Телеграм канал «In Factum»

Наші ВМС патрулюють узбережжя біля Одеси на шведських катерах CB90

Примітно, що катери дообладнані протидронними сітками.

Вчора міністр оборони США Хегсет представив Комітету з питань збройних сил Конгресу свою Posture Statement (стратегічну доповідь) щодо бюджету Пентагону на 2027 рік. Це програмний документ, у якому викладено бачення Департаменту війни оборони, збройних сил США та союзників.

Тезово.

▪️ Бюджет дасть оборонно-промисловій базі можливість подвоїти, а в деяких випадках — потроїти чи вчетверо збільшити можливості та потужності, а також побудувати необхідні об’єкти, щоб ліквідувати відставання у військових поставках за кордон.

▪️ Епоха однополярності завершилася — ми маємо шанс визначити, що буде далі. Департамент війни зосереджений на просуванні порядку денного “Америка перш за все”, “Мир через силу” та здорового глузду».

▪️ Підхід президента — це гнучкий практичний реалізм… заснований на стратегічній раціональності та оцінці витрат і вигод. Ми визначатимемо наші життєво важливі інтереси розумно — так, щоб це мало сенс для звичайних американців

▪️ Ми не надсилатимемо найкращих синів і дочок Америки заради безглуздих чи ризикованих авантюр… ми просимо наших воїнів воювати лише за те, що робить Америку та американців безпечними, вільними чи заможними

Хегсет окреслив чотири ключові пріоритети:

▪️захистити Батьківщину
▪️стримати Китай в Індо-Тихоокеанському регіоні
▪️збільшити частку участі союзників
▪️Прискорити розвиток оборонно-промислової бази

▪️ Підхід також передбачає збільшення частки участі союзників. Вперше з часів Рейгана спільна відповідальність союзників уже не є другорядною чи “приємним бонусом”.

▪️ Після років занедбання Сполучені Штати відновлять військову перевагу США в Західній півкулі. Ми використаємо її для захисту нашої Батьківщини та доступу до ключових територій у регіоні. Ми також не дозволимо противникам розміщувати сили чи інші загрозливі можливості в нашій півкулі.

▪️ За Трампа відносини між Сполученими Штатами та Китаєм кращі, ніж за багато років. Президент та адміністрація прагнуть стабільного миру, чесної торгівлі та поважних відносин. Наше завдання — переконати Пекін у беззаперечній військовій силі США, яка за потреби може захистити наші національні інтереси. Саме тому ми забезпечимо, щоб наші військові за потреби могли проєктувати стійкі можливості вздовж Першого острівного ланцюга та по всьому Індо-Тихоокеанському регіону.

▪️ Для союзників Америки важливо взяти на себе частину відповідальності за спільну оборону. Це не лише питання справедливості щодо американців… Пріоритезуючи Батьківщину, Західну півкулю та Індо-Тихоокеанський регіон, ми бачимо загрози й в інших регіонах — і союзники повинні долучитися

▪️ Відповідно до цього підходу Департамент продовжуватиме вимагати від союзників НАТО взяти на себе основну відповідальність за конвенційну оборону Європи, включно з підтримкою оборони України. Це не послуга нам. Це необхідно для довготривалої безпеки Європи.

▪️ Не всі союзники зрозуміли це послання, і там, де вони не долучаються, будуть наслідки. Останніми тижнями занадто багато наших союзників НАТО показали, що на них не можна покладатися у підтримці операцій нашої країни проти Ірану

▪️ Департамент війни пріоритезує збільшення частки участі в Індо-Тихоокеанському регіоні. Республіка Корея стала взірцевим союзником: вона взяла на себе новий глобальний стандарт витрат на оборону та погодилася взяти основну відповідальність за оборону від Північної Кореї. Японія також сигналізувала про намір підвищити витрати на оборону та відповідно скоригувати інвестиції. .. Австралія так само розуміє необхідність збільшення витрат на оборону, і Канберра зробила черговий крок — оприлюднила свою нову Національну оборонну стратегію.

▪️ Бюджет на 2027 рік у розмірі 1,5 трильйона доларів є історичним і дозволить Департаменту війни впоратися зі складним загрозливим середовищем. Він «надішле чіткий сигнал про нашу відданість збереженню вирішальної технологічної та військової переваги. Бюджет також передбачає значні інвестиції в ключові технології, перевагу в космосі, встановлення домінування в дронах, збільшення боєзапасу та збереження переваги в усіх сферах ведення бойових дій.

Mitch McConnell, сенатор-республіканець, голова Підкомітету з питань оборони Комітету з асигнувань Сенату США, написав колонку на The Washington Post

...

