Телеграм канал «Тарас Чорновіл 🇺🇦»

Український «білопальтошний рух» він такий…гнучкий. Коли треба і в дупу поцілують.

Перепрошую, поки не можу зібратися зі силами, щоб підготувати й записати свій випуск на ютюб. Надто слабо себе почуваю. Трохи здав...

Доки всі відривалися на Гончаренка та з якогось дива на Євросолідарність і мовчали в хустинку про слуг на зразок Гетьманцева, Бужанського та ще понад сотню інших, які прямо ретранслюють рашистські наративи, вилізла з набагато небезпечнішою ініціативою колишня (чи там колишніх, як і в кгб, не буває?) слугиня Анна Скороход. І я чомусь не чую істерик та криків обурення.

А вона, на відміну від Гончаренка, який тільки запропонував неприйнятні теми до обговорення (та будьмо реалістами — для піару й свого майбутнього сольного проєкту), уже зареєструвала в Раді проєкт змін до Конституції, який відкритий для підписання прихильниками промосковського курсу. Там персональна висуванка Zеленського втілює мрію свого колишнього шефа не лише викинути з Конституції шлях до НАТО, але й закріпити там нейтральний статус і гарантії невходження до військових блоків.

З заявленим курсом усе ясно, а від отакої нейтральності з відторгненням від НАТО до Ташкентського пакту про ОДКБ один крок. Просто нагадаю таким московським вумникам, що нейтралітет - це не позаблоковість. А Скороход пише саме про позаблоковість, фальшиво називаючи це нейтральним статусом. Позаблоковість, як у одній гарній пісні: "Мов горох при дорозі, наскублись всі, хто був вже в змозі" — там жодних гарантій не може бути.

На відміну від цього, нейтральний статус передбачає дуже непевну систему міжнародних гарантій (які, наприклад, могла виконати гітлерівська Німеччина, але ніколи не виконали б сталінський совок чи путінська раша). І нейтральний статус не проголошують. Його отримують через складну й нормально не регламентовану процедуру затвердження. І за це, до речі, муситимуть проголосувати расєя й Китай. І скріпити це рішення купою зобов'язань. Тому й не появляються нині нові саме нейтральні, а не позаблокові статуси.

Ще одна деталь щодо правового нігілізму. Зміни до Конституції заборонено вносити в умовах воєнного стану. І це не законом, а частиною другою статті 157 самої Конституції заборонено: "Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану".

І ще дещо нагадаю про Анну Скороход. Бо для багатьох її біографія чомусь починається із цивільного шлюбу з Антоном Поляковим, якого убили за розголошення корупції в фракції слуг, та з їхнього спільного вигнання з тієї клоаки. З того часу Скороход мала неоднозначну репутацію. Але хоча б неоднозначну, часом і щось нормальне робила...

А я на останок процитую тут уривки із своєї довідки про всіх кандидатів-слуг, яку готував для замовників у Раді ЄС у 2019 році:
====
№93. Миронівка. Скороход Анна, заступник директора будівельного комбінату «Прогрес». Лобіст інтересів будівельної галузі. Через дике свавілля в Україні використовується термін «Будівельна мафія» ...
В окрузі №93 (Переяслав-Хмельницький), де двічі поспіль отримував мандат нардеп-утікач Олександр Онищенко, від "Слуги народу" йде бізнесвумен Анна Скороход. Її цивільний чоловік – російський банкір Олексій Алякін, який переховується в Україні, бізнес-партнер Павла Фукса. Останнього називали одним із спонсорів президентської кампанії Зеленського, хоча в його штабі від зв'язків з Фуксом відхрещуються.
===
Шлюб з відомим банківським шахраєм Алякіним, який потім раптом перетворився на Левковського й тепер освоює кошти на укриттях і фортифікаціях на Львівщині, розпався. А рашистські сліди, схематози в бізнесі й дуууже промосковський світогляд залишилися...

Будем стежити, хто поспішить підписувати той антинатівський законопроєкт колишньої висуваниці Zеленського. Зараз це тільки пробна куля, багато не буде. Але московська махіна вже запрацювала. Їм поперек горла здобутки й рішення Петра Порошенка. І в цьому контексті про нові епізоди з чинними слугами чи колишніми висуванцями Zе чомусь майже ніхто з обурненням розповідати не спішить.

Маємо ще одну новину з нашого дурдому напередодні, як вони нас попереджають, "найважчої в історії зими":

Зеленський призначив секретаря РНБО, колишнього начполіції та міністра ВС Ігоря Клименка головою Ради експертів з питань енергетичної безпеки

Уявляю собі цю розмову в кабінеті Zейла:

— Ігарьок, ти чим у своєму житті займався?
— Ну , ракетчиком колись служив, все решта життя поліцейським, нач. нацполіції, міністр внутрішніх справ, тепер ви мене секретарем РНБО пришпандолили. Ще я доктор психологічних наук...
— Та ладно, хватіт тут званнями козиряти. Ти в енергетиці хоч щось кумекаєш?
— Ніфіга...
— Ну і класно, нам умніків не треба, бо там, кого не копни, самі порохоботи. Призначаю тебе головою ради експердів з енергетичної безпеки. Приступай к ісполнєнію. Головне, не забувавй звіти вчасно писати.

