Є старе правило воєнної стратегії. Якщо ти готуєш особливо болісну атаку по ворогу й плануєш завдати йому демонстративних втрат і приниження не просто на полі бою (таке зазвичай своєму населенню не сповіщають), а там, де цього не приховати, то ви зобов'язані готувати й свою країну до аналогічного або гіршого удару у відповідь. Удар по нафтотерміналу й нафтобазі в Приморську ленінградської області саме з цієї серії. І готують такі атаки не один тиждень.
Чи могла бути хоч у когось ілюзія, що таке публічне й жорстке приниження па-раші не обійдеться без відповіді в непропорційно гірший спосіб? Навіть кінчений наркоман чи психопат не міг би цього не усвідомити. То що? Не бити по важливих об'єктах ворога? Якщо вони настільки важливі, що можуть вплинути на перебіг війни, то бити, попри всі загрози, треба. Тим паче, що ворог усе одно атакував і атакуватиме Україну й українців, хоч наносьте йому удари, хоч ні.
А знаєте, що в цьому випадку матиме ключове значення??? Щоб ваша власна влада, в очікуванні неминучого в такому випадку удару у відповідь, була на боці свого народу, а не на стороні ворожого командування.
Коли затверджували удар по терміналу поблизу путінбурга й були зобов'язані здійснити заходи дляя відбиття атаки у відповідь, Zеленський з Умеровим ухвалили вбивче рішення "зачистити Українське небо"... ні, не від ворожих ракет і шахедів, а від наших сил ППО. Одночасно з планами удару по траспортуванню рашистської нафти було знято з чергувань найкращі екіпажі й продано арабським шейхам.
Це не дурість і не тупість. Це умисний злочин. Спеціальний пордарунок колективному пуйлу: "Наші там вас трохи поколошматили, то можеш відігратися на моїх цивільних. Особливо по тих, до яких тобі завжди особливо хотілося, але не завжди вдавалося дістатися. Перешкод не буде!" Інших пояснень нема і не може бути.
Відео в мережі сотні. Тут два: удар по центру Львова та по пологовому в Івано-Франківську.