Костянтинівка колись виготовляла рубіново-червоні зірки, що вінчають вежі Кремля, і скло для мавзолею Леніна. Тепер Путін намагається захопити це місто, так починає свою статтю Christopher Miller на The Financial Times
💬 Одна з головних переваг Росії над Україною — це людський ресурс: здатність поповнювати військо й миритися з дуже високими втратами, — каже Еміль Кастегельмі, співзасновник фінської аналітичної групи Black Bird
Костянтинівка — важлива ланка українського «поясу фортець», який тягнеться на північ через Дружківку, Краматорськ, Слов'янськ і Лиман та прикриває залишки підконтрольного Києву Донбасу. Захоплення Костянтинівки Путін, найпевніше, використав би і як аргумент для Трампа: мовляв, оборона цієї території Україною марна, тож США мають тиснути на Зеленського, щоб той віддав решту області заради завершення війни.
До війни в Костянтинівці мешкало близько 70 тисяч людей. Нині там залишається приблизно дві тисячі жителів, які живуть без газу, води, електрики й медичної допомоги.
Місто повністю лежить у так званій «зоні ураження». Евакуювати чи ротувати війська ще небезпечніше. Україна все більше покладається на наземні роботизовані комплекси для постачання та евакуації бійців. Здебільшого ж у місто і з міста рухаються пішки — солдати долають кілька кілометрів до Костянтинівки й назад.
Як і в битвах за сусідні Бахмут і Покровськ, російські сили зрівнюють міську забудову із землею керованими авіабомбами, ракетами, важкою артилерією та ударними дронами. Потім Москва посилає крізь руїни штурмові групи.
💬 Спершу в місто проникають лише невеликі російські групи, але місяць за місяцем їм вдається поволі нарощувати присутність, — каже Кастегельмі. За словами бійців, росіянам грає на руку сезонна зелень, що дає укриття
Спочатку частину груп відкидають, «але з плином місяців постійний російський тиск зрештою дає поступовий результат», додає Кастегельмі
Генерал-майор Віктор Ніколюк, командувач оперативного командування «Схід», наприкінці червня сказав, що Костянтинівка може протриматися все літо.
Український офіцер, який бере участь у боях, розповів, що бої вже дійшли до центру міста і падіння Костянтинівки, ймовірно, лише питання часу, — але пріоритет України в тому, щоб Росія заплатила за її захоплення максимально дорого. За його словами, саме важкі російські втрати допомагають затягувати битву.
Група Black Bird в червні повідомляла – попри просування в Костянтинівці, «російські сили насилу відновлюють наступальний темп на тлі інтенсивніших українських ударів середньої дальності та локальних контратак». За підрахунками Black Bird, у червні російська армія втратила в Україні близько 9 кв. км території — це другий «мінусовий» місяць РФ у 2026 році.
▪️ Якщо на півдні ситуація останнім часом покращилася, то на Донбасі вона продовжує погіршуватися — насамперед на Слов'янському напрямку.
▪️ Російські війська й далі просуваються на захід після захоплення Сіверська (сім місяців тому) і вже подолали майже половину шляху на цьому відтинку. Наразі ситуація тут складається не на користь України.
▪️ Утримуючи Сіверськ, Соледар і Бахмут, російські сили мають зручний плацдарм для накопичення резервів, чому сприяють великі промислові та шахтарські комплекси Донбасу: тримати особовий склад в готовності до штурму тут значно простіше. Українські удари середньої дальності завдають їхній логістиці відчутних втрат, особливо на підступах до Сіверська й Соледара, але цього явно недостатньо, щоб збити наступальний темп.
▪️ Водночас логістичне становище українських сил поступово погіршується. Слов'янськ і Краматорськ зазнають ударів щодня, дороги між Слов'янськом і Миколаївкою перебувають під постійним вогнем, що загрожує й шляхам постачання Лимана на протилежному березі річки. Для логістики на цьому напрямку українські сили все частіше використовують наземні роботизовані комплекси.
▪️ Мета росіян очевидна: до кінця року взяти під контроль Миколаївку та висоти навколо Рай-Олександрівки, щоб тримати під вогнем логістичні шляхи до Слов'янська, а наступного року розпочати битву за саме місто. Про це свідчить інтенсивна кампанія авіаударів довкола Миколаївки. Російські групи проникають доволі глибоко, і частина сірої зони вже перебуває під їхнім контролем.
▪️ Останнім часом росіяни почали тиснути й на Краматорськ: зафіксовано проникнення та встановлення прапорів на захід від каналу Сіверський Донець — Донбас, який слугує головною лінією укріплень у регіоні (білі стрілки на захід від синьої лінії). Російських військових помічали в кількох селах, однак ситуація поки не критична: закріпитися там вони не змогли. Ризик полягає в тому, що вони можуть забезпечити собі переправу й загрожувати Краматорську зі сходу.
Актуальний огляд Балаклавської ТЕС на східних околицях Севастополя
Це парогазова електростанція з потужністю 470 МВт. Станція працює на природному газі й має два енергоблоки з парогазовими установками.
Росія збудувала її після анексії Криму разом зі станцією-«близнюком» — Таврійською ТЕС під Сімферополем. Мета — компенсувати втрату постачання електроенергії з материкової України, яке припинилося після 2015 року.
Разом із Таврійською ТЕС вона є ключовою для енергонезалежності Криму. І є головним джерелом електроенергії для південної частини півострова.
❗️ Саме ця станція живить значну частину Севастополя та прилеглих військових об'єктів.
Оператори 🦈 40-ї бригади морської піхоти кошмарять росіян в гирлі Дніпра на півдні Херсонщини власними морськими дронами типу «Барракуда»
Ці дрони багатофункціональні — можуть бути носіями FPV [відповідно є антена-ретранслятор], ударними [як бачимо там наварили 8 "одноразок"], і, власне, камікадзе.
❗️ Примітно, що «Барракуда» — це власний проєкт, створений інженерами 40-ї бригади спільно з американо-європейським стартапом 2DefAi.tech