Телеграм канал «Тарас Чорновіл 🇺🇦»

Сьогодні не опублікую денний випуск Діалог ВІДВЕРТО. Причина тривіальна: нема на що відповідати. Половина питань від одного глядача й частина з них занадто упереджені щодо України (а не щодо укрсучвлади), ще пару на відповіді не надаються, бо я не буду публічно множити конфлікти в нашому середовищі й про це вже не раз попереджав. Шукати й визбирувати пропущені питання з минулого — було б варіантом, але в мене на це просто не вистачило часу. Я ж іще багато чим іншим займаюся. Тому такі паузи іноді виникатимуть, але то тимчасово.

Зараз реально морально важко чимось займатися. Мої колеги й хороші товариші вирішили цю проблему тим, що "пішли в позитив" — стали шукати в подіях конче позитив і знаходити його навіть у діях влади. Ні, вони, принаймні частина, яких знаю й поважаю, не позеленіли й не продалися. Це свідоме рішення додати оптимізму назовні, самим покращити настрій і самопочуття, а паралельно наростити перегляди. А я звик записувати все так, як я бачу ситуацію. Тому це й тисне і на глядачів та читачів, і на мене самого. Процес емоційного вигорряня з усіма психо-соматичними наслідками на фоні хронічних хвороб ніхто не скасовував.

Тому жодних відмов від цієї діяльності, просто іноді будуть виникати паузи в записах, коли не вистачатиме часу й натхнення. А сьогодні ще й море часу піде на інше. Маю два підряд записи для ведучих з Прямого, а потім ще дещо доволі екстраординарне на сьогодні й завтра. Про це пізніше.

⬆️⬆️⬆️
Польські ліберали переконані, що шалена атака з України в першу чергу вдарила по Туску й активних друзях України, а Навроцького лише зміцнила й добавила провокатору політичної підтримки. Ще й подальші дії Zеленського вже спрямовані не проти польських правих, які разом із своїм Навроцьким нині в опозиції, а проти саме Туска і його уряду. Навіть пряма атака у виді відмови Zе від участі в урядовій міжнародній конференції з відновлення України. Це удар не по Навроцькому, а по Туску.

Хто забув, Zейло весь час підтримував польських правих на чолі з Дудою та Навроцьким із їхніми болісними для українців випадами і аж надто явно демонстрував зневагу до Туска. Нині, після розгортання скандалу поза межі історії, підтримувати й захищати Україну — це губити власні рейтинги й суспільну підтримку.

Замість того, щоб "розділити радикала Навроцького і дружній польський народ", офіс президента влаштував цілу серію демаршів, які образили дуже багатьох пересічних поляків. Безвідносно до причини конфлікту. Наші друзі в Польщі лише зі сумом констатують, що Zе і більшість українців пішли в емоційну складову й зіграли на шкоду собі й друзям. Могли апелювати до Туска, уряду, сейму й більшості суспільства, але зробили все навпаки!

Навіть ігнорування маргінального реваншиста Навроцького і його указу дало б перевагу Туску й підтримку Україні. Таке враження, що Zе і всі учасники флеш-мобів та істерії дуже поспішали випередити події, щоб не допустити ситуації, коли б Туск відмов у контрасигнації на указ і він би був скасований. У москві дуже приспішували і в нас страшно поспішали. Так, що навіть важко відкидати конспірологічне припущення про змову Zейла пуйла і Навроцького в цьому питанні. Позбавлення ордену не відбулося, а Zе його сам відправив. І цим підніс маргінала-реваншиста Навроцького до рівня рятівника польської гідності.

Наші друзі в Польщі констатують реальну руїну тривалого вибудовування дружніх стосунків. І кажуть, що Навроцький скоїв тупу провокацію. А Zеленський "замість того, щоб її обійти, розбігся і стрибнув у неї двома ногами, посиливши позиції польських радикалів перед виборами". А чи не це саме він робив з Орбаном? Там не спрацювало, але Україна все одно в програші. А в Польщі аналогічно до Мадяра тепер Туску доведеться підіграти антиукраїнським настроям. Або його поміркована й дружня до України сила програє вибори. Отак Zе у підсумку вкотре зіграв проти України. І всі, хто йому в цьому підігрують своєю антипольською істерією роблять те саме. Молодці, кроком руш на бойню!...

