🇷🇺 Економіка Росії нарешті в стагнації - що це значить для війни і для путіна
☄️ Економіка Росії увійшла у фазу стагнації - після «воєнного буму» 2022-2024 років темпи зростання різко впали. За даними матеріалу The Guardian, у 2025-2026 роках ВВП зростає лише на ≈0,6-0,8 %. Це фактично нульова динаміка - економіка більше не розширюється, а лише підтримує мінімальний рівень активності.
🛢 Головний удар - по нафтових доходах. Якщо у 2022 році енергетика формувала до 40 % бюджету, то зараз частка значно менша через падіння цін і дисконти на російську нафту. Менше валютної виручки → менше можливостей фінансувати бюджет без підвищення податків або скорочення витрат.
💵⚠️ Держава компенсує нестачу коштів підвищенням податкового навантаження та перерозподілом ресурсів у військовий сектор. Але воєнна економіка не створює довгострокового розвитку: вона підтримує оборонне виробництво, проте не дає імпульсу цивільним галузям і споживчому ринку.
♻️ Додається демографічний фактор: скорочення населення, дефіцит робочої сили, відтік кваліфікованих кадрів. Це структурна проблема, яка знижує потенційне зростання навіть без урахування санкцій.
✍️Варто додати від себе важливий момент.
🫡 Масштабування українських ударів, загальна мілітаризація та зростання далекобійних спроможностей української держави фактично перевели російську економіку в режим виживання. Кремль опинився перед жорсткою дилемою: або й надалі фінансувати війну за рахунок цивільного сектору, поступово виснажуючи внутрішній розвиток, або втратити військову ініціативу й піти на поразку з непередбачуваними політичними наслідками.
🚫 У нинішній конфігурації росія дедалі більше нагадує супермілітаризовану систему, де бюджет, промисловість і трудові ресурси підпорядковані війні. Це створює парадокс: вийти з конфлікту складно, адже економіка і суспільство вже перебудовані під військові потреби; але й виграти війну стає дедалі важче через економічні обмеження, технологічну відсталість та феноменальну адаптивність української армії, яка водночас фактично перетворилася на 2 армію Європи. Можна констатувати, що станом на зараз жодна армія Європи не має такого масштабу сучасного конвенційного досвіду війни високої інтенсивності. Жодна армія Європи, а можливо і світу (за винятком хіба що США) не здатна перемогти українську чи російську армію у конвенційній війні.
📉 Російська економіка у 2026 році входить у фазу затяжної структурної стагнації, де формальне збереження макроекономічної стабільності приховує глибоке виснаження ресурсної бази: зростання майже нульове, бюджет дедалі більш мілітаризований, цивільний сектор звужується, а залежність від сировинного експорту лише посилюється. Поєднання санкційного тиску, високих військових витрат, технологічної ізоляції та демографічних проблем системно знижує довгостроковий потенціал розвитку. Масштабування українських далекобійних ударів по нафтопереробці, логістиці, військовій інфраструктурі та енергетиці створює для Кремля ефект постійної економічної ерозії - зростають витрати на ППО, ремонти, розосередження виробництва й компенсацію втрат, зменшується маржа енергетичного сектору, посилюється тиск на валютні надходження та бюджет.
🦉 У стратегічному вимірі Україна не лише стримує агресію, а й поступово демонтує імперську модель Росії: центр змушений витрачати дедалі більше ресурсів на війну й безпеку, обмежуючи можливості розвитку та проєкції сили назовні. Це не сценарій швидкого колапсу, а процес повільного розбалансування, у якому держава дедалі більше працює на підтримання війни й дедалі менше - на модернізацію та добробут. Саме в цій довгій перспективі й закладений головний стратегічний ризик для російської імперської конструкції.