О, Господи! Воно це знову зробило! Він кожного зальоту до Британії напрошується на аудієнцію до короля. Перше - це абсолютно неприйнято, бо є виявом пониження статусу короля. Друге — ілюстрація до роману "Король і жебрак" — реально принижує Україну. Третє — девальвує цей важивий засіб комунікації, який колись би ззгодився, але вже не пройде. Можна продовжувати перелічувати, але тут же цілковита клініка - отака еротоманія. Воно реально хворе...
Зараз починаємо ефір з Володимиром Цибульком на каналі Олександра Бзизнюка "Близнюк НАЖИВО". Запрошую:
https://www.youtube.com/watch?v=A1GavAPhoCw
====
Свій вечірній сюжет щойно записав, він зараз конвертується, а після ефіру ще маю щось поставити на обкладинку та написати вступ і опублікую.
🔷🔶РІВНО 12 РОКІВ ТОМУ ПЕТРО ПОРОШЕНКО СКЛАВ ПРИСЯГУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ.
🔹🔸12 років тому країна отримала Президента, який прийняв державу в один із найважчих моментів її історії.
🔹🔸Дякуємо за відродження української Армії, яка стала щитом держави та врятувала Україну у 2022 році.
🔹🔸Дякуємо за Томос — історичне рішення, яке здійснило багатовікову мрію українців про власну незалежну церкву.
🔹🔸Дякуємо за захист української мови, культури та національної ідентичності.
🔹🔸Дякуємо за безвіз, Угоду про асоціацію з Європейським Союзом та відкриті для українців кордони Європи.
🔹🔸Дякуємо за курс на НАТО та ЄС, який став дороговказом для країни.
🔹🔸Дякуємо за гідність, віру у власні сили та гордість бути українцями.
🔹🔸Дякуємо за те, що в найскладніший час Україна не здалася.
🔹🔸Було не соромно за Президента. Було не страшно за державу. Було зрозуміло, куди рухається країна.
✌️З вдячністю та повагою.
Учора закрутився і не зробив основного — не подякував Президенту України, справжньому Президенту, в річницю його інавгурації за все те, що він зробив для України. Сьогодні трошки із запізненням, але сказати дякую ніколи не пізно, а назавжди не на часі мала б бути тупа й ганебна невдячність. Не будь її, не пережили б усе те зло і всі трагедії наступних семи років після завершення каденції Президента Порошенка, коли населенню захотілося просто паржать...
⬇️⬇️⬇️
З дрібних, але дуже примітних речей. Залужного Zе наказав на аеродром до зустрічі його zеленосяйності не запрошувати й забезпечити, щоб з ним його дристливість ніде не перетнулася навіть випадково. Його ж ще від зустрічі з Порошенком трясучка не попускає. Коли президент боїться навіть потиснути руку послу своєї країни, бо переляканий до усрачки через можливу конкуренцію, то це дуже поганий знак для оцінки країни.
Хоча, може Залужного вирішили так покарати, бо він цього разу в третє чи четверте за рік не зміг пробити пожмаканому і дуже непротокольному чоловічкові візит до короля, якого цей сприймає вже ледь не корєшом своїм криворізьким? Чи ще потрапить?
А сама зустріч в аеропорту також говорить про дуже багато що. Очевидно, що вже допік, як гірка редька. І сам візит попередньо не планувався. Лідери Європи мали намір поговорити про можливості підтримки України в нормальній обстановці. Не вийшло. Мусили спілкуватися ще й з ним. Протокольні усмішки на місці. Але державний протокол, він такий — замість тисячі слів просто представництво при зустрічі й усілякі додаткові деталі й аксесуари...
Всі фото із президентського сайту. Особливо зворушив той "бравий вояк Швейк"
Любителі Zеленського від отаких фоточок аж кип'яточком пісяють, так тішаться, що їхнього бубочку настільки люблять у всьому світі, так обнімають, по щічці гладять, за задничку пощипують... А я не можу позбутися отого ганебного іспанського сорому, коли набикують вони, а соромно чомусь нам, нормальним.
От для мене ж такі фоточки — це вияв якоїсь кінченої ганьби. Так з дорослими поважаними людьми не поводяться. Тут ніби демонструють йому ті заспокійливі та доброзичливі знаки в доповненння до слів: "Не хвилюйся Vоvочка, не нервуй, не сіпайся... ні-ні, не треба кусатися й гарчати" Ми тебе погладимо, цяцю й цюцю дамо. Тільки не психуй".
А ще маю власний досвід. Мені знайомі дохтори пару разів на мої надокучливі прохання влаштовували екскурсію на Кульпаркові — це Львівська обласна психушка. У нас, завдяки мамі, лікарю від Бога, половина близьких знайомих були медиками й серед них багато психіатрів, як Зеновій Криворучко, чи вже мої пізніші товариші по ПРП Фільц, Кечур та інші. Я розповідав про свої нереалізовані мрії стати їхнім колегою, а вони мене пару разів запрошували на отакі інспекції чи обходи, щоб краще зрозуміти суть та загрози й складності професії і що я не конче надто багато втратив.
То Макрон на цій фоточці — це вилитий ваш покіриний слуга Тарас (як же я його тут розумію!) під час відвідин буйного відділення. Добре, що пацієнта з обох боків страхують доктор (Стармер) і високий та меткий санітар (тут Мерц). А виглядало все точнісінько, як і тут...
І тому мені від цього всього страшно соромно. А комусь приємно. От десь там і проходить наша з ними нездолання межа — та, по інший бік якої дурка...