Телеграм канал «Тарас Чорновіл 🇺🇦»

Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "«Заслонити занавіски і розгойдувати вагони» – дві нові декларації із партнером… Епоха імітаторів". Запрошую: https://www.youtube.com/watch?v=4gUq0WBOjlM === Учора пройшла хороша й цілком позитивна подія – візит до Києва міністра оборони Великобританії Джона Гілі. Це завжди добре, коли приїздять друзі, що готові нам допомогти. В наших реаліях зеленої бикоко-дипломатії вже добре, що гостю ніхто з укрвлади не нахамив, як це вже бувало з найбільшими нашими друзями: попереднім британським міністром оборони Беном Волесом, міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським чи держсекретарем США Ентоні Блінкіним. Дожилися, звісно, щоб і такому радіти. Доки Зе носиться світами із уже абсолютно порожніми візитами, пропаганда такі позитивні приїзди використовує доволі скромно, як такий собі позитивний фонд для оспівування свого лідора. Так і з візитом Гілі. І все б добре, бо міністр прибув у пошматований ворожими атаками Київ, щось сам побачив і пережив, а щось із пропозицій під наступні Рамштайни вирішив узгодити з нашим Міноборони. Не було б що й коментувати, якби наша сторона із своєю манією астрономічних кількостей не лише візитів-вояжів, але й підписаних документів, не запропонувала попередньо британцям підписати ще дві декларації. Можу припустити, що первісні документи в Лондоні допоміг довести до притомного вигляду наш посол, а раніше Головком Валерій Залужний. Бо все ніби більш-менш адекватно, якби не одне але… Це знову нікого ні до чого не зобов’язуючі два документи – дорожні карти, яким так і не судилося стати хоча б рамковими угодами. Були в нас із стратегічним партнером чотири декларації, про деякі з яких уже ніхто й не згадає, а тепер будуть шість… декларацій. Сьогоднішній сюжет, відштовхуючись від цих двох хороших, але безсенсовних документів, присвятив отому методу недодипломатії Зеленського, де все у напів-кроках, пів-діях і деклараціях замість угод та рішень. А також суті й долі чотирьох попередніх меморандумів з нашим хорошим партнером. Самій Британії ці меморандуми, декларації, дорожні карти для того, щоб допомагати Україні, не потрібні. Британський уряд працює через Рамштайн, а після втрати Україною союзницьких стосунків із США став координатром процесу. Усі ці порожні документи, які не приносять реальних результатів, навіщось знадобилися саме укрвладі. Щось для показухи на внутрішньому агітаційному ринку, а щось унаслідок отого совкового принципу: замість руху вперед, «заслоніть занавєскі і раскачівать вагони». Так, зазвичай, їдуть у минуле – в совок, а в тому срср, слід пам’ятати, була тільки одна столиця – у москві… Для обкладинки використав офіційне фото Шмигаля з Гілі та дуже вдалий портрет від ТК «Зелебоба Аі» великого імітатора, у якого все прекрасно – життя і так скалося, а тут ще й на нескінченну війну підфартило…

Сьогодні в нас звичний підсумковий ефір з паном Дмитром на його каналі "Дмитро Ньюс", але не зовсім звичний час виходу — замість 18:00 починаємо о 17:30. Пов'язано з графіками відключень у пана Дмитра. Тож, запрошую: https://www.youtube.com/watch?v=3WIUy8OT4N8 === Учора не зміг записати вечірнього сюжету, прошу пробачення. Іноді трапляється так, що купа дрібних проблем звалюються на голову одночасно. І якась одна, ніби незначима, остаточно вибиває з нормального ритму. А ще вчорашній бекаут у Києві — у мене не було світла годин 16, не розрахував місткість свого акумулятора. Отак усе на купу. Сьогодні теж усе шкереберть, тому свого сюжету ще не готував, але маю якісь ідеї й спробую записати вже після цього ефіру.

🥀Виносити цю владу треба в закритому мішку, не зазираючи всередину. В політиці недонесене сміття завжди повертається в дім ,як господар 📝Mila Ya

Там Трамп наговорив сім мішків полови й такої дурні набазікав, що цитувати неохота. Хоча, слід визнати: його тактика: грати із себе буйно помішаного й страшного монстра та очікувати, коли до нього прийдуть на поклін, працює. Тимчасова керівниця Венесуели Родрігес збирається на поклін до Вашингтона. У Каракасі помислили й вирішили зберегти себе і режим, ставши васалами безпосередньо Трампа. Хоча, саме по собі це принесе хороші наслідки й дуже зашкодить раші та Китаю, але прецедент створює жахливий. Президент Колумбії після обміну "люб'язнстями" із Трампом, провів примирливу розмову й пакується в дорогу до США. Очікую на візит президентки Мексики. Та й у Європі вигадують щось про Гренландію, щоб Трампа вдовольнити. Погано, критично погано, що цей образ божевільного, якому краще поступитися, працює на лише на Трампа, але й на пуйла. І сам Трамп готовий перед ним займати позу хоча б, як пані Родрігес... От на тій розмові з пресою було питання: Чи буде коли-небудь операція із захоплення путіна?, — репортер "Я не думаю, що це знадобиться", — відповів Трамп. А оскільки все ж таки знадобиться, конче знадобиться, то тоді Трамп, замість відправити в москву спецпідрозділ армії США, накаже американським солдатами розстелити й на колінах розрівнювати червону доріжку перед путіним... На жаль, методи Трампа, навіть, коли вони явно б'ють по інтересах кремляді, легетимізують їхню агресію, відверто колоніальну війну та посягання й гібридні війни на Європейському континенті.

