В минулому скликанні голоси зібрати під важливі закони було в рази важче. Та і закони теж більш політичні. Це вам не пільга на посилки, а рівень медичної реформи чи створення антикорупційного суду….
Тому за пару днів до голосування проводилась ціла робота для визначення голосів. Я, міністр КМУ Саша Саєнко, ще пару людей по списку продзвонювали всіх депутатів.
Уряд приходив на засідання фракцій: як Коаліції (БПП та НФ), так і опозиції (Самопоміч, Ляшко та інші).
З самого ранку у ложі уряду був цілий десант з уряду. Профільний міністр, заступники та той самий Саєнко. Створювався окремий чат у WhatsApp де Премʼєр особисто контролював кожен етап.
Десь за годину-дві до важливого голосування приїжджав у Раду Премʼєр-міністр Гройсман і проводив фінальні розмови з депутатами. Потім всі до моменту фінального голосування були у ложі: підтримати голосування і подякувати депутатам за підтримку.
Саме тому, майже 99% таких голосувань були успішні. І жодного провального по МВФ. Це був процес дуже складний, але системний……де не можна було схибити.
————-
0️⃣Знаєте скільки сьогодні урядовців було у ложі весь час перед і під час важливих голосувань? Нуль.
Знаєте скільки звернень було від них? Нуль.
У них знаходиться час на 100500 конференцій, презентацій від Президента і першої леді, відвідати всі можливі семінари приготування страв з послами, але….не знайшлось сьогодні години бути в Раді по важливому голосуванню для себе…. Тому і отримали ляпас. Навіть 12-ть поспіль.
P.S. Ну і коли покладаєтесь на магію чарівності від Президента, то треба на всяк випадок уточнити чи не розчарувалося більшість депутатів у ньому за ці 7 років.
І тут Желєзняк правий. Законотворчість - це дуже складна робота для умілих та грамотних, а головне, для зацікавлених у результаті. Це не тільки й не стільки про депутатів, а про урядовців. І не тільки в минулому скликанні. Я був нардепом з 3 по 6. Та сама історія - при будь-якій владі, законопроекти, потрібні уряду чи президенту супроводжували. І навіть власною присутністю в залі це підтверджували.
Була тривалий час позиція, що урядовий проєкт може доповідати лише сам міністр і тільки в екстра-ситуації перший заступник. Керівників департаменту Литвин та й інші зразу виганяли із залу. На нашу опозиційну депгрупу в 20 з хвостиком чоловік доповісти бюджет прийшов сам прем'єр разом з міністром фінансів. І це був не якийсь відповідальний і позитивний політик, а янукович із азаровим. Бо й вони розуміли, що так має бути.
А це, що зараз... Це переважно буває від цілковитої байдужості. Це не їхня країна. Вони тут проїздом... Але в цьому сьогоднішньому випадку Желєзняк таки не всю правду каже. Там схоже, що була тиха вказівка з опи не надто натужуватися. Мотовиловець уміє рахувати голоси й забезпечити ніби й кількість, але щоб не вистачило. Тут свідомо валять підтримку фінансування України. Погано валять: спершу самі вибирають найгірші варіанти, погоджують, а потім провалюють. Питання хіба, хто автор схеми.
⬇️⬇️⬇️
Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "А чого приходив? Може сказати щось хотів? Зе згадав про парламент – невже в нього все так погано?" Запрошую:
https://www.youtube.com/watch?v=nr1IUnwFbQ0
===
Із нашим злощасним лідором щось явно недобре коїться. Якась гіперактивність, рішення одне іншого дурніші, заходи, цинізм яких уже просто зашкалює… Але коли в цей потік істеричних дій раптом вплели не лише зустріч із фракцією свого племені, але й з лідерами всього парламенту, я таки вирішив, що там усе аж надто погано. Зеленський не є нормальним європейським президентом, він за поведінкою та ставленням до інших гілок влади більше нагадує азіатського царька пізнього феодального періоду. І відповідно, з парламентом України мав справу лише в форматі, коли приходив туди повіщать написані спічрайтерами якісь незрозумілі йому самому тексти та отримати наперед розписаний шквал аплодисментів. А далі якнайшвидше забратися, щоб без контактів і розмов. Тож він усі сім років, наскільки пригадую, не зустрічався навіть з лідерами парламентських фракцій.
