Вперше я почула Оззі Осборна (сольно, не в складі Black Sabbath) десь у 15 років, в час, коли я тільки почала закохуватись в музику і закохуватись взагалі. Тоді ми з подругою багато прогулювали школу, курили червоний Lucky Strike і мріяли разом поїхати кудись подалі. Ми фарбували волосся у чорний колір, носили браслети з шипами і були максимальними аутсайдерами, але при цьому вчителі та т.зв. «доросле» оточення ставились до нас із повагою, бо вважали доволі розумними.

Я пам'ятаю, як ця подруга вперше включила мені 'Ozzmozis', і ми гуляли потім під нього по рідному місту, співали 'I Just Want You' на вечірках, і досі цей напівстонеруватий (є таке слово? най буде) основний ріфф вважається мені найкращим зразком важкої музики.

Я досі люблю вриватися під 'I Don't Wanna Stop', сумувати під 'Dreamer', мрію їхати додому під 'Mama I'm Coming Home' та вивчити басову партію 'Crazy Train'. Знаю, що їхатиму та що вивчу. Мені знадобилось більше 10 років, аби перевідкрити цю музику, послухати ще величезну кількість схожого та інакшого, рано подорослішати, знову стати дитиною, знову окріпнути, і так без кінця.

Шлях пізнання музики, як і шлях пізнання життя, взагалі нескінченний.

Якби мене попросили назвати одну найкращу пісню про смерть, кінець та прощання (горювання) — це була б вона.

But we'll be together
Carved in stone, carved in stone, carved in stone

(с) Ozzy Osbourne — See You On The Other Side

Відчула себе достатньо сильною і злою жінкою щоб спробувати 666 bpm. 🥹💅

Жити життя / Думати як жити життя

В тему до мему — весь день крутиться в голові цей трек, з одного з улюблених альбомів. Війна та мир в одній пісні.

“And every lie that you pursue
Eventually turns true”

Спала вдень, мені наснився сон, що якийсь хлопець переді мною попадає в автомобільну аварію (не страшну, без жертв, суто неприємну). Я підходжу як зазвичай якось допомогти, він кличе мене на побачення, проявляє знаки уваги, а потім виявляється, що він гей, бо я бачила уві сні гейську оргію з його участю по типу гачі мучі з накачаними чоловіками.

Мозок, why… ⚰️

Коли застряг у діалектиці.

Випадкове фото на концерті GY!BE. 👁️

Я перевдягнусь, обіцяю. 🤥

https://youtu.be/xrQ7N_aW-sE?si=5NQ7ZGdHWbw-83YR

Прекрасний день прекрасної музики for my soul (а ще сьогодні йду в Музей Холокосту, оце так програма максимум). 🦾

Здійснилась +1 дурна мрія — я спіймала і потримала ящірку в руках (я дуже боялась їй зробити боляче, але вона навіть не вислизала особливо, сиділа спокійненько, така мілашка).

Також маловідомий lore про мене — ще зі школи я обожнюю епістолярний жанр: писати і отримувати листи, причому в конвертах, і для мене це свого роду терапія. У мене досі є листи від цієї подруги, з якою ми дружимо вже 20 років, я іноді їх перечитую.

І ось ми живемо в різних країнах, я бачу її раз на шість років, але вона все одно пише мені листи, дарує особисто, і вони дуже особисті, мемні та теплі.

Це, без іронії, перша і мабуть поки єдина людина в моєму житті (не вважаючи батьків), яка завжди була на моєму боці і хотіла подарувати мені весь світ.

Вона дуже чекала на мене, і за кілька днів до поїздки кинула мені сайт із зворотнім відліком до моменту, коли ми побачимось. 😭

Ще вона склала цілий список шо мені показати в її місті, що приготувати аби мене порадувати. Ми вже були на колесі огляду, по всім відомим і невідомим точкам, на річці, на природі, їли домашню їжу. Вона піклується, і з нею я відчуваю себе як в дитинстві, коли я могла просто вічність лежати в обіймах і мені було безпечно.

Я не знаю що я зробила, шо вона є в моєму житті і така добра до мене, я її не заслуговую. ❤️‍🩹