Телеграм канал «Вікторія Гриб»

Ще 175 захисників повертаються додому з російського полону. Воїни Збройних Сил, Нацгвардії, прикордонники. А також семеро цивільних. Знову вдома, на рідній землі, знову вільні. Про це щойно повідомив Володимир Зеленський.

Серед них є поранені, а більшість перебували в полоні з 2022 року.

Щиро дякую всім, хто зробив цей обмін можливим.

Про піар і реальні результати. Сьогодні в Раду завітали переможці Паралімпійських ігор. Нуль штучного піару чи самомилування, на відміну від виступів окремих наших олімпійців нещодавно в Раді. За трибуною стояли люди, які посіли 7 місце у світовому медальному заліку, виборовши для України 19 нагород – 3 золоті, 8 срібних та 8 бронзових.

Уявіть собі шок іноземців, коли в один із днів на п'єдесталі підняли одразу ТРИ українські прапори одночасно! Ми зайняли і перше, і друге, і третє місця. Про це сьогодні з трибуни нагадав президент Паралімпійського комітету Валерій Сушкевич. Поруч із ним були Олександра Кононова (5 медалей!), Тарас Радь (4 медалі!), Олександр Казік та його гайд Сергій Кучерявий (3 медалі!).

Найголовніше – перемога цих людей сьогодні потрібна всім українцям. Водночас просто аплодувати в залі – замало. Під час виступу від імені збірної пролунав чіткий запит: Західний реабілітаційно-спортивний центр у Карпатах потребує нашої уваги, фінансування та розширення. Там тренуються і відновлюються наші спортсмени, і місця вже критично не вистачає.

Це наше пряме домашнє завдання як народних депутатів: менше піару — більше реальної підтримки тих, хто гідно представляє нашу державу на світовій арені. Це справжні народні дипломати, які роблять значно більше, ніж деякі представники дипломатичних представництв України.

Особлива подяка пану Сушкевичу, який протягом кількох десятиліть активно підтримує паралімпійців та людей з інвалідністю, а також керівництво збірної, тренерів, механіків і кожного спортсмена.

Щодо підвищення тарифів – дозволю собі знову відреагувати на прогнози експертів. Перше і головне – підвищувати тарифи, не створивши працюючої системи соціального захисту сьогодні – абсолютно недоречно. Ще раз – варто думати не про те, на скільки відсотків підняти тариф, а про те, як захистити людей, які не зможуть його сплатити.

Друге – я чую чимало аргументів, які на перший погляд звучать логічно – водоканали у збитках, система теплопостачання тримається на чесному слові. Але чи вирішує просте підвищення цифр у платіжках реальну проблему? Звісно, ні. Минулий опалювальний сезон ми ледве “проповзли на брюсі”. І це в умовах мораторію. Яку проблему вирішить підняття тарифів сьогодні, якщо у людей просто немає грошей їх оплачувати? Це абсолютно соціально несправедливо. Чому найвразливіші верстви населення мають зі своїх мізерних пенсій покривати борги системи?

Якщо ми дійсно хочемо зберегти житлово-комунальне господарство, держава має діяти інакше.

По-перше, розібратися з боргами водоканалів та підприємств теплокомуненерго на державному рівні. Усі ці підприємства повинні отримати кошти, які їм заборгувала держава через механізм «різниці в тарифах».

По-друге, необхідно ретельно проаналізувати втрати підприємств ТКЕ, спричинені занедбаним станом мереж. Люди не повинні сплачувати за «підігрів асфальту». Якщо підприємства ТКЕ нарешті отримають кошти через механізм відшкодування різниці в тарифах, вони зможуть розпочати хоча б частково ремонт мереж. У результаті передусім виграють споживачі.

По-третє, варто змінити підхід до нарахування субсидій – вони мають бути доступними і реальними, а не існувати лише на папері.

Третє – думати про готовність до наступної зими, а не лише про цифри. Бо зараз мене найбільше турбує – що буде восени, коли почнеться новий опалювальний сезон. І на це питання наразі відповісти найважче.

Те, що нині відбувається на вулицях під виглядом мобілізації, викликає відвертий сором. І очевидно, що армію потрібно поповнювати, але силові "пакування" людей в буси проблему тільки загострюють.

Минулого тижня у Дніпрі після “зустрічі” з ТЦК 35-річний Сергій Кустодєєв опинився в реанімації і вже десяту добу перебуває в комі. Це мобілізація? Ні, це більше схоже на злочин, за який винні мають нести сувору кримінальну відповідальність.

І це в той час, коли ВЛК працює як конвеєр, визнаючи придатними людей, які мають серйозні вади здоровʼя.

Очевидно, що держава повинна діяти інакше.

По-перше, припинити силовий терор на вулицях і реально карати тих, хто перевищує повноваження.

По-друге, переглянути сам підхід до мобілізації, її мотиваційну складову. По-третє, вибудувати справжню систему ветеранської підтримки, переглянути ставлення до поранених.

