Телеграм канал «In Factum»

Якщо операція «Епічна лють» справді завершилася після оголошення двотижневого перемир’я 7 квітня, то вона тривала майже стільки ж, скільки операція «Буря в пустелі» — кампанія 1991 року, метою якої було вигнати іракські сили Саддама Хусейна з Кувейту. The Economist порівняв ці дві війни, щоб чітко показати, наскільки змінилася Америка.

Тоді президент Джордж Г. В. Буш звернувся по схвалення до Конгресу та Ради Безпеки ООН, перш ніж розпочати бойові дії. Цього разу Трамп не став витрачати час на такі “формальності”. Буш переконав 41 країну приєднатися до американської коаліції. Трамп розпочав війну лише з одним союзником — Ізраїлем. Він не консультувався з іншими партнерами, а коли ситуація ускладнилася, зажадав від них допомоги й назвав їх «боягузами», коли ті відмовилися.

Старший Буш чітко сформулював обмежену мету: відновити територіальну цілісність однієї країни, яку захопила інша. Трамп постійно змінював цілі — від знищення іранських ракет і ядерної програми до зміни режиму.

41-й президент оголосив про перемогу лише після того, як вона справді настала, і в промові подякував американським військовим та союзникам, але не собі. Трамп заявляв про перемогу кілька разів – з першої години, хоча потім війна тривала ще шість тижнів.

Визволення Кувейту від одного з найжорстокіших тиранів регіону стало вершиною американської могутності. Рейтинг Буша в США злетів майже до 90%. Його підтримували як республіканці, так і демократи. Війну Трампа чекав значно холодніший прийом.

Прихильники президента зазначають, що знищено кількох іранських лідерів і значну частину звичайного озброєння. Критики відповідають, що протока була закрита саме через війну, а тепер Іран вимагає платити величезні мита за прохід. Ісламський режим зберіг запаси високо збагаченого урану й отримав ще сильніший стимул розвивати ядерну зброю.

Війна посилила враження, що підхід Трампа до геополітики є ні компетентним, ні доброзичливим. Знову ж таки, порівняння з 41-м президентом є показовим. Як колишній директор ЦРУ, Буш ретельно аналізував розвіддані. Натомість, коли нинішній директор ЦРУ назвав «фарсом» оптимістичні сценарії швидкої зміни режиму, які прем’єр-міністр Ізраїлю представив Трампу, президент відмахнувся від попередження, як пише The New York Times.

Буш, колишній льотчик ВМС, який одного разу завершив бойове завдання на палаючому літаку, ставився до війни серйозно. Трамп, який уникав призову, за кілька годин перейшов від роздумів про воєнні злочини («ми відправимо їх назад у кам’яний вік, де їм і місце») до заклику бойкотувати Брюса Спрінгстіна (якого він назвав «поганим, нудним і схожим на висохлу сливу»).

Прихильники MAGA вважають надмірні погрози Трампа блискучою переговорною тактикою. Однак переговори з Іраном ще далекі від завершення.

Але попри тріумф у Перській затоці, Буш програв перевибори наступного року через слабку економіку. Наступне серйозне випробування для Трампа — проміжні вибори в листопаді.

Але найбільш приємно те, як би США не намагалися вплинути на результати прямою політичною та економічною підтримкою — угорці зробили свій вибір, не орієнтуючись на «авторитет» США, який давно вже підірваний.

Якщо раніше Трамп лише одним своїм постом мав можливість суттєво вплинути на результати і штучно забезпечити перемогу свого кандидата — то вибори в Угорщині яскраво продемонстрували, що так вже не працює. Так вже не буде.

«Щойно прем'єр-міністр Віктор Орбан зателефонував, щоб привітати нас із перемогою», — написав лідер «Тиси» Петер Мадяр у Facebook.

Водночас ЦВК Угорщини підрахувало вже понад 53% голосів:

🔹 «Тиса» може здобути конституційну більшість у парламенті — зараз у неї 68% голосів та 136 місць у парламенті;
🔹 «Фідес» Орбана — 28% голосів і 56 мандатів;
🔹 «Наша Батьківщина» Тороцкаї — 3,5% і 7 мандатів.

