Телеграм канал «Вікторія Гриб»

На жаль, мікрофон вимкнули на найболючішому. Але я хочу, щоб ви почули – дуже емоційно про енергетику, ставлення до військових та свавілля в судовій системі. Про про енергетику. Ми можемо видавати скільки завгодно емоцій в залі, але енергетичній галузі потрібен повноцінний керівник. Наші міжнародні партнери повинні розуміти, з ким їм працювати. Те, що зараз відбувається в міністерстві – це хаос: заступники «на валізах», вертикаль розмита. Ми тримаємо енергетичний фронт вже чотири роки. Для порівняння: Берлін впадав у ступор, коли там зникало світло на кілька днів. Ми ж живемо в умовах війни. Але щоб вистояти далі, треба припинити політичні ігри й взяти відповідальність за призначення міністра. Про ставлення до військових. Люди повертаються з фронту – демобілізовані за віком або через втрату здоров'я. І з чим вони стикаються в тилу? З тотальною несправедливістю при нарахуванні пенсій. Це нонсенс, коли захисник на «нулі» отримує бойові винагороди, але ці суми жодним чином не враховуються у пенсійному забезпеченні. Ми зобов'язані це виправити. Це наш борг перед тими, хто тримає небо над нами. Про свавілля в судовій системі. Я говорила про те, що в країні роками панує правовий нігілізм. Суди, на превеликий жаль, живуть за вказівками. Судді сьогодні перетворилися на виконавців. Судова влада повинна бути незалежною та приймати рішення в рамках закону. Без Верховенства права ми ніколи не зможемо побудувати справедливу та сильну державу. Революційна доцільність ще ніколи не приводила до ефективних довгострокових результатів. Це скринька Пандори, яка відкриває шлях до беззаконня. Якщо ми не вирішимо ці питання – якісь з них негайно, якісь у перспективі – то мені не дуже зрозуміло, про який цивілізований вектор ми взагалі говоримо.

Отримую чимало звернень від військових щодо проблем із пенсійним забезпеченням, нарахуваннями та соціальною несправедливістю, з якою стикаються наші захисники після служби. Ситуація непроста. І вона складається з двох величезних проблем: системної та бюрократичної. Перша проблема – законодавча пастка. Ми маємо парадоксальну ситуацію: військові на «нулі» ризикують життям, отримують бойові виплати, але ці гроші часто йдуть як «винагорода», а не як заробітна плата. Як наслідок – ці суми фактично не враховуються при нарахуванні пенсій. Люди віддають здоров'я, а на виході отримують мізерні виплати, за які неможливо прожити. Коли поранений боєць показує у додатку ПФУ надбавку «за виконання бойових завдань» у розмірі 50 гривень – це виглядає як знущання. Друга проблема – свавілля чиновників на місцях. Маю конкретний кричущий приклад, яким зараз займаюся. До мене звернувся військовий. У свої 63 роки, маючи стаж державної служби, він пішов захищати Україну, відслужив майже три роки з 2022 по 2025 рік і звільнився. За законом він має повне право на перерахунок пенсії з урахуванням стажу держслужби та служби в ЗСУ. Є навіть рішення суду, яке визнає дії Пенсійного фонду протиправними! Але що робить ПФУ? Замість того, щоб виконати закон і подякувати ветерану, чиновники подають апеляції, затягують час та ігнорують його заяви. Людина, яка зупиняла ворога на фронті, тепер змушена воювати з паперовою армією в тилу. Це вирок державній системі. Я беру ситуацію з військовими, які до мене звернулися, під особистий контроль. Ми будемо розбиратися з Пенсійним фондом. Також необхідно на законодавчому рівні врегулювати питання врахування бойових «винагород» у пенсійний стаж як повноцінної зарплати. Звертаюсь до всіх: якщо у вас є конкретні пропозиції щодо змін у пенсійному законодавстві для військових або ви стикаєтесь зі схожим свавіллям – пишіть у коментарі. Ми маємо змусити систему працювати на людей, а не проти них. 📩 Підписатися в Телеграм 😎 Facebook 🕊 Instagram 👥 X

Уряд анонсував запровадження доплат енергетикам, які працюють у ремонтно-відновлювальних бригадах. На критичній необхідності цього кроку я наполягала ще у жовтні 2022 року – відразу після початку перших масованих атак на нашу інфраструктуру. Те, що роблять українські енергетики сьогодні – це справжнє диво. Жодна країна у світі не знала такого лиха, таких масштабів руйнувань нашої енергосистеми. Проте наші люди відновлюють світло там, де це здається неможливим. Але це не просто важка праця. Ворожі дрони буквально полюють на ремонтні бригади та техніку. Енергетики регулярно зазнають поранень, а дехто, на жаль, платить найвищу ціну – власним життям, повертаючи світло українцям. ❗️Тому я переконана: у прифронтових районах роботу енергетиків було б правильно та справедливо законодавчо прирівняти до роботи у воєнних умовах. Вони виконують завдання під обстрілами, без зброї в руках, але з титанічною мужністю. Їхній соціальний захист має відповідати реальним ризикам війни.