Отже, вчора фракція Євросолідарності й уже колишній член фракції Олексій Гончаренко усе ж попрощалися. Чи за власною заявою, чи за рішенням фракції, Олексія Гончаренка виключено з її складу. Хоча, офіційно він перестане бути членом команди лише після оголошення рішення спікером парламенту. Проте, процес уже здійснено. Мені шкода, що так усе закінчилося.

Але ситуація на користь і фракції, й Гончаренку. Фракція ЄС на нині не лише єдина дійсно опозиційна в Раді, але й єдина ідеологічна політична структура. От, як колись був Народний Рух України Вячеслава Чорновола. А блискучий депутат і опозиціонер Гончаренко не просто опублікував контраверсійний допис, але, фактично, зробив свою програмну заяву. І справа тут не в прагненні миру. Бо нескінченної війни прагнуть лише Zеленський, путін та усі ті, які на війні наживаються довкола обох диктаторів. Якраз Петро Порошенко постійно повторює вимогу, яка стала першим пунктом Мінських Домовленостей — до всіх переговорів, найперше, припинення вогню й перемир'я, бо не можна вести переговори з дулом біля скроні. Питання постало в тій ціні, яку пропонує заплатити Гончаренко з наївною вірою, що у тій парочці пуйло готовий насититися й задовільнитися зданою частиною суверенітету, а Zе ніби то справді хоче миру. Якраз ціна, запропонована Гончаренком за нічим не гарантований "мир" і стала кардинальним розходженням з ідеологією й програмними цілями партії й фракції Європейської Солідарності. Тому прощання мало відбутися.

Думаю, що й Олексію Гончаренку, який прийшов у Раду як мажоритарник-самовисуванець не з партійною, а з власною програмою, і зі своєї волі прилучився до опозиційної фракції, теж це буде за краще. Тепер він почне вести власну сольну кампанію та, ймовірно, сформує партію під свої принципи й погляди, яка буде відгризати голоси якраз у слуг Zеленського та його лакейських проєктів.
======
Але тут, при згадці про отих слуг і лакеїв, виникає одне дуже принципове питання, на яке, окрім буквально пари моїх колег з опозиційного середовища, ніхто чомусь не хоче звертати увагу. Отже, усі трубіли про три доволі схожі позиції: Гончаренка, Гетьманцева та харківського мера Терехова. По Гончаренкові, попри всі його численні заслуги у відстоюванні демократії та справедливості, пройшлися всі: і свої, й чужі. Навіть Zеленський від себе не забув пару ламаних п'ятаків добавити. Ну, нехай. Сприймемо, як принципову дискусію. Але далі все вже йде зовсім не так…

То чому під таку "принциповість" наше Zе не наказав, а його слуги поспіхом не позбулися із своєї фракції й навіть з голови комітету не зняли одного з найвпливовіших лакеїв Данила Гетьманцева??? Ну, принципи ж одні для всіх, чи це скрізь, окрім прислужників Zеленнського. Та й, якщо пропозиції цих трьох так різонули свіжонавернену в ілюзію "патріотизму" душе Zеленського, то з Тереховим він також мав би спосіб розібратися, як позбувався мерів-патріотів, наприклад, у Чернігові, Рівному, Полтаві та досі пробує в Києві й Дніпрі. От нехай би спершу відпрацював на тому, хто за його оцінками закликає до зради й капітуляції. Бо коли лише проти одного Гончаренка, який Zеленському вічно п'яти підсмажує (пригадуєте, як той аж з трибуни в зал рвонув з Гончаренком стосунки з'ясовувати?), то це вже більше схоже на особисті порахунки.

Європейська Солідарність продемонструвала принциповість (хоча мені від того зовсім не радісно), а де принціпіяльні слуги? Там же не тільки Гетьманцев на вихід заслужив. Один Бужанський чого вартий?… А де всі білі пальтечка, які до вчора пищали, що «Ваш Парашенка пригрів таку контру», а сьогодні поспіхом поміняли пластинку, як «ЄС і Порошенко прогнулися під тиском Zе»? Ах, забув. Вони ж, як і слуги з того самого коритця харчуються і їм zеленими какашками ротики позабивало. А принциповість і закон у нас, виходить, аж ніяк не один для всіх…

«Європейська Солідарність» — демократична партія, в якій завжди були і залишатимуться дискусії, різні погляди та гострі суперечки. Це нормально для політичної сили, яка поважає свободу слова і думки.

Але для нас є принципова різниця між дискусією про політичну тактику і розбіжностями щодо базових цінностей та стратегічного курсу країни.

Для «Європейської Солідарності» такими принципами є сильна українська армія, українська мова, незалежна українська церква, членство України в Європейському Союзі та НАТО. Ми переконані: це фундамент української державності, який допоміг Україні вистояти у роки війни з Росією і має визначати її майбутнє.

Ці принципи не залежать від політичної кон’юнктури і не можуть бути предметом торгу — ані всередині України, ані тим більше на переговорах із Росією.

