Масштаб руйнувань і несподівана стійкість ісламського режиму, який у відповідь призначив сина Хаменеї Моджтабу новим верховним лідером, змусили багатьох іранців переосмислити сподівання, що іноземне втручання може покласти край режиму, пише The Financial Times
Минає вже другий тиждень війни, а ознак антирежимних заворушень, які спалахнули по всій країні в січні, а потім були жорстоко придушені, досі немає. Навпаки, навіть ті, хто ненавидить Ісламську Республіку, відсахнулися від руйнувань і заяв, зокрема від погроз Трампа атакувати об’єкти енергетики, якщо режим ескалує конфлікт. Президент США також заявив, що карта Ірану «ймовірно, вже не буде такою, як раніше», що викликало страх розколу країни.
Один тегеранський соціолог, який критично ставиться і до режиму, і до війни, розповів про наростаюче «почуття націоналізму, що народжується під час війни». Те саме відбулося під час 12-денної війни з Ізраїлем минулого року, коли люди гуртувалися навколо прапора.
💬 Страх знищення Ірану дедалі більше об’єднує людей, бо вони бояться наслідків такої масштабної війни, — пояснив соціолог.
Картини руйнувань — шкіл, опріснювального заводу, пасажирських літаків, історичних пам’яток, таких як Великий базар і палац Голестан у Тегерані, — шокували багатьох іранців.
💬 Якщо вони хотіли вбити верховного лідера, то чому розв’язали повномасштабну війну? — запитує одна жінка. До війни вона, як і багато інших противників режиму в Ірані, вітала військове втручання.
Іранська діаспора проводила масштабні мітинги в західних столицях із закликами покінчити з Ісламською Республікою. Реза Пахлаві, син поваленого шаха, також підтримував військову операцію.
💬 Нехай би він зараз приїхав зі своїми трьома дочками і подивився, як це — коли тебе бомблять, — каже жінка, яка виступає проти режиму, але не хоче повернення монархії. — Ті, хто підтримував війну, мають тепер узяти на себе відповідальність. Але я сумніваюся, що вони це зроблять
Зі свого боку режим не ризикує. Щовечора площі заповнюють лоялісти — влада використовує голосну меншість прихильників, щоб продемонструвати силу. На вулицях патрулюють мотоциклісти з гучномовцями, які транслюють релігійні пісні. Тоді як стійкість режиму перед обличчям найбільшого конфлікту з часів ірано-іракської війни 1980-х змушує деяких сумніватися, чи навіть затяжна війна зможе його повалити.