Заголовки стверджують, що американці не підтримують допомогу США Україні. Насправді ж американці думають інакше. Вашингтон має допомагати Києву протистояти російській агресії. Минулого року республіканська більшість у комітетах з питань збройних сил обох палат схвалила по 400 мільйонів доларів на Ініціативу з безпеки України на кожен з наступних двох років. Комітети з асигнувань повністю профінансували цю ініціативу на 2026 рік.

Проте допомога Україні, яку ми схвалили, досі припадає пилом у Пентагоні. Коли сенатори з комітету з асигнувань вимагали пояснень від політично-стратегічного підрозділу, очолюваного заступником міністра Елбріджем Колбі, їм просто відмовляли.

Це не вперше для Колбі. Минулого року саме він стояв за рішенням призупинити постачання зброї Києву. Колбі також вирішив, що допомога у сфері безпеки Україні та союзникам НАТО в країнах Балтії є «марнотратством», і вилучив ці багаторічні програми з бюджетного запиту на 2026 рік. Республіканська більшість не погодилася і повернула кошти. Ми зробили це тому що допомога Україні — це інвестиція в безпеку Америки.

У перші два роки війни підтримка України забезпечила мільярди доларів інвестицій в американську промисловість. Навіть попри мляву реакцію Байдена, сенатори використовували додаткові бюджетні законопроєкти, щоб розширити потужності для важливих боєприпасів та компонентів, зокрема ракетних двигунів. Конгрес також перевищив запит Трампа в законі про оборонні асигнування на 2026 рік, щоб продовжити цю роботу та ліквідувати давні дефіцити боєприпасів.

Прагнення Трампа припинити війну — благородна мета. Але важлива ціна миру. Підхід Пентагону — утримувати або сповільнювати підтримку України — повторює стратегію, яку застосовував Байден. Не варто забувати: зволікання з наданням Україні необхідного послаблює її здатність захищатися від агресії та погіршує шанси на дипломатію.

Минулого року міністр армії Дрісколл та тодішній начальник штабу армії генерал Ренді Джордж відвідали Україну, щоб на власні очі побачити еволюцію тактики та технологій на полі бою. Дрісколл назвав країну «Кремнієвою долиною війни» і нещодавно заявив, що Україна «просто чудово втілює інновації».

Я знаю й інших офіцерів, які з нетерпінням хочуть застосувати український досвід боротьби з дронами та радіоелектронної боротьби для підготовки армії США. Проте вони не зможуть навчитися з цієї війни, якщо не зможуть її належно спостерігати. Пентагон продовжує політику Байдена — обмежує кількість військових інструкторів, яким дозволено допомагати Україні.

Чи то через політику, чи то з власної волі, вищі посадовці Пентагону, відповідальні за політику щодо України, зокрема голова Європейського командування США, досі не здійснили такої поїздки.

Противники Америки не виявляють такої свідомої необізнаності. Вони навчаються. Іран болісно продемонстрував це своїми атаками на американський персонал і об’єкти в Перській затоці. Північна Корея також долучилася, надіславши війська до Росії — не з благодійності, а заради практичного досвіду. Китай уважно спостерігає за подіями в Україні та на Близькому Сході, удосконалюючи свої військові інвестиції та плани.

Ми вже платимо ціну за бездіяльність. І адміністрація Байдена, і адміністрація Трампа не змогли скористатися досягненнями України в технологіях дронів та протидії дронам. Тепер армії, зокрема наша, поспішають перекинути ці перевірені системи на Близький Схід, щоб краще захищатися від іранських ударів.

Тим часом Пентагон досі не пояснює, чому не розподілив і не використав інвестиції в Україну. Якщо ми справді прагнемо «домінування в дронах», то не маємо підстав «підставляти підніжку» партнерству зі світовими лідерами в цій сфері. А якщо ми хочемо залишатися провідною наддержавою світу, то не можемо дозволити оборонним чиновникам підривати лідерство США та заважати поглибленню зв’язків з інноваційною українською армією та оборонною промисловістю.

Що це взагалі таке?

Ро Ханна, демократ від Каліфорнії у Палаті представників:

Чи знаєте ви, скільки це обійдеться американцям через зростання витрат на бензин і продукти харчування протягом наступного року через війну з Іраном?

Хегсет: Я просто запитаю вас, якою буде ціна іранської ядерної бомби? Я просто запитаю тебе, що це... Ти граєш в питання про домашні речі.

Ро Ханна: Ви кажете, що це дивне питання щодо зростання вартості бензину та їжі?

Хегсет: Чому ви не відповідаєте, скільки коштує не допустити ядерної бомби Іраном? Я можу це зробити, сер. Але дозволь мені...

Ро Ханна: Скільки це коштуватиме? Скільки б ви заплатили? Ти не знаєш? Ви і ніхто не аналізуєте, якою буде зростання вартості бензину та їжі для американців?

Хегсет: Яка ціна того, що Іран тримається на правильному [неядерному] рівні? І це питання ядерної зброї!