Ще раз – необхідно вже зараз думати не про те, як будь-якою ціною загнати людей до ТЦК, а про те, як забезпечити мотиваційну складову, гідне лікування та демобілізацію тим, хто віддав своє здоров'я. А паралельно – шукати шляхи до миру в Україні.

Виїжджати виключно на силовому примусі власних громадян – це шлях у нікуди.

Як ситуація на Близькому Сході може вплинути на Україну? Ще на початку військової операції Ізраїлю та США я вже писала, що це негативно впливатиме на підтримку України у світі з точки зору військової та енергетичної складової.

Але є ще один, не менш критичний вимір цієї проблеми, на який звертають увагу аналітики МВФ. Світ стоїть на порозі серйозного економічного потрясіння.

У свіжій аналітиці МВФ прямо йдеться про важкі наслідки близькосхідної війни для світової економіки. Шок буде глобальним, але асиметричним. Що це означає на практиці?

Коротко про головні загрози зі звіту МВФ:

▪️ Перше – це енергетичний удар. Фактичне блокування Ормузької протоки вже спровокувало історичний збій на ринку нафти.

▪️ Друге – злам логістики та загроза голоду. Зміна морських маршрутів робить фрахт і страхування надто дорогими. Але найгірше – це перебої з постачанням добрив із країн Перської затоки якраз на початку посівної. Це прямий шлях до падіння врожайності та різкого стрибка цін на продовольство у світі.

▪️Третє – новий виток інфляції. Дорогі енергоносії та їжа неминуче розженуть глобальну інфляцію. Найбільший тягар ляже на плечі країн з низьким рівнем доходу та тих, хто не має міцної фінансової «подушки безпеки».

▪️Який висновок для України?

Світ входить у жорсткий період економічної турбулентності, де кожен притомний уряд буде змушений рятувати передусім власну економіку та гасити соціальне невдоволення від зростання цін. В умовах, коли ресурси стають більш обмеженими, кожен пакет фінансової чи військової допомоги для України даватиметься нашим партнерам значно важче.

Нам потрібно готуватися до затяжного глобального шторму – максимально мобілізувати внутрішні ресурси, захищати власну енергетику та розвивати своє виробництво. І найважливіше – ми маємо спрямувати максимальні зусилля нашої дипломатії на досягнення миру. В умовах, коли світ стрімко занурюється у власні кризи та нові конфлікти, глобальна кон'юнктура грає не на нашу користь.

Сьогодні – 4 роки, як ЧАЕС повернулась під контроль України після 36 днів окупації. Цей період став безпрецедентним викликом для світової ядерної безпеки. Але попри деокупацію станції, ризики не зникли – у лютому 2025 року в захисну Арку ЧАЕС влучив безпілотник. Ба більше – найбільша в Європі Запорізька АЕС досі залишається під контролем російських сил. Як і чотири роки тому – ризики для ядерної безпеки залишаються надзвичайно великими.

І знаєте що? Світ не зробив із цього жодних висновків. Жодних!

Війна в Україні відкрила скриньку Пандори, а бойові дії на Близькому Сході кратно підвищили ризики ядерної ескалації вже у глобальному вимірі. Ядерні об'єкти та прилеглі до них території дедалі частіше стають мішенями або інструментами прямого шантажу.

Ізраїльські сили завдали ударів по іранських ядерних об'єктах, пов'язаних із військовою ядерною програмою. У відповідь Тегеран випустив балістичні ракети по Дімоні – місту в пустелі Негев, поряд з яким знаходиться ізраїльський Центр ядерних досліджень.

Висновки надзвичайно невтішні.

Табу на бойові дії поблизу ядерних реакторів та центрів досліджень остаточно зруйновано.

Міжнародна система ядерної безпеки, побудована у ХХ столітті, виявилася абсолютно нежиттєздатною в умовах сучасних війн. Поки світ обмежується заявами, ядерний шантаж стає новою нормою ведення війни. І якщо світова спільнота негайно не повернеться на шлях деескалації, наслідки можуть стати фатальним для всієї планети.

Щодо Великоднього перемир'я. Чую чимало критики, мовляв, це лише «напівміра», відтягування часу, і домовлятися потрібно одразу про повноцінний мир, а не про тимчасову тишу. Дуже хочеться повноцінного миру, але треба з чогось починати.

І в цьому питанні я підтримую президента Зеленського щодо можливості перемир’я на Великдень.

І найголовніше. Варто пам'ятати одну просту, але фундаментальну істину: будь-яка тиша – це збережені життя людей.

А щодо стійкого миру, він не народжується за один день помахом чарівної палички. Він вибудовується крок за кроком. Енергетична тиша, потім тиша на велике свято – все це знижує градус ескалації.

Великоднє перемир'я може стати тим самим необхідним стартовим майданчиком для більш глобальних домовленостей та стійкого, тривалого миру.

Сподіваюсь, що дипломатичні зусилля дадуть результат і здоровий глузд переможе.