Пане Президенте.
Липень Україна програла. Серпень пожинає плоди липня.
Підсумуємо.
1. Новий виток суспільної недовіри до інституцій. Бо з людьми треба говорити чесно і прямо. Не казками годувати. Хмара - це чудово. Драпатий - це чудово. Але в контексті липня так не виглядає.
2. Новий опонент. Залужний, Буданов, Малюк, Кулеба… Тепер Федоров. Непогана могла б бути збірна України. А так — мінімум шість клубів-конкурентів. Під час війни за виживання.
3. Дивлячись на пункт другий — для країни тут позитиву нуль. Не радійте, що матимете кандидатів на повоєнних виборах. До них ще дожити треба.
4. Популяризація виборів під час війни. Люди розуміють, що вибори під час війни — на руку ворогу. Що це буде війна всіх проти всіх, поле для фейків та маніпуляцій. Розірване й так зранене суспільство. Але зараз люди вже не знають, що гірше: корупція і брехня без виборів чи спробувати перезавантажити країну, ризикнувши з виборами під час війни. І це катастрофа.
5. Дивлячись на пункт четвертий, треба пам’ятати про конституційний запобіжник щодо виборів до парламенту під час воєнного стану. Вони неможливі. Вибори Президента за умови зміни закону потенційно можливі. АЛЕ. Для цього треба знайти рішення не лише для способу безпечного голосування, а й щодо десятків інших невирішених "дрібниць": інфраструктура, робота комісій, голосування діаспори, ВПО, участь та балотування мільйона військових. Бо провести вибори, до яких буде недовіра усередині країни чи які не визнають партнери, від яких ми зараз залежимо - це закладена бомба, і ворог цим точно схоче скористатись. Забігаючи наперед, не бачу можливості вирішити ці питання під час війни, тому оцінюю ідею проведення виборів зараз як шкідливу.
...
Ми мали чудові приводи для піднесення на початку літа на фоні успішної оборони і розносу тилів ворога. В кінці літа - суспільний занепад і недовіра. На носі складна зима і невирішена загроза російської балістики. Дуже. Дуже недобре це все зараз.
Якби Парламент мав м’язи, вони б точно зараз були атрофовані.
Про такі метафори несуб’єктності Ради говорили з Максом Щербиною, як і про те, що маємо зробити для лікування нашого з вами пацієнта з вулиці Грушевського.
Дивіться повне відео на каналі Телебачення Торонто 👉🏻 https://www.youtube.com/watch?v=AiJ4z6eA4MY
На календарі 12 серпня. І я дуже радію та вірю, що ініціатива молодіжних тусовок і постанова мого авторства 2021 року змінила не просто дату святкування Дня молоді в Україні - з радянської на світову. Це черговий відрив від усього російського. Безповоротно.
Зараз уже складно повірити, що перші 30 років Незалежності у нас тягнувся цей радянський шлейф:
у 1958 році указом Президії СРСР відзначення "Дня молоді" доручили т. зв. "Ленінському комсомолу".
Але от уже 5-й рік ми синхронізовані з цивілізованим світом, а не з РФ чи Білоруссю.
Олександра Сирського [буде] звільнено з посади Головнокомандувача.
Не могло бути зараз іншого правильного рішення.
Мені прикро, що це сталося саме зараз. І в суспільній пам’яті генерал Сирський асоціюватиметься не з переможними операціями з оборони Києва чи звільненням Харківщини у 2022 році, а з другим за час повномасштабної війни картонковим Майданом, пресингом, затиканням ротів військовим і ветеранам, та зі штурмовими полками, у яких процвітає нелюдське ставлення до Українського Воїна.
Я дякую Президенту за те, що він зрештою чує сторони, чує конструктивну вулицю, чує військових. Не так швидко, як більшості хотілося б, але все ж рішення є.
Подяка кожному і кожній, кому було небайдуже. Усім тим, хто зранку, вдень чи ввечері виходив на площі міст із неймовірно креативними меседжами.
Можна по-різному ставитися до Федорова чи екскоманди Міноборони, і це ок!
Але беззаперечна цінність України й українців — це свобода, зокрема свобода слова, якої неможливо нас позбавити. А той, хто спробує це зробити, — наривається на ризик самому втратити те, що має.
Новому Головнокомандувачу Михайлу Драпатому — мудрості, терпіння й перемог.