Телеграм канал «СПИШ»

СПИШ?

“Літній час починається останньої неділі березня, коли стрілки переводять на годину вперед”, — читає Саша втретє й не розуміє, що від неї хочуть.

Остання неділя березня — це яке число? 29 березня? Окей. А чому саме неділя? Переведення годинника якось пов’язане з церковним святом? А, мабуть, щоб ніхто не запізнився на роботу, тому взяли вихідний. А о котрій? Коли переводити? Коли заманеться? А, стоп, айфон же переводить годинник сам. Окей. А буде на годину більше чи менше? Спати довше? Чи як? Що натискати?..

У найбільші загадки світу Саша сміливо записує історію Атлантиди, те, хто зробив малюнки в пустелях Перу, та чому завжди так важко роздуплитися з переведенням годинника. Хто це вигадав?..

Тож, якщо ви теж трохи Саша, нагадуємо: завтра о 3:00 годинник переведеться на годину вперед. Спатимемо трохи менше, проте світловий день буде довшим. Сонця стане більше! Непогана новина, еге ж?

СПИШ?

Доброго ранку, котусики!

Розповідаємо, що сьогодні вам дозволено. Якщо комусь не сподобається, можете показувати цей допис як офіційний дозвіл.

Не поспішати.
Ну, запізнюєтеся ви — ну і що? Що зміниться, якщо замість того, щоб, як півнем дзьобнутим у дупу, бігти й поспішати, трохи відпустити ситуацію та навіть отримати задоволення від цих додаткових хвилин наодинці з собою? Послухати ретро-соул, вдихнути весну й сонце, проігнорувати сповіщення на телефоні. Кайф же.

Виглядати трохи зім’ято і через це дуже затишно.
Важко бути кежуал, коли ти лакшері, але ще важче — бути розхристаною, коли звикла бути clean-sexy-chic girl. Але чому б не спробувати? Дозволити собі відпочинок від самої себе (чи самого себе — ми тут не сексисти) — необхідна опція для ментального здоров’я.

Зайти у DREAM заради маленького шопінгу.
Як казали класики: little shopping never killed nobody. Чи як там? Тому якщо тягне трохи витратити грошенят, щоб потішити себе — сьогодні можна. Озброюємося фразами «живу лише раз» та «так, а нащо я тоді працюю?» і йдемо виносити магазини. Між підходами бажано дихати та пити водичку — але за можливості.

День буде чудовим!
Дата. Підпис. DREAM.

СПИШ?

Стас лежав, втупившись у стелю. Телефон світився поруч — 21:00, як завжди в такі моменти, коли ніч тільки починається, а думки вже втомили.

Повідомлення від мами:

«Прекрасні новини!»

Він усміхнувся крізь втому. Прекрасні? О так, звісно. Кішка народила? Вона дорахувалася банок, які вважала навіки загубленими через його недбалість? Раян Гослінг відкачав з обличчя всі філери? Урвала шикарну розсаду за смішні гроші? Настав мир?

Мама, випереджаючи його питання, надіслала наступне повідомлення:

“Березень вже майже закінчився!”

Що? Це і були її гарні новини? Спочатку Стас засмутився. Хіба це радість? Просто констатація факту, календарю. Мабуть, їй просто нема чим зайнятися.

Але потім він подумав, що в цьому реченні й справді багато щастя. Ми пережили зиму. Ми ще ближче до літа. Скоро заквітнуть каштани, і люди почнуть обирати для перших побачень не кафе, а парки й маленькі київські дворики. Можна буде зняти куртку й сховати в ній 20 гривень, аби зрадіти наступного року. На терасах можна отримати не тільки матчу на безлактозному вівсяному молоці з солодким сиропом без цукру та чогось святого — уже можна отримати і вітамін D!

Стас узяв у руки телефон і написав мамі відповідь:

“Маєш рацію, ма! Це чудові новини.”

СПИШ?

У дитинстві здавалося, що доросле життя – це їсти цукерки, коли хочеться, і нікого не слухати. То коли вже почнеться ця фаза? 😅