Телеграм канал «Водітєль бандермобіля»

Рідкісний випадок, коли я собі дозволяю шитпостінг. Ви повинні це побачити.

Чому ви не в костюмі? Ви займаєте найвищу посаду в головному офісі цієї країни і ви відмовляєтесь одягти костюм? У вас є костюм?

З прес-конференції Венса на базі Pituffik в Гренландії, 28 березня 2026. Запопадливий голос з натовпу 🙃 Вираз обличчя безцінний

Впевненість і харизма виглядає краще ніж компетентність.
Читаю цікаву історію: в 2005 в Принстоні провели серію простих експериментів. Дослідники пропонували учасникам проглянути серію фотографій облич політиків з різних країн. Ніяких імен, опису передвиборних капаній, тощо, - просто обличчя. Кожному учаснику показували кожне фото рівно одну секунду. Після перегляду всіх, дослідники задавали одне питання: хто з цих людей, на вашу думку, виграв вибори? Учасники змогли передбачити політичний успіх з вірогідністю приблизно 70% виключно по фотографії, яку вони бачили одну секунду.
Пізніше, в 2009 році в Швейцарії провели схожий екперимент, тільки з дітьми: показували пару облич, і питали у малих, кого із них вони хотіли б бачити капітаном свого уявного корабля. Діти не знаючи того, змогли передбачити результат виборів у французький парламент із статистичною вірогідністю... ідентичною до дорослого.
Оце справді страшно. Про дітей, само собою, це не каже нам абсолютно нічого. А от про дорослих...
Довіряти компетентності завжди емоційно важко. Справжній досвід не буває абсолютно позитивним, тому завжди лишає після себе слід професійної тривоги. Якшо ви колись лягали на операційний стіл, то могли з цим стикатись: пробували спитати у хірурга, чи пройде операція успішно? Зазвичай ви не почуєте "та не переживай, я їх вже тисячу зробив". Компетентний хірург каже "операція порівняно нескладна, проте ви повинні розуміти шо будь яке інвазивне втручання в організм це завжди ризик". Те саме вам скаже і пілот літака, і капітан судна, і будь хто, від кого вимагається ліцензія на виконання своєї роботи, так-то.
Хто вам точно ніколи подібного не скаже - це політик.
А. Гітлер - Mein KampfПсихіка широких мас сприйнятлива лише до всього сильного й безкомпромісного. Подібно до жінки, чиє внутрішнє сприйняття визначається не стільки абстрактним розумом, скільки емоційним потягом до сили... натовп віддає перевагу володарю, а не прохачу, і почувається в більшій безпеці під владою вчення, яке не терпить суперників, аніж коли йому надають свободу вибору.
Люди не йдуть за тими, хто сам не знає куди йти. І це цілком природньо. Проте, на іншому кінці цієї палки - інша крайність: йти за тим, хто впевнений шо йде в правильному напрямку. Тих, хто думає шо вирішити проблему - може тільки він, і ніхто більше.
Від хірурга ми хочемо освіти, від пілота літака ми хочемо якнайбільше льотних годин, а від політиків чомусь - тільки красивого їбальника і "простих рішень для складних проблем". Ми в цьому далеко не новатори, це не пост про те як у нас все погано. В такі "вибори" ще древні греки грались за часів Платона, це десь 2400 років тому. Це пост про те шо, можливо, ми зможемо за два з половиною тисячоліття, нарешті чомусь навчитись.
А то вибираємо красівих, а хочемо як від розумних. Довіряйте компетентності, а не харизмі.

Дуже цікаво, шо ж це була за "операція 40 днів". Якесь тиць-пиздиць, якшо чесно.

Здавалося б, не анонсувати ніяких операцій, ми повинні були навчитись ще з Контрнаступу. А тепер самі його гірко запам'ятаєм на десятиліття..

Мало стало летіти по росії, мало. Не знаю точно цифр, сподіваюсь все там пораховано розумними людьми, але я особисто не до кінця впевнений шо атаки на WB приносять якусь неймовірну асиметричну користь.

