Телеграм канал «In Factum»

Системи дистанційного керування ми вже бачили раніше, а сама технологія відіграла ключову роль у такій епічній операції, як «Павутина» минулого року. Але новим елементом тут є те, що повністю відсутня затримка відеозв’язку, що значно спрощує керування, пише David Hambling для Forbes

Будь-який цифровий канал зв’язку має затримку. Найочевидніше це проявляється під час голосового зв’язку через інтернет або відеоконференцій, коли виникає помітна пауза у відповіді. Але навіть коли затримка непомітна, вона завжди присутня. Це створювало серйозні проблеми для далекобійних операцій. Так американський дрон MQ-9 Reaper зазвичай керується дистанційно, і коли літаки перебували в Іраку чи Афганістані, пілоти знаходилися на авіабазі Кріч у Неваді. Канал зв’язку через супутник і наземні лінії все одно мають значну затримку.

💬 Один із найкритичніших факторів — це неминуча затримка реакції: зазвичай між командою пілота та реакцією літака проходить близько двох секунд, — пише Крістін Сікста Райнхарт у нещодавній статті про виклики керування дронами.

Інші джерела вказують, що затримка для Reaper становить до 2 секунд. Затримка ускладнює керування, а ще більше — ураження цілей. Стаціонарні цілі відносно прості, але для ураження рухомих цілей необхідна автоматична система захоплення, інакше стрілець завжди буде на секунду позаду.

Затримка стає значно більшою проблемою при керуванні FPV-дронами на малій висоті, коли потрібно уникати перешкод і маневрувати проти складних цілей, таких як мотоцикли. Під час «Павутини» цілі були стаціонарними літаками на аеродромі, але оператори мали значну затримку і сильно покладалися на штучний інтелект.

Пілоти FPV-дронів потребують мінімальної затримки. Затримка нижче 50 мілісекунд вважається оптимальною. Вище цього рівня вона може стати помітною, а понад 100 мс оператор змушений «літати наперед» і передбачати різкі повороти. Ураження рухомих цілей також значно ускладнюється.

Зрозуміло, що деталей своєї системи дистанційного керування українці не наводять, а точну величину затримки не розголошують. Однак виробник Wild Hornets нещодавно оприлюднив кілька успіхів своєї системи дистанційного керування Ctrl Vision, яка дозволяє операторам працювати віддалено — зокрема, збивати Shahed, перебуваючи за 2000 км.

Супутниковий зв’язок зазвичай повільний. Геостаціонарні супутники мають затримку понад 1000 мс. Starlink значно швидший. За даними PC Magazine, у тестах термінали Starlink забезпечували затримку менш як 40 мс. За межами США користувачі повідомляють дещо вищі показники. У Східній Європі затримка становить 60–70 мс.

Виглядає все так, що дешева комерційна технологія українців випереджає те, що кілька років тому могла зробити американська армія з усіма своїми ресурсами.

❗️ Тепер українські оператори можуть ефективно «телепортуватися» з однієї частини бойового простору в іншу. Вони не прив’язані до однієї зони. Оператор може знищити російський танк на Херсонщині, а через п’ять хвилин взяти участь в атаці на нафтопереробний завод у Санкт-Петербурзі, а потім переключитися на підтримку наступу на Луганщині.

Віддалене керування також означає, що будь-хто з будь-якого місця може долучитися. Фізична підготовка більше не є обов’язковою, а такі обмеження, як інвалідність чи просто недостатня фізична форма, які могли б перешкодити службі в зоні бойових дій, вже не є перешкодою.

❗️ Це також означає, що технічно можливо дозволити людям з будь-якого куточка світу керувати FPV-дроном в обмін на 1000–2000 доларів і дозволити їм знищувати росіян. Україна могла б це організувати, і знайшлося б купа людей, готових заплатити за це.

Такий аутсорсинг не є неможливим. Україна вже успішно гейміфікувала дронову війну за допомогою системи є-Балів. Допуск сторонніх осіб, особливо якщо вони висококваліфіковані, може стати простим способом набору досвідчених операторів з глобального пулу.

