Телеграм канал «Вікторія Гриб»

Посилити спроможність армії та покласти край ганебній практиці «бусифікації», яка не допомагає комплектуванню війська, а лише підриває довіру громадян і послаблює армію – два пріоритети, які повинні стояти перед новим Головнокомандувачем.

Захист держави не дорівнює бусифікації. Це абсолютно протилежні речі. Навпаки, невмотивований воїн – це величезна проблема для армії.

Водночас зміна прізвища на посаді сама по собі не вирішить накопичених проблем. Новому Головнокомандувачу необхідно спільно з Міністерством оборони знайти системні рішення щодо забезпечення війська, комплектування підрозділів, підготовки військовослужбовців, розвитку сучасних технологій та безпілотних систем.

Михайло Драпатий добре знає ціну відповідальності. Свого часу він подав у відставку з посади командувача Сухопутних військ після трагедії на одному з полігонів. Такий крок не повертає втрачених життів, але свідчить про його людські якості та готовність брати на себе відповідальність за те, що відбувається у підпорядкованих йому структурах.

Попереду на нього чекає надскладна місія. І я хочу вірити, що Михайло Драпатий зможе не лише посилити боєздатність армії, а й повернути довіру суспільства до системи комплектування війська.

Загалом будь-яке доленосне для фронту рішення має бути виваженим, професійним і продиктованим виключно інтересами оборони держави. Сподіваюся, що саме таким було рішення про призначення нового Головнокомандувача Збройних Сил України.

Усі кадрові рішення повинні мати один критерій оцінки – чи роблять вони українську армію сильнішою. Саме цього сьогодні очікують військові, суспільство і вся країна.

Студентів-ВПО можуть залишити без допомоги на проживання лише через навчання на денній формі. І це викликає чимало запитань.

До мене звернулися студенти-переселенці, які отримують відмови у виплатах через зміни, внесені постановою КМУ №390. Водночас сама постанова виключила студентів 18–23 років з окремої категорії отримувачів, але не встановила прямої заборони на призначення допомоги за інших підстав.

Більше того, право на допомогу пов’язується з низкою критеріїв, серед яких – рівень середньомісячного доходу сім’ї та інші обставини, які мають враховуватися під час ухвалення рішення.

Натомість на практиці ми бачимо іншу ситуацію: сам факт досягнення 18-річного віку та навчання на денній формі фактично розглядається як автоматична підстава для відмови.

Особливо дивно виглядають випадки, коли рішення ухвалюються без урахування доходів людини та інших обставин, передбачених законодавством. Якщо студент не має достатнього доходу, його статус не повинен автоматично ставати причиною для відмови.

Якщо студент отримує стипендію, яка є меншою за встановлений поріг доходу, і не має інших джерел існування, то сам по собі статус студента не повинен автоматично позбавляти його права на допомогу на проживання.

Ще в червні я звертала увагу урядовців на цю проблему, однак чітких роз’яснень досі немає.

Беру це питання під свій контроль. Звертатимуся до Уряду та профільних міністерств, щоб отримати офіційну позицію і не допустити необґрунтованого позбавлення студентів-ВПО державної підтримки.

А потім ми дивуємося, чому молодь виїжджає за кордон і не поспішає повертатися додому. Такі речі не зміцнюють країну, а навпаки – підривають мотивацію людей пов’язувати своє майбутнє з Україною.

Компенсацію за житло, пошкоджене або знищене внаслідок російської агресії, мають отримувати всі постраждалі українці – незалежно від класифікації події.

Разом з колегами зареєстрували законопроєкт, який усуває несправедливість, через яку частина громадян сьогодні фактично позбавлена права на державну компенсацію.

Під час роботи зі зверненнями людей ми виявили проблему: якщо пошкодження або знищення житла внаслідок російської агресії класифіковано як «надзвичайна ситуація воєнного характеру», власники такого майна не можуть подати заяву на компенсацію за програмою єВідновлення. Причина – ця категорія подій не врахована в чинному законодавстві.

Яскравий приклад – Вишневе та Павлоград, де після детонації боєприпасів були пошкоджені та зруйновані житлові будинки. Люди втратили своє майно через наслідки війни, але через формальну класифікацію події не можуть отримати державну допомогу. І це вже не поодинокий випадок.

Наш законопроєкт пропонує включити до переліку підстав для отримання компенсації також пошкодження та знищення житла внаслідок надзвичайних ситуацій воєнного характеру.

Люди не повинні втрачати право на підтримку держави через юридичні нюанси. Якщо житло постраждало внаслідок вибухів або пожежі від снарядів, власник має мати рівне право на компенсацію.

Я вже передчуваю коментарі від ВПО з окупованих територій, що за них забули. Це не так. Постійно наголошую на тому, що всі ВПО, які втратили своє житло внаслідок російської агресії, мають право на компенсацію. На жаль, поки що нас не чують. Працюємо над тим, щоб захистити права всіх постраждалих українців та усунути прогалини в законодавстві.

Звернулася до нового складу Уряду – головне питання сьогодні полягає в тому, чи є чітка стратегія порятунку країни, особливо напередодні опалювального сезону.

Переконана, що сьогодні Україні потрібні не лише технократи. Нам потрібні державники – люди, які ухвалюють рішення, виходячи з інтересів громадян нашої держави.