Ідіотський і самовбивчий тренд шукати зовнішніх ворогів і навіть страшніше — призначати ними не окремих політиків, а цілі країни й народи виявився таким потужним, що встояти проти нього було дуже важко. І навіть дуже опозиційні, патріотичні, проєвропейські автори та лідери суспільної думки поламалися й попливли за течією. А флешмоб "Плюнь на Польщу й похвали повернення орденів, якщо власного не маєш" став тотальним і всепереможним. І наші ЛСД з затяттям переконували, що хоч цей поганенько пахне, але це ж правильно і такий ляпас Навроцькому його має отямити або хоча б принизити.

Колеги вже цілу схему намалювали, що все це робиться на прохання і під керівництвом прем'єра, який сам і засудив дії Навроцького — Дональда Туска. Знаєте, що мені це нагадало? Історію з таким самим телячим вихвалянням саме в нашому середовищі убивчої курської афери Zейла, здійсненої на замовлення і під оплески тримачів Оманського кейса та основних бенефіціарів війни проти України. Усім так хотілося вірити, що це не чергова зрада, а нова перемога, що два дуууже опозиційні автори всіх, хто назвав це аферою, заклеймили званням рашиситських агентів. А для пояснення, чому ж така злочинна й зрадницька влада Єрмака-Zеленського пішла на такий видатний крок, придумали дуже тупу вигадку, в яку негайно ж самі й повірили. Що операцію задумали в США й Британії, розробляв її сам Залужний, а Zеленського повідомили в останній момент, Єрмака ж узагалі не інформували. Погодьтеся, дуже тупо. Тому не стану нагадувати прізвища наших реально знаних діячів, які тоді цю дурню несли. Але вони й зараз виправдовували убивчий флешмоб припущенням, що про це попросив Дональд Тус.

Мені вже надокучило повторювати: "Я ж вас попереджав!" Озвучив це, як припущення колег, але відкинув, бо воно не лізе в жодні ворота. А зараз маємо вже гірке констатування, що Туск благав усіх стриматися й припинити цю дурість з обох боків. І польська ліберальна преса неприховано пише, що Zеленський і абсолютна більшість українців зіграли на руку й на посилення Навроцького та проти демократичної й поміркованої влади Польщі, до якої, хто не знав, отой Навроцький у непримиренній опозиції.

Одне з найвпливовіших ліберальних видань Rzeczpospolita в статті Яцека Нізінкієвіча підбило гіркі підсумки цього бою двох тупих баранів на радість московського різника. Але й численні автори й ліберальні видання в Польщі також розкритикували реваншизм і чергову промосковську провокацію Навроцького, але всі констатують, що офіційний Київ вистрелив собі в ногу. Тривала робота нормалізації стосунків і згладжування історичних протиріч пішла коту під хвіст. Але головна біда, що Zеленський і вся неймовірна маса українців зуміли зробити неможливе — перетворити історичний реваншизм Навроцького, який турбував до 10% поляків на потік образ і принижень, які нині охопили вже до 90% польського суспільства й спонукали їх підтримати саме злобу й випади Навроцького!
⬇️⬇️⬇️

У Євросоюзі витримали максимально довго. Попри тиск із середини правлячої ЄНП і активну підтримку лівих і демократів Урсула фон дер Ляєн затримала процес роз'єднання процесів євроінтеграції України й Молдови до моменту початку відкриття кластерів. Проект резолюції про від'єднання Молдови й початок її активного просування був зареєстрований ще взимку. Але його безпрецедентно відсунули на липень.

Зараз уже нема потреби — все вирішилося явним порядком. Можна собі скільки завгодно віддувати щоки, але маленька Молдова стала тим паровозиком, який на останньому етапі протягнув роз'їджений zеленою іржею великий український поїзд через останній політичний бар'єр. Ну, не зовсім, бо відкриття кластерів — це вже не етап, а визнання готовності країни до нормальної роботи, відкриття наступних кластерів буде також ухвалюватися на політичному рівні з урахуванням, чи хоче країна виконати вимоги першого кластеру Основи, чи демонстративно саботує. Але без Молдови ми б і цю межу не пройшли, бо саботаж від Zе в ці місяці не тільки не припинено, він явно наростає.

