Телеграм канал «Тарас Чорновіл 🇺🇦»

Zейло продоввжує свій вояж арабськими монархіями. Зараз уже припхався до Хашимітського королівства Йорданії. Люблю цю країну - лиш би там віслюк Апокаліпсису за собою біди не залишив!

Про цю його явно нездорову пристрасть із ознаками еротоманічного маревного розладу й мегаломанії записав учорашній сюжет на ютюб. Відслідковую його заяви звідтіль. Так і є. Він уже має нову забавку на чужій війні. Ця в нас, якій він 4 роки тому відкрив двері, його більше не цікавить. Він розказує з нездоровим блиском в очах, як рятує ті народи й монархії. Не свій народ і не свої міста та військових! У нього вже інші цілі й пріоритети - він рятівник Всесвіту... У нас уже є одине такий божевільний у Білому Домі, цей аналогічний. Тільки наш при тому ще й Україну губить.

І до мого звичного критерію: що це Zе звідти привезе на користь України. Бачив пару більше навіть натяків, ніж запевнень. Два — гарантовано брехливі, решта невнятні.

Дрони СБУ вдруге атакують Усть-Лугу. Це правильно, але тільки щодо дій військових. Вони свою роботу виконали доволі вправно. А далі має йти комплекс заходів від влади та отого остогидлого явища, яке в нас називають "військово-політичне керівництво". Коли ви атакуєте такі знакові об'єкти ворога, то треба готуватися до посилення захисту свого неба, а не його умисного ослаблення, як це для своїх хворобливих амбіцій коїть Zейло.

І ще ті, хто прораховують результати, мають подбати, щоб наслідки для ворога були гіршими, ніж для нас. Чи заробить рашиландія менше грошей від ударів по терміналах? Так. На термін одного-двох тижнів. Далі відвантаження піде активніше й, користуючись послабленням санкцій від божевільного Донні, раша зможе, насправді, упродовж місяця не скоротити, а наростити в пару разів продаж нафти. Про ціни й вартість я вже мовчу. Дефіциту пального у ворога нема, а удари по відвантаженню, якраз зберігають надлишок для внутрішнього ринку та його армії. Ціна на дизель у ворога зросла тільки на символічні пів відсотка.

Чи треба порівнювати із ситуацією в нас? Мабуть я якусь неправильну освіту здобував, бо в моєму розумінні вдалі операції й перемога — це, коли у ворога ситуація погіршується, а в нас покращується, а не навпаки. Це жодним чином не стосується дій військових (у даному випадку дронарів СБУ). Просто ще дехто пожований і неголений повинен почати виконувати свою роботу для України, а не проти...

Попри війну, частина українців-біженців планують зустріти Великдень у себе вдома. Черги на в'їзд в Україну зростають уже зараз, за два тижні до свят. Поки переважно з автобусів. Пишуть, що зараз перетин кордону вже займає 12 годин. Після Великодня потік, імовірно, потече в протилежний бік. І це точно не привід для якихось звинувачень проти людей. Їдуть туди й назад ті, хто не є військовозобов'язаними. Цуценята Zеленського та йцого слуг і тецекашників (ті, які купили в zе-влади фальшиві довідки та з ними втекли) сюди потакатися вже не стануть. А для інших — відсвяткувати вдома, навести лад, відвідати могили рідних перед святами - це дуже добре, навіть, якщо пов'язано з ризиком.

А те, що потім від'їдуть, то це якраз на краще. У нас же при владі zелені мародери. Країна не лише зруйнована війною, але й ограбована та часто не забезпечена найнеобхіднішим. Пригадую, як після відступу рашистів з-під Києва Zейло вилізло з бункера й прогундосило, що тепер повертайтеся до своїх міст. Тоді Кличко за голову схопився й просив не спішити — на відновлення логістики, забезпечення, роботи всіх служб, медицини, торгівлі, енергетики був потрібен значний час. І отой вихлоп ротом гундосого тоді призвів до перевантажень та погіршення ситуації навіть у порівнянні з тим, як ми жили в перші тижні в напів порожньому Києві.

