Телеграм канал «Тарас Чорновіл 🇺🇦»

День Європи для України сьогодні — це не просто чергове свято. Це — символ. Це — нагадування про те, за що ми боремося і ким прагнемо бути. Про те, що нам ще треба зробити.

Сучасна Європа народилася після найбільшої трагедії ХХ століття як простір миру, свободи, демократії та людської гідності. Європейський Союз став відповіддю на війну, ненависть і диктатуру. Саме тому сьогодні путінська росія так ненавидить саму ідею об’єднаної Європи. Так ненавидить Україну, яка насмілилася прагнути Європи. Усіх українців, які цю ідею вважають своєю місією, мрією і справою честі.

Цей День Європи є по-справжньому особливим. Попри погрози путіна центру Києва. Попри війну, що триває. Попри щоденні удари по всій Україні. Маніакальна жага помсти з боку москви, постійні погрози та вбивства давно вийшли за межі будь-якої раціональної політики. Лише абсолютний терорист може отримувати задоволення від війни, страху та руйнувань.

Б’ючи по Україні, Кремль насправді мітить у всю Європу. У європейську єдність. У демократичний спосіб життя. У саму ідею Європейського Союзу як союзу вільних демократичних націй.

Росія хоче розділити Європу, послабити її, повернути часи страху, залежності та права сили. Саме тому сьогодні боротьба України — це значно більше, ніж боротьба за власну державність. Це боротьба за майбутнє всієї Європи.

Але зруйнувати наш День Європи росії не вдасться. Ані сьогодні. Ані завтра. Ніколи. Вже ніколи.

Поки стоїть Україна, цього не станеться.
Поки Україна б’ється за своє європейське майбутнє, росії не вдасться реалізувати свої хижі плани.
Поки українці прагнуть бути не лише повноправною частиною, а й двигуном Європейського Союзу та європейського цивілізаційного простору, Європа залишатиметься сильною та об’єднаною.

Попереду ще довга дорога та непрості реформи. Попереду складна боротьба за зміни всередині держави, які й зроблять нас повноцінно європейськими. І всі, хто стають або стануть на заваді цьому шляху, як ззовні, так і всередині країни, просто не розуміють, з якою силою мають справу.

З Днем Європи, дорогі українці!

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

Зараз, о 18:00 починаємо з паном Дмитром ефір на його каналі Дмитро Ньюс. Запрошую:
https://www.youtube.com/watch?v=2KzNsIj_6iU
==
Свої власні випуски, ймовірно, відновлю з понеділка. Про причину перерви поясню окремо. Хоча, загалом: частково здоров'я — мене додушує бронхіт і мені важко багато говорити. А друге - нападає демотивація, бо чудово розумію, що все те, що я роблю, потрібне лише жменьці людей, яких переконувати не треба — вони все розуміють не менше, а може й краще за мене. А решта, особливо ж колеги, якось дуже швидко обжилися в срср. Тільки не червоному, а зеленому... Але все ж відновлю роботу.

Віктор Уколов:
"Сьогодні День памʼяті, але не примирення - слово "примирення" вилучили за ініціативи влади Зеленського в результаті прийняття закону про це свято в 2023 році. Відтоді свято називається - День памʼяті і перемоги над нацизмом у другій світовій війні.
Кому було потрібно змінити формулювання у Законі від 29.05.2023 № 3107-IX? Чим не догодив Указ Президента (Порошенка) )№169/2015 від 24.03.2015р?
На перший погляд здається, що відповідь на поверхні - це не перший і не останній випадок, коли після 2019 року нова влада "присвоювала" собі все позитивне, що було зроблено до них, переписуючи закони.
Але не все так просто.
Бо святкуючи "перемогу" над нацизмом, Україна повернулася в ідеологічну рамку Росії, де, на відміну від решти світу, відзначають не день памʼяті і примирення, а перемогу.
Бо День памʼяті і ПРИМИРЕННЯ рекомендовано встановити резолюцією ООН ще у 22.11.2004 р.
Бо Українці воювали з обох сторін, як і росіяни, тому для нас примирення колишніх ворогів є принциповим для збереження єдності.
Бо для українців і Гітлер, і Сталін були окупантами, тому нам не випадає святкувати перемогу одного окупанта над іншим.
Дивує лише одне - ЯК після повномасштабного нападу Росії у 2022 році, після звірств у Бучі, після розстрілів в Ізюмі, після геноциду в Маріуполі - ЯК ПІСЛЯ ЦЬОГО ВСЬОГО можна було повернутись до РОСІЙСЬКОЇ традиції святкування перемоги???
Про те, що Німеччина, Італія та й інші колишні "країни осі" надають Україні допомогу, щоб оборонятися від російського окупанта я вже й не згадую.
На мою думку Верховна Рада колись таки має повернутись до цивілізованої традиції відзначати цю дату замість побєдобєсія і святкувань".

