Clément Molin, не порушуючи OPSEC, навів деталей щодо локального контрудару з боку Сил оборони на 50-км ділянці фронту в напрямку Комара.
...
У 2025 році росіяни вдвічі прискорили темпи просування порівняно з 2024-м. Проте найшвидше вони рухалися не на Донбасі. Ще на початку року РФ захопила Велику Новосілку й почала тиснути на північ — у бік Комара, і на захід — у бік Гуляйполя. Наприкінці року становище України було критичним: оборонні лінії, розгорнуті на південь, обійшли зі сходу, а росіяни неухильно наближалися до Запоріжжя.
Після падіння Гуляйполя всі очікували, що наступними впадуть Покровське, Тернувате, а потім і Оріхів — і росіяни опиняться під Запоріжжям ще до кінця року. Та минуло сім місяців, а ситуація не змінилася: противник і далі стоїть західніше Гуляйполя. Ба більше, він втратив значні території північніше. Це зупинило наступ, у який — попри його другорядність — росіяни вклали величезні сили: п'ять армій і армійський корпус.
То що ж сталося?
Усе почалося в лютому, коли Україна перекинула сюди кілька десантно-штурмових бригад, і під прикриттям туману провела штурм, висадивши піхоту в спірних селах — часто вже в тилу російських груп. Села зачистили, після чого українські військові самі почали просочуватися на південь. У березні вони закріпилися на схід і захід від Успенівки, заблокувавши спроби росіян просунутися до Покровського й Тернуватого.
У відповідь росіяни перекинули кілька бригад і дивізій морської піхоти, а також 68-й армійський корпус.
Від квітня десантно-штурмові частини перемістилися далі на північ із завданням наступати на Комар. Мета — не дати 90-й танковій дивізії перекинути сили на добропільський напрямок.
Механізованого наступу з боку українців цього разу не було: місцевість не дозволяла через кілька річок, головна з яких — Вовча. Натомість невеликі піхотні групи поступово просочилися аж до річки Мокрі Яли.
❗️ Важливо розуміти: попри те що росіяни перебували тут вісім місяців, закріпитися їм так і не вдалося. Мережа річок ускладнювала логістику, а невеликі села не давали змоги зосередити багато військ.
Українська сторона не оприлюднювало нічого про операцію. Росіяни теж приховували реальний стан справ: публікували лише важкі для геолоку відео й далі відправляло смертників-прапороносців, які добиралися до Іскри, встановлювали прапор і створювали ілюзію контролю.
ℹ️ На карті Clément схематично зобразив ситуацію, спираючись на відео, супутникові знімки з наслідками авіа- та артилерійських ударів.
Якщо коротко, про реальний стан фронту відомо мало — крім того, що українські сили стоять під Комаром і що це змусило 90-ту танкову дивізію тримати половину сил на цій ділянці.
Clément впевнений, що усі російські війська на північ від Вовчої (в Іванівці) та Солоної (у Новопавлівці) або знищені, або потрапили в полон — про це свідчить кількість російських авіаударів у цьому районі – їх щонайменше сотня. Відповідно, ділянка «нової лінії оборони Донбасу» тут тримається вже десятий місяць поспіль.
Clément не має сумніву, що українські сили відновили контроль і над кількома селами південніше — знову ж таки, судячи з авіаударів у цій зоні. Проте поки аналітик дотримувається правил OPSEC і утримується від додаткових подробиць про операцію, що ще триває.
...
Важливо розуміти, що ця операція можлива тому, що російська армія наразі не здатна підвести до фронту підкріплення. До того ж протитанкові рови унеможливлюють механізовані чи моторизовані штурми для доставки піхоти.
Наскільки розгублене російське командування, найкраще видно з того, як воно застосовує авіацію. Удари щодня завдають глибоко в тилу — аж до Просяної та Чаплиного, за 35–40 км від лінії фронту. Формально мета — ускладнити дії українських військ, та насправді ці удари передусім засвідчують неефективність російських дронів на цій ділянці, зокрема моделей «Молнія».
❗️ Підсумовуючи: ця операція не лише виграла для України час на укріплення павлоградського напрямку — вона стала прямим ударом по російських військах, який можна розвивати й далі, влітку та восени.
