Телеграм канал «Тарас Чорновіл 🇺🇦»

⬆️⬆️⬆️
А тепер про те, що важче пояснювати і де в мене самого вже є певний внутрішній спротив. Бо я б такого й не казав, і не голосував, і не робив… Але моя міра відповідальності мінімальна, а в Порошенка — колосальна. Це про речі, коли губиш підтримку, робиш щось для себе ж неприємне, усвідомлюючи потребу не в гучних радикальних фразах, а в результаті. Ми про це деколи кажемо, що має ж хтось дорослий бути в хаті. Яке основне питання до опозиції (окрім чисто спекулятивних шельмувань)? А які результати вашої роботи? А які вони можуть бути, коли "мудрий нарід" дав вам тільки 26 голосів у парламенті? Навіть подання в КСУ не направиш!

От у цьому випадку й зіграє вміння застосовувати дипломатію і для внутрішньої політики, й для зовнішньої. Чи Орбан, Трамп, Качинські при Порошенку були іншими? Та ніколи в світі. Ті самі й з тими самими придирками й вимогами. Але потрібне вміння працювати не лише з тими, з ким тобі приємно й затишно. І приносити результат країні. Тому при Пороху в нас примножувалися друзі, а при Zе тільки множаться вороги. А в середині країни хіба не те саме? Переконувати противників і мерзотників, щоб хоч якесь витиснути з них корисне рішення. Як, наприклад, із переляканого Zеленського зранку 24 лютого 2022 року. І для результату доводиться іноді незаслужено похвалити (а раптом пройме і таки забажає заслужити?), колись, якщо голосування не є принциповим - віддати свої голоси.

А ще йти на зустрічі, переговори й іноді проходити частину маршруту за течією, коли інший результат (проти течії) не дасть нічого, окрім злобного відторгнення й шельмування ошалілої маси. І так було, коли населення здуріло в 2019 й вимагало вслід за інфантиком дочасних виборів. Та сама історія із польським орденом. Те ж і з лояльністю до Федорова, коли українчики від нього ніби подуріли. А тепер згадайте результат. У 2019 заперечення (оте проти течії) позбавило б нас на всі ці роки єдиної справжньої опозиційної фракції. Тоді це було явно - проти виступив лише радикал Ляшко і пролетів. Нам від того було б краще? Крок з орденом, підкріплений дуже чіткими й почутими в Польщі аргументами, дав старт тому діалогу, який нині знімає нагромаджені двома баранами протиріччя. Чи комусь треба нагадувати, як до зняття конфлікту долучилися Порошенко і Сікорський. Той також (як і міністр оборони та прем’єр), щоб не втратити контроль за суспільними настроями, мусив їм трохи підіграти. Там роблять мудрі. Особливо, коли вам потрібний результат, а не шумовий ефект. Так само й тут.

Просто в нинішній, покритій zеленою пліснявою, Україні ці самі заходи дають незрівнянно нижчий коефіцієнт корисної дії, ніж, скажімо у Вячеслава Чорновола, коли той не рідше, ніж раз на місяць, зустрічався із своїм ідейним противником Кучмою (який, зрештою, таки замовив його убивство), але Чорновіл знав, що 30-40% того, що він вкладав у вуха Кучмі та його чиновникам, таки запрацює на користь Україні. В Zе і усіх цих Федорових такий ККД становитиме не більше 5%. Але ж кинути все це не можна, бо інакше — а який тоді сенс вашого перебування в Раді й що буде з країною?

Коли зараз половина суспільства подуріла на пустобрехові Федорові, нам з вами важливо казати правду. Бо ми фіксуємо політичні реалії, які колись із запізненням дійдуть і до отих ошалілих. А завдання Порошенка бути почутим ними зараз. І вплинути ще на ранній стадії розчарування та надлому, коли щось тільки почне доходити. А для цього треба мати не відторгнення в тієї маси, а якесь розгублене, але сприйняття.

І оскільки я вже не раз згадував про Вячеслава Чорновола, наведу під цю історію його цитату, якою він сам пояснював гавкучим радикалам ті контакти з владою, кучмою, людьми в його власному розуміння негідними й нечесними. Але без роботи з якими Україну в ті сумнівні часи просто б здали комуністам, чи й сам Кучма її б добив не слабше рашистів і комуняк.