Публічні позиції Олексія Гончаренка щодо завершення війни та майбутньої архітектури безпеки України розійшлися з позицією «Європейської Солідарності» та її ідеологічними засадами.

Саме тому фракція «Європейська Солідарність» - ми ухвалили рішення, що тепер ми не можемо продовжувати спільний політичний шлях через ідеологічні розбіжності.

Це рішення не перекреслює років спільної роботи. Але партійна єдність не може бути формальністю, за якою приховуються принципово різні відповіді на питання про майбутнє держави.

Водночас відповідальність за переговорну позицію України і дипломатичну стратегію сьогодні несе влада, яка має монобільшість і всю повноту повноважень. І широка суспільна дискусія, яку викликали пропозиції Олексія Гончаренка, продемонструвала очевидне: влада має нарешті почати чесну розмову із суспільством про те, як вона бачить реалістичний шлях до припинення вогню і справедливого миру. «Плани стійкості» та «декларації потужності» відповідей на ці питання більше не дають.

Україні потрібна велика і складна розмова про те, як завершити війну, досягти справедливого миру, отримати дієві гарантії безпеки та не допустити нової російської агресії. І суспільство має право знати не лише те, чого ми всі прагнемо, а й якою є реалістична стратегія досягнення цієї мети.

Ми готові до цієї дискусії. Але наша вихідна позиція незмінна: мир не може оплачуватися відмовою від того, заради чого і завдяки чому Україна вистояла у цій війні.

Компроміси можуть бути частиною шляху до завершення війни. Але незалежність України, її європейське майбутнє, питання національної ідентичності та право самій визначати систему власної безпеки — не предмет компромісу.

Для нас важлива єдність команди, яка базується на спільних цінностях і принципах. Команда «ЄС» це не лише фракція, а десятки тисяч партійців, найавторитетнішими з яких є наші колеги, що сьогодні в лавах ЗСУ і чия думка і позиція щодо захисту країни є для нас принциповою.

🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!

З тексту заяви фракції ЄС, яку публікую нижче, можна зробити висновок, що Олексій Гончаренко виходить з фракції або його з неї виключають. Хоча про це не сказано прямо тут, а в Гончаренка на каналі поки взагалі нічого про якісь рішення. Зараз не стану розбирати в деталях ставлення до заяв Гончаренка. Я вже висловився в парі записів, що він дуже точно поставив певні діагнози нашій непривабливій дійсності, чого більшість зрозуміти не зуміли. Але замість позиції про лікування провів якісь шаманські танці.

Він робить пропозиції, в основі яких лежить засадничо невірна думка: що Зе хоче миру (а він прагне війни зараз більше за пуйла); що пуйло може насититися чимось конкретним і вдовольнитися та після отримання не роззявити пащеку ще ширше, а змириться з перемир’ям. Але ж одне й друге завідомо нереально. Потрібен жорсткий тиск на обох напертсочників. А його нема й Гончаренко про такі заходи не просить, ніби вірить (а я переконаний, що насправді не вірить) у можливість припинення війни переговорами й рішенням тих двох, які категорично її завершувати не хочуть. У нас це називали колись: поставити воза попереду коня.

Чому Олексій зробив саме таку наївну пропозицію, я пробував розібратися в себе на ютюб у першому питанні. Але то інша тема — політичної доцільності та допустимості. А я поки бачу те, чого не бажав, хоча дуже багатьом припікало - явний розрив там, де можна було знаходити синергію відмінностей. Ще раз, пишу це, попри незгоду з тими його пропозиціями, але погоджуючись із діагнозом нашої ситуації.

А тепер основне. Ви побачили, як ринулися тут "зачищати скверну й викорінювати єресь" усі ті, кому не лізло в горло хоч згадати держзраду Подоляка з Банкової. Хто боїться натякнути про злочини самого Zеленського, який же й закликав постійно до значно гірших зрад і поступок ворогу. Хто добровільно записалися в секту свідків легітімнаво...

І пазітівнєньких, і наших, ніби ж патріотичненьких. Знайшли чергову відмовку, де можна викривати єресь, замовчуючи злочин. А головне, приховати те, що навіть засадничо невірні пропозиції Гончаренка є відповіддю на умисну відмову від пропозицій та хоч якихось дій у Zеленського.

Тому на останок добавлю пару тез реального військового й члена партії ЄС та депутата Запорізької ради Валерія Прозапаса:

Позитивні блогєри роками не можуть розібратись за що Червінського тримали в клітці.
Мовчать про кротів Баканова в СБУ та "шатли" Верещук на Чонгарі.
Про "розведення та розмінування" імені Єрмака навіть не заїкаються.

У них омерта по невідомим керівникам Мудрої, про "двушкі на Москву" Міндіча, про акціонерів Династії, про втікшого Генпрокурора, про мільярди на "мілфтек" Штілермана.....

..... зато тепер позитивні блогери такі - "А ЩО ТАМ ПО ГОНЧАРЕНКУ??!!"

Не на часі, пацани.
Давайте вже після перемоги.
⬇️⬇️⬇️