Телеграм канал «Відлік: календар розпаду росії 🇺🇦➔»

Повномасштабний напад був неминучим — це не випадковість, а логіка існування росії. З першим днем відновлення незалежності України — 24 серпня 1991 року — ми зайшли у сценарій неминучої війни на повне знищення. У нас був вибір піти за сценарієм Білорусі, але ми пішли власним шляхом. росія ніколи не збиралася миритися з нашим виходом із імперії, навпаки — з перших днів почала готуватися до великої війни. Розглянемо наш сценарій покроково: Серпень 1991 — у Криму створюють керовані ФСБ організації «Російський рух Криму», «Російська громада Криму», «Союз офіцерів Севастополя», трохи пізніше — «Союз російських співвітчизників», «Слов’янська партія». Вони виводили людей на мітинги з триколорами, кричали «росія, забери нас назад». Це не була ініціатива знизу — це була системна робота кремля. Чорноморський флот лишався їхнім військово-політичним важелем тиску, депутати думи ухвалювали постанови про «російський Севастополь». 1992, січень — Севастопольська міська рада проголошує «російський статус міста», у москві депутати думи ухвалюють постанову про «російський Севастополь». 1992 — Придністров’я. російська армія бере участь у війні під приводом захисту російськомовного населення та інтересів росії. Після закінчення — залишаються «миротворці», формується «ПМР». Так народився перший заморожений конфлікт, шаблон майбутніх. 1992–1993 — Абхазія та Південна Осетія. росія озброює і підтримує сепаратистів, вводить «миротворців». Війна завершується фактичною окупацією, створенням маріонеткових «республік» — перших прототипів «днр» та «лнр» у новітній історії пострадянського простору. 1994–1996 — Перша чеченська війна під приводом відновлення «конституційного порядку» на території самопроголошеної Ічкерії. Поразка москви, але Ічкерія зруйнована та не встояла у другій, коли росія прийшла більш підготовлена. // 1994–1997 — у цей час в Україні починається серія «газових війн». росія використовує енергетику як важіль тиску. Посилюється присутність московської церкви, проросійські партії нарощують вплив. 1999–2009 — Друга чеченська війна під приводом серії терактів у росії, які вважають спецопераціями фсб. Після завершення Чечня під контролем Кадирова. // 2000–2004 — в Україні: міністри оборони та голови СБУ з російським паспортом. Проросійські кадри на ключових посадах у війську та безпеці. // 2004, жовтень — вибухи на складах боєприпасів у Мелітопольському районі (Новобогданівка). Перший масований інцидент. 2008 — війна проти Грузії. росія вторгається під приводом «захисту осетин». Результат — остаточна окупація Абхазії та Південної Осетії. // 2010 — харківські угоди. Україна продовжує перебування Чорноморського флоту до 2042 року. // 2010–2013 — Янукович президент, російські громадяни в уряді, серія підривів складів боєприпасів: Лозова (2008, серпень), Артемівськ (Загалом 2004–2013, різні інциденти). // 2014 — події на Майдані, втеча Януковича та операція захоплення Криму: «зелені чоловічки», «референдум», анексія. // 2014 — початок війни на Донбасі, створення «днр/лнр». // 2015–2017 — масовані підриви українських арсеналів: Сватове (жовтень 2015), Балаклія (березень 2017), Калинівка (вересень 2017). Знищуються сотні тисяч тонн боєприпасів. 2015 — інтервенція росії в Сирії: килимові авіаудари, застосування хімічної зброї та термобаричних боєприпасів. 2020 — протести в Білорусі. путін надає Лукашенку підтримку, вводить «резерв силовиків». Десятки тисяч політв’язнів. Початок фактичної окупації Білорусі. 2022, 24 лютого — повномасштабний напад на Україну. Усе це — одна лінія. Одна стратегія. Одна й та сама логіка: рф не може жити без експансії, бо тоді розвалиться всередині. Імперія або розширюється, або помирає. Україна завжди була головною ціллю. Без Києва немає імперії, немає міфу «один народ». А успішна Україна — це смертельна загроза для кремля: вона показує, що можна жити вільно, демократично, проєвропейськи. Тому повномасштабний напад був неминучим. Це не рішення однієї ночі, це не випадковість. Це атрактор, у який рф котилася від 1991-го. З Днем Незалежності України.

