Телеграм канал «In Factum»

🌙 Нам залишилося 50 тисяч 🥹

Збираєм на обладнання для гірських піхотинців ⛰ 128-ої ОГШБр

Прошу ваших вихідних 10 гривень — киньте, прошу, мужикам

❤️ https://send.monobank.ua/jar/AT3XoYFuuD

4874100024072087

❤️ pc8250522@gmail.com [пишіть "128"]

Багатошарова оборонна лінія України з трьох протитанкових ровів з колючим дротом, "зубів дракона" та декількох шарів колючого дроту між ровами.

📍 geo by Playfra | Васильківське, Дніпропетровська обл., [30 км від лінії]

🗺 map by Ukraine Control Map | Clément Molin

Від джерел серед військових «Схеми» отримали доступ до великого масиву даних – гігабайтів переписок та голосових повідомлень російського генерал-майора Романа Дємурчієва — одного із найжорстокіших російських генералів, який відомий воєнними злочинами, включаючи тортури українських військових. «Це не воєнний злочин, якщо тобі було весело», — казав він на одному із записів.

Але тут про інше. Фрагмент того, як цей генерал описує українських захисників позиції "Павлоград" західніше Нововодяного на північно-лиманському напрямку. На момент запису позицію тримали піхотинці 1-го мех. батальйону 🇺🇦 3-ї штурмової бригади

Підсумки

▪️ Хоча масштаб успіхів української операції, що триває, ще остаточно неясний, схоже, що атакуючі підрозділи змогли зупинити російський наступ і звільнити кілька сіл, які раніше вважалися «сірою зоною» або перебували більше під символічним контролем росіян.

▪️ Крайній раз Україна тримала ініціативу в цьому районі ще під час контрнаступу 2023 року південніше Великої Новосілки. Тому нинішній результат є важливим. Він також демонструє, що українські сили зберігають здатність проводити локальні наступальні операції — як це було під Добропіллям та під Куп’янськом.

Частина 2/2

▪️ Якщо до 2024 року російський тиск між Мирним і Темирівкою був практично відсутнім, то у 2025 році ситуація кардинально змінилася. Спочатку російське угруповання «Восток» зосередило основні зусилля на своєму північному фланзі. 29-та та 36-та загальновійськові армії повільно просувалися на північ від Великої Новосілки протягом весни і до літа вийшли до річки Вовча. Однак українські механізовані бригади разом із морськими піхотинцями та десантно-штурмовими підрозділами не дозволили росіянам здійснити жодного серйозного прориву.

▪️ Приблизно в середині липня «Восток» переніс головне зусилля на західний фланг. Атаки почалися з району Зеленого Поля та Новосілки. До середини серпня Темирівка вже була майже повністю під контролем росіян.

▪️ Сектор 🐎 110-ї бригади територіальної оборони, посилений різними батальйонами ТрО, поступово відступав під тиском підрозділів 5-ї загальновійськової армії та частин 36-ї армії. Як і у випадку з Великою Новосілкою, наприкінці серпня сюди терміново перекинули 110-ту механізовану бригаду, намагаючись стабілізувати лінію Березове — Полтавка.

Однак знову проявилася слабка організація оборони — батальйонно-тактична група 🏹 154-ї механізованої бригади була кинуті в бій без належної підготовки, а її особовий склад розподілили по інших підрозділах, зокрема по 6-му батальйону 108-ї бригади ТрО, який сам був відірваний від своєї бригади і діяв у складі 110-ї.

Така «латана» система, коли окремі роти та батальйони зводяться під абсолютно різне командування, стала характерною рисою південного фронту з 2024 року і, ймовірно, однією з головних причин його неодноразових невдач [5]

▪️ Російські війська продовжували наступ і взяли Березове, після чого поставили за мету ключовий опорний пункт оборони — села Малинівка та Полтавка, що розташовані за 15 км на схід від Гуляйполя.

▪️ 🦅 102-га бригада ТрО тримала тут оборону з 2022 року. Однак суміжна бригада на її лівому фланзі вже майже втратила боєздатність. Крім того, в жовтні повністю змінили керівництво 102-ї бригади. За інформацією джерел, це призвело до фактичного розвалу більшості відпрацьованих за три роки процедур і взаємодії.

▪️ До оборони додали нові батальйони з 🦁 125-ї важкої механізованої, ⚔️ 142-ї механізованої та 😇 114-ї бригад територіальної оборони. Полтавка і Малинівка впали до кінця жовтня. При цьому 217-й і 218-й батальйони 125-ї бригади та батальйонно-тактична група 142-ї понесли важкі втрати.

▪️ Успенівка була захоплена 127-ю мотострілецькою дивізією та 60-ю мотострілецькою бригадою на першому тижні листопада. Це відкрило росіянам шлях до східних підступів Гуляйполя [6]

▪️ Російські війська продовжували просуватися з напрямку Успенівки та Полтавки і в кінці листопада вийшли до траси Гуляйполе — Покровське. Багато сіл у відкритому полі між цими двома містами були зайняті російськими підрозділами. Гуляйполе опинилося в напівоточенні — росіяни були з трьох боків.