Мене шокує рівень нашої журналістики й я собі уявляю, який хаос твориться в головах українців, які не перепровіряють новини за оригіналом, а змогу й час на це мають одиниці. У кількох виданнях та каналах мільйонниках побачив вражаючу новину: Франція розглядає вихід із НАТО через дії Трампа. Це питання винесуть на голосування на Нацзборах, – віце-спікер парламенту Гетте. Прозвучало, правда ж? Стривожило, коментарі вже в нас (не у Франції, звісно) пішли панічні. Усе через те, що й досі наші ліниві журнашлюшки більшість новин і скрінів перетягують і з рашистських ресурсів. Так-так, саме звідти. А інформація з рук ворога — це завжди лже-інформація. Навіть, якщо в якихось деталях вона й правдива. Отже, до суті. Ніхто нізвідки не виходить, а ініціаторка може хоч щодня виводити Францію із НАТО, ЄС, ООН чи з планети Земиля і про це майже ніхто в самій Франції не буде навіть здогадуватися. Бо для Французької Республіки це не новина. А от для москви і, на жаль, для наших медіа вслід за московськими, стало сенсацією. Тому коротко про те, хто ця пані, яка дійсно є віце-спікеркою, як представниця однієї з французьких парламентських партій. Там така система побудови парламентської президії. Пані Клеменс Гетт є однією з лідерок у минулому маргінальної популістської партії "Непокірна Франція", що зараз нарощує впливи, а раніше була у "Лівій Партії". Ця її La France insoumise очолювана відомим аферистом і лівим популістом Жаном-Люком Меланшоном. Це колишній комуніст-троцкіст, якийсь час навіть зблизився з респектабельними лівими у французькій політиці, але врешті зайняв нішу деструктивного лівого популізму й вступив у непримиренну боротьбу із Марі Ле Пен за прихильність москви та голоси любителів популістських та євроскептичних заяв. Схоже, що отримав позиційну перевагу. кремлядь усе більше прихильно ставиться до Меланшона, вважаючи, що Ле Пен уже втратила свій запал і відданість москві. Партія має 71 місце в парламенті з 577, жодного місця в Сенаті й перебуває у жорсткій непримиренній опозиції. Належить до собливо токсичних ліваків, з якими ніхто, навіть помірковані ліві, більше не бажають мати будь-які справи. Клеменс Гетт є ідеологом партії Меланшона, його вірною соратницею та часом розглядається як можлива майбутня очільниця найбільш проросійської та антизахідної партії Франції. Чи після таких деталей заголовки наших медіа й далі видаються такими драматичними?

Учора відбулася "історична", хоча й насправді хороша, але, на жаль, без продовження (а його не буде) беззмістовна подія. Під час візиту до Києва британського міністра оборони Джона Гілі було підписано дві дорожні карти: — дорожня карта оборонного партнерства на 2026 рік; — дорожня карта розвитку сторічного партнерства в оборонній сфері. Вони добавилися до вже чотирьох існуючих меморандумів, декларацій про наміри, просто декларацій, які діють між країнами й переважно дублюють одна одну, але мають одну основну рису: вони не мають зобов'язуючої сили й нікого ні до чого не змушують. Дорожні карти, підписані вчора, були б корисними, якби стали не черговими деклараціями, а рамковими угодами, ратифікованими парламентами країн. Але цього не передбачено і таких заходів не готують. Але й у формі рамкових угод вони матимуть сенс лише після підписання конкретних, визначених міжнародним правом зобов'язуючих угод. Про це взагалі не йшлося. Отже, із стратегічним партнером, який нам так активно допомагає й не потребує для цього всіх отих zе-декларацій, маємо 6 декларативних документів, які не будуть втілюватися і про які скоро забудуть, як і про всі 28 "Угод про гарантії безпеки" та купу іншої макулатури від zе-дипломатії. Може зроблю про це вечірній сюжет на ютюб, тому поки не стану занурюватися в деталі. Але загалом, це все має дуже чітку й зрозумілу назву — це імітація бурхливої діяльності без навіть найменших спроб просуватися вперед.

Зараз, о 16:00 розпочинаємо ефір з Олександром Близзнюком на його каналі "Близнюе НАЖИВО". Запрошую: https://www.youtube.com/watch?v=6bTZrrusiZ0 === Сьогодні ще навіть не придумав, про що робити свій власний вечірній сюжет. Та й спати весь день хочеться після гучної ночі, але я постараюся щось підготувати.