При такій антиукраїнській владі мародерів, краще, коли ті, кого ще готові утримувати союзники, чи хто там облаштувалися й можуть самі на себе заробити, не спішитимуть в охоплену війною країну. Біда в тому, що дуже багато відтак будуть повертатися, як і ці люди — тільки на свята. Війна закінчиться, а українці в більшості не повернуться...

Але сам факт, як люди все ж прагнуть святкувати вдома, мене надихає. Щось у цьому є добре, традиційне й зберігає надію...

Ми в лідерах, а якось гордість не охоплює... Україна увійшла до десятки країн із найбільшим здорожчанням дизельного пального. І схоже, що це ще далеко не фінал.

У нас влада про наслідки починає думати тільки зараз, коли вже треба було підбивати підсумки своїх дій. Зараз один прес-секретар під прізвищем Zеленський доніс до населення новину, що в нас дизеля залишилося на лічені тижні. Армію обіцяє забезпечити, ну, це ми знаємо... А на сільгоспроботи? А там піде різкий скачок цін, коли ми наздоженемо Філіпіни, й лише тоді раптом пальне появиться скрізь і в необмежених кількостях. Тільки вже купувати буде нікому.

Дії влади на упередження? Зниження податків на паливо, як в нормальних країнах? Пошук резервів? Нарешті, використання наявних механізмів антимонопольного законодавства? Та ви жартуєте! Якраз усе чітко навпаки. Zейло і його уряд лише констатують факт катастрофи. Замість зниження податків ввели популістський є-бак, який остаточно доб'є бюджет, але добавить Zейлу пару відсотків і вже за один день збільшив ціну на паливо на 4-5 гривень. Резерви, які ми мали з Словачиини Zе остаточно відсік, а про ромунські поки ще не задумувалися, а їх уже перехоплюють...

Зате ж у нас лідор найпотужніший і найстійкіший. Він усі наші з вами біди витримує дуже стійко, навіть оком не моргне, хіба підсміюється стиха...

От чесно, коли вчора готував свій вечірній сюжет на ютюб про Zеленського і його манічки з манією величі, еротоманією до коронованих осіб та фатальних наслідків від цього для України, не мав часу переглянути новини із США. Тому й, порівнюючи із божевіллям Трампа, згадував давніші великі акції "Ти не король!" з минулорічних весни та літа. Тільки вже вночі продивився новини й трошки очманів. От що менне смикнуло всупереч попередніх планів, як виявляється, синхронно записати відео про те саме фатальне лихо, але в нас удома? Так можна й у містику повірити. Ні, звісно, до такого не дійде. Мабуть і в них, і в нас закипає.

Але різниця все ж чимала, точніше, дві. Перше — американці зуміли поставити діагноз своєму крейзанутому ідіоту, але не знають, як це лікувати, коли респи, які б десятикратно виграли від імпічменту кретинові, готові дивитися на його божевілля, але блокують будь-які спроби виправити ситуацію. А в Україні про психічні захворювання Zе, його явне божевілля, наркотики, самодурство тощо бояться навіть слово сказати. То яке ж тут лікування???

І друге. В США від сказу свого лідора війна на їхній території не почнеться, навіть розбурхана ним світова криза Америку зачепить найменше. Ну, для нормальних громадян хіба вселенська ганьба. Але таких там приблизно третина. У нас руйнується країна — війна на нашій землі, сотні тисяч загиблих, мільйони втікачів, ми перетворюємося на якусь відрижку совка й ще пару років отакого нелегітимного правління й хоч з війною, хоч без війни — він нас перетворить на якийсь придаток раші. І сором при тому та хоч мінімальне розуміння, що щось у нас геть не так, відчуває тільки чверть населення...

Ми ще демократична країна, чи вже живемо за принципом вибіркового правосуддя?

Після Міндічгейту Президент пообіцяв перезавантаження силового блоку. Це звучало як чітка відповідь суспільству: правила зміняться, право перестане бути інструментом тиску. Паралельно Андрій Єрмак поновлює право на адвокатську діяльність і очолює комітет з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України. Формально -про права, гарантії, баланс.

А тепер, те, що відбувається насправді.

