Частина з інтерв'ю командира 3 АК Андрія Білецького, де він пояснює Лорі Лумер за символіку "Азова"
...
Лумер: Тож виходить, що американські консерватори і люди по всьому світу, які читають про вас і про «Азов» у медіа, мають хибне уявлення. Що ви хотіли б, щоб вони зрозуміли щодо цих так званих «нацистських ярликів»?
Білецький: Якщо ви питаєте, чи я націонал-соціаліст, — ні. Відповідь дуже проста. Я ніколи не приховував своїх світоглядних переконань. Я вважаю себе українським патріотом. Якщо хочете — українським націоналістом. Але це не може впливати на підрозділ.
Лумер: Ви сказали, що ви не нацист. Але, на жаль, у медіа є багато фотографій. .. Там показані бійці «Азову», які носять свастику, тримають прапори зі свастикою, використовують нацистське вітання. .. І ще одна річ. Символіка «Азову» трохи дивна. На мою думку, якщо хтось не хоче, щоб його називали нацистом, він не повинен мати емблему, дуже схожу на блискавки з логотипа нацистських СС. Тому моє питання: чи думаєте ви, що колись настане час, коли шеврон «Азову» змінять, щоб виправити цей образ?
Білецький: .. Якщо в Україні є нацизм або якщо «Азов» колись був нацистським, у мене питання: чому в України найнижчий рівень актів антисемітизму і ксенофобії в Європі? Де хоч один прояв нашого нацизму? «Азов», наприклад, був озброєною військовою частиною. Він перебував у досить специфічному інтернаціональному місті Маріуполь, де велика громада греків, кавказців, мусульман і євреїв. І всі ці люди служили в «Азові» у значній кількості.
.. По-друге, якщо говорити про зовнішню експансію як елемент фашизму, — ми захищаємо своє, а не вторглися в чужу країну. Що стосується символіки «Азову»…
Лумер: Нашивки. Вони схожі на есесівські — мають вигляд блискавок і дуже нагадують символіку, яку використовували члени СС у нацистській Німеччині.
Білецький: Те, що ви бачите на старому азовському шевроні, — це монограма, яка означає «ідея нації». Це дві перші літери двох слів — «ідея нації». Ця символіка застосовується в Україні з XVI сторіччя. Це символіка багатьох аристократичних і козацьких родів деяких територій. Через те, що я вважав її досить контроверсійною, вона довгий час була неформальним символом «Азову».
Лумер: Але цей символ і досі використовується. Саме тому я про це згадую. Дехто каже, що це вже застаріла символіка, але буквально днями з'явилася нова фотографія. .. На ній президент Зеленський заслуховує доповідь одного з військових командирів. Я не знаю, яке звання мав цей офіцер, але на його формі чітко видно нашивку. І на ній усе ще той самий символ, і він, як мені здається, досить поширений.
Щоразу, коли з'являються такі фотографії, у Сполучених Штатах і американських медіа просто божеволіють. .. Мені писали люди з єврейської громади, які підтримують мене як єврейську американку, і питали: ви взагалі розумієте, що робите? Навіщо ви спілкуєтеся з нацистськими колаборантами?
Білецький: Так, я прекрасно розумію контроверсійність через певну схожість знаків. Але водночас це історія, яка існує в Україні понад триста років. «Ідея нації» — це одне з ключових гасел українських патріотів, українських націоналістів; як поняття воно існує понад сто років. Тому, коли брали за основу неформального шеврона «Азову» саме «ідею нації» — а потім він був значною мірою змінений, — брали саме це, а не хотіли створити ілюзію схожості з СС, СА чи чимось іще.
І, закінчуючи цю історію: така сама символіка є гербом кількох міст Бельгії та Північної Німеччини. Чи варто було, можливо, підійти до символіки обережніше? Можливо. Чи варто в усьому бачити не те, що воно символізує, а якісь тригери? Я не певен. Те, що Гітлер їв виделкою або був вегетаріанцем, не робить виделку чи вегетаріанців поганою річчю.
