Телеграм канал «In Factum»

Адміністрація Трампа офіційно попередила Україну не завдавати ударів по цілях на території Росії, якщо вони можуть зачепити економічні інтереси Сполучених Штатів. Про це повідомила посолка України у Вашингтоні Ольга Стефанішина, передає The Financial Times

У вівторок вона розповіла, що отримала дипломатичну ноту-протест після того, як у листопаді українські дрони атакували російський порт Новоросійськ.

💬 Ми почули від Державного департаменту США, що маємо утримуватися від ударів по американських інтересах, — заявила Стефанішина на пресконференції з нагоди річниці вторгнення.

Українська атака на стратегічний порт на Чорному морі пошкодила два танкери з так званого «тіньового флоту» Москви, який використовується для обходу санкцій проти російської енергетики. Також постраждав термінал Каспійського трубопровідного консорціуму, частково належний американським компаніям Chevron і Exxon.

ℹ️ Порт Новоросійськ — один із найбільших російських нафтових хабів і важливий вихід для казахстанської нафти.

Зеленський неодноразово наголошував, що удари по російських енергетичних об’єктах і портах, які фінансують війну Кремля, є для України формою «санкцій». Натомість Стефанішина уточнила, що американське попередження не стосується ударів по російській військовій та енергетичній інфраструктурі.

Така зміна позиції Вашингтона — від безумовної політичної, дипломатичної та військової підтримки до більш нейтральної й навіть проросійської — викликає стурбованість у Києві. Українські посадовці приватно висловлюють роздратування тим, що адміністрація Трампа майже не реагує на російські удари по американському бізнесу в Україні.

У червні російська ракета пошкодила завод Boeing у Києві. За даними Американської торгівельної палати в Україні, станом на січень російські обстріли пошкодили 47% американських компаній, що працюють в Україні. А в минулу суботу російська ракета влучила у виробничий об’єкт компанії Mondelez в північно-східній Україні — одного з перших великих американських інвесторів після здобуття Україною незалежності.

Польський воєнкор Mateusz Lachowski пише, що вчора росіяни за допомогою коригованих авіабомб підірвали дамбу на захід від Костянтинівки, затопивши частину території в західній частині міста [приватний сектор]

Таким чином, каже Mateusz, росіяни значно ускладнили постачання для українського гарнізону, який тримає правий берег міста [південно-західну частину]

Цю інформацію, як пише Mateusz, йому безпосередньо передали українські воїни з місця.

...

☝️ Мова про дамбу Хрущовського ставка. Вивільнена вода прямую в річку Лозова, яка в свою чергу впадає в річку Кривий Торець. Остання фактично ділить місто навпіл [дав візуалізацію].

І ніби задум росіян логічний, але..

Все ж схиляюся, що це наша робота [можу помилятися]. Не бачив відео моменту підриву дамби [тоді б легше було зрозуміти, чи то підрив на місці чи дійсно авіабомби].

По-друге, дуже складно зруйнувати подібний об'єкт ФАБами. Вже не кажу, щоб по ньому попасти.

Тим паче з нашої сторони логіка підриву теж присутня — відкотитися на лівий берег [північно-східну частину] і тримати оборону по Кривому Торцю.

❗️Розкажіть, як ви пам’ятаєте 24 лютого 2022 року, через @SvidokNoteBot.

Ранок, який розділив життя на «до» і «після». Перші вибухи, дзвінки близьким, черги на заправках і в магазинах, дорога в невідомість або рішення залишитися. Для кожного цей день має свої звуки, запахи й відчуття — страх, розгубленість, рішучість, турботу про рідних.

💬 Де вас застав той ранок? Що відчули? Кому подзвонили першими? Які рішення довелося приймати в перші години? Як змінилося ваше життя того дня? Що запам’яталося найбільше? Поділіться через @SvidokNoteBot — навіть кілька рядків важливі.

❗️Свідчення, зібрані Svidok.org, зберігаються як докази війни та передаються до Офісу Генпрокурора й Міжнародного кримінального суду. Уже понад 350 історій стали частиною кримінальних проваджень.

Кожна історія про повномасштабне вторгнення стає не лише частиною памʼяті, а й допомогою фронту: ви пишете свідчення - Svidok.org конвертує його у донат 50 грн на дрони-перехоплювачі шахедів.

Фсьо 🤯
Розйоб. Знищили банку

На вайбі 24-го та з козацьким драйвом, як заповів Арестович [пішов він нахуй]

Реально, красені 😎

Мужики! Панесси!

Тут 10 тисяч залишилося добити. Ну в такий день, ну треба, ну 👉👈

Скиньмося по дві гривні, та і добʼємо швиденько.

