Шкода від будь-яких крайнощів дуже помітна. У США глибока криза лідерства в Республіканській партії. Як наслідок, зайшлий Дональд Трамп, далекий від принципів та цінностей цієї партії, в якій ще пам'ятають Рональда Рейгана, тричі від неї номінувався в президенти й двічі здобував перемогу на виборах, як республіканський лідер та новітній символ респів. Жахливо, соромно й гидко, хоча для половини американців питання сорому від його виходок десь дуже далеко. А, на відміну від нашого Zейла, життя пересічних американців, особливо тих, які працюють і сплачують податки, а не споживають бюджетні й соціальні виплати, від його правління гіршим не стало, а в чомусь він їм навіть добавив певності. Ще раз: Трамп — не Zе, він руйнує усталений світопорядок, але не знищує власну державу.
Однак, його виходки зайшли задалеко, а потоптання законів, конституції й здорового глузду стає надто масовим. І тоді всі погляди на опозицію: чи спроможна вона змінити неадекватну владу та чим має її замінити. І тут починається те, що добавляє Трампу самовпевненості, а нам, кому договорняки Трампа з пуйлом і Zейлом закінчуються кривавою повінню приносить нотки відчаю. У Демократичної партії та сама криза лідерства.
Ні, там є чудові й умілі та респектабельні політики (як і в респів). З найвідоміших нам Камала Гарріс, але ж не лише вона. Але в партії пішла якась пошесть під лозунгом "зроби/обери протилежне до Трампа". Не скрізь і не завжди. Але вибори мера Нью Йорка пройшли саме за таким принципом: чітке відфільтровування за всіма пунктами, щоб вийшло чітке "анти-Трамп". Лівак аж до комуністичного популізму, , прихильник нарощення кількості мігрантів без культурної адаптації, ну й мусульманин, виходець з Африки та іранець за національністю...
Фактор релігії принципово не мав би викликати застережень, якби не отакі пересади, які аж до болю нагадують усю ту дурню від Трампа з його тоталітарними сектами в Білому Домі. Тільки з додаванням "Анти-"...
Знайомтеся, мер Нью Йорка Зоран Кваме Мамдані комунікує з громадськістю та пресою. Гммм... Навіть під час мого візиту до мера столиці міста Алжир в арабській Африці, ми все ж там сиділи й спілкувалися на нормальних диванах, а не на килимках на підлозі. Дрібничка, але багато про що говорить.
===========
А тепер, чому я про це тут написав? Бо важко не помітити, як в Україні влада і її пригодовані журнашлюшки й пропагандисти, не зумівши знищити й розгромити основну та й насправді, єдину велику опозиційну партію Євросолідарність, кинулися створювати під себе кишенькові псевдо-опозиційні партійки, структурки з лояльних тилових військових, слухняних волонтерів та інших прикоритників. І як при тому пішло обливання брудом не лише справжньої політичної опозиції, але й тих громадських діячів, які в моральній опозиції до режиму внутрішньої окупації.
Атаки на Госпітальєрів та Яну Зінкевис з боку найогидніших шлюх режиму, як і всі патякання про "збитого льотчика" з тієї ж серії. З часом якісь із тих пригодованих владою "опозицірнерів" вийдуть з під контролем і наповнять наш суспільно-політичний простір новими монстрами, які морально з цією zе-владою будуть, як брати-двійнята, а політично — те саме, але з додванням сакраментального "анти-"...