Аж тут раптом сипонуло, як із рогу достатку… чи все ж з іншого колінця? Чого тільки не будеш робити, коли в одному місці реально припікає після викриттів. Не так від боязні перед населенням – плював він ще поки на нього. Не від страху перед опозицією, вона ж у нас цивілізована, а є ж дехто геть нецивілізовані – оте його плем’я із слуг, урядовців та й особливо ближнього кола. І надто явно він їх усіх тягне на дно, тож і має кого остерігатися. І це відчуття остраху й непевності змусило лідора таки поспілкуватися із своїми слугами й із чужими представниками в укрполітиці. Від цих двох зустрічей було багато очікувань, але звично «гора народила мишу». Такої порожнечі вже давно не було. Точніше, з усіх свідчень це виглядало, як спершу одна нудна політінформація, а наступного дня вона ж, але скорочена й розділена на всіх голів фракцій та депгруп. Може там і щось серйозне та секретне обговорювалося? Та навряд, бо занадто невідповідних свідків від своєї верхівки посадив поряд зі собою – саме тих, яких особливо й остерігається. От і виникло в мене від усіх оцінок та переказів порівняння з тим, як собака починає обнюхувати й за якимись інстинктивними ознаками оцінювати, де підтримка, а де загроза. А й справді, в нього ж усе на якихось фобіях та інстинктах побудовано…
От про ці спостереження за гіпер-активністю лідора за минулі пару днів, і за його двома зальотами з парламентарями й про те, навіщо це все зараз йому може бути потрібно, мій сьогоднішній сюжет про оті зелені клоаки української політики.
Сьогодні ми зібралися у Будинку профспілок. Місці, яке служило Штабом національного спротиву під час Революції Гідності. Місці, де на кожному поверсі ухвалювалися доленосні для держави рішення.
Усі ці поверхи об'єднувала одна людина — наш Степан Кубів. Комендант Будинку профспілок. Комендант Штабу спротиву. Комендант Революції Гідності.
Це роль, яка не дуже вписувалася в образ Степана — книговидавця, вченого, професора, доктора наук. Але у 2014 році в цих стінах він став революціонером, двигуном Майдану. Для мене особисто — тим лідером, що здатен повести за собою людей.
Сьогодні парламент вшанував його нагрудним знаком Верховної Ради України «За розбудову парламентаризму» імені В’ячеслава Чорновола. Але переконаний, що ми повинні увічнити пам'ять про нього і на цій будівлі. Київська влада підтримала пропозицію нашої команди та Музею Революції Гідності. Вже невдовзі на Будинку профспілок з'явиться меморіальна дошка на честь Степана. Окрема вдячність Марині Порошенко та Артуру Герасимову, які стали ініціаторами цього рішення.
Ця дошка нагадуватиме українцям, яку роль у Революції відіграв наш друг, великий патріот і великий українець Степан Кубів.
От просто наскочив на відео з Кулебою, яке ідеально ілюструє ознаки діагнозу "побутове пияцтво" з первинними симптомами переходу до стадії хронічного алкоголізму. Пацієнт під час зйомок відео тимчасово тверезий, але стан уже набирає незворотніх форм, тому всі ознаки продовжують проявлятися незалежно від наявності сп'яніння чи абстинентного синдрому.
Вирішив умисно співставити з іншим відео, щоб продемонструвати характерні відмінності при запущеній наркоманії. Тут приховати симптоматику стає особливо складно, орсобливо після настання незворотних форм деградації особистості.
