‼️Війна, найімовірніше, триватиме щонайменше до середини 2027 року, — Ukraine Context
▪️Швидких рішень після сьогоднішніх переговорів очікувати не варто. Україна розраховує на масштабні пакети допомоги від партнерів, які допоможуть пройти зиму.
▪️Найближчим часом планується ще одна зустріч із Віткоффом, Кушнером та європейськими представниками, однак місце її проведення поки не визначили.
НАБУ та САП спіймали на маніпуляціях - виявилось, що сейф з мільйонами доларів не має жодного відношення до операції «Карфаген». Тепер вся «красива історія» може розсипатися на очах.
Так, у соцмережах НАБУ було опубліковане фото сейфу з грошима - подали це так, нібито їх знайшли в Генеральній прокуратурі. Фото швидко розлетілося по мережі «антикорупційних ЗМІ».
Але ні до сейфу, ні до грошей ОГП не має жодного відношення. Насправді сейф належить бізнесмену, у якого вдома проводили обшуки.
Це підтвердив і його адвокат Віталій Сердюк: «Одразу після закінчення обшуку фотографія відкритого сейфа з коштами була використана НАБУ та САП для візуального супроводження інформації про зовсім інше кримінальне провадження. Це я вважаю неприпустимим».
Тобто у суспільства фактично створюється хибне враження.
«Один обшук. Інше кримінальне провадження. Інша фабула. Інші особи. Але фотографія майна мого клієнта використовується як ілюстрація до повідомлення про зовсім інші події. Тому ми офіційно звернулися до керівництва НАБУ та САП з вимогою припинити використання відповідної фотографії та не допускати її подальшого поширення у хибному контексті», - додав адвокат.
До того ж журналіст Михайло Ткач розповсюдив фейк про те, що Кравченко ховається у лікарні в той час, коли він був на роботі.
І таке постійне використання фейків дискредитує НАБУ та САП, підриваючи довіру до всієї антикорупційної інфраструктури.
‼️Розподіл повноважень: що залишать Зеленському грантові структури?
Вплив громадських та так званих грантових структур на державні процеси в Україні останніми роками помітно зріс. Їхні представники та пов’язані з ними експертні середовища активно долучаються до обговорення кадрової політики, роботи правоохоронних і антикорупційних органів, судової реформи, діяльності державних підприємств та механізмів контролю за використанням бюджетних коштів.
Окремим напрямом залишається сфера державних та оборонних закупівель, де дедалі більшого значення набувають вимоги щодо прозорості, підзвітності та зовнішнього контролю. Значна частина цих змін водночас пов’язана не лише з діяльністю громадського сектору, а й із міжнародними зобов’язаннями України та умовами співпраці з партнерами.
На цьому тлі показово виглядає інша сфера — переговори щодо завершення війни та контакти зі Сполученими Штатами й Росією. Тут ключова політична роль, як і раніше, залишається за Президентом та вищим державним керівництвом.
У результаті формується своєрідний розподіл впливу: громадський сектор прагне максимальної участі у внутрішніх реформах, кадрових рішеннях та контролі за державними інституціями, тоді як питання війни, миру, територій і міжнародних домовленостей значною мірою залишаються сферою відповідальності політичного керівництва країни.
Це породжує закономірну дискусію: де проходить межа між необхідним громадським контролем і фактичним впливом недержавних структур на формування державної політики? І головне — чи повинні ті, хто претендує на значну роль у внутрішньому управлінні державою, так само публічно брати на себе частину політичної відповідальності за найскладніші рішення, пов’язані з війною, миром і майбутнім українських територій?