У Сумах було пекло на Землі. Тут 4 загиблих, серед них — дитина, ще 27 людей поранено, серед них — 7 дітей, внаслідок атаки російської авіабомби. Медики намагалися врятувати 5-річну дівчинку на місці рашистського удару. Реанімаційні заходи не дали результату – дитина загинула. Поруч із нею загинула її мама – 34-річна жінка. Старша донька жінки також у лікарні. Її травми – середньої тяжкості.
Удар було завдано по одній із центральних вулиць міста. кацапи атакували Суми 6-ма КАБами: щонайменше 3 авіабомби впали в самому центрі міста, понівечено багатоповерхівки, магазини та дороги.
Співчуваємо рідним загиблих та всім постраждалим...
Про Суми в нас якось не прийнято багато розповідати в новинах та на zе-марафонах. Десь, як і про трагедії та незмінний жах у Херсоні. А воно ж по Фрейду. Те, що ворог убиває українців, що убивця отой колективний багатомільйонний путін — зрозуміло. От лише наші путінчики у владі самі усвідомлюють, навіть, коли їм про це ніхто не нагадує, про власну частину вини. Ота курська афера, про яку ми ж попереджали, що, крім усіх згубних наслідків, вона просто приречена перерости в Сумьску операцію. От і понижують в інформаційному просторі згадуваність та інформаційність трагедій у частині міст. Ні, це не заборона на розголошення й не пряма цензура. Багато каналів і авторів про це й написали, і показали. Й багато українців співчували та співпереживали. Але й ви ж самі бачите, як це проходить на периферії інформаційних потоків. Бо ж самі співвинуватці усвідомлюють, хай і не визнають, свою причетність...
Зате в Україні буде свято: щось там сьогодні горить у порту санкт-путінбурга на нафтовому терміналі. Судячи з кадрів у мережі, пошкодження локальні. Але можна відсвяткувати й переключити увагу від Києва, Сум, Запоріжжя...
Зараз, о 20:00 починаємо ефір з Олександром Близнюком на його каналі "Близнюк НАЖИВО". Початок о 20:00. Запрошую:
https://www.youtube.com/watch?v=wMTB-UCEVK8
Не звернули уваги, що на фоні антипольської кампанії навіть минула терористична атака ерефії на Київ висвітлювалася менш персоніфіковано - значно менше згадок про рашу? Десь так, як це часто озвучують в ООН чи в ЮНЕСКО, на що ми завжди дуже обурюємося. А тепер уже самі... Як гарно реалізується рашистська стратегія. Убивають українців москалі, а вороги — поляки, НАТО, ЄС, США...
До речі, і про сварку Zейла з Навроцьким (рашистський агент проти рашистського корисного ідіота) — як у нас це висвітлюється від офіціозу й до соцмереж? "Польща, поляки, пшеки..." А Польща й польська влада та уряд щойно провели міжнародний форум для підтримки й відбудови України, надає допомогу в рамках ЄС і свого бюджету (хоча й там уже починає наростати роздратування). А погавкався з Zеленським і паскудить проти України незначна частина польської опозиції: презес Навроцький (навіть не член партії ПіС, ультра-права Конфедерація й узагалі нерукоподавана прорашистська Конфедерація польської корони).
За кілька тижнів скандалу й провокацій маргінальні фантомні болі ультра-правих переростають на більш широкі негатив та образи й навіть випадіння одного молодшого члена коаліції. Але навіть на цьому етапі розказувати всі ці дикості про всю Польщу — це те саме, що визначати позицію України за заявам опзж.
Якщо наші особливо обдаровані впевнені, що оголосивши ворогами сусідів на заході, вони вже не матимуть ворогів на сході, то мушу засмутити — дуже скоро матимете ворогів по всьому периметру.
Пригадуєте страшну історію, коли 3 листопада 2023 року командир 128 бригади Дмитро Лисюк наказав влаштувати шикування кращим бійцям для нагородження до Дня артилериста в селі Зарічному на Запоріжжі за 20 км від фронту. Бійців змусили стояти на відкритому місці пів години, чекаючи комбрига. Тоді прилетів Іскандер-М, а за дві хвилини за ворожою ракетою прибув і командир, на якого чекали. Злочинна влада досі крутить із кількістю жертв. Офіційно 19, а за даними депутатського розслідування — 28 убитих (майже всі з Закарпаття) і 53 поранених (серед них також і місцеві мешканці).
