Пригадуєте, як на фініші приезидентської виборчої кампанії в Польщі загалом толерантний Анджей Дуда видав якусь зовсім дику заяву, що українці, аби мати підтримку від поляків, мусять покаятися за геноцид проти польського народу? Так, розумію, на реваншизмі й фантомних болях та міфах витягували свого кандидата Навроцького, який більше в минуле до того дивився.
А за пару днів Дуда прибув до Києва й став головним гостем на святкуванні у Zеленського й отримав "за видатний внесок..." (чи не за цей?) Орден Свободи. А далі вже геть символічно: Дуда, вернувшись до Варшави , негайно видав указ про встановлення пам'ятного дня за "поляків - жертв геноциду від рук українців". Подякував... А Zеленський дякував Дуді за те, що він йому розповів про те, які ж українці геноцидники, різуни та нацисти...
А потім він зустрічався з новим президентом Польщі Навроцьким. Є правила міжнародного етикету — новий президент Польщі сам мав би зробити першим візит до сусідньої країни. Навроцький їхати не поспішав, то Zе напросився й помчав до Варшави, де, окрім загальних протокольних заяв, президент Навроцький розповів журналістам, що подарував українському колезі свою книмгу про "різню й геноцид, які скоїли оті нацисти-українці проти мирних поляків". І казав, що Zе і йому дякував та казав, що не знав раніше нашої спільної історії...
Але ж ганьба найвищого й найдикішого рівня та потоптання пам'яті померлих! А чого чекали від (п)резидента, який зневажає український народ: і його історію, й сучасність. Ось від Софії Федини розповідь лише про одне село в Польщі та закатованих там українців. Такі трагедії відбувалися в більшості українських сіл на етнічній українській території, яку сталін подарував Польщі. Є в Україні сотні видань, істориків, свідків, які могли б це Zейлу прояснити, але ж воно йому не потрібно — он і дядя путін так само розповідає.
Чи була жорстокістьз боку українців? Так була також. Це була страшна історія, коли представники двох таких близьких народів часто убивали одні одних. Гірка пам'ять. Ми виробили спільний із поляками підхід до тієї трагедії: "Пробачаємо і просимо пробачення". І спільно вшановували пам'ять загиблих з обох боків, не міряючись геноцидами. Спершу через внутрішній опір, а потім і щиро.
Але раптом українчикам занадто запекла ота національна гідність. Вирішили, що краще поржати з України, як "порноакторки" у версії Zейла. Гідності нема. Поваги від сусідів нема. Пам'ять тепер знову однобока... А де ж ті великі й принципові "націоналісти", яким Порошенко з його національною гідністю та Армією-Мовою-Вірою не підходив? Що, обісралися? Зелене лайно жуєте? Чи вже зразу червоно-синьо-біле?
⬇️⬇️⬇️