Рідкісний італійський бронетранспортер VBL Puma, переданий Україні

Саме цей екземпляр зазнав певних модифікацій, зокрема решітчастий захист та додаткові дисплеї для водія

Джерело.

🤷‍♂️ Китайські ПЗРК FN-16 на озброєнні бійців батальйону протиповітряної оборони 🏰 160-ї механізованої бригади

До слова, що там у Малі?

Оновлення від Clément Molin

...

▪️ У Малі армія та російський Африканський корпус посилюють контрнаступи та повертають під контроль кілька баз.

▪️ З боку Гао сили FAMA [Збройні сили Малі] та Африканського корпусу відновили контроль над базою Лаббезанга на кордоні з Нігером. Підкріплення також прибули до Менаки та Хомборі, а колона, яка відходить з Тесаліту, Кідаля та Агельхока, має передислокуватися в Анефіс. Ці тактичні успіхи були досягнуті через дії проти «Ісламської держави у Великій Сахарі» — угруповання, яке значно слабше за інші групи та традиційно не займає міста.

▪️ Паралельно тривають наступальні дії JNIM [джихадисти, пов'язані з «Аль-Каїдою»]. Угруповання продовжує блокаду міста Бамако: кілька доріг залишаються перекритими, а на ключових маршрутах навколо столиці зафіксовано атаки. Також відбулися рейди на кілька невеликих міст у центрі та на півдні країни — але без спроби зайняти ці населені пункти.

▪️ Росіяни та малійці наразі супроводжують конвої, зокрема з використанням вертольотів [1]

▪️ Лідер FLA [Фронт визволення Азаваду, туареги] своєю чергою, спростував інформацію про утворення альянсу з JNIM

▪️ Французька преса повідомляє, що Франція непрямо підтримує FLA за посередництва українського ГУР, яке має своїх операторів на місцях для допомоги повстанському угрупованню.

▪️ Насправді, зазначає Molin — це не нова інформація. Адже давно відомо, що ГУР навчили операторів дронів FLA, щоб вони могли завдавати ударів по російських силах Африканського корпусу (цьому є численні докази). Найімовірніше, доступ до регіону українці отримали через Алжир, а Франція обмежилася непрямою підтримкою ГУР — насамперед логістичною та розвідувальною.

Мапа — war_cube

Міністр оборони Михайло Федоров із міністром оборони Німеччини Борисом Пісторіусом відвідали прифронтові райони, зокрема кілька військових командних пунктів на передовій.

Тут Пісторіусу показали, як наші військові використовують систему DELTA, планують наступальні операції, нейтралізують логістику противника, проводять розвідку та координують різні типи дронів у рамках єдиної системи управління боєм.

Саудівська Аравія завдала численних, неоприлюднених ударів по Ірану у відповідь на атаки, здійснені проти королівства під час війни на Близькому Сході. Про це повідомили Reuters два західні посадовці та два іранські джерела.

Саудівські удари, про які раніше не повідомлялося, стали першим відомим випадком, коли королівство безпосередньо провело військову операцію на іранській території.

За оцінками двох західних посадовців, удари, завдані Військово-повітряними силами Саудівської Аравії, відбулися наприкінці березня. Один із них зазначив лише, що це були «взаємні удари у відповідь на те, коли Саудівська Аравія зазнала атак».

Саудівська Аравія, яка має глибокі військові зв’язки зі Сполученими Штатами, традиційно покладалася на американську армію для захисту. Однак війна залишила королівство вразливим до атак, які пробили американський «військовий парасольку».

Саудівські удари підкреслюють розширення конфлікту — і масштаби того, як війна втягнула в себе весь Близький Схід у формах, які досі не були публічно визнані.

Об’єднані Арабські Емірати також завдали військових ударів по Ірану, повідомляла в понеділок Wall Street Journal. Разом саудівські та еміратські дії розкривають конфлікт, справжня форма якого досі залишалася переважно прихованою.

