СПИШ?
Різдвяні свята – це…
Тягнути величезну ялинку сходами всією родиною, бо ліфт не працює. На п’ятому поверсі ще й покласти на дерево собаку – та втомилася й не хоче йти. На сьомому почати пояснювати, чому на ялинку ще не можна посадити й «тебе, синочку». Шалено упахатися, але, розкривши вдома ялинку, вдихнути її аромат і подумати: «Воно того вартувало, трясця». Через пів години ялинку завалить кіт.
Бігати торгівельним центром у напівмедитативному куражі, аби вполювати найкращі подаруночки для близьких. Страшенно пишатися собою, що ти такий турботливий котик, який вхопив усі бажанки – чорт із ним, що ледь не побився з чоловіком за останній набір LEGO «Гоґвортс». Це теж частина процесу.
Нити, що немає настрою, що нічого не хочеться, а потім приготувати три цеберка салатів і канапки, прикрасити оселю, врубити «Сам удома» й відмовитися від усіх запрошень кудись вийти, бо вдома так вайбово, такий кайф. А потім ще 10 років згадувати, як класно було святкувати, лежачи в піжамі.
А ще відчувати наближення хороших змін і вірити в них. Дива мають ставатися зараз. Саме зараз – перед Різдвом.