▪️ Наприкінці листопада сюди з Сумської області терміново перекинули ⚔️ 225-й штурмовий полк у повному складі. Він взяв під контроль весь гуляйпільський сектор — приблизно від Дорожнянки до Добропілля — і переорганізував сили (переважно бригади ТрО), які тепер йому підпорядковувалися.

▪️ Хоча саме місто зрештою перейшло під контроль росіян, втручання 225-го полку дозволило суттєво загальмувати їхній наступ і до січня стабілізувати лінію оборони по трасі Гуляйполе — Покровське. Хоча російські групи продовжували просочуватися в тил, їм більше не вдавалося закріпитися на кілька кілометрів у глибині української оборони.

▪️ Попри це українське командування додатково перекинуло сюди більшу частину 🐺 1-го штурмового полку на північ від 225-го, а також підрозділи 🌀 33-го, 🛡 24-го та 210-го полків. Як ми тепер розуміємо, це могло бути сигналом для російського командування, що українська мета — не просто стримувати наступ, а перехопити ініціативу в цьому районі [7]

Наприкінці січня — на початку лютого українські війська розпочали серію контрнаступальних дій у південно-східному фронті — на стику Запорізької та Дніпропетровської областей. Саме в цьому районі наприкінці 2025 року російські сили здійснили найглибше просування. Однак низька щільність їхніх сил, яка виникла через тактику просочування, виявилася вразливим місцем.

Наразі російське угруповання «Восток» протистоїть кільком українським штурмовим полкам, а також 🦅 82-й та 🦅 95-й десантно-штурмовим бригадам, які наприкінці січня були перекинуті сюди з-під Покровська спеціально для цієї операції.

Хроніка поточних подій доволі якісно описується деякими аналітиками, зокрема Thorkill, натомість респектабельний мені Unit Observer вирішив дати ширший і довгостроковіший погляд на цей часто забутий південно-східний кут фронту. Тут про те, що передувало стрімкому просування противника саме в напрямку Гуляйполя.

Частина 1/2

▪️ 1 жовтня 2024 року руїни Вугледара повністю перейшли під контроль російських військ. Це був важливий опорний пункт усього південно-східного фронту, який протягом перших двох років війни стримував атаки сотень російських машин. Обпалені БМП, БТРи і танки досі вкривають поля на південь від Вугледара.

▪️ Український підрозділ, який відповідав за оборону Вугледара — 💀 72-га механізована бригада — невдовзі після падіння міста була виведена на відновлення після двох років безперервного перебування на передовій. Приблизно в ті самі дні, за 30 кілометрів на захід , ✌ 58-ма мотопіхотна бригада залишила свою ділянку фронту біля Великої Новосілки і була перекинута на північний кордон Харківської області.

Ще одна ключова українська частина, яка виконувала роль штабу для прикріплених підрозділів на ділянці шириною близько 20 км, також залишила південний край Донецької області.

▪️ Ці дві ротації [1] фактично поклали край стабільності на південному донецькому фронті. Протягом останніх місяців 2024 року російські війська продовжували наступ і вбили глибокий клин між Вугледаром і Великою Новосілкою. Підрозділи 29-ї загальновійськової армії, зокрема 36-та мотострілецька бригада, змогли за один день просунутися на 10 кілометрів — досить вражаючий результат для позиційної війни.

▪️ На лівому фланзі 🛶 36-ї бригади просувалися 40-ва бригада морської піхоти та 5-та танкова бригада. 🏹 23-а механізована бригада була терміново перекинута в цей район, намагаючись підтримати два бойові угруповання на базі 48-го штурмового батальйону та 169-го навчального центру, проте східний фланг Великої Новосілки фактично обвалився. Тоді як бої північніше Вугледара розвивалися подібним чином, і попри вищу щільність українських сил завершилися падінням Курахового на першому тижні 2025 року [2]

▪️ Велика Новосілка, яка вважалася ключовим вузлом на півдні Донецької області, у грудні була посилена бойовою 🐎 110-ю механізованою бригадою, перекинутою з-під Покровська. З додатковими підрозділами нею очікували втримати місто. Проте російські підрозділи на той час вже вийшли до річки Мокрі Яли з півночі та південного заходу, перетворивши весь населений пункт на "плацдарм" за водною перешкодою. Логістика ресурсів і особового складу в місто та з нього стало майже неможливим. Тому українські війська відійшли за Мокрі Яли, зазнавши втрат, і наприкінці січня 2025 року Велика Новосілка була втрачена [3]

▪️ Наприкінці зими кілька українських механізованих бригад повністю взяли під контроль сектори в цьому районі. Зі сходу на захід це були 23-тя, 🔗 141-а (яка замінила більшу частину 110-ї) та ☀️ 31-а механізовані бригади. Безпосередньо на захід від Великої Новосілки стояла 17-та бригада НГУ, яка раніше оборонялася південніше від міста. Цей сектор згодом увійшов до складу новоствореного ⚔️ 20-го армійського корпусу.

▪️ Далі на захід розташовувалася найкритичніша ділянка південного фронту — відрізок лінії, який повністю контролювали три бригади територіальної оборони, розгорнуті тут ще з 2023 року разом із прикріпленими окремими батальйонами ТрО [4]

Оператори 🐺 1-го ОШП ліквідувало російського піхотинця на фермі східніше Добропілля на Гуляйпільському напрямку.

📍 geo by Dominik