Ро Ханна: Це $631 мільярд, що означає збільшення на $5,000 на рік для американських домогосподарств. Тепер дозвольте пояснити ось що. Ви кажете, що ваша операція запобігає ядерному Ірану. Чи визнаєте ви, що існує економічна ціна для американського народу за те, що робить те, що, на вашу думку, є необхідним для денуклеризації Ірану? Чи визнаєте ви економічні витрати?

Хегсет: У нас неймовірна економічна команда, яка керує цим краще, ніж раніше адміністрація зробила для нашої економіки те, що попередня адміністрація зробила для інфляції, що зробила попередня адміністрація з COVID, і ви будете читати лекції цій адміністрації щодо економіки?

Ро Ханна: Знаєш, що засмучує? Ви навіть не робите аналіз того, скільки це коштує американському народу. Одне, якщо сказати: гаразд, це коштує американцям $5,000, але ми вважаємо, що воно того варте.

Саме це ми робили під час Другої світової війни та інших війн. Ось скільки це коштує. Ти маєш за це платити.

Ти навіть не знаєш, скільки платить середній американець. Ви не знаєте, скільки ми заплатили за ракети, які влучили в іранську школу. Ти не знаєш, скільки ми платимо за бензин. Ти не знаєш, скільки ми платимо за їжу. Твоя цифра у 25 мільярдів доларів повністю хибна. Це через некомпетентність.

Сет Моултон, член Палати представників США, демократ:

Отже, містер Секретарю, ви розглядали цей ризик? [закриття Іраном протоки]

💬 Хегсет: Звісно, цей департамент розглянув усі аспекти цього ризику, і оскільки цей департамент дивиться.

Сет Моултон: То чому ж ви відправили тральщики, єдині тральщики, які ми мали в затоці, до Сінгапуру за кілька тижнів до початку війни?

💬 Хегсет: У нас є багато можливостей, про які ви можете знати або не знати на засекреченому рівні.

Хегсет: Отже, вони ще не зламалися. Їхні ядерні об'єкти знищені, під землею, вони поховані, і ми спостерігаємо за ними цілодобово. Отже, ми знаємо, де будь-який ядерний матеріал...

Сміт: Ми мусили почати цю війну, ви щойно сказали, 60 днів тому, бо ядерна зброя була неминучою загрозою. Тепер ви кажете, що його повністю знищили?

Хегсет: Вони не відмовилися від ядерних амбіцій і мали звичайний щит із тисяч... [балістичних ракет]

Сміт: Тож операція «Північний молот» не дала нічого суттєвого? Це залишило нас у тому ж самому місці, де ми були раніше. Настільки, що нам довелося почати війну?

Хегсет: Їхні об'єкти були розбомблені та знищені, їхні амбіції продовжувалися, і вони будують звичайний [неядерний] щит. Це стратегія щодо Північної Кореї. Стратегія Північної Кореї полягала у використанні звичайних ракет, щоб ніхто не кидав їм виклик, і вони могли сповільнити шлях до зброї. Президент Трамп скористався слабкістю Ірану, щоб зміцнити позиції США як єдиного гаранта безпеки Ізраїлю, і забезпечив «щит» для захисту об'єктів

Демократ Палати представників від штату Вашингтон Адам Сміт до міністра оборони США Піта Хегсета

...

У регіоні є 50 000 військових, які досі перебувають під загрозою. Як ці тактичні перемоги перетворяться на якийсь стратегічний успіх?

І, до речі, це одна з тих речей, які визнає реалізм. Ви можете виграти багато дрібних битв і програти війну, тому ви й не випадково потрапите у війну. Але водночас ми робимо все це самостійно. Оскільки ми дедалі більше відштовхуємо всіх наших союзників, іноді просто тому, що хочемо робити те, що хочемо, ми не хочемо консультуватися з ними, іноді просто безпідставно їх ображати. Я маю на увазі, посеред цієї війни, коли ми просили НАТО приєднатися до нас, президент знайшов час, щоб образити президента Макрона та його дружину.

Добре, а як це допомагає нам принизити всіх у світі?

І також, для тих, хто критикує НАТО через цю війну, нагадаю, що НАТО — це оборонний альянс. Це означає, що кожна країна в ньому обіцяє захищати країну у разі нападу. І коли нас атакували 11 вересня, саме це зробило НАТО. Вони активували статтю 5 і впродовж 20 років воювали поруч із нами.

НАТО, якщо якась із країн вирішить односторонньо і необачно почати війну раптово, до якої мають приєднатися всі інші — це не так працює.

Тож принижувати наших союзників після цього і відштовхувати їх ще далі від нас — як це реально? Ми не лише спробуємо змінити Близький Схід, а й змінюємося самі, відштовхуючи усіх від себе.