Телеграм канал «In Factum»

У Роттердамі ексгумували останки видатного полковника Євгена Коновальця, які невдовзі повернуться в Україну.

Українця перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. Церемонія прощання пройде у Києві в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ.

▪️Євген Коновалець — полковник Армії УНР, засновник і перший голова ОУН. Він загинув у 1938 році внаслідок убивства, організованого агентом радянських спецслужб Павлом Судоплатовим, і був похований на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі.

▪️Раніше вже перепоховали голову ОУН Андрія Мельника та його дружину Софію.

Україна вже третій місяць поспіль інтенсивно б’є по росіських вантажівках. Тому Jompy вирішив порахувати, скільки вантажівок треба знищити, щоб серйозно вплинути на здатність Кремля вести війну.

ℹ️ Jompy — відомий OSINT-аналітик, який здобув відомість завдяки детальному підрахунку та моніторингу військової техніки на російських базах зберігання, військових заводах та арсеналах за допомогою супутникових знімків.

...

За оцінками, в Україні зараз близько 732 477 російських військовослужбовців. У середньому кожен потребує близько 200 кг постачання на день. Це не лише вода, їжа й медикаменти, а й запчастини, боєприпаси (від стрілецьких до артилерійських і танкових), пальне тощо.

Отже, Росії потрібно доставляти приблизно 144 695 тонн вантажів щодня.

Середня вантажопідйомність військової вантажівки — близько 10 тонн (і це ще завищена оцінка). Таким чином, лише для мінімальних потреб потрібно близько 14 569 військових вантажівок на день. Реальна кількість машин у військах більша, бо завжди потрібен запас.

Звісно, втрати військових вантажівок можна частково компенсувати цивільними. Головне — зберегти тоннаж, хоча цивільні машини мають гірші позашляхові можливості.

Лише в липні Сили безпілотних систем (СБС), які далеко не охоплюють усі підрозділи безпілотних систем, заявили про знищення 656 логістичних машин у тилу (20+ км за лінією). Якщо врахувати й сіру зону — загалом 3675 знищених і 834 пошкоджених. У середньому це 118 транспортних засобів на день, з яких 21 — у тилу. За такими темпами Росія могла б залишитися без транспорту за 123 дні.

Звісно, у реальності все не так просто. Росія не «залишиться без вантажівок» одномоментно. Але саме так і працює накопичувальний ефект. Кожна знищена машина потребує заміни. Кожна відсутня вантажівка — це мінус 10 тонн постачання для підрозділів. Їхні бойові можливості поступово знижуються.

Росія також використовує заліщницю, але останнім часом і вона потрапляє під удари. Кожен пошкоджений міст або кожна дорога, яку Україна насичує дронами, змушує росіян іти довшими об’їздами. Це збільшує витрати пального (а через удари по НПЗ у самій Росії пальне вже в дефіциті) і зменшує кількість рейсів, які машина може зробити за день. Якщо вантажівка не встигає зробити рейс за один день, потрібно майже вдвічі більше машин, щоб доставити той самий обсяг вантажів.

Росія вже працює нижче пікової потреби в постачанні через втрати логістичного парку. Тиск продовжуватиме накопичуватися. Україна активно нарощує виробництво дронів і розробляє нові системи саме для удару по логістиці. Це ще більше збільшить втрати російського транспорту.

Російські війська вже починають відчувати нестачу. Поки це не критично і зосереджено на ділянках з найбільшою кількістю українських ударів. Але тенденція для Кремля небезпечна в середньостроковій перспективі.

У деяких підрозділах уже бракує пального. Нещодавно після захоплення російської позиції українці знайшли танк Т-72Б, який кинули через відсутність пального.

Втрати вантажівок для Росії не нові. У попередні роки вони теж були великими. Легкий і цивільний транспорт уже давно звично возить військове майно. Змінилося інше: Україна цілеспрямовано б’є саме по логістиці, тому втрати вантажівок стали рекордними. Через це Росія змушена більше покладатися на легкий транспорт.

Для прикладу: якщо знищено одну 10-тонну вантажівку, щоб замінити її, потрібно десять «буханок». Це означає більші колони, які легше виявити. Більше машин потрібно заправляти й обслуговувати. Більше людей — на водіїв і вантажників. Відповідно кожен успішний удар означає менше постачання на передову і менш ефективні способи його доставки.

Крім того, російська логістика успадкована від радянської. Постачання розподіляють зверху за планом, а не за реальними потребами. Російські офіцери часто рапортують про фальшиві успіхи. Через це командування не бачить, що підрозділ реально потребує додаткового постачання, і ситуація ще більше погіршується.

Важливо підкреслити: Росія не залишиться без вантажівок і легкого транспорту. Є кілька способів поповнення втрат. Але навряд чи заміни надходитимуть достатньо швидко, щоб підрозділи на фронті не відчували дефіциту.