Лумер: Можливо, ви вважаєте, що змінювати цей символ не треба. Але я як американка, яка змінила своє ставлення до України і побачила ситуацію в іншому світлі, думаю інакше. .. Особисто я думаю, що Україна мала б значно більшу глобальну підтримку, якби провела кампанію — можливо, в соцмережах чи медіакампанію, — щоб сказати саме те, що ви щойно сказали мені, і змінила свій логотип. Я думаю, вам варто змінити логотип, бо символи еволюціонують. І, на мою думку, це надто великий головний біль — постійно всім пояснювати, чому він схожий на нацистський символ.
Білецький: Лоро, мені буде дуже складно поміняти логотип в іншому підрозділі, до якого я зараз не маю прямого відношення. Хлопцям теж буде це непросто зробити — з тієї причини, що тисячі загинули і були поранені під цим прапором, і він для них освячений кров'ю в прямому сенсі слова. Але, безумовно, така проблема існує. Тому, наприклад, символікою 3-го корпусу я вже займався особисто і підходив до неї дуже прискіпливо.
Лумер: А яке значення має ваш логотип, окрім трьох ліній? Чи можете пояснити символіку?
Білецький: У нас корпус третій.
Лумер: Тобто просто три лінії — це дуже просто.
Білецький: Так і є. .. Плюс тризуб — це національний герб України.
Лумер: А чому середня лінія довша?
Білецький: Тому що вона вписується: тут вона без щита, а має торкатися країв щита. Ну і плюс уявіть, що вони були б усі однакові — це було б схоже на Adidas Originals.
.. Що стосується фотографій. Фактично деякі фотографії справді є російським фотошопом, деякі справжні. Цих фотографій насправді небагато, і я вважаю, що вони справді наробили підрозділу — тоді ще «Азову» — величезних проблем. Вони ніколи не толерувалися, люди за це несли покарання: деяких виключили, деяких понизили на посадах. Але кілька таких випадків було. Щороку я бачу подібні історії в німецькій, французькій, американській арміях. У 90% випадків це навіть не стосується якихось серйозних переконань цих людей, а радше людської дурості й бравади.
Лумер: Чи доводилося вам коли-небудь особисто карати когось за це?
Білецький: Звісно. У нас зараз у 3-му корпусі цьому взагалі приділяється надзвичайно багато уваги. Вісім-дев'ять місяців тому був дурний випадок, трохи іншого характеру, але приблизно про це. Це був просто людський ідіотизм, за який людину довелося понизити у званні — виганяти когось під час війни…
Лумер: Тобто навіть просто за жарти про нацистську символіку ви понижуєте людей на посаді?
Як і багато інших іноземців, які воюють тут, я не приїхав до України за грошима, визнанням чи нагородами. Я приїхав, бо в глибині душі знав: захищати Україну, це правильно.
Сьогодні я прошу вашої допомоги.
Я люблю Україну всім серцем. Я намагався віддячити їй не лише на полі бою, а й розповідаючи її історію світові та заохочуючи людей підтримувати нашу боротьбу.
Сподіваюся, що одного дня я з гордістю зможу назвати себе українцем.
Іноземні добровольці, які ризикували всім заради України, не повинні залишати одне поле бою лише для того, щоб опинитися на іншому, бюрократичному. Ми просимо лише про справедливу й ефективну систему.
Якщо моя історія дійде до когось, хто може допомогти привернути увагу до цієї проблеми, будь ласка, поширте її.
Хочу від себе порадити хороший канал, на який давно орієнтуюсь.
WarArchive — це не звичайний канал. Це архів у найкращому сенсі слова. Місце, де кадри роботи наших захисників, відео боїв і хроніка цієї війни не розчиняються в нескінченному потоці контенту, а зберігаються — систематизовано, дбайливо, з прив'язкою до місця й часу.
Чому це важливо?
Бо цифрова пам'ять — річ крихка. Відео зникають, акаунти блокуються, файли губляться. А ця війна має бути задокументована — для істориків, для правосуддя, для молодшого покоління, яке колись запитає, як це було.
WarArchive робить саме це. Тисячі фото та відео, серед яких є й ексклюзивні кадри від самих військових.