⬆️⬆️⬆️
Пам'ять вона ж не в тому що попіл тих людей пересунеться на кілька тисяч кілометрів...
Пам'ять вона у наших серцях та вчинках...
Говорила також з працівниками центральної мерії які папери на ексґумацію та відправку готували :
"Нам прийшов спочатку запит від української сторони на усіх трьох : Андрія Мельника, його дружину та тещу, але запит на тещу Україна в останній момент скасувала"...
Тобто мати Софії Федак буде тут сама тепер лежати та на дірку в землі де її донька із зятем лежали дивитися... ну а шо... вона ж встати та відповісти не зможе...
І ще одне, що мене сильно вразило :
ОП, ви кого прислали на перезахоронення Мельників...
Ви Верещук прислали, яка так "поважає путіна", яка шатли на окуповану територію запускала, яка перевіряла чи весь Чонгар добре розмінований (це певно щоби "асвабадітєлям" було зручно зі сторони Криму заходити...)
Її руки не по лікоть, але набагато вище в крові наших людей, і така людина до Мельників їде... (всі хто їй руку тиснув 19-го травня, ви хоч свої руки потім добре з милом помийте... бо ж не відмиєтеся ніколи...)
Як мені слушно сказав один тут люксембуржець, який дуже підтримує Україну :
у вас що, всі питання вже вирішилися, війна вже закінчилась, ви всі питання корупції закрили, тому все що залишилось це ексґумація Мельників (і якби через оту Вероніку фуншуй - шкода Єрмака перснонально не знаю, до Маші треба піти - якось вийти на Мельників і спитати їхню останню волю де вони хочуть вічно спочивати, то думаю відповідь їхня вас би дуже здивувала...)
Ситуація що на фронті що не на фронті надзвичайно складна, і ще питання чи ми отримаємо гроші від Європи (які чи дійдуть потім до армії та інших структур), бо антикорупційні реформи урядом не тільки не виконуються, а просто бойкотуються.
У Зеленського зараз лежать непідписані 44 дуже важливих економічних та антикопупційних закони, але він бідолаха ніяк не має часу їх розглянути та підписати... або не підписати і тоді направити на доопрацювання, а з Мельником бач - Буданов лише до нього вступив - і дозвіл на перевезення в Україну підписаний...
Вчора за Коновальця теж підписав та об'явив, то будуть вони з Мельником разом в отих заборонених Вищим Судом болотах лежати, на Пантеон очікуючи...
Як таке може відбуватися в країні, яка стікає стільки років кров'ю, яка "тримається на зубах"...демократію в якій душать всіма можливими та неможливими способами, де гадалка управляла країною кілька років, а зі 110 мільйонів долларів, вкрадених представниками влади, десять пішло на побудову палаців "Династії"
Ми ніяк не можемо на нашу 24-ту автівку для хлопців на Харківський напрямок назбирали бо "тупо" нема грошей, а за єрмака за три дні 3 мільйони долларів назбирали "небайдужі" громадяни України...
Я вже втомилася пояснювати тут людям місцевим (вони все читають, всі в курсі) що це таке "двушечка на москву" і хто такий вова, якому належить палац в "Династії" під номером R1...
Поки буде ця влада, ми будемо ходити по колу, вони взяли нас в заручники і разом з росією поступово але систематично знищують... і ми нічого не можемо зробити, і вони розуміють це і сміються з нас...
Ну що ж... зате Мельники в Україні...
p.s. до пані Верещук - навіть не думайте і не зазіхайте на могилу Твердовського в Люксембурзі, бо "буде вам щастя", і це я вам від щирого серця...
Ми не на зарплаті, ми свої зарплати Україні віддаємо, тому кажемо що відчуваємо... що нам серце та совість підказують...
...і парасольку на похованні могли би і самі тримати, бо ви ж з парасольок "фахівець")...