Справа Червінський Роман в Кропивницькому суді розсипається. Обвинувачення не витримує. І це той момент, коли система мала б відступити і підтвердити свої слова про “перезавантаження”.

Але замість цього з’являється нова справа - вже в Печерському суді. Інша фабула, інші формулювання, але суть та сама: довести до результату будь-якою ціною. Навіть якщо для цього потрібно створити історію про хабар, якого не існувало.

І паралельно відбувається ще один удар. Тиск на адвоката Червінського Constantine Globa. Спроба позбавити його ліцензії. Фактично - прибрати саму можливість захисту.

І ось що сталося сьогодні.

На дисциплінарній комісії адвокатів, завдяки тому, що засідання було онлайн і публічним, вдалося відбити адвоката Червінського — Костянтина Глобу. Прямо під час засідання було доведено, що скарга заявниці написана не нею. Сама заявниця була присутня -і це розсипалося на очах.

Сьогодні маленька перемога.
Але давайте без ілюзій.

Це не остання спроба. Адвокату прямо поставили умову: відмовся від справи Червінського.

Тобто мова вже не про право. Мова про те, щоб прибрати захист і довести справу до “потрібного” результату.

І саме сьогоднішня ситуація показала головне: якби не публічність - рішення могло бути іншим.

Публічність зараз - це не просто інструмент. Це єдина реальна зброя. І питання вже не в одній справі.

Питання в тому, що якщо ми як суспільство погоджуємось із цим як з нормою - це вже не демократія.

І саме від кожного з нас залежить, чи ми це зупинимо, чи прокинемось у реальності, де право остаточно перетворилось на інструмент тиску- як у Росії чи Білорусі.

Сьогодні нам вдалося переграти їх. Але боротьба тільки починається. Від вас перепост та розповсюдження інформації. Посилання на прямий ефір - в коментарях.

Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Ти не цар! Україна не монархія! Закрий своє небо й не витай у хмарах чужого!" Запрошую:
https://www.youtube.com/watch?v=JQtShQlupHE
===
Перепрошую, сьогодні без детальнішого супутнього допису. Цей вечірній сюжет записував уже після двогодинного ефіру на каналі «Дмитро Ньюс» і вже не маю ні сили, ні часу. Якщо коротенько, то планував запис про черговий вояж Зе до арабських монархій у районі Затоки. В контексті того скандального факту, як наш вирок продав арабським шейхам безпеку Українського неба та своїх громадян. Але на самому початку якось переключився на супутню тему – про якусь хворобливу манію та патологічний потяг нашого Зе до різних монархів та інших коронованих осіб. А в нього це вже на рівні явної перверзії. Вже раніше бачив у цьому явні ознаки захворювання, яке робить такого пацієнта суспільно небезпечним.

Отже, як і звично, планував про одне, а вийшло геть про інше. Про саме ці перверзії, які медична наука описує під мудрими назвами: «еротоманічний маревний розлад» і «марення величі (мегаломанія)». У нас якось дуже соромляться говорити про ці проблеми та їх фатальні наслідки. А дарма. Бо в США з другим пришестям Трампа виникла аналогічна проблема. Але там суспільство зуміло своєчасно поставити діагноз. Пригадуєте масові акції протесту весною й літом торік? А там же головними були плакати «Ти не король!» «Америка – не королівство!» Ми тоді ще й дивувалися: до чого б це. Зараз із Трампом, його деменцією й збоченнями ніби ж усе ясно. А нам пора задуматися. Американці зі всіма своїми традиціями демократії так і не знайшли засобу лікування цієї хвороби чи бодай якоїсь протидії. І пацієнта несе.

А тепер уже й нашого понесло. І нам чомусь досі не хочеться це сприймати в такому фатальному контексті - якийсь внутрішній спротив у суспільстві. А говорити про це таки треба. Бо бачимо наслідки аналогічного збочення у Трампа для всього світу. Наше не таке масштабне, але Україні горе вже несе. І серед численних причин згадані вище психічні перверзії. А ми поки навіть діагноз ставити боїмося… От про ці симптоми й про вже реальні сьогодні наслідки цей доволі спонтанний сюжет.