Як добре, що поляки мають адекватного прем'єр-міністра
Майбутні парламентські вибори покажуть нам, наскільки зрілим є польське суспільство.
Тим, яке попри складну спільну історію відчуває здоровий глузд, розуміє світоглядний контекст і важливість союзницького партнерства. Чи тим, хто хоче будувати відносини з нами [і власне майбутнє] на історичних болях та марному ресентименті.
З усіх безпілотних літальних апаратів, закуплених Агенцією оборонних закупівель [DOT] для Сил оборони, 95% виготовлені в Україні.
Минулого року обсяг закупівель безпілотних систем уперше перевищив обсяг закупівель боєприпасів, і ця тенденція зберігається.
Запуск маркетплейсу озброєння DOT-Chain Defence відіграв важливу роль у розвитку української дронової галузі. Система запровадила ринкову модель, за якої рішення про закупівлю ухвалюють безпосередньо кінцеві користувачі — військові з бойових бригад. Це дозволило:
▪️ посилити конкуренцію між виробниками
▪️ створити стимули для покращення сервісу та якості продукції
▪️ дати виробникам можливість прогнозувати попит і нарощувати виробництво
Міністерство оборони запровадило новий підхід до закупівлі безпілотників. Потреба у дронах формується автоматично на основі якісних даних з поля бою — без участі людини, суб’єктивного впливу та корупційних ризиків.
За заявками військових частин Генштаб формує перелік дронів для закупівлі виключно за технічними характеристиками — без зазначення брендів чи конкретних виробників.
Рейтинг БпЛА, сформований на основі бойових даних з цифрових систем (ePoints, DOT-Chain, Brave1 Market, DELTA та Mission Control), визначає, які саме вироби необхідно закупити для підрозділів на передовій відповідно до їхніх завдань.
❗️ За неповних п’ять місяців через маркетплейс DOT-Chain Defence військо вже отримало 485 тисяч безпілотних літальних апаратів та іншого обладнання на загальну суму 31,4 млрд гривень.
Принцип роботи платформи простий: військові обирають, а держава забезпечує. Середній термін від замовлення до отримання товару, наявного на складі, становить дев’ять днів.
🇬🇧 Енді Бернем балотуватиметься в лідери Лейбористської партії — він може стати новим прем'єром Британії.
Бернем подякував Кіру Стармеру за лідерство. Він додав, що його пріоритетом буде прогрес країни в економіці, сфері суспільних послуг, вартості життя та розбудові інфраструктури.
Він є одним із засновників Unbroken Cities Network — ініціативи, що обʼєднує міста по всьому світу, щоб допомагати розвивати програму реабілітації в Україні. Також у березні 2022 року він організовував збір гуманітарки для мешканців Києва, Харкова та Львова, які постраждали від війни. У 2024 році він також закликав допомагати українцям.
▪️Сьогодні Стармер оголосив, що після двох років правління йде у відставку. 56-річний Бернем 19 червня переміг на додаткових виборах в окрузі Мейкерфілд на північному заході Англії, ставши депутатом британського парламенту. Це дозволяє йому висунути свою кандидатуру на виборах керівника партії, що мають відбутися до 16 липня.
Іспанське El Español дали репортаж, поспілкувавшись з трьома колумбійцями, які воювали за РФ і були взяті в полон Силами оборони
...
Останні місяці Кремлю не вдається набрати достатньо солдатів, щоб компенсувати щомісячні втрати на фронті, які оцінюються в близько 30 тисяч осіб. Тому Росія почала активно вербувати людей у країнах Латинської Америки, Африки та Центральної Азії. Громадян бідних країн, яких використовують, а потім викидають, ніби одноразовий боєприпас, за який ніхто не заступиться.
Маріо – один з полонених, і йому 40 років. Він має двох доньок і раніше тримав пекарню. Коли продажі впали, почав шукати роботу через Facebook. Саме там побачив оголошення: пропонували 11 мільйонів песо на місяць (близько 2800 євро) за роботу водієм у Москві. Потім написала дівчина і почала переконувати, що це дуже вигідна пропозиція. Сказала, що набирають чоловіків, і що в Боготі [столиця Колумбії] є людина, яка їх організовує.
Маріо поговорив з вербувальником з Боготи — не знаючи, що це рекрутер російської армії, який отримує гроші за кожного відправленого на війну. Коли Маріо погодився, йому оплатили поїздку до Боготи і поселили в готелі разом з іншими колумбійцями. Через кілька днів їх почали вивозити групами по десять осіб і відправляти літаком до Бразилії. Потім їх перевезли до Катару. Звідти — до Москви.
💬 Нас зустрів росіянин у спортивному костюмі. Він спілкувався через Google Translate. Нічого не вказувало на те, що він військовий, — розповідає Маріо. З аеропорту їх повезли в село за кілька годин їзди від Москви і поселили в апартаментах.
💬 Нам постійно повторювали, що ми будемо працювати на підприємстві з виробництва продуктів харчування. Нас навіть відвели на медогляд, нібито на вимогу роботодавця
Коли через сім днів їх повели підписувати контракт, ніхто не перекладав документ. Усі підписали. Відразу після цього їх повели на склад військової форми. Тоді Маріо все зрозумів.
💬 Я сказав, що не хочу цієї роботи. Вони відповіли: “Ви приїхали працювати. Якщо не погодитеся — посадимо у в’язницю і [ви] зникнете”
Джон’єр — наймолодший з 3-х полонених. Йому 26 років. До війни створював контент. Має доньку. Дружина працювала в ресторані в Калі, але грошей не вистачало. Також побачив фальшиве оголошення у Facebook, де пропонували 11 мільйонів песо за роботу в Польщі. Відповів, і за пів години з ним зв’язалися.
Його забрали тієї ж ночі з автовокзалу в Калі. У Боготі поселили в готелі, а потім відправили до Бразилії, і через тиждень він був у Москві. Там історія повторилася.
Коли прийшов час підписувати контракт, Джон’єр спробував сфотографувати документ, щоб потім перекласти, але йому не дали. Перекладач лише зачитав пункт про те, що контракт укладається на один рік, постійно називаючи це «робочим місцем».
Після підписання їх повели на склад військової форми. Коли Джон’єр відмовився, йому пригрозили, що міграційна служба посадить його у в’язницю і там він «зникне»
Після тижня навчання зі зброєю всіх троє — Маріо, Джон’єр і Браян — опинилися на передовій. Їх одразу почали використовувати на найнебезпечніших завданнях: носити їжу та воду на передові позиції через заміновані поля.
Джон’єр розповідає, як одного разу його змусили залишити пораненого колумбійця, який підірвався на міні.
Маріо також підірвався на міні під час завдання. Коли йому надали першу допомогу, на світанку наказали йти далі самотужки до наступної позиції. Маріо блукав у гарячці, без води, поки не натрапив на українських військових.
Жоден з трьох колумбійців так і не отримав грошей. Після першого місяця їм казали, що виведуть з траншей для отримання зарплати, але цього не сталося. Усі вони були захоплені за кілька тижнів після прибуття на передову.
Зараз доля всіх трьох невизначена. Їх, ймовірно, відправлять до одного з таборів для військовополонених. Там уже перебувають сотні еквадорців, венесуельців, кубинців, а також громадяни Африки та Центральної Азії.
Росія відмовляється включати колумбійців до списків на обмін полоненими. Україна тримає їх відповідно до міжнародного права, але не має кому їх повертати. Колумбія не визнає їх комбатантами