росія йде по колу власних геополітичних катастроф Історія рф — це нескінченне повторення тих самих падінь у спробі виправити попереднє, лише на нових обертах та в інших епохах. 1917 — перша імперія зруйнувалась під тягарем Першої світової: поразки на фронті, голод у містах, розрив між царем, народом та елітами. 1989–1991 — «друга імперія» впала без бою: гонка озброєнь, провал в Афганістані, економічне виснаження через падіння ціни на нафту, національні республіки вирвалися з кайданів, еліти розбіглися. 2025–2027 — «третя імперія» вже проходить знайомий шлях: війна проти України, мобілізації, санкції, відтік мільйонів за кордон, розшарування еліт, наростання невдоволення в тилу. Цикл чіткий, мов формула: 1917 → 1991 → 2027. 2027 → їхній новий «1917». На військовому рівні — в Першій світовій гнали солдатів без зброї, у 80-х губили в Афгані, тепер женуть жмурів на «м’ясні штурми». Це вже не армія, а конвеєр смерті: техніка зношена, втрати шалені, мотивація нульова. І тоді, і зараз — «обнулення», «штрафбати» та «каліч-полки» як ознаки найвищої стадії деградації. Політично — царя здали генерали, СРСР розвалила номенклатура, тепер путін після пригожинського путчу тримається, як щур у клітці. Його влада — це лише ФСБ і власна охорона. Економічно — у 1917 хлібні бунти, у 1991 падіння нафтових доходів, що призвело до крадіжки вкладів у громадян. Тепер ситуація схожа: ОПЕК+ нарощує видобуток, санкції множаться, ціни на нафту поступово зменшуються, газові доходи обвалилися ще торік. Такого дефіциту бюджету у кремлівській казні не було з 1991-го, а до того — з 1917-го. Соціально — тоді страйки й дезертирство, на зорі розпаду Союзу були національні протести, зараз бунти можливі лише теоретично, але їх все ж не буде. Ватний народ паралізований страхом та клінічною пропагандою, сидить у телевізорі. Максимум — внутрішня еміграція, втеча, а скоріш за все — спивання та етапування «на сибірь валити ліс». На рівні еліт — у 17-му дворянство здало царя, у 91-му партократи розтягнули Союз, тепер необояри реально бояться власних «героїв сво». У думі вже публічно кажуть: доведеться приставити армійських «наглядачів», щоб «асвабадітєлі», які повернуться з фронту, не почали грабувати Рубльовку. Ідеологічно — більшовицький фанатизм, потім крах комунізму, тепер путінізм. Він тримається лише на міфі «великої війни», але ця брехня вже не гріє ні тил, ні фронт. Нова ідеологія російської імперії — це репресивна машина страху та смерті. Геополітично — тоді союзники кидали, потім США і Британія добили Союз нафтою та зброєю, а тепер проти рф діє коаліція Рамштайн. По кількості учасників вона більша за антигітлерівську коаліцію у свій час. Ядерка — і тоді, і тепер є фактор шантажу, який змушує Захід діяти обережніше, але і тоді, і зараз рф робить завелику ставку на те, що не працює. Пропаганда — раніше це були фанатики і газети, тепер це цифрова, технологічна машина, яка реально промиває мізки мільйонам на клінічному рівні. Мабуть, зараз рашисти сильніше прозомбовані, ніж були німці за Гімлера. А ще є речі, яких раніше не було. Китай — уперше росія стала васалом чужої імперії. Релігія перетворена на департамент ФСБ. Суспільні технології деградують та впевнено котяться у 90-ті. Але це лише нові ознаки старого захворювання. Головна відмінність цієї війни — вперше в історії велика територія росії стала її мінусом, росія не в стані захиститись від українських діпстрайків, крилатих та згодом балістичних ракет. Війна → виснаження → криза → бунт → розпад. Очевидно, що зараз етап — криза. Але знову і знову після розпаду москаль прийде до реваншу. Україні треба готуватися не лише до цієї війни, а й до наступної — через одне-два покоління, а можливо й буквально через кілька років після закінчення гарячої фази, покаже час... І лише українська армія, союзники й власна стратегія здатні розбити це замкнене коло. З Днем Незалежності України.

Свіжий формат, стратегічний огляд замислів противника 👉https://youtu.be/9VSz5S-21qY P.S. у прикріпленому пості триває постійний збір на моє відновлення