Однак їхні підходи не були однаковими. ОАЕ зайняли більш жорстку позицію, прагнучи завдати Ірану шкоди, і лише рідко вдавалися до публічної дипломатії з Тегераном. Саудівська Аравія, своєю чергою, намагалася запобігти ескалації конфлікту та підтримувала регулярні контакти з Іраном, зокрема через посла Тегерана в Ер-Ріяді.

Іранські та західні посадовці повідомили, що Саудівська Аравія поінформувала Іран про удари, після чого відбулися інтенсивні дипломатичні контакти та саудівські погрози завдати нових ударів. Це призвело до порозуміння між двома країнами.

ℹ️ З 105 атак дронів та ракет по Саудівській Аравії в період з 25 по 31 березня їхня кількість скоротилася до трохи більш як 25 у період з 1 по 6 квітня, згідно з підрахунками Reuters на основі заяв саудівського Міністерства оборони. Натомість снаряди, випущені по Саудівській Аравії в дні, що передували ширшому перемир’ю, за оцінками західних джерел, походили з Іраку, а не з самого Ірану. Це свідчить про те, що Тегеран скоротив прямі удари, тоді як союзні угруповання продовжували діяти.

Ірак і Пакистан уклали угоди з Іраном щодо транспортування нафти та скрапленого природного газу з Перської затоки через Ормузьку протоку, повідомили Reuters п’ять джерел. Ці домовленості демонструють здатність Тегерана контролювати енергетичні потоки через протоку.

Іран, який спочатку намагався зупинити рух через протоку, зараз змінює свою позицію, перейшовши від блокування Ормузької протоки до контролю за доступом до неї. Ормузька протока більше не є нейтральним транзитним маршрутом, а перетворилася на контрольований коридор.

Оскільки більшість експорту іракської нафти зазвичай проходить через протоку, Ірак опинився серед найбільш постраждалих виробників. Пакистан, який намагався виступити посередником у конфлікті, сильно залежить від імпорту енергоносіїв з Перської затоки і стикається зі стрімким зростанням цін на паливо.

Згідно з раніше не оприлюдненою угодою між Багдадом і Тегераном, Ірак домігся безпечного проходу для двох надвеликих нафтових танкерів, кожен з яких перевозив близько 2 мільйонів барелів нафти. Вони пройшли через протоку в неділю.

Ірак зараз працює над отриманням дозволу Ірану на подальші транзити, повідомив Reuters чиновник іракського міністерства нафти. Уряд прагне захистити нафтові доходи, які становлять 95% державного бюджету.

Аналогічно, два танкери з катарським СПГ прямують до Пакистану згідно з окремою двосторонньою угодою між Ісламабадом та Тегераном, повідомили Reuters два джерела.

До війни Пакистан отримував приблизно 10 партій СПГ на місяць, а зараз має задовольняти високий літній попит на електроенергію для охолодження.

Ні Ірак, ні Пакистан не здійснювали прямих платежів Ірану чи Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) у зв’язку з цими транзитами, зазначили джерела. Тоді як Катар безпосередньо не брав участі в двосторонніх угодах, сказали два джерела в галузі, однак поінформував Сполучені Штати перед відправкою партій до Пакистану.

За даними джерел, інші країни також розглядають подібні угоди, оскільки зростання цін на енергоносії та перебої з постачанням сильно впливають на азійські економіки.

Фактично Іран формалізує свій контроль над протокою. Він попросив Ірак подавати документацію на кожен танкер, щоб забезпечити транзит за визначеними морськими маршрутами під наглядом іранських військово-морських сил, сказав один з чиновників іракського міністерства нафти.

Спеціалізовані підрозділи іракського міністерства нафти надають іранській владі детальну інформацію про окремі судна, зокрема про пункт призначення, деталі перевезення, власника та характеристики вантажу, щоб уникнути інцидентів.