Телеграм канал «Тарас Чорновіл 🇺🇦»

Наскочив у Голобуцького ситуацію на Полтавщині:

Журналіст NBC News:
- Якби ви могли передати щось Дональду Трампу, що б ви сказали?
- Ти жалюгідний шматок лайна!
– І скільки разів ви за нього голосували?
- Тричі. Я сама винувата. Мабуть, я ідіотка.
==
Що-що? Це не Полтавщина? Яка ще Пенсільванія??? Справді? А я подумав...

Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Ховатися від МВФ за спинами королів? Зе-вояж триває…А біля якого розбитого корита залишимося ми?" Запрошую:
https://www.youtube.com/watch?v=LzbPzjSOiUA
===
Учора ми з вами шукали відповідь на питання: для чого наш вирок відправився в абсолютно порожній черговий міжнародний вояж. Подраконити Трампа, який зараз і так з залишків розуму сходить через політичний програш у війні з Іраном, а ще й зробити це в особливо принизливий спосіб у британському парламенті. Бахвалитися, як він, що не готував Україну до своєї війни, розікрав гроші на захист енергетики, не накрив небо для своїх громадян, зробить те, що з тріском провалив Трамп щодо своїх союзників у районі Затоки – врятує всіх потребуючих – це вже за межею. А ще й умисно подобивати опонента після кілька кратного пояснення, що послуги цього пожованого чоловічка не потребуються – свою країну спершу врятуй – це вже умисне створення проблем для України й неймовірний подарунок для московії. Ці тези Зе з парламенту Великої Британії в Білому Домі оцінили. Нам буде вже не соромно, а боляче.

Але сьогодні другий день того дуже сумнівного щодо результатів вояжу. Наш вирок в Іспанії. На деяких моментах з підписаного там сьогодні зосередив увагу. Але нині якраз більш актуальним стало питання: а може все таки це не виїзд для чогось, а від чогось? Втеча від відповідальності й ухвалення рішень стосовно власних провалів у переговорах з МВФ. Ситуація більш, ніж критична. У нас на межі зриву всі джерела фінансування України. Саме він був головним і єдиним відповідальним підписантом меморандуму з МВФ, куди, замість наводити порядок на митниці, в податковій, припинити красти, його влада напхала репресивних і здирницьких заходів проти бізнесу, домогосподарств, громадян. А нині кожен із цих варіантів несе катастрофічні наслідки. Виконувати – розгубити залишки підтримки й накликати на себе лють своїх же колишніх виборців. А зірвати виконання, що спробували зробити руками його депутатів у Раді (під соусом казочки про «бунт слуг», яка не переконала чиновників МВФ) – це нарватися на фінансову катастрофу. Отакий типовий для Зеленського цуґцванґ для України.

Про все це, а також про те, що все це можна було зробити по людськи, але ж не для цього вони всі у владу йшли, пропонований вам сюжет. А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.

КМІС опублікував чергову "сенсацію" — у вересні в Zеленського рейтинг довіри виріс на 9% у порівнянні з лютим і становить 62%. А баланс довіри/недовіри аж цілих +30%. Ну? І що це таке? Хто ті довіруни? Реакція на цю дич дуже різна: від розпачу й упевненості, що така країна приречена й до заперечення можливості існування таких показників (чітко цю позицію висловила в ютюб Світлана Самарська). Я тут далекий від оптимізму, але не фаталіст.

Перше, через що настрій у мене похмурий. У саму тенденцію я готовий повірити. Так, там реально зараз відбувся скачок довіри. Абсолютно аналогічний до ситуації рік тому, коли це Zе набикувало в Овальному кабінеті Білого Дому. Для України це стало катастрофою й скасуванням прийнятного для України і вкрай небажаного для кремляді плану Кіта Келлога. А за ним мир мав настати в кінці квітня - на початку травня. кремль не ризикнув піти проти Трампа, смикнули за повідок своє Zе і отримали ідеальний результат. А що ж "уставшиє"? А вони дали скачок довіри до свого улюбленого дебошира до давно вже забутої позначки в 68%.

Тоді він працював на потреби пуйла. Але результат на Банковій засвоїли. І коли все геть погано, Zеленський відкриває рота з якоюсь дикою й скандальною дурнею. Ті, хто не хочуть це сприймати, шукають позитивних новин. А їх точно не було. Але рейтинги Zе ростуть не від них, а від його бикувань. Тупо й провокаційно послав мерзотника Орбана й закрив шлях до ЄС і до кредиту в 90 мільярдів євро. А його шанувальники аж кип'яточком пісяють. От вам і є основа для зростання "довіри". Це ще не було, мабуть, отого "депутатів на фронт".

