Телеграм канал «In Factum»

Фактумчани, залишилося 10 тисяч і закриваємо наш кокоджабо-збір🌴

Давайте доб'ємо — закиньмося по 10 гривень і вйо

❤️ Моно : 4874 1000 3215 1634
https://send.monobank.ua/jar/47d8ndfe66

❤️ Приват: 5168 7521 6796 3779
https://www.privat24.ua/send/4xa6q

❤️ pc8250522@gmail.com [пишіть «54»]

Думаю звідси ростуть ноги у вчорашній заяві Трампа про те, що нафта продовжує надходити через Ормузьку протоку. А відтак інші країни повинні — і будуть — відшкодувати Сполученим Штатам витрати, коли війна з Іраном завершиться.

Новоросійськ стає стоянкою для вйобаних нашими дронами російських танкерів та суховантажів

На відео член екіпажу одного з пошкоджених суден знімає інше судно, яке так само зазнало удару і стоїть на причалі поруч.

ЗРК STASH з ракетами AGM-114L Longbow Hellfire на озброєнні одного з підрозділів Сил оборони України

Ursula von der Leyen, голова Єврокомісії

...

Європа знову прокинулася від небезпечної і безвідповідальної поведінки Росії.

Російський військовий корабель випустив сигнальні ракети небезпечно близько до данського гелікоптера.

Дрон зайшов у повітряний простір Литви. Його знищили винищувачі НАТО.

Це не поодинокі випадки. Це частина ширшої схеми російської агресії і провокацій проти Європи. Так перевіряють нашу готовність і нашу рішучість.

Росія побачить лише одне: наша рішучість лише міцнішає. Разом із НАТО ми посилюємо колективне стримування і оборону. І посилюємо тиск на Росію.

The Times розповідає історію російського бійця ГРУ, який перейшов на нашу сторону

...

Іван ішов крізь дерева. Побачив українську форму на мотузці і зрозумів, що дійшов до позиції противника. Без зброї зайшов швидко. Один чоловік сидів за столом. Другий стояв із цигаркою в одній руці і кавою в іншій.

💬 Я пішов просто на них і запитав: “Ви росіяни чи українці?” — згадує Іван. Чоловіки мовчали цілу хвилину. Потім відповіли: «Ти що, бляха, росіянин?»

💬 Так. Я прийшов здатися, — сказав Іван.

Українці схопили гвинтівки і вистрілили в повітря. Коли переконалися, що він без зброї, усі троє сіли, пили каву і розмовляли.

Минулого місяця Іван перейшов на бік України з бригади спецназу ГРУ. Тепер планує вступити до підрозділу з росіян, які воюють за Україну.

Втечу через лінію фронту почав готувати за кілька тижнів. Допоміг український ГУР через програму «Хочу жить».

Іван — інтроверт, захоплений літературою. Виріс в містечку в центральній Росії. Уникав вечірок, алкоголю і цигарок. Між парами, заняттями джиу-джитсу і змінами в піцерії читав Кафку і Ремарка. Його вабила ідея військової пригоди. Невдовзі після 19 років Іван підписав контракт.

Зрозумів, що зробив помилку, уже після першого виходу

Після медкомісії його здивувало призначення в елітний підрозділ. Тестів на витривалість, якими спецназ славився, майже не було.

Якщо людина здорова і дієздатна — йшла в нормальну частину. Якщо в поганому стані, як п’яниці, могли відправити в штурмові. Мене відправили в спецназ

Івану платили 300 тисяч рублів на місяць. Його відправили на полігон на окупованій території України. Жив біля Азовського моря. Тренувалися малими групами по вісім — із тими, з ким потім ішли в бій.

Раніше підготовка була важча. Коли я приїхав, уже легше. Просто не вистачало людей

Перший бойовий вихід Івана був у жовтні торік. Підрозділу наказали штурмувати залізничний вузол. Перша рота зайшла і зазнала важких втрат. Рота Івана пішла другим маршрутом.

Не знаю, на що наступив, але мене накрило вибухом. Зламало два пальці на нозі

Офіцери вважали поранення легким. Його поставили забирати вбитих і поранених. За кілька днів усі семеро повернулися пораненими. А Івана знову відправили вперед з іншою групою. Пізніше роту повернули на базу вчитись дроновій війні, де інструкторами були фахівці з «Рубікону».

У грудні три групи з роти Івана відправили на штурм. Треба було підтримати частину, яка втратила 90% складу. Усі вісім бійців першої групи спецназу загинули за день. З другої вижив лише один. Завдання Івана швидко змінили – евакуювати тіла.

Ми разом тренувалися, щодня жили в одному будинку. Не хотів іти забирати їхні тіла. Просто хотів сидіти на місці

Саме тоді він почав думати про полон.

Доповідали, що тримають позицію, хоча її не тримали. Інших відправляли на координати — і вони зникали, бо заходили на українські позиції

До весни майже нікого з тих, із ким він тренувався, не було живих. Після поранення на реабілітації шукав способи здатися. Знайшов посилання на програму «Хочу жить». Зв’язався, отримав куратора. Разом склали план втечі.

Він умовив піти з ним товариша, з яким разом тренувався. Командир дав їм розвідзавдання в тилу противника. У липні вони вийшли в 20-кілометровий марш. Але чим ближче до лінії, то сильніше його товариш лякався. Підірвав гранату і поранив себе. Іван пішов далі сам.

Мав зустріти український дрон, але натрапив на російський підрозділ. Мене затримали, бо виглядав підозріло

Натомість він удав, ніби не розуміє, що перебуває так близько до лінії зіткнення. Відпустили.

Наступний місяць його кидали з позиції на позицію. Зв’язок з українським куратором урвався. Зрештою він зрозумів, що до українських ліній чотири кілометри, а попереду російських підрозділів немає. Ризикнув.

Ішов вдень. Знав, що уночі мене побачить тепловізійний дрон. Стежив, щоб мене не помітив дрон ні з того ні з іншого боку. Знав, що вб’ють і ті, і ті. Укриття було мало. Доводилося пробігати по 70 метрів, ховатися, чекати, слухати — і знову. До українців ішов вісім годин

Іван тепер хоче воювати за Україну і після війни будувати тут цивільне життя.

1021 зенітний артилерійський полк застосовує вітчизняний ПТРК "Стугна-П" для збиття повітряної цілі.