По-перше, Росія може виробляти нові машини. Однак економічні проблеми впливають і на автомобільну промисловість. КАМАЗ, один із найбільших виробників, страждає від падіння продажів, дефіциту робітників і погіршення фінансових показників. Кожен наступний рік для нього гірший за попередній.

У 2025 році Мініоборони РФ закупило трохи більше 3800 вантажівок КАМАЗ і 1200 «Уралів». Водночас воно придбало близько 13 700 пікапів і фургонів. Це добре ілюструє, наскільки сильно Росії доводиться покладатися на легкий транспорт через брак повноцінних військових вантажівок.

Можна звернути увагу на цивільний парк. У російській економіці понад 3,7 мільйона вантажівок. Але навіть цієї кількості недостатньо. Компанії вже відчувають гострий дефіцит і машин, і водіїв. Реквізиція цивільного транспорту допоможе фронту, але ще сильніше вдарить по й без того слабкій економіці.

❗️ Загальний річний випуск пікапів, фургонів і вантажівок (важких і легких) у Росії — понад 258 700 одиниць. Якщо врахувати щоденні втрати і те, що більшість цих машин потрібна для економіки, запас виявляється далеко не таким широким, як здається на перший погляд.

Ще один варіант — ремонт радянських вантажівок зі складів. Росія успадкувала десятки тисяч машин (оцінки — 50–60 тисяч), які роками стояли просто неба. Більшість із них у поганому стані. Росіяни вже почали відновлювати те, що ще можна. Саме тому останнім часом на фронті частіше знищують старі ЗІЛ-130 і ЗІЛ-131. Ці машини можуть їздити на пальному нижчої якості, яке Росії доведеться виробляти після ударів по НПЗ. Але їхній вік і висока вартість ремонту роблять цей шлях малоперспективним.

Нарешті, Росія може купувати вантажівки за кордоном, зокрема в Китаї. Але питання не в тому, чи може Росія купити машини, а в тому, яку ціну вона готова заплатити в умовах зростаючих економічних обмежень.

Логістика — одна з найкритичніших і найкрихкіших складових будь-якої армії. Російська армія історично не дуже добре з нею справлялася. Якщо нинішня ситуація збережеться, це неминуче знижуватиме бойові можливості її військ в Україні.
Якщо восени чи на початку зими справді відбудеться нова хвиля мобілізації, приплив нових солдатів лише погіршить проблему. Більше людей означає більше постачання. Але з огляду на звичку Путіна подвоювати ставки на будь-які проблеми, цей фактор навряд чи врахують у внутрішніх дискусіях.

Оператори 🇺🇦 1-го корпусу "Азов" знищують велику колону росіян з легкових автівок та вантажівок [50+ машин] в районі Малинівки [в тилу на 25 км] на Добропільському напрямку.

Окремо є відео об'єктивного контролю від самого противника, який пересувається тією самою дорогою.

📍 geo by moklasen

🌙 Поставлю на ніч наш збір на автівку для бійців з самохідного артилерійського дивізіону 🛡 151-ї механізованої бригади.

Вже є 1/4. Але трема підзарядити 🔋

Накиньте по 10 гривень, пані- ове 🥹

...

Моно: 4874 1000 3116 9728

❤️ https://send.monobank.ua/jar/6fmk2FJgvd

Приват : 5168 7521 6117 6675

❤️ https://www.privat24.ua/send/4lmhl

❤️ pc8250522@gmail.com [пишіть "151"]

Головнокомандувач Михайло Драпатий визначився із заступником і пропонує кандидатуру бригадного генерала Сергія Собка.

Кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко давно стежить за розвитком кар’єри Собка і на основі відкритих даних, свідчень двох джерел з близького оточення генерала і джерела в Генеральному штабі вона розповідає, хто він.

Читніть.

...

Драпатий, Забродський, Паліса, Сухаревський, Миргородський, Буданов і власне — Собко. Це, звісно, не весь перелік — ті, що першими спадають на думку [вибачте, якщо когось пропустив]. Але їх об'єднує період АТО/ООС, який сформував в них вищих командирів нової української армії.

І, чесно, я не розумію, як та гнила та іржава армійська система зразка до 14 року змогла виховати таких тіпів. Завдяки яким ми якось вивезли той період.

Ось візьмемо Собка.

5 разів навчався за кордоном — із них тричі в США. Закінчив з найвищими результатами. На базі Форт-Беннінгу — головному навчальному центрі армії США для піхоти та бронетанкових військ — є його прізвище, як найкращого іноземного студента за 2009 рік.

А його дипломну роботу - "Танкові війська в гибридній війні" американці взяли за основу реформування своїх танкових військ в 2019 чи 2020 році, причому самі це визнали.

З таким рівнем знань, вільним володінням іноземною, ерудованістю і всіма властивими йому талантами Сергій Собко міг успішно будувати кар'єру в більш перспективніших і популярніших на той момент сферах. Але ні. Принципово вирішив лупати скалу в українській армії — одній із найменш популярних інституцій [до 14 року].