По дві гривні. Ну сипаніть

Ще відео перших днів війни, яке я не бачив

24 лютого, 15:30, Херсонщина, лівий берег, Антонівський міст

Після того як українська танкова рота 🪢 59-ї тоді ще мотопіхотної бригади змогла прорватися через Антонівський міст з лівого берега на правий, решта підрозділів бригади фактично опинившись в оточенні, з боями пробивалася на правий берег.

На кадрах з відеореєстратора ми бачимо бій піхотинців 59-ї бригади за підтримки БРДМ та БМП-1 з росіянами. Бачимо, що вогонь ведеться в сторону правого берега, а не лівого — звідки прийшли росіяни. Тобто противник вже за спинами наших бійців.

Але, звісно, сюр. Триває стрілковий контактний бій і паралельно по трасі катаються цивільні.

Кір Стармер, прем'єр Британії

...

Перш ніж перейти до наших звичайних справ, я хочу сказати кілька слів з нагоди чотирьох років війни в Україні. Чотири роки путінської агресії, чотири довгі роки і чотири довгі роки страждань українського народу.

У кожного з нас є свої образи та спогади про ці страждання. У мене в пам’яті закарбовано три.

Перший — на початку війни, коли я поїхав до Києва. Я відвідав Бучу, що під Києвом, і на власні очі побачив дороги та канави, де українських цивільних людей зв’язували за спиною, зав’язували очі та стріляли в голову. Тіла просто залишали на дорозі. Я бачив це на відео, але поїхав туди, щоб побачити все наживо і поговорити з місцевими жителями. Це були їхні родини, їхні брати і сестри, їхні спільноти. Вони розповіли мені, як збирали тіла, клали їх у продуктові візки і везли до місцевої церкви, де ховали в братській могилі.

Другий спогад — минулого року. Я відвідав одну з найзавантаженіших лікарень у Києві і побачив жахливі опіки в тих, хто повернувся з передової. Такі опіки я бачив уперше в житті. Того ж дня я був у початковій школі і зустрівся з дітьми 5, 6 і 7 років, які втратили обох батьків через війну.

Є ще багато прикладів, зокрема недавні атаки на енергетичну систему, коли при мінус 18 градусів люди замерзали у власних домівках. Ось що принесла агресія Путіна.

Моє послання вам, членам Кабінету, і всій країні сьогодні таке – ми стоїмо разом з Україною стільки, скільки буде потрібно.

Я також хочу віддати шану неймовірній стійкості українців. Коли чотири роки тому почалася війна, всі вважали, що Путін захопить усю Україну за кілька тижнів. Саме так усі думали. А сьогодні, через чотири роки, українці продовжують чинити опір цій агресії. Вони тримають фронт в надзвичайно важких умовах і водночас тримаються в тилу. Кожного дня українці встають і йдуть на роботу — це їхній вияв стійкості та непокори агресору.

Ми повинні спростувати брехню, що Росія перемагає. Бо тільки за останній рік Росія захопила лише 0,8% української землі — і то ціною півмільйона своїх втрат.

Тому ми віддаємо шану стійкості українців.

Ми всі прагнемо справедливого і тривалого миру — саме над цим ми так наполегливо працюємо. Це має бути справедливий і тривалий мир. Саме тому рік тому ми створили коаліцію охочих і проводимо роботу над гарантіями безпеки. Сьогодні одразу після засідання Кабінету я проведу зустріч цієї коаліції, щоб просунути цю роботу далі.

Але давайте будемо чесними – на шляху до справедливого і тривалого миру стоїть саме Путін. Зеленський показав готовність до переговорів і взяв на себе лідерство. Це Путін блокує мир.

Саме тому ми маємо і надалі посилювати підтримку України. Це означає озброєння, ресурси, більше санкцій. Сьогодні я радий оголосити, що ми запроваджуємо найбільший пакет санкцій з 2022 року — проти 300 російських енергетичних компаній. Ми також активно працюємо над тіньовим флотом, що критично важливо для послаблення здатності Росії продовжувати агресію.

І наостанок. Це не віддалений конфлікт десь далеко від Великої Британії. Він стосується нас на багатьох рівнях. Це питання наших цінностей — свободи, демократії та права країни самій вирішувати свою долю. Війна вже вплинула на кожну британську родину через зростання вартості життя. Ціни на енергоносії на початку війни подвоїлися і досі на 40% вищі, ніж до вторгнення. Тому кожна родина відчуває наслідки цієї війни.

Те, як і коли закінчиться цей конфлікт, ще довго впливатиме на життя кожного британця. Саме тому так важливо, щоб мир був справедливим і тривалим.

Україна сьогодні — це лінія фронту нашої свободи. І ми маємо завжди пам’ятати про це, відзначаючи чотири роки з початку цієї жахливої війни.