Повертаюся з чергової поїздки до України з метою проведення польових досліджень. Мав чудові розмови з командирами найбільш інноваційних підрозділів, що використовують дрони в наступальних операціях: Олександром «Флінтом» Настенко із «Code 9.2», 475-го полку, та Дмитром «Перуном» Філатовим із 1-го окремого штурмового полку.
Саме тому класика по типу «Вони живуть» Карпентера досі працює. Це не просто фантастика про прибульців — це історія про спеціальні окуляри, через які світ раптом показує свою справжню підкладку.
І хоча сьогодні понеділок — формально старт робочого тижня. Але точно не привід відмовляти собі в хорошому кіно 🍿
Навпаки — ідеальний спосіб видихнути ввечері й налаштуватись на тиждень.
Таку годноту я знаходжу на каналі Кіно Дайджест — там реально красиво роблять огляди на сильні фільми: коротко, зі смаком, без води і спойлерів. Читаєш і одразу розумієш, чи саме зараз тобі це треба подивитися, і як ні — точно відкладаєш на потім.
У центрі сюжету стоїть проста, але блискуча концепція: спеціальні окуляри, здатні показати всю правду про навколишній світ 👽🕶
Попри те, що прибульці спочатку виглядають дещо кумедно, сам задум із ними згодом викликає відчуття дискомфорту. Стрічці вдається балансувати між гумором, дивакуватістю та моторошною атмосферою. Часом навіть здається, що Джон Карпентер знімав цей фільм у парі з Девідом Лінчом, хоча насправді майстер горору займався цією сатиричною історією самотужки.
Ну і, звісно, всі фанати класичного реслінгу кайфануть від Родді Пайпера в головній ролі.
🎬 Вони живуть (1988)
реж. Джон Карпентер
RT 86% IMDb 7.2
Україна хоче, щоб прототип європейської протибалістичної системи «Фрея» був готовий у першій половині наступного року, заявив Reuters Давид Алоян, заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України, який курує проєкт
Давид Алоян сказав, що міжнародний комітет, покликаний оцінити вартість досліджень і розробки, невдовзі має зібратися вперше.
Два тижні тому лідери 10 європейських країн, зокрема президент України, а також близько десятка оборонних виробників зібралися на саміті в Парижі, щоб офіційно запустити протибалістичну коаліцію.
💬 Оскільки ми працюємо в дуже стислих часових рамках, у нас амбітна мета: мати MVP — мінімально життєздатний продукт — готовим у першій половині наступного року, — сказав Алоян. — Це прототип, який уже зможе продемонструвати перші практичні результати
Україна готова надати проєкту «Фрея» пускову установку й ракету-перехоплювач — і за словами Зеленського, це вже лише «питання випробувань».
Київ очікує, що союзники долучать технології — радари, сенсори, а також експертизу в наведенні ракет та електроніці керування. Серед оборонних компаній, які вже приєдналися, — Eurosam (виробник комплексу SAMP/T), а також Leonardo, Thales і Saab.
Український виробник ракет і дронів Fire Point заявив, що стане провідним промисловим партнером проєкту. Минулого місяця компанія оголосила про угоду з німецьким оборонним виробником Hensoldt щодо постачання радара для проєкту.
Зеленський порівняв коаліцію «Фрея» з конструктором Lego: складанням деталей від лідерів оборонної промисловості. Виробникам поставили завдання розробити каркас системи зі взаємозамінними частинами, пояснив Алоян.
💬 Загальна логіка цієї системи в тому, що вона має відкриту архітектуру. Тож якщо Данія каже: "Я хочу систему 'Фрея' з радаром Weibel данського виробництва" — будь ласка. Якщо Швеція каже, що хоче систему від Saab, — теж без проблем
Серед ідей, які розглядають, — створення спецоргану, можливо фонду, щоб акумулювати всі внески й забезпечити стабільне фінансування проєкту, додав Алоян.
Він також сподівається, що пряме залучення бізнесу до проєкту поряд з урядами допоможе скоротити бюрократію.
Місцеві небайдужі люди підкинули цікавої інфи з приводу облаштування росіянами нових позицій під ЗРК, зокрема під "Панцирі"
Наприклад, в російському Кстово [південніше якого розташований великий НПЗ "Лукойла"] до двох виявлених раніше позицій додалося ще дві:
▪️ одну вежу облаштували на території стадіона ПТУ №36
▪️ другу вежу облаштували в районі села Майдан — в лісосмузі