А як можуть реагувати ті, хто під час війни з рашею обрали собі замість європейського лідера Порошенка, вєрховним головнокомандувачем московського блазня, який обзивав Україну порноакторкою? Погано те, що в Zе цю залежність розуміють і будуть використовувати надалі для відвернення уваги від зовсім диких речей (от зараз від провалів з МВФ і можливістю страшних фінансових потрясінь), а надалі під вибори бикувань наліплять, щоб відновити свій електорат з 2019 року.
===
А що ж може в такому випадку бути з позитивного? Найперше, я маю підстави не вірити в самі числа (хоча в тенденцію вірю). Ми колись у 2002 році з Т.Стецьківим за дорученням Ющенка розбирали й готували матеріал для суду чи прокуратури про фальсифікації КМІСом екзит-полів на користь влади (під них потім усю ніч підганяли фальшуваннями результати). Накопали чимало. Шкода, що Віктор Андрійович звично з кимось домовився, а наші розслідування поклав під сукно. Але не маю я довіри до цього агенства.

І ще одне. В нас не пригадую, а на раші доволі давно було опитування Левада-центру, чи вірять рашики в анонімність соціологічних опитувань? Понад 70% не вірили й були переконані, що особи опитуваних ідентифікують. У нас зараз атмосфера десь така, як ще тоді була в путінленді. Є показник, який рідко публікують — це відмова респондентів спілкуватися з представниками компанії або відмова вже в ході опитування. Тому результат трохи викривлений у бік реально пазітівнєнькіх і зашуганих, які збрешуть, лиш би їх не запідозрили в нелояльності.

Також методики мирного часу не охоплюють втікачів у Європі, військових та, звісно, тих, хто переховуються від мобілізації. Мені здається, що з ними картина була б дещо іншою. І зовсім останнє — рейтинг довіри дуууже далекий від електорального (готовності проголосувати на виборах), часто в рази. Й тут можна довіряти багатьом особам, а на виборах доведеться обирати одного. Хоча, ця "довіра" — це реальний поріг для маніпуляцій з населенням.

Усе, позитив вичерпав. А насправді, я в оцінці всього цього геть не оптиміст і мої висновки щодо перспектив доволі похмурі. Бо коли тупе бикування реально піднімає довіру до хама й дебошира, то це справді серйозна хвороба суспільства...

Усе, позитив вичерпав. А насправді, я в оцінці всього цього геть не оптиміст і мої висновки щодо перспектив доволі похмурі. Тут якраз пробую зарядитися впевненістю від пані Світлани. Однак, коли тупе бикування реально піднімає довіру до хама й дебошира, то це справді серйозна хвороба суспільства...

КМІС опублікував чергову "сенсацію" — у вересні в Zеленського рейтинг довіри виріс на 9% у порівнянні з лютим і становить 62%. А баланс довіри/недовіри аж цілих +30%. Ну? І що це таке? Хто ті довіруни? Реакція на цю дич дуже різна: від розпачу й упевненості, що така країна приречена й до заперечення можливості існування таких показників (чітко цю позицію висловила в ютюб Світлана Самарська). А що насправді? Я тут далекий від оптимізму, але щось таки треба коротенько порозкладати по поличках.

Перше, через що настрій у мене похмурий. Поза абсолютними числами, у тенденцію я готовий повірити. Так, у цих реально зараз відбувся скачок довіри. Абсолютно аналогічний до ситуації рік тому, коли це Zе набикувало в Овальному кабінеті Білого Дому. Для України це, зрештою, стало катастрофою й скасуванням прийнятного для України і вкрай небажаного для кремляді плану Кіта Келлога. А за ним мир на стерпних умовах мав настати в кінці квітня - на початку травня. Саме те, про що так мріяли "уставшиє від війни". кремль не ризикнув піти проти Трампа, смикнули за повідок своє Zе і отримали ідеальний результат. А що ж "уставшиє"? А вони дали скачок довіри до свого улюбленого дебошира до давно вже забутої позначки в 68%.

Тоді він працював на потреби пуйла. Але результат на Банковій засвоїли. І коли все геть погано, Zеленський відкриває рота з якоюсь дикою й скандальною дурнею. Ті, хто не не розуміють, що ж відбулося в цей час, шукають позитивних новин. А їх точно не було. Але рейтинги Zе ростуть не від них, а від його бикувань. Дуже тупо й провокаційно послав мерзотника Орбана й закрив шлях до ЄС і до кредиту в 90 мільярдів євро. А його шанувальники аж кип'яточком пісяють. От вам і є основа для зростання "довіри". Це ще не було, мабуть, отого "депутатів на фронт". І нових бикувань проти Трампа, після яких нам з вами буде геть непереливки.