«Нам потрібна незалежна, демократична, національна Українська держава. Нам потрібна багата людяна держава вільних, заможних людей, упевнених у своєму майбутті. Ми будуватимемо таку державу! А тому не дозволимо собі розкіш відсидітися по глухих хутірцях, демонструючи з-під тину свій радикалізм, який нікого не лякає, бо хутірський, і нікого не цікавить, бо непопулярний[…]»

Десь так і доводиться поступати Петру Порошенку сьогодні. То давайте хоча б не будемо ставити палиці в колеса й бити в спину. Бо з такими персоналіями, як у нинішній владній антиеліті навіть просто спілкуватися гидко. Я б не зміг. Але тому я нині не в активній політиці й можу спокійно розкладати все по поличках, а Петро Порошенко пробує навіть у таких умовах чогось добитися. Як свого часу пробував і мій батько.

От є мудре правило: якщо не впевнений, що зможеш зробити, то краще наперед не обіцяй, щоб не стати схожим на Zеленського, Федорова й інших пустобрехів Zе-команди. А я пару днів тому написав постійній і активній учасниці нашого чату пані Лілі, що на її питання відповім наступного дня й... не відповів. Питання після мого допису з критичними висловлюваннями про отого zе-шахрая й нового "попа Гапона" Федорова було коротеньке й цілком доречне: "Пане Тарас, а як Ви пояснили би підтримку , яку отримав Фьодоров від Порошенка і опозиції?"

І от мені на нього виявилося складно відповісти, бо сам я маю інший підхід і, напевно, на різних етапах поступав би по іншому. Але це в умовах, коли я лише аналітик, який має говорити чіткі й точні визначення, розкладати все по поличках, а вся моя відповідальність зводиться до вимоги бути чесним і не лукавити, бо інших можливостей, впливів, а отже й відповідальності, в мене нема. А скільки доводилося не раз іти на непопулярні рішення або підтримувати командні підходи в часи, коли ще був діючим політиком і мав набагато більшу відповідальність? Так отож... Тому відповідь буде довгою. Не для любителів коротких текстиків. Бо про значно ширшу проблему стосовно завдань опозиції: індивідуальної та політичної.

Своєї думки міняти не стану — для мене Федоров нікчемний політик, відповідальний за все зло, яке маємо, хіба трошки модерновіший і відкритіший до комунікації. Більше позитивів не бачу — домальовані. А ще він Джокер у дуже брудній грі Банкової. Але ніби ж діаметрально відмінну позицію Порошенка і фракції, принаймні в історіях із цим урядом та й Федоровим, зокрема, я можу пояснити й не бачу в ній проблеми. І там уже розбіжності повністю нівелюються. Бо ж завдання стоять зовсім інші, ніж у простого самостійного автора-експерта.

Почну з найпростішого, в чому я так само обурений цією авантюрою Zейла із другою поспіль відставкою міністра оборони за пів року роботи без будь-яких аргументів. Оскільки Zе призначає на цю посаду від Рєзнікова починаючи, людей абсолютно нульових і некомпетентних, то навіть за наявності доброї волі, вони увійдуть у суть справи хіба за 4-5 місяців і там уже почнуть реально вести якусь свою лінію. Тільки Шмигаль чи Федоров почали щось робити (ліпше-гірше — не це обговорюємо), тільки зовсім невідповідні їхні команди сформувалися і розібралися, коли пішли хоч якісь міжнародні контакти, як Zе влаштовує погром. Ні, не того рівня, як після злочинного звільнення Залужного й Шаптали, але для нашої дірявої оборони все одно згубний. Це пряма диверсія проти обороноздатності України, як би я не ставився до самих міністрів (а я до всіх їх ставлюся доволі негативно). От лише на картонках із творенням культу особи Федорова про цю реально держзраду Zе не йдеться. Там же інше завдання: створити мега-блискучу "опозиційну" фігуру для протидії опозиції справжній, найперше для про витіснення Залужного.

