Ще раз дуже-дуже прошу підтримати нашу товаришку Вікторію підписанням петиції про нагородження її брата. Це справді зворушливо, як вона дбає про його пам'ять. А ще боляче, що через зовсім незначну кількість голосів, яких не забракне, уся робота пропаде. Останні дні. Ми ще можемо це зробити. Дуже прошу.
І знову нагадаю: так, я знаю, до кого ця петиція. Але він їх і так не читає, просто штампануть факсимілє на відповідь, але саме клопотання таки відправлять у нагородний відділ і там уже буде хоч якась надія. Тому прошу: не злегковажимо цей шанс допомогти нашій товаришці.
⬇️⬇️⬇️
Vika Pliukhina:
Вітаю , прошу допоможіть останні дні петицію посмертно для брата 💔
Залишилось зібрати всього 1760 підписів .. Прошу допоможіть залишилось 4 дні фактично 💔🇺🇦🫂
Всього 2 хвилинки вашого часу 🙏🏻🫂🥹
https://petition.president.gov.ua/petition/265774
Пише мені колегаі від своїх знайомих із Повітряних Сил, що готується щось погане на цю ніч. Пахне значною інтенсивністю ударів. Таке від них поки неофіційне попередження. А офіційно після оголошення повітряної тривоги відбою також не дають.
Ми за пияком Кулебою забули вже, що в нас у публічному просторі іноді швендяє ще один алкоголік — Микола Вересень. Його давненько не було чути, мабуть не наливали. Я вже й думав чи не відійшов до кобзона?
От про нього є старе означення ще з часів срср. Там про отаких було два визначення: слово "бомж" дожило до наших днів. Воно навіть було скороченим міліцейським позначенням "бєз опрєдєльонного мєста житєльства" й застосовувалося до бездомних і бродяг. А інша дуже знакова абревіатура геть забулася: "біч". Бічами називали не конче якихось агресивних бидлюків, як може здатится. Це якраз про таких деградантів, як Вересень. І воно має також чітку розшифровку: "бивший інтєлігєнтний чєловєк".
Щоб Микола почав верзти яку завгодно дурню, не треба переконувати. Пляшка в руки й понеслося на задану тему.
Зараз після надмірної радості всієї zе-каманди від провалу перспектив на перемир'я треба якось підправляти. Бо вони ж ідіоти й не зуміли приховати свого задоволення. Пригадуєте анекдот, де до дружини, яка розказує, що її щойно на сходах зґвалтували, чоловік пару разів відповідає: "... з'їж лимон... Бо в тебе рожа занадто задоволена".
Сам Zе став щось патякати про надії на мир... А очка такі хитрі й бігають... А іншу пропагандистську зграю посилають розказувати, як це чудесно, що війна ще на рік-два-три затягнеться...
Зараз, о 20:00 починаємо наш спільний з Володимиром Цибульком ефір на каналі Олександра Близнюка. Запрошую:
https://www.youtube.com/watch?v=KXAbYaRH9FA
Це в Києві, цілий взвод Песиків Патронів. А хтось ще вигадує, що не можна zейла замінити. Та тут на замість нього й усієї їхньої влади вистачить. І українцям жити зразу стане легше.
Здається єдине, що не викликало жодних ілюзій у адекватних людей, крім хіба покидька Гордона... Ні, ну я ж сказав: адекватних, а не отого... Отже, де не було ні ілюзій, ні сподівань — це від вояжу двох шанувальників пуйла Віткоффа й Кушнера до москви й далі до Києва. Зрештою, це залежить від того, на що ж, власне могли бути ті сподівання. Про перемир'я, закінчення війни на якихось не аж геть капітулянтських умовах. Та й узагалі, на закінчення війни, враховуючи базові потреби самозбереження у Zейла та його влади, надіятися було марно. Це не той випадок, не та методика й не ті персональні загрози, щоб два диктатори засумнівалися й засуєтилися.
А коли сподівання й надії були якраз на те, щоб і Трампа вкоськати, і війну ще на пару років затягнути... Отут жизнь удалась... Ви гляньте на ці ошалілі від радості морди. Вони ж у курсі, вони знають, що мирні переговори не почнуться й зупинки війни не буде. А значить: влада їхня, держава їхня, цю корову можна не тільки доїти, але й заживо шматки м'яса відрізати... Таки дійсно — для цих покидьків жизнь удалась!
Вони реально знали про результат ще з московської частини візиту. Тому навіть не змогли радість приховати. І схоже, що це святкування було з обох сторін. Он, Кушнер, який ніколи не приховував своєї огиди до Zейла, тут радісно його обнімає. А наших покидьків аж перло й несло. Поїзд прозвали "Експресом миру" — чисто по Орвеллу: "Війна — це мир". І футболочки навигадували та дарували "Київський режим". Ні дрес-коду, ні протоколу, бо ж у рябят празднік — війна ще надовго.