Був ультиматум Каї Каллас із словами "Молдову треба негайно приймати до ЄС". І про Україну лише про допомогу й підтримку у війні. Мая Санду не стала виголошувати ультиматуми, вона навіть не вхопилася за чисто метафоричну фразу, а сказала, що зробить усе, аби Молдову змогли без жодних преференцій і подачок у нормальному штатному режимі прийняти до 2030 року.

Отже, відбувся черговий саміт ЄС— Молдова. Там лідерка країни просила про максимально оперативні дії від Єврокомісії й обіцяла вчасне виконання своїми урядом і парламентом. Усе підсумувала Урсула фон дер Ляєн. Вона чітко висловила спільну позицію Єврокомісії: тепер кожен іде самостійно й ніхто більше нікого не тягне й не гальмує.

Після всіх загравань із Zеленським, підігрувань Україні, навіть підфальшовувань звітів про виконання вимог, різко тон змінився. І треба розуміти — вона бачила свою місію не допустити блокування (в тому числі Zеленським) усіх політичних етапів євроінтеграції. Тому й змушувала Молдову чекати два роки із відкриттям кластерів, аби не втратити повністю Україну. Тепер усе. Почався прагмаичний етап і повторювати емоційний крок, коли ЄС без повного виконання прийняли Болгарію й Ромунію не стануть. Союзників у цьому процесі в Zеленського більше не буде.

Більше того, президентка Єврокомісії сама ініціювала таке різке рішення. Чим зайвий раз доказала, що усмішки, компліменти й погладжування по щічці усяких нєдорослів діє в Євроспільноті лише для досягнення чітко поставленої мети. Вона досягнута — Україну провели через рифи, яких Zе точно не подолав би і, як я припускаю, й не планував долати. Далі сам, дорогенький, сам... І тон поступово змінюється.
======
Ще історія з блокуванням відкриття наступних кластерів. Це було останнє спільне рішення для України й Молдови. Далі все піде окремо. Нам звично розказують, а піпл слухняно хаває, що все заблокувала "погана й злобна стерв'ятниця" Угорщина. Це класика політики Zе — не шукати шляхів виходу з тупиків, а їх примноження і пошук зовнішніх винуватців та призначення ворогів. Ні, Мадяр дійсно ініціював обмеження відкриття кластерів лише першим. Але ж ще тиждень тому ми чудово знали, що питання про наступні класстери й так мало розглядатися в липні, а не одночасно з Основами.

Просто нам усе звично перекручують. Мадяр висунув свої претензії й мотиви, але їх не підтримали, а погодилися з універсальним, що розширення сфери переговорів на всі кластери для України нераціональне через дикий спротив Zе із виконанням першого. Який сенс тратити кошти й час спеціалістів, коли ми до зміни влади в Україні й першого не подолаєм.

І це для України погано, бо з іншими частинами можна було б напрацювати значно більше. А потім раптом не стане Zейла і його влади узурпаторів та мародерів і все піде значно швидше. Й цю позицію ніхто поки не відкинув. Питання про наступні кластери буде розглянуте наступного тижня чи через тиждень уже в липні, як і планувалося.

А що ж тоді нам розповідають із піною на губах, що "клята Угорщина знову наклала вето й зупинила євроінтеграцію України"? Цілковита брехня. Наклала вето на питання, яке не розглядали?! У Zе вже наперед шукають винуватих за провал. А Мадяр поки лише оголосив, що він має дещо інші мотиви, ніж інші члени ЄС, і що він до їх реальної реалізації голосувати "За" не планує.

Що робити? Оголосити для початку про невідкладне виконання всіх вимог по темі демократії: зняття санкцій із політичних опонетів, скасування політичної цензури, репресій, узурпації тощо. І негайно продемонструвати результат. Оскільки йдеться не про ухвалення і створення чогось нового, а припинення незаконних практик (там навіть нових законів переважно не треба) і скасування злочинних указів, то видимий ефект можна продемонструвати за той самий тиждень. Але поки ця zе-влада робить усе діаметрально навпаки. Зате винуваті вже призначені.

А тепер про погане. Також читаємо між рядків.