🇲🇩 🇪🇺 Молдову негайно потрібно включити до складу ЄС, — верховна представниця ЄС із зовнішньої політики Кая Каллас.

Насправді, сама фраза трохи вирвана з контексту, як це в нас завжди роблять. Заяви в повному вигляді не бачив, але західні коментатори й експерти переказують загальний зміст позиції пані Каллас і він для нас реально гіркий.

Річ у тому, що "негайно", звісно ж, не буде. Є правила, є черга. І в тій черзі перед Молодовою вже не 4, як раніше, а тільки дві країни: Чорногорія та Албанія. Із Грузією євроінтеграційні процеси припинили й вона відійшла в третю групу країн, які мають непереборні перешкоди. А Україна поки сповзла в другу групу країн, які мають значні проблеми з рухом до Євросоюзу, де далеко попереду нас за станом переговорів Сербія й Північна Македонія.

Переступити через Балканських лідерів не вдасться, бо ряд країн ЄС наполягають на їх цілковитому пріоритеті. Але робити динамічну Молдову заручницею позеленілої України в ЄС уже теж не бажають. Обіцяють нам багато, а реально вже написано текст резолюції Європарламенту про остаточне відокремлення євроінтеграції Молдови від інших пов'язаних країн. Ці "інші" — це тільки Україна, яка раніше тягнула вперед Молдову, а нині навпаки. Отже, резолюція готова, але її голосувати планують влітку перед канікулами, щоб менше політичних питань про ситуацію в Україні прозвучало.

Отже, замість "негайно", Молдові мають чітко зафіксувати її власні перспективи. Це або в графіку третьою, або після Чорногорії за рік разом з Албанією десь за два роки. Але чітко в цьому десятиліття. А пафосний вислів Каї Каллас — це більше заклик до прискорення процедур вже європейською бюрократією. Оскільки Молодові поки блокують відкриття кластерів через зрив реформ і регрес в Україні Zеленським, то її після відокремллення чекатиме неймовірно швидка процедура, яка на мові європолітиків дійсно звучить, як "негайно".

А що ж Україна? А нічого. Українці визначилися в 2019 році. Та зрештою, регулярно майже одностайною реакцією на кожне чергове бикування чи блазнювання (як з нинішнім указом Zейла) підтверджують своє рішення. Хоч як не крути і хоч що б нам не казали на словах, але є для таких, як ми й Молдова два параметри: виконання плану реформ та розвитку демократії і два цикли відповідальних виборів з обранням проєврорпейських політиків: президлента, депутатів і членів уряду. Молдова обидва плани виконала, українці обидва блоки провалили. От і все.

Властиво, все, що захотілося показати про те рашистське пабєдобєсіє-2026. Це Чіта. Марширують, чи ковиляють самки й мамки дохлих орків. Одного не можу зрозуміти: чому колона не моторизована — де Лади??? Чи тепер уже тільки пельменями заміняють?

Ще дурдому вам у новини?
Єнєрал у відставці й один із екс-керівників zе-прокуратури Віктор Чумак пропонує відновити феодальні відкупні для українців. Нова програма: Є-покаяння чи Є-спокута...

Є такий одіозний гєнєрал юстиції Віктор Чумак. Це той, хто нав'язувався спершу Яценюку, а потім Порошенку, за їхніми списками пролазив у Верховну Раду, а там починав гадити дрібним поносом разом з усякими ле-щенками та наємами. Як на мене, рідкісний мерзотник і пустобрех. Але тодішню українську владу так крив матом, що населенню це заходило, як пиріжки з лівером. Продавали в моїй юності такі у Львові на Кривій Липі по 4 копійки. З виду копія шикарних пиріжків з м'ясом по 7 копійок, тільки з усякими м'ясними відходами всередині. Я раз повівся й купив — ледь не виблював, і дуже дивувався, як усі довкола їх можуть їсти? То це, як на мене, найкращий опис отого Чумака.

Попередній подвиг цього єнєрала полягав у тому, що в 2025 році (під час війни!) Віктор Чумак рішенням Київського окружного адміністративного суду змусив Пенсійний фонд України перерахувати йому пенсію, в результаті чого його щомісячна виплата зросла майже у п'ять разів і становила 240,9 тис. грн. Чумак подав позов після того, як уряд запровадив обмеження на надвеликі пенсії для осіб, які не брали участі у захисті України від російської агресії. В результаті Чумак увійшов в трійцю найбагатших пенсіонерів України.

Ще попередньо цей затятий "антикорупціонер" відмовлявся надати інформацію про походження коштів, витрачених на візуальну рекламу. Також після приходу Zе він напросився в ГПУ першим заступником-головним військовим прокурором і навіть тиждень устиг побути в/о генпрокурора. За час його активності почалися переслідування наших військових та справа проти Антоненка-Ріфмастера та товаришів. Отже, погань унікальна, але в усяких борцунів проти Пороха — він досі ікона.