А як можуть реагувати ті, хто під час війни з рашею обрали собі замість європейського лідера Порошенка, вєрховним головнокомандувачем московського блазня, який обзивав Україну порноакторкою? Погано те, що в Zе цю залежність розуміють і будуть використовувати надалі для відвернення уваги від зовсім диких речей (от зараз від провалів з МВФ і можливістю страшних фінансових потрясінь), а надалі під вибори бикувань наліплять, щоб відновити свій електорат з 2019 року.
===
А що ж може в такому випадку бути з позитивного? Найперше, я маю підстави не вірити в самі числа (хоча в тенденцію вірю). Ми колись у 2002 році з Т.Стецьківим за дорученням Ющенка розбирали й готували матеріал для суду чи прокуратури про фальсифікації КМІСом екзит-полів на користь влади (під них потім усю ніч підганяли фальшуваннями результати). Накопали чимало. Шкода, що Віктор Андрійович звично з кимось домовився, а наші розслідування поклав під сукно. Але не маю я довіри до цього агенства.

І ще одне. В нас не пригадую, а на раші доволі давно було опитування Левада-центру, чи вірять рашики в анонімність соціологічних опитувань? Понад 70% не вірили й були переконані, що особи опитуваних ідентифікують. У нас зараз атмосфера десь така, як ще тоді була в путінленді. Є показник, який рідко публікують — це відмова респондентів спілкуватися з представниками компанії або відмова вже в ході опитування. Тому результат трохи викривлений у бік реально пазітівнєнькіх і зашуганих, які збрешуть, лиш би їх не запідозрили в нелояльності.

Також методики мирного часу не охоплюють втікачів у Європі, військових та, звісно, тих, хто переховуються від мобілізації. Мені здається, що з ними картина була б дещо іншою. І зовсім останнє — рейтинг довіри дуууже далекий від електорального (готовності проголосувати на виборах), часто в рази. Й тут можна довіряти багатьом особам, а на виборах доведеться обирати одного. Хоча, ця "довіра" — це реальний поріг для маніпуляцій з населенням.

Знайомтесь: це оновлене Міноборони, де міністр Федоров та його "каманда маладая дєлаєт што то полєзноє, навєрноє"... Чи стали працювати краще? Якось н евидно. Чи перестали красти? Ну, це вже зовсім щось неприйнятне вигадуєте — а навіщо ж їм іти у владу було? А от метляти язиком бездумно й дуууже тупо — це вже точно.

Є такий радник міністра оборони Сергій Флеш, що про нього з такою впевненістю казали навіть дехто з нормальних військових, мовляв, свіжа кров. Але все, що хоч краєм торкнеться цієї брудно-zеленої влади, вже не може правди казати. Дві фрази того самого радника з перервою менше, ніж у добу:

До Києва не долітав «Ланцет»: уламки були спеціально скинуті з «Шахеда»! Це частина інформаційної спецоперації рф.

Через добу:

Вчора рф запустила 40 "Ланцетів" на Київ для "демонстрації сили". Замість бойових частин у них були встановлені додаткові акумулятори. Ті кілька одиниць, знайдені у столиці, не завдали абсолютно ніякої шкоди.
Якщо завтра він же вигадає ще якусь нову версію, вже ніхто й не здивується.

Чи треба дивуватися, що населення при такій комунікації влади з народом, часто підсідає на ворожі інформаційно-диверсійні ресурси? І навіть, коли розуміють, що то ворог і він також бреше. Але ж більш уміло й послідовно. А дії zе-влади — це найкраща ілюстрація: як програти інформаційну війну.

В рамках перманентного туру країнами Європи наш турист сьогодні добрався до Іспанії. Країну за минулий рік він уже відвідував разів напевно з 5. Сьогодні він прогулявся по території одного з військових підприємств та підписавв ще одну декларацію про технічне й фінансове співробітництво. Про попередню десь рік тому остаточно забули й більше не згадували.

Щоправда, в нас пишуть, ніби про угоду, якби так, то навіть рамкова була б корисна. Але з попередніх повідомлень і відсутності підготовчих стадій виглядає, що таки знову нікого ні до чого не зобов'язуюча декларація.

Цікаво, яка ще країна удостоїться втіхи прийняти верховного туриста. Допоки його будуть погоджуватися приймати без узгодженої програми, підготованих до підписання реальних угод та чіткого розуміння, для чого цей візит потрібний (а це мега-дорога затія), доки не почнуть масово відмовлятися приймати без важливої цілі, для нас триватимуть темні часи. Це Zе переконане, що, що би він не накоїв, усе прокатить і для нього нічого не поміняється. І робити тепер можна все не лише із своїми кріпаками в Україні, але й з іноземними лідерами, які чомусь панічно бояться, щоб його, бідолашечку не образити й не рознервувати його хвору психіку...