думаю, що в таких розмовах можна було щось сказати, що змінило б його рішення. На той момент Путін переконав себе, що склалося сприятливе вікно: США ще відновлювалися після COVID та наслідків виведення військ з Афганістану, а європейські лідери, на його думку, були слабкими. Він вважав, що модернізував армію настільки, що вона легко здолає українців. І завжди ставився до України як до «недієздатної країни». Ці його припущення виявилися хибними.

Я був переконаний, що українці чинитимуть опір, навіть попри очевидну військову перевагу РФ. Ми в ЦРУ з 2014 року, після анексії Криму, тісно співпрацювали з українськими спецслужбами. Тому мене анітрохи не здивувало, наскільки рішуче вони стали на захист країни. Під час розмов у Москві я прямо говорив і Путіну, і людям з його оточення — не думайте, що українці не чинитимуть запеклого опору — і вони матимуть нашу повну підтримку

Ведучий: Зараз, порівняно з минулим роком, ситуація виглядає оптимістичнішою для України. Росіяни суттєво сповільнилися, а в деяких місцях навіть були відкинуті. Щомісячні втрати РФ перевищують можливості мобілізації. Українські удари по глибокому тилу завдають серйозної шкоди російській інфраструктурі. Як ви оцінюєте настрої в Москві? The Economist опублікувала статтю поставленого колишнього російського чиновника, де йшлося про те, що в еліті більше говорять про «постпутінське» майбутнє, про «його війну», а не «нашу».

Бернс: Так, тиск справді наростає. Після чотирьох років війни та понад мільйона вбитих і поранених росіян це не дивно. Путін фактично заклав середньострокове майбутнє російської економіки. Він отримав тимчасовий «кисень» завдяки війні з Іраном, яка збільшила доходи від енергоносіїв і водночас виснажила запаси американських систем ППО, які так потрібні Україні. Але це тимчасовий фактор

Поки що цей тиск не підірвав контроль Путіна над суспільством. Він досі добре вміє придушувати незгоду. Однак порівняно з минулим роком, коли Путін почувався впевнено і вважав, що час на його боці, зараз все більше у російській еліті починають сумніватися в цьому. Вони не бачать швидких проривів на фронті.

Думаю, Путін та оточення все більше відчувають потребу вести переговори серйозніше. Чи це станеться вже наступного місяця, чи через пів року — сказати важко. Але це аргумент на користь того, щоб продовжувати тиск на Путіна — як економічний, так і через підтримку України. Він людина прагматична. Тільки це може змусити його сісти за стіл переговорів по-справжньому.