Часу на розкачку немає. Працювати потрібно починати вже сьогодні. І в центрі кожного рішення мають бути люди – ті, хто захищає країну, працює, підтримує економіку та попри всі виклики вірить у майбутнє України.

Окремо скажу про атмосферу в залі. Як на мене, овації новому складу Уряду були дещо передчасними. Оцінювати потрібно не за призначеннями чи оплесками, а за конкретними діями та результатами роботи. Саме вони покажуть, чи здатна нова команда ефективно відповідати на величезні виклики, які сьогодні стоять перед країною.

Головний критерій оцінки — не очікування, а результат.

Щодо можливого призначення Сергія Корецького Прем'єр-міністром. Його досвід як ефективного керівника великої компанії є беззаперечним. Водночас управління державою, яка вже понад чотири роки живе в умовах повномасштабної війни, – це зовсім інший рівень відповідальності та викликів.

Для мене ключове питання полягає не лише в управлінських навичках, а й у тому, якими принципами керуватиметься майбутній глава Уряду під час ухвалення найскладніших рішень. Чи вдасться знайти баланс між ринковою ефективністю та соціальною відповідальністю держави?

Наведу один приклад. Під час дії мораторію на підвищення тарифів підприємства теплокомуненерго продовжували забезпечувати людей теплом і гарячою водою за фіксованими цінами, водночас накопичуючи значні борги. З точки зору бізнесу вимагати ринкових розрахунків – логічно. Але завдання держави – враховувати надзвичайні обставини війни та не допустити, щоб фінансовий тягар зрештою ліг на плечі громадян і громад.

Саме тому ринкові механізми мають поєднуватися з відповідальною соціальною політикою. Якщо держава ухвалює складні й непопулярні рішення, зокрема щодо перегляду тарифів, вона зобов'язана забезпечити ефективну систему соціального захисту та адресної підтримки для тих, хто не має можливості оплачувати повну вартість послуг.

Сьогодні Україні потрібен Прем'єр-міністр, який здатний бачити за економічними показниками людей, їхні потреби та виклики, а також ефективно взаємодіяти з Верховною Радою для реалізації необхідних реформ.

Очікую на програму дій майбутнього Уряду та відповіді на принципові питання.

Коли люди втрачають житло через наслідки війни, держава мала б бути поруч. Не шукати формальні причини для відмови, а шукати рішення.

Сьогодні закон дозволяє отримати компенсацію за пошкоджене або зруйноване житло внаслідок збройної агресії РФ. Але є ситуації, коли люди фактично постраждали через війну, однак через юридичні нюанси залишаються поза механізмами державної підтримки.

Саме так сталося у Дніпропетровській області, в деяких інших містах після масштабних надзвичайних ситуацій. Постраждали сотні родин, були пошкоджені будинки, соціальна інфраструктура, майно підприємців. Люди звертаються по допомогу, але чинне законодавство не дає їм можливості отримати компенсацію.

Це несправедливо. І це потрібно виправити.

Разом із колегами підготуємо законодавчі зміни, які дозволять надавати компенсацію людям, чиє житло було пошкоджене або зруйноване внаслідок вибухів та інших наслідків війни, незалежно від того, чи був зафіксований безпосередній приліт.

Держава не може залишати людей без підтримки лише тому, що реальність виявилася складнішою за норми закону.

Якщо ми говоримо про державність, то вона має вимірюватися не кількістю декларацій, а здатністю захистити своїх громадян у найважчий момент.

Сьогодні у Києві провели надзвичайно важливу та відверту зустріч із делегацією депутатів німецького Бундестагу Себастьяном Шефером та Андреасом Шварцом.

Німеччина є ключовим лідером у підтримці нашої держави, і ми безмежно вдячні за це. Однак мій основний посил до колег був гранично чітким: виклики, які стоять перед нами – і Україною, і ЄС напередодні зими, вимагають негайних та прагматичних спільних рішень вже сьогодні.

Під час зустрічі ми зосередилися на двох критичних питаннях:

➡️ Енергетична безпека та підготовка до зими.

Ситуація в енергетичному секторі є критичною. Українські громади та міста розробили плани стійкості, але, на жаль, на місцях просто немає ні фінансової, ні технічної можливості їх реалізувати. Ми прагнемо тут заручитися підтримкою Німеччини. Нам вкрай потрібне відповідне фінансування. Окремо торгнулася питання допомоги обладнанням - мобільною генерацією та трансформаторним обладнанням.

➡️ Житло для переселенців як запобіжник міграційної кризи.

Окремо підняла гостре питання підтримки внутрішньо переміщених осіб. Була відвертою з нашими німецькими партнерами: якщо Німеччина та Європа загалом не хочуть отримати нову масштабну хвилю біженців цієї зими, діяти потрібно на випередження. Найбільш раціональним кроком було б надання людям прямого фінансування на купівлю житла в Україні. Це дозволить українцям залишитися вдома, підтримає нашу економіку і зніме колосальне соціальне та фінансове навантаження з європейських країн.

Попереду в Бундестазі розгляд бюджету на 2027 рік, і саме від Бюджетного комітету, який представляють мої співрозмовники, значною мірою залежать обсяги фінансової допомоги Україні.

Сподіваюся, що наші аргументи були почуті. Працюємо далі для того, щоб наша енергосистема вистояла, а люди мали мотивацію та можливості жити у своїй країні. Дякую німецьким колегам за готовність слухати та допомагати!