Премʼєрка-стюардеса Свириденко повідомила, що очолить українську делегацію на Конференції з відновлення України, яка пройде з 25 по 26 червня у польському Гданську. А отже, Zеленський, який мав там бути основним гостем і під якого приваблювали інвесторів, не поїде на конференцію, бо воно абідєлось на іншого маргінала й провокатора Навроцького.

Але конференцію проводить польська влада в особі уряду й прем'єра Дональда Туска. Це урядова ініціатива. І Навроцькому, як провокатору й скандалісту, уряд не надіслав запрошення, про що вже сам президент Навроцький сповістив на брифінгу. То кому Zеленський влаштовує бойкот і демарш? Так, польському уряду, який продовжує підтримувати Україну, й Дональду Туску, який засудив дії Навроцького, але й закликав обох баранів не лупитися рогами на кладці, коли цим тішиться й гострить на обох ножа московський різник... Ні, Туск, звісно, це всловив дуже дипломатично, а порівняння вже від мене.

Але для Zе це порушення запланованого тренду — робити ворога з усієї Польщі й усіх поляків. Воно тут лише хвилю хейте на надцять мільйонів українчиків розігнало. А тут раптом має виявитися, що проблема не в Польщі, яка бажає допомогти Україні, і в не поляках, а в двох тупих ідіотах. Чи скорше все ж провокаторах.

Тому Zе бойкотує захід від наших друзів на підтримку України. Й був би не проти, якби він повністю зірвався. І плювати, що там з Україною буде. Головне амбіції підігріті. І з москви шлють повітряні поцілунки й листи вдячності...

Я не Буданга, щоб вангувати на гущі з кави, випитої на набережній звільненої восени 2022 року Ялти. Оцінюю лише те, що можна аналізувати. І не цитатки від журналістів (наших, чи світових) без згадки про джерела, а реальні тези, які прориваються від учасників процесів. Зараз інформація дуже непевна й нечітка. Але це доволі цікаво. Буквально пару цитат одного дня:

росія має негайно погодитися на мир, інакше буде пізно... Ситуація для москви тільки погіршується. — представник США в Економічній та Соціальній Раді ООН Дан Негреа

росія готова до діалогу з Європейським союзом, — представник путіна ушаков

США змінюють риторику та вимагають від росії негайного припинення вогню.
росія готова почати переговори з Україною з тої точки, на якій вони зупинилися, — лавров.

Так, це переважно лише слова, але за ними проглядаються й певні тенденції. Зокрема, після зупинення (не думаю, що остаточного закінчення) війни з Іраном та подій на G7.

А ще на цьому фоні значно зрозумілішими стають виходки Zейла супроти Польщі (не плутати із конфліктом із маргіналом та реваншистом Навроцьким, який мало кому цікавий, але якого полюбляє Трамп). І ситуація супроти Білорусі стає зрозумілішою.

Класика: США натисли на ерефію, кремлядь боїться відмовити Трампу, тоді з москви починають говорити примирливі речі, а Zейлу щось прищемлюють "Оманським кейсом" і він починає агресивну риторику, бикування й увесь інший "джентельменський набір", щоб переконати крейзі-Донні, що погані хлопці не в кремлі, а в Києві. Досі Zеленському вдавалося створювати такий ефект і всі мирні ініціативи на втіху Zе й кремлівському угрупованню гієн війни провалювалися. Пішла нова спроба.

Те, до чого ніколи не можна звикнути й сприйняти. І що будь-де у світі викликало б сплах емоцій, а в нас лише чисто людський жаль у тих нечисленних читачів, які побачать такі повідомлення — вони ж не в пабєдоносному тренді, тому їх воліють уникати zе-марафони й пазітівнєнькі. А насправді це дикий виклик здоровому глузду...

Відпочинок по українськи. В Одесі на міському пляжі загинула 24-річна дівчина. Їй в шию прилетів уламок шахеда — якраз тривала атака на місто, на що вже давно ніхто уваги не звертає. Пробували реанімувати, але безуспішно.

Тільки давайте без поучань і моралізацій. І для мене також найбільший біль — це наші загиблі захисники, про яких, на думку цієї влади, українцям узагалі знати не потрібно. Але тут просто настроєве — отак країна на побутовому рівні звикається із смертю...