Сьогоднішні реалії наступні – наявність електроенергії є вже скоріше приємним винятком, аніж буденною практикою. І це змушує нас переосмислити все, що ми робили раніше.
Енергетичний фронт – це другий фронт нашої боротьби за існування держави, і він такий же важливий, як і військовий: якщо ворог покладе енергосистему, це зупинить економіку, зруйнує життєзабезпечення тилу і створить величезні проблеми для наших захисників на передовій.
Наголосила на цьому під час виступу на форумі «Цифровізація в сфері енергоефективності», який відбувся в Києві в межах проєкту Power Up: Experience Sharing.
Зустрівши колег, з якими ми ще у 2011 році впроваджували перші проєкти з енергоефективності та утеплення дитячих садків, я задала собі питання: чи зробили ми за цей час усе необхідне? Скажу чесно – ні. Довгий час ми жили в ілюзії достатку: електроенергії вистачало, ми її експортували, а ціни були низькими.
Енергоефективність тоді сприймалася багатьма як «мода», як гарний тренд. Зараз це вже не мода – це питання національної безпеки та фізичного виживання.
Окремо зупинилася на ролі цифрових технологій. Тут існує тісний взаємозв'язок: без енергії не буде "цифри", але й без цифрової трансформації ми не зможемо заощаджувати ресурси на тому рівні, який зараз необхідний. Старі методи мають свою «стелю». Якщо ми хочемо рухатися вперед, а не просто витрачати гроші, ми зобов'язані інтегрувати новітні технології в енергетичний сектор. Це єдиний шлях отримати реальну економію.
Як представниця законодавчої влади, хочу запевнити: Верховна Рада робить усе можливе. Ми прийняли важливий закон про енергоефективність, і якби не війна, результати були б вже значно масштабнішими. Але наша робота – це не лише написання текстів законів. Ключова функція парламенту сьогодні – це контроль. Ми маємо пильнувати, як ці закони реалізуються на практиці, як працюють урядові акти, і чи дають вони той ефект, на який чекає суспільство.
📩 Підписатися в Телеграм
😎 Facebook
🕊 Instagram
👥 X