Наш ліквідатор учора добрався на літаку турецького міністра до Сирії. Воно із своїм звихнутим сприйняттям світу навіть не усвідомлює, яке ущербне. Його возять чи спрямовують, як аксесуар для своїх комбінацій. Така собі куля в більярді. Там сформувалася своєрідна партія, коли саме Туреччина посприяла успішності повстання й поваленню Башара Асада. Але вдячність у політиці не надто звична чеснота. Ахмед аль-Шараа іноді починає сприймати, що все це прийшло на шару й шукає власних шляхів самоутвердження у світі. Активно пробиває коридори до Вашингтона й москви. До останньої аж надто демонстративно, ніби пропонує для кремляді трошки компенсувати втарту свого Башара Асада.
Анкарі це не до душі й Ердоган регулярно нагадує про себе, зокрема, пробуючи перемкнути зовнішні виходи для Аш Шараа через турецьку дипломатію. Спершу пробував поводитися з перехідним президентом Сирії, як з своєю маріонеткою. Воно не дужде зайшло. Тепер Анкара демонструє своїх маріонтеок. Коли президента великої держави, якою є Україна, возить вигулювати, як собачку турецький міністр, це вже...
За словами Zеленського, Україна, Сирія та Туреччина провели тристоронні переговори в Дамаску. Це в нас тепер так називається?
За його розповідями, "встигли обговорити все: від питань безпеки та оборони і ситуації в регіоні до всіх подій навколо Ірану, а також енергетичного та інфраструктурного співробітництва між країнами".
У мої часи це називалося: пообідали в дружній і невимушеній атмосфері. До апологетів сприйняття гіпер-активності у вояжах (не візитах!) Zейла маю звичне питання: коли ви плануєте оприлюднити реальні позитивні для України наслідки цього турне? Негативні вже бачу. Зокрема, зайвий раз Ердоган та Фідан потролили Трампа й плюнули в лице Нетаньяху. До тих обох не маю особливих симпатій, але це звичне погіршення (хоча, куди вже далі???) стосунків із США та Ізраїлем і, відповідно, його американськими лобістами.