Маємо приклад, коли привід для реакції виявився незрівнянно менш значимим, ніж сама реакція, особливор з боку владних озвучувачів ротом. Я тут уже написав свою думку про короткий виклад авторкою AP змісту її розмови з Валерієм Залужним. Зайвий доказ, що майже всі, хто його обговорювали (до того ж, з протилежних позицій), первинного тексту в очі не бачили. Бо нема там жодного інтерв'ю!
От, щоб для початку до переходу на реагування, коротко охарактеризувати сам текст, уявіть собі щось подібне в пресі авторства будь-кого із знакових, але вже відставлених (та навіть чинних) посадовців при Порошенкові. А було ж таких статей тисячі. Хоч би ж Наливайченка, усяких екс-прокурорських на зразок Чумака, військових тощо. Де вони не просто в чомусь не згоджувалися з Президентом, а його затято критикували, шельмували, звинувачували. Ну і що? Пернесіть оцей текст у ті роки й уявіть, яким непримітним він би був тоді. Правда ж?
То може все ж справа не в інтерв'ю Залужного і не в самому його змісті, а в тому, до якого стану країни ми докотилися при шипінні всіх оцих свідків секти "лєгітімний / не на часі"... Ми всі: і симпатики Залужного, до яких належу я й більшість моїх читаів, і його затяті ненависники, доволі перехідний для нормального часу матеріал в Associated Press розцінюємо, як щось мега-революційне, але це лише тому, що з країною все негаразд. Бо це, як при улюблених генсеках Zейла: найменше слово критики — це вже державна зрада й підкоп устоїв.
Переглядати той треш, яким сипонуло з усіх помийок, я б не став через вроджену бридливість, але два класичні зразки таки на очі потрапили. Це висери ротом від мандатри багуцкай і головної медіахвойди режиму орденоносиці раєвскай. То я вам скажу, що й тут вони не були оригінальними. Обидва тексти з дещо іншим набором слів ротом, але тим самим сенсом я читав у совєтській пресі не лише про відомих дисидентів і політв'язнів, але навіть і про себе, тоді ще школяра! Те самісіньке.
От мандатра багуцкая нагадала про статейку, здається, у російськомовній "львовской правде", де опублікували обурені листи трудящихся на повідомлення про малолітнього врага отєчєства, який писав нездорові вірші та вів антисовєтські розмови в себе в школі. Це було після одного обшуку в нас удома та рішення кгб закинути мене-дев'ятикласника в колонію для неповнолітніх. Там уже судилище навіть провели, але врятувала неймовірно швидка й жорстка реакція Міжнародної Амністії та їхня атака на посла срср при ООН. Обійшлося, дали мені тільки пів року умовно й відпустили, але офіційний нагляд і шельмування в пресі отримав ще тоді. От богуцкая точно повторює стиль якоїсь чергової валяльниці чи збиральниці із родин "асвабадітєлєй" та ветеранів нквд з тієї підбірки.
А хтивий і фальшивий тон мосейчук-раєвской пригадую з іншої статті, здається, то була газета обкому комсомолу "ленінська молодь" із статтею "Обери свій шлях". Тут медіахвойда "по дружньому" (тамбовському вовку ти подружка!) повчає нашого Головкома, що його використовують майбутні мінідічі й сігізмунди. При тому нинішні реальні, а не якісь міфічні її аніскілечки не турбують! А в тій давній статейці гебешний автор таким самим "отєчєскім" тоном давав повчання мені й розказував, як мною "недосвідченим і отруєним зарубіжною ворожою пропагандою" скористаються усіляки посіпаки імперіалізму — нові Бандери й Петлюри.
Народ, а ви не відчуваєте, як глибоко ми вже скотилися в те темне минуле, про яке в своїх підмочених снах так марить отой неголений і пожмаканий? Принаймні, свої кагебешні писаки у нас уже в наявності. І їх побільше, ніж навіть при комуняках з тодішнім "Постом імені ярослава галана".
Изображение
Изображение
Изображение
👍
408
🤬
43
❤
36
👏
6
😢
5
👎
1
🤣
1