Командира тільки відсторонили. Чи то була злочинна халатність та бажання уподобитися Zейлу, який дуже любить шикування перед ним, ухилянтом, військових. Чи слід було шукати зраду, ніхто розслідувати не став. Де після трагедії понад два з половиною роки перебував відсторонений полковник, ніхто не сповіщав. Але сьогодні стало відомо, що його дуже жорстко "покарали". Дмитро Лисюк став очільником Закарпатського обласного ТЦК та СП. Дуже "хлібна" посада. Та ще й у тій області, з якої були загиблі біці 128 бригади. Мова вже навіть не про мораль, але й про особливу мотивацію для мешканців з таким воєнкомом. Він, до речі, має судимість за контрабанду сигарет зщ окупованої частини Луганщини (!!!), але традиційно не сидів, бо відпущений на поруки. Хороші поручителі в полковника...
Тепер будуть виставляти нові прайси за посади в ТЦК? Закарпатське коштує від 19 до 28 людських життів... А інші?
Перепрошую, забігався і вчасно не попередив, що наші обидва окремі ефіри (мій та Володимира Цибулька) на каналі Олександра Близнюка сьогодні зміщені до вечора. У Володимира запланований о 19:00, а мій о 20:00. Посилання розміщу ближче до початку.
Уже навіть доволі довірливі громадяни України (окрім тих, які від кожного пуку ротом свого Бубочки кип'яточком пісяють) задають питання: "А що ж такого важливого відбувалося в Ірландії, що туди помчав наш "найнепосидючіший лідор сучасності"? Сповістив українців, щоб готувалися до масованої атаки і поїхав. Потім там, у Дубліні знову сповістив українців, що готується масована атака і добавив, що через це повертається й перериває візит. От лише перервав його вже після того, як програма була повністю завершена. І повертається не через подію, яка відбулася пізніше, а через те повідомлення, яке він так само анонсував до відльоту... То що це було?
Найперше, про формальне — починається період головування Ірландії в Раді Європейського Союзу. Головування в Раді не є окремою посадою, а обіймається урядом держави-члена. Кожні шість місяців головування змінюється між державами в порядку, визначеному членами ради, що дозволяє кожній державі головувати в органі. Рішення все одно ухвалюються колективно, а ініціювання належить до повноважень країн-членів Євросоюзу й членів Єврокомісії, які беруть участь у всіх засіданнях Ради ЄС, але тільки не голосують.
Головування кожної з країн мало впливає на ухвалення рішень, бо для цього є президент Євроради (хоча при вмілій дипломатії цим можна скористатися), та більше є традиційним ритуалом. Тому день переходу головування до нової країни відзначається певними урочистостями в столиці цієї держави. Туди приїжджає Президент Євроради. Проходить якесь засідання з журналістами, законодавцями чи суспільними діячами. Це чисто внутрішній ритуал Європейського Союзу.
Чому туди поперся Zе, від якого в усіх уже оскомина? Недавно йому пару разів жорстко вказували, що всі форми підтримки України, не кажучи вже про євроінтеграцію, під загрозою через його категоричну відмову жити за принципами й критеріями ЄС і тупі й хамовиті ультиматуми та провокації. Приїзд до Дубліна, зустріч з прем'єром Ірландії Мікхалом Мартіним і ще одна з Президентом Євроради Антоніу Кошту була, по суті, ні про що: поінформував, розповів, попросив, запропонував, скоординували... Розповів укотре про Drone Deal. Але це вже не вперше. Виступив на парі малолюдних і доволі камерних заходів, де виглядав геть екзотично й дивно. А потім вийшов із прем'єром на брифінг, де знову ж нічого не було конкетного сказано й в останню мить, коли мав би й так відлітати, сповістив, що відлітає не просто так, а тому, що ворог готує атаку на Київ і він має бути "в одному бункері зі своїм народом". Те, що логістика передбачає його прибуття вже після того, як усе закінчиться, змовчав.
Усі його подібні вояжі передбачають відвідини кількох країн. І серед них бажано, щоб хоч в одній був правлячий монарх, з яким організують йому зустріч... Цтого разу тільки отакий виліт до далекої країни на чужу програму, щоб у підсумку оголосити про повернення. І я, проглянувши всі повідомлення про той зальот, не можу знайти жодного іншого пояснення: він летів за колосальні гроші й на сам край континенту тільки для заяви, як він повертається до свого загроженого населення (до якого він поспіє вже після втілення загрози). Ну, й плюс, звичне — забратися з Києва на час небезпеки.