Друге, що стосується небагатослівної, але все ж підтримки Порошенком Федорова після зустрічі того з фракцією ЄС, чого інші міністри, як вогню, боялися. Та ж Порох, який був направду геніальним Верховним Головнокомандувачем і працював з чудовим міністром Полтораком, прекрасно може оцінити той дитячий рівень, який демонстрував цей міністр від Zеленського. Але там, якщо вслухатися, є два нюанси: нормальне заохочення до такої співпраці. Для честолюбної отієї інфантильної команди це дуже важливо. А Федоров, принаймні, показав, що здатний чути поради (до втілення ще неймовірно далеко, але й це вже щось!). І ще це щось таке, чим би не надто втішатися — це визнання, що з цього хлопця чисто теоретично можуть бути люди. А можуть і не бути… Нагадаю вам для порівняння, що в 1998 році під час парламентської кампанії Вячеслав Чорновіл у Донецьку мав тривалу зустріч з головою ОДА януковичем. І тоді також публічно сказав схожі обнадійливі слова. Мовляв, при нормальній україноцентричній владі з цього чоловіка міг би вийти прийнятний урядовець. А міг і не вийти. Зрештою, не вийшло… Федоров зараз почав гратися в такі януковичівські ігрища, що також навряд, чи ще щось з нього вийде. Але доки був шанс, стимулювати й спрямовувати таки потрібно. І тут також у мене застережень нема.
⬇️⬇️⬇️

Інколи деякі нагадування з минулого можуть багато розповісти про плани на майбутнє. От лише ми їх переважно стараємося не помічати. Про дещо нагадаю. Коли Zе якраз протягли до влади, здається, це був уже другий тур, але ще до інавргурації, ми про це могли хіба здогадуватися, а в ляльководів Zеленського вже вибудували плани повної узурпації влади, починаючи з розпуску парламенту. Але під це треба було шукати якісь моральні виправдання й мобілізувати ще раз свої ходячі шлуночки на жорстку підтримку тієї узурпації, користуючися якимись високими ідеалами й завданнями.

Саме тоді короткий час конкурували два лозунги: вульгарний і похабний "Зробимо їх ще раз" і фальшивий та маніпулятивний про "електоральний майдан". Перший напрацювавли десь у А.Богдана, а другим підлизнув Zе соціолог Головаха, а тоді його швидко підхопила штабна група Федорова й він почав її вводити через мережі й інші засоби. Я чув, ніби отой "електоральний майдан" відкинув сам Zеленський, бо навіть згадка про ті наші традиції цього антимайданівця коробила. За іншою версією заблокував Разумков, бо розумів, що то настільки фальшиво, що може не зайти. А брутальний заклик знавіснілому суспільству, яке відкинуло й залишки доброчесності, був якраз під його моральний рівень.

Я тоді навіть трохи втішився, що хоч святу цінність для нормальних українців не збезчестять. Тоді оминуло. А нині, на Банковій намалювали свого Джокера-страховку або ж спаринг-партнера із фейкової "опозиції" — Федорова. Того самого, який колись хотів зіграти на темі Майдану на користь Zеленського, а зараз отримав шанс збезчестити священний символ під себе коханого. Отака історія.

А щодо отих "пречудових, чистих і прогресивних" картонок, то все це вже було в 2019-му. Тоді вони фестивалили проти "бариг" і за своє новоє ліцо по всіх закутках України — такі самі креативні і з натхненними обличчями. І хвалилися, як вони владу бариг зіпхнули. От лише тепер, коли справжні, а не вигадані бариги при владі й лише між ними ролі розписують, натхненним личкам випала нагода не лише убити символ Майдану, чого тоді не вдалося Федорову, але й знову "зробити себе ще раз".

Мене шокує, як нині прямі спадкоємці отого "сдєлаєм іх єщьо раз", а дехто й ті самі, свято вірять, що протягуючи на верхівку політикуму одного із творців Zе-режиму, роблять щось корисне, а не гублять шанси справжньої опозиції. Цього разу вже навіть не так Порошенка, як Залужного, проти якого вся ця захоплена та самовбивча катавасія розкручена...

Сумно, бо ні до кого з них ні зараз, ні потім не дійде, що зробити з маленького Zеленського №2 щось велике й рятівне для України не вдасться. Це як при союзі казали, що з того самого червоного лайна, що б не ліпили, а виходить завжди цк кпсс... А з зеленого завжди виліпиться ще один Zеленський.

Неповна схема монітора нічної атаки (без бпла) і зведення від Повітряних Сил за минулу ніч.