Шось якось не знаю. Коли в Кринки висаджували пацанів, я читав новини і думав "та пизда, який нахуй наступ через річку, ви шо йобнуті, я приймав участь в наступальній операції - по твердій землі просуватись це пекло, а коли за спиною Дніпро - це просто самогубство. Ну не може ж генерал бути таким тупим, очевидно я чогось не знаю чи не розумію..".

Нажаль, як виявилось пізніше, - я тоді знав достатньо, і все чудово правильно розумів. Зараз схожі відчуття: вони більше інтуїтивні, ніж об'єктивні, але це теж працює. Сподіваюсь цього разу помилитись.

Сподіваюсь дрони накопичуються на осінь, і зараз хтось активно планує як випалювати москальню перед зимою. Так би я зробив, принаймні.

Шо мене страшенно харить на фоні протягом всієї повномасштабки, то це глуха відсутність у нас довгострокового планування. Я не знаю як ми собі уявляємо закінчення війни, але давайте принаймні спробуємо змоделювати. Пропоную почати з переліку деяких раціональних припущень:

- Сто мільйонів пиздаватих росіян нікуди не дінуться. Наприклад, німців після другої світової буквально роками перевиховували в окупації: політично відфільтрували, а народу примусово показували кіно про звірства німецької армії, щоб запобігти розвитку реваншизму в майбутньому. Чи розпадеться росія на купу маленьких національних країн - ми не знаємо. А повторити трюк з німцями не вийде, бо не вийде у нас окупувати 11% загальної площі суходолу на планеті. Тобто, реваншизм, вірогідніше за все - буде.

- навіть військові альянси - це не клуб дружніх країн. Коли хтось захоче прийти нас повбивати, спосіб знайдеться. Папірці не варті самі себе, коли за ними немає ракет і танків. Особливо коли за ними немає ракет і танків. В цьому сенсі ми стали уроком для всього світу, тож головне самим його засвоїти шоб не зганьбитись. Моливість війни в майбутньому - це реальність.

Враховуючи викладене вище - чому ми не вимагаємо нових стандартів будівництва з обов'язковими бомбосховищами? Чому ми не змінюємо шкільну програму відповідно? Чому не реформуємо строкову службу, з часів радянського союзу?

Нам варто над цим задумуватись вже. Бо "закінчиться війна і все буде як раніше" це ілюзія. А поки є натхнення.

Пане Головнокомандувач. Вибачте шо звертаюсь не через безпосереднього командира) дозволю собі говорити від імені, принаймні, багатьох побратимів.

Я знаю що на вас покладено величезний тягар очікувань. Я знаю що основна ваша задача - вести нас до перемоги на полі бою, і це вже титанічний труд і відповідальність.

Ви - не просто на посаді з повноваженнями: військо вас поважає і довіряє вам. Серед військових більшість - схожі до вас, порядні люди, які свідомо взяли на себе обов'язок захищати свою націю.

Ми не очікуємо чудес, і розуміємо шо перетворити бажане на дійсне - неможливо одночасно. Тому коли обиратимете на чому зосередитись, прошу вас: поверніть війську гідність.

Ми хочемо носити військову форму з гордістю, а не соромом чи страхом. Не повинно бути в однострої бусів, ям, підвалів, катувань, і розстрілів. Це неприпустимо, і повинно бути викорінено.

Все інше якось наживем.

Тримаю в курсі:

На сьогодні вже знищено 6/20 (насправді їх значно більше, але маленькі ми просто не рахуємо) складів Wildberries, причому 5 із цих 6 — найбільші з цих топ 20.

Загальна площа знищених складських приміщень складає 1,1 млн м². Залишилось 1,3 млн м², тобто знищено майже половину з найбільших складів. Зауважу, що квадратні метри — лише для масштабу. Збитки в грошах виглядатимуть значно приємніше, але мені вони, на жаль, невідомі.

Та власне, навіть не в збитках справа. Головне тут — можливості, які у нас з'явилися. Я думаю, в 2014-му ми б з нас дуже сильно посміялися, якби розказали, що робиться тут, у 2026-му.

Прикольно, що склад у Шушарах, який ми знищили тиждень тому, уже горів у 2024 році через "несправну проводку".

Перший склад був знищений 20 липня. непоганий результат за 10 днів.

Ми ще не почали перемагати, але ми вже точно перестали програвати.

Оновлення на 11:30: +1🔥 Три за один день.