СПИШ?
Коли наші онуки питатимуть, що ми робили під час найскладніших блекаутів у Києві, ми розкажемо їм несподівані речі.
Читали про срач Бекхемів. Там, значить, свекруха — та шо Пош Спайс — пішла проти невістки, доньки американського мільярдера, одного з найвпливовіших бізнесменів світу, — і посварилася з сином. Він, бідолаха, у шоці. Каже, це просто жахіття: мати не пошила сукню моїй дружині на весілля, довелося брати “Версачє”. Переймалися усім районом — у в’язаних шкарпетках, пуховиках і шапках. Вдома, звісно. На кухні.
Ходили до тренажерної зали. Ну, як ходили. ЗОЖ прийшов, коли не чекали. Щоб митися та сушити голову, довелося купити абонемент у спортзал. А якщо вже куплений, то шкода ж сідниці не качати. Гроші ж уплачені. Влітку гарних тіл того року побільшало. Спортивна нація: загартовані спортивні моржі.
Сварилися в інтернеті через… та чи пригадаєш уже? То пісня не та (забагато добра), то шоу про кохання не таке (забагато шоу), то інтерв’ю не таке (замало добра і замало шоу). Справ у нас було купа, відверто кажучи. Було на що відволіктися.
Ходили на шопінг. Знаєш, коли дуже похмуро, взагалі не хочеться залишати свої яскраві бажання «на потім». Щоб що? Щоб потім думати, як дарма все відклали? А потім нічого не купити, бо завжди щось інше потрібне більше за те, що хочеться? Ой, та ну його. Показати купальник з того часу? Куплений у січні. Так ось він – на мені.
Вони роззявлять рота і скажуть:
— Це багато чого пояснює, бабусю. Зайди, будь ласка, в хату, досить лежати в снігу у купальнику і співати «Смарагдове небо».