Іранці публікують відеозапис, зроблений учора в Ормузькій протоці.

На відео чутно, як військово-морські сили Корпусу вартових ісламської революції Ірану виголошують попередження есмінцю ВМС США класу «Арлі Берк», ідентифікованому як USS Frank E. Peterson (DDG-121), вимагаючи від нього покинути район, змінити курс і повернути назад, інакше іранці відкриють вогонь.

🇭🇺 Всё! Участки в Венгрии закрыты.

Явка на выборах в Венгрии за 30 минут до конца голосования - 77.8%!🥇

В Будапеште - 81% 🤯

Итоговая явка в разные годы:

2014: 61.7%
2018: 70.2%
2022: 70.2%
2026: 77.8% (за 30 мин до конца)

▪️Ставки на премьерство Мадяра: 84%.

Экзит-поллов не будет. Скоро начнется подсчет 🙏

Хороший текст Karim Sadjadpour для The Atlantic, який вийшов ще 10 квітня [до переговорів в Ісламабаді], але досі актуальний.

...

Трамп розпочав війну з метою зламати Іран. Однак після витрачених 50 мільярдів доларів пошкоджена Ісламська Республіка продовжує існувати. Хоча Трамп сподівався визначати майбутнє Ірану, тепер Тегеран може визначати його власне майбутнє. Іран має право вето на спадщину Трампа — і на політичне майбутнє його віцепрезидента Венса, який очолює переговори.

Наразі Ісламська Республіка відчуває себе переможцем. Три місяці тому головною світовою новиною були масові вбивства власних громадян у Тегерані, а сьогодні — успішний опір Америки та Ізраїлю. Навіть якщо раніше Сполучені Штати та Ізраїль прагнули змінити режим в Ірані, тепер вони вимагають не повної капітуляції, а співпраці.

Іран зрозумів, що його головна перевага — не ядерна зброя, а економічний тиск. Лише кілька країн безпосередньо бояться іранської бомби, але майже весь світ відчув наслідки закриття Ормузької протоки.

У Білому домі вважають, що президент уже відійшов від іранської війни, усвідомлюючи її політичну програшність. Коли повалення іранського режиму здавалося реальним, Трамп хотів отримати славу. Тепер, відчуваючи непопулярність війни, він охоче дозволяє Венсу взяти на себе відповідальність за результат.

💬 Якщо угода не відбудеться, я звинувачу Венса, — жартував днями Трамп. — А якщо відбудеться — заберу всю заслугу собі

Іранські керівники віддають перевагу Венсу. Вони вважають його антивоєнним голосом у MAGA — менш прихильним до Ізраїлю, ніж спецпосланець Віткофф чи Кушнер, — і більш мотивованим швидко завершити конфлікт через власні президентські амбіції.

ℹ️ Адміністрація Обами витратила майже два роки на переговори, які стосувалися лише ядерної програми Ірану. Адміністрація Трампа має два тижні, щоб одночасно вирішити питання Ормузької протоки, ядерної програми, ракет і регіональних амбіцій Тегерана.

За часів президента Джиммі Картера новостворений революційний уряд Ірану тримав у заручниках кількох американських дипломатів 444 дні й звільнив їх за хвилину до інавгурації Рейгана. За часів Трампа Тегеран тримає в заручниках світову економіку. Механізм змінився — від посольства в Тегерані до Ормузької протоки, — але стратегія лишилася тією самою: завдати політичної шкоди американській адміністрації, а не перемогти її військово.

Два десятиліття іранська ідеологія та наполегливість у збагаченні урану не дали ні ядерної енергії, ні надійного стримування — натомість коштували країні трильйона доларів у вигляді санкцій, втраченої нафтової виручки та тепер ще й руйнівної війни. І все ж саме від доброї волі Ірану тепер залежить президентство Трампа та політичне майбутнє Венса.

))

Позиція Ізраїлю якось не дуже вписується в мирний переговірний трек по лінії США — Іран.