Ворог, починаючи від 18:00, завдав масованого комбінованого удару, найперше по Києву. Зафіксовано 166 засобів рашистського терору: 41 ракету й 125 бпла різних типів. Збито/подавлено 126 цілей: 18 ракет і 108 бпла. За типами терористичного начиння:

* 10 протикорабельних ракет 3М22 Циркон (райони пусків – Курська обл., рф); 25 балістичних ракет Іскандер-М/С-400 (райони пусків – Брянська, Курська обл., - рф); усього балістики всіх типів збито 17 ракет.
* 3 протикорабельні ракети Онікс (райони пусків – ТОТ АР Крим); —.
* 3 керовані авіаційні ракети Х-59/69 (райони пусків – повітряний простір над акваторією Чорного моря); 1 ракета збита.
* 125 ударних БпЛА типу Shahed, Гербера, Італмас, дронів-імітаторів типу "Пародія", баражуючих боєприпасів типу “Бандероль” (із напрямків: Курськ, Орел, Міллерово – рф, Гвардійське – ТОТ АР Крим); 108 збито/подавлено.

За попередньою інформацією, станом на 08.30 зафіксовано влучання 23 ракет та 10 ударних бпла на 20 локаціях, а також падіння збитих (уламки) бпла на 18 локаціях. На момент публікації в повітрі ще перебували кілька бпла й незабаром була нова тривога через загрозу атаки балістикою.

Дякуємо захисникам Українського неба!
При такому дикому саботажі режиму внутрішньої окупації, включно із недавно відставленим міністром, а нині "новим ліцом" для оновленої генерації ходячих шлуночків, те, що роблять наші захисники, поза межами реального.

Біля мене цієї ночі було не так гучно й близько, як у попередні атаки. Жодна автосигналізація не спрацювала — це найкращий маркер на віддаль до місць влучань. І було чути роботу ПРО та ППО.

А особливо страждає від кацапських атак Лук'янівка. Добивають остаточно ту ціль, якої вже нема — разом із Zейлом та його басалаєвими й штірліцманами вже знищили... І весь район довкола знову у вогні й руїнах. Люди, не встигаючи добігти до метро раніше часто ховалися в підземному переході поблизу. Якби цього разу там хтось був, вижити навряд, чи б удалося — пряме влучання балістики. Сильно пошкоджена станція метро Лук'янівська, від обвалу перекриття над входом і ескалаторами сама станція на глибині перетворилася на пастку.

Ну, але в дуже багатьох сьогодні триває фестиваль. Одні тішаться музичним, інші черговим нпз десь на болотах, а решта радіють новому своєму zе-лідору й божку, якого їм на Банковій намалювали, вміло підсунули й втовкмачили, що вони тепер його до втрати розуму люблять і лише з ним "вот тєпєпрь заживут"...

Це Київ минулої ночі. Пишуть, що рекордна кількість балістики по столиці. На жаль, зовсім без жертв не обійшлося. Загинула 89-річна жінка, ще 15 осіб постраждали, хоча це попередні дані. Люди відходять від шоку, виходять із заблокованих укриттів, такі приклади теж були цієї ночі. Удари не стихають і по прифронтових містах. Поки майже не згадують у новинах, хоча в Херсоні, Запоріжжі, Сумах, Харкові, Одесі жодної доби без атак і втрат. Били й учора.

Звичне питання: основні пуски були все ж не з авіації, а з наземних установок. Розвідка чи за власними даними, чи від партнерів сповіщає про всі деталі підготовки ворога до пусків. Зокрема, після завершення нічного удару повідомили про нову загрозу, оскільки пускові установки знову заряджені ракетами. От щоб це сповіщати, треба ж мати якісь візуальні підтвердження, хоча б із космічної зйомки. Пускові площадки доволі близько до наших кордонів чи лінії фронту. Особливо для С-400 і вони дуже вразливі. А куди в нас летять усі засоби ураження? Правильно, на рекордні віддалі по черговому нпз. Може я чогось не розумію, хоча, здається, все дуже навіть правильно розумію, що це чітко визначені самим вєрховнєнькім пріоритети.

Співчуваємо рідним загиблих (це тільки в Києві одна загибла, насправді, по Україні більше) та всім постраждалим.

Дякуємо захисникам Українського неба. Цієї ночі вони робили неможливе.

Прокляття на всю рашу й тих болотних виродуів. москалі — не люди!

Ніч гучна. Дай Боже, щоб усіх оминуло лихо.