І як бачимо — роз'єбав. Попри всі обставини, закони фізики, матеріальні і нематеральні фактори, які були проти нього — він взяв і роз'єбав.

Читаючи хронопис кар'єри Собка як людини і військового — я захопився. Не те, щоб я до цього не знав, що Собко хороший тіп — просто не уявляв, що настільки.

Словом, читайте.

Ryan O'Leary, американський ветеран воєн в Афганістані та Іраку, який з початком вторгнення приїхав захищати Україну

Очолював штурмову роту Chosen Company, що складалася з іноземних ветеранів. Підрозділ до травня 2025 року брав участь у важких оборонних та штурмових операціях на Сході та Півдні України.

Одружився з українкою, живе в Україні і постійно ах*їває від нашої бюрократичної системи [особливо в частині надання іноземним добровольцям українського громадянста].

В лютому цього року повідомив, що, вірогідно, буде реанімувати Chosen Company, хоча після інфи про це я не бачив.

А тепер зі своїми тіпами вирішили зайти в оборонний сектор, створивши свій НРК з доволі цікавими заявленими характеристиками.

Оце тіп інтегрувався в Україну. Вмонтувався до кісток. Хоч бери і кіно знімай за його життєписом.

Новое интервью с Артемом Карякиным, он же "Східний", — о боях в Константиновке, ожесточении войны и мобилизации в России.

Собрал краткую выжимку основного:

• В Константиновке все еще остаются украинские бойцы, но сам по себе этот факт не говорит о том, что ВСУ контролируют город. Более верно говорить, что украинцы пытаются не выпустить русских за пределы Константиновки. Ситуация там очень динамичная. Завтра туда могут зайти 15 бойцов, а послезавтра, условно говоря, уже 100, объясняет "Східний".

• При каждой атаке русские наступают постепенно, стирая волну за волной своих штурмовиков, разменивая их в одном месте на 100 метров, в другом — еще на 100. Уже два года можно наблюдать один и тот же сценарий, который почти не меняется.

• Тактика и стратегия русских остаются практически неизменными — КАБы, обрезание логистики, применение всех доступных видов дронов, а также инфильтрация малыми группами. Район за районом, метр за метром.

• Пока город еще более-менее не сгорел дотла, его можно оборонять. Однако при той интенсивности бомбардировок и количестве КАБов, которые сбрасывают русские, спустя какое-то время это становится просто нереальным. В нынешних условиях, когда все разбирают КАБами, а логистику уничтожают с воздуха, готовиться к обороне очень сложно.

• "Східний" говорит, что города, расположенные за Константиновкой, они будут оборонять до последнего. По его ощущениям, по своей интенсивности, жестокости и накалу эти бои превзойдут все сражения этой войны на Донбассе.

• "Східний" и его побратимы уже прямо сейчас наблюдают, что русские спешат и настраиваются на последний рывок, чтобы взять Дружковско-Краматорско-Славянскую агломерацию под полный контроль. И стираться в этих штурмах они будут массово.

• Нет сомнений, что именно наступление на Славянск и Краматорск сейчас находится в абсолютном приоритете у российского командования. "Східний" напоминает, что времени до зимы у русских остается не так много, поэтому им приходится спешить, поскольку зимой наступать будет сложнее.

• В Николаевку русские пытаются прорваться малыми группами. Пока безуспешно — украинцы держат там оборону. В районе Лимана у украинских сил, вероятно, проходят самые успешные контратаки. Им даже удается отбрасывать русских назад. До захвата Лимана российским войскам еще далеко.

• "Східний" подчеркивает, что война не просто становится более жестокой — она слетает с катушек. И русские, и украинцы, по его словам, переходят сейчас к этапу взаимного уничтожения всего и вся. Если кто-то думал, что война идет к завершению или паузе, он глубоко неправ. "Східний" отмечает, что, по его ощущениям, самое страшное только начинается.

• Говоря о соотношении потерь, он отмечает, что на самых горячих участках фронта, где русские наиболее активно наступают, оно может составлять 1 к 10 или даже 1 к 15. "Східний" подчеркивает, что русские сами все прекрасно понимают, просто им все равно.

• Если Москва решится на новую волну мобилизации осенью, то ситуация для украинских бойцов станет не просто сложной, а катастрофически сложной. "Східний" считает, что масштабная мобилизация может быть проведена лишь с одной целью — для наступления на новых участках фронта, включая северное направление и давление на Киев.

• "Східний" позитивно оценивает Курскую операцию, в которой он принимал активное участие, и отмечает, что если бы не она, то сегодняшняя линия фронта сложилась бы уже год назад. Курская операция стянула на себя российскую живую силу, а также лучшие расчеты операторов дронов.

• Его побратимы, которые в тот момент находились на Донбассе, полностью согласны с такой оценкой: когда украинские силы пересекли российскую границу, на востоке Украины стало значительно легче. ВСУ смогли перевести дух и контратаковать.

@yigal_levin