Після того жлобства із астрономічною пенсією запрошувати цього негідника на ефіри якийсь час було неприйнятно. Але, як колись із Чечетиовим, журналістська принциповість протрималася не довго. Прорвало Апостроф. Він там наговорив багато, щось було правильним, хоча й так для всіх очевидним, а щось...

Як на мене Чумак запропонував і в Zе це неодмінно підхоплять, новий курс: Є-покаяння. Чи, може, Є-спокута. Виїхав під час війни, в тому числі й законно, а потім захочеш повернутися, плати 10 років подвійні податки. Отаке повернення в класичний феодалізм... Чомусь мені здається, що мотивація повертатися навіть після отких заяв, хай і поки без дій різко знизиться. І навіщо? Україну ж зараз із ошалілими темпами починають заселяти іноземними мігрантами. Нова стратегія міграційної політики. І отакі підспівувачі...

У 2019 й 2020 роках з метою доказати абсурдність і шкідливість численних заяв, руйнівних дій та підходів Zеленського я трошки похуліганив тоді ще в Фейсбук. Сам написав текст указів президента, підставив типові шрифти й антураж на сторінці, свою ж власну творчість заскрінив і опублікував. У кінці супровідного тексту для особливо чутливих написав, що ні, це справжні укази — це гротескне моделювання ймовірних наслідків дій цих ліквідаторів України.

Перший "указ" був про скасування Акту проголошення незалежності України з усіма типовими для Zе-потрочі аргументами. Другий більш іронічний — про встановлення загальнодержавного свята Народовладдя та величного вибору на день другого туру виборів 2019 року й перенесення на цю дату з 1 квітня Дня дурня.

Ну, до кінця текст читати в нас не звикли... Шуму наробив. Народ у це реально повірив. Ще тоді остаточно усвідомив, що нема такого дна, яке б воно не зуміло пробити. Й люди, особливо ті, які за нього голосували, навіть не сумніваються, не заперечують, що він на таке здатний. Але ж у органах влади є якісь фільтри. А сам він малограмотний... Тому назовні вилазили більше свідомі зрадницькі рішення, а вже зовсім кварталівська буза залишалася більше для відосіків.

І коли сьогодні зранку побачив у мережах текст Указу №374/2026 "Про проведення параду в м.Москві"
(https://president.gov.ua/documents/3742026-59389),

то спершу подумав, що це якийсь хохмач побавився. Але один клік — і я випав в осад. "Конкурс капітанів" рашистського КВН перейшов на рівень офіційної державної політики України. Далі я вже й не знаю, чи ще треба щось коментувати? Про саме Zе і його системи управління й комунікації в такому стилі й щось казати зайве. Ми з Трампа насміхаємося, в якого уже явні деменція та божевілля. Але він хоч свою Америку при тому не вбиває, а це...

Ну, хіба те, що це найтупориліший спосіб погавкати в своє задоволення, як собчки перед закритими воротами, а коли їх раптом відчинили й ти опиняєшся напроти "затятого ворога", цуцик забуває про свій дикий шал і починає активно вилизувати власні яйця. Це спосіб з'їхати з теми своїх віддувань щік про "розбомблений" парад у москві та відведення уваги від чергових плівок про Zе-корупцію, але інфантильність виконання на рівні 4-5-річної дитини!

Я в шоці від іншого. Це заходить більшості! Якби саме зараз зробили черговий замір так званого рейтингу довіри, то він би зашкалив десь під 70%. Я не іронізую й не перебільшую. І ще — лише мимгцем встиг побачити вилизування від отих усіх ЛСД — там пішли перегони: хто скоріше підлиже. Перші споглядання, хто побіг лизати, добили ще більше. Хлопці й дівчата, ви ще від лайна з вихвалянням Fire Point не помилися!

Трохи знаю від декого буквально з перших рук. Там у вищій лізі блогерської тусовки в деяких були свої потреби й запити або ж загрози. І їм їх пообіцяли залагодити. Але сказали, що деколи, дуже зрідка, треба буде виявитися корисним режиму, а в решті — все, як і раніше: покритиковуйте собі в певних рамках. На початках ці "три червоні свистки" дійсно звучали десь раз на пів року. Але після "лєгіиімного" стали поступово частішати й нині той свист уже не стихає, а пропагандистський пул із умовно "своїх" із такого собі майже пристойного "готельчика для інтимних побачень" перетворився на цілодобовий бордель-конвеєр...

І українці також знову діляться на тих, кого від отакого палить пекельний сором, і тих, хто аж кип'яточком пісяє. Співвідношення між ними у відсотках рахувати будемо, чи й так усе ясно?