Сьогодні багато пишуть, що повномасштабна війна з росіянами вже триває більше, аніж війна СРСР з Німеччиною. І на цю тему багато міркувань, чому так, багато припущень. Давайте це приймемо як факт. Порівнювати ці дві війни не має сенсу. Чому? Тому що ми живемо в зовсім іншій реальності. Тоді це була війна величезних людських ресурсів і фронтів, що рухалися на сотні кілометрів. Сьогодні говорять, що це війна технологій, економічного виснаження, дронів та інформаційних спецоперацій. Обидві сторони доволі швидко опановують нові навички та технології. І щоб не говорили, людський ресурс все ж таки відіграє величезну роль. Я вважаю, що нам вкрай необхідне закінчення війни. Сьогодні на столі в Кремлі лежить мирний план. І треба дивитися правді в очі: закінчення війни великою мірою буде залежати від реакції росіян. Можна довго сперечатися про те, чи може вплинути на рішення Кремля зовнішній дипломатичний чи санкційний тиск. На цю тему написано вже чимало. А от що точно може вплинути – так це збільшення нестабільності і назрівання воєнних конфліктів у всьому світі. Події в Ірані, де зараз вирує революція, називають чудовим поворотом для України, з огляду на те, що таким чином слабшає ключовий військовий союзник росіян. Менше стабільності у Тегерані – менше зброї для Москви. Але є велике «але». Будь-який новий гарячий конфлікт – це розсіювання уваги від України. Додайте сюди ще й ситуацію навколо Гренландії, яка зараз теж на порядку денному. Це означає, що у європейців та американців з’являється купа своїх стратегічних клопотів та інтересів. Ресурси та увага наших партнерів не безмежні, і вони все частіше будуть змушені займатися власними проблемами. Тому наш головний виклик у цій глобальній турбулентності – не просто втримати увагу світу. Я б хотіла говорити про інше, про найголовніше: Україні потрібен мир. Насправді зараз нам життєво необхідно зупинити війну. Це пріоритет номер один – зберегти людей і країну. Тому ми зобов'язані продовжувати активну, щоденну роботу на дипломатичному фронті. 📩 Підписатися в Телеграм 😎 Facebook 🕊 Instagram 👥 X

Читаю стрічку новин і бачу багато спекуляцій, паніки та різнопланової інформації щодо зливу води із систем опалення в столиці. Давайте відкинемо емоції і будемо чітко розуміти ситуацію з точки зору енергетики та інженерії. Злив води – це вимушений, але критично необхідний крок. Ми маємо розуміти фізику процесу. Системи опалення працюють завдяки електронасосам, які ганяють гарячу воду по трубах. Через атаку частина Києва залишилася без електро та теплопостачання. За мінусової температури вода в трубах швидко охолоне і перетвориться на лід. Лід розширюється і просто розриває труби зсередини. Якщо це станеться, систему неможливо буде просто "увімкнути" після появи світла. Доведеться міняти кілометри труб. Це означало б повну втрату опалення на всю зиму. Тому комунальники діють вимушено: вони рятують систему від повного знищення. Щойно аварійні роботи завершаться – систему знову наповнять водою. Україна вже знає ціну зволікання. Згадаймо Алчевськ взимку 2006 року. Тоді через аварію на теплотрасі та зволікання зі зливом води замерзло ціле місто. Замерзла вода розірвала труби. Людей довелося евакуювати, а на відновлення пішли місяці й колосальні ресурси. Ми не маємо права допустити "Алчевський сценарій" у багатомільйонному Києві. Це той випадок, коли краще діяти на випередження. Зайві надії зараз – це ще гірше, ніж сувора реальність. Ситуація складна. Терміни відновлення назвати поки складно.

Цієї ночі Київ зазнав страшного удару одночасно балістикою, крилатими ракетами та БПЛА. Ціль – енергетика. Є численні влучання у житлові будинки, на жаль, четверо загиблих, серед них – медики, які приїхали на виклик рятувати людей. Загалом постраждали 10 людей. У столиці серйозно пошкоджено критичну інфраструктуру, частина районів міста знеструмлена. Окрім того, балістикою атаковано інфраструктуру Львівщини. Пишуть, що це був «Орєшнік». Усе це свідчить про те, що прямо зараз невідкладно необхідно вести додаткові перемовини з партнерами щодо залучення ресурсів у Фонд підтримки енергетики. Консолідація зусиль та створення достатнього резерву обладнання – ключові фактори нашого виживання. Зараз критично важливо конвертувати домовленості у збільшення фінансової підтримки для поповнення резервів. Наявність сформованого резерву обладнання за підтримки партнерів – це єдина можливість швидко повертати генерацію в роботу і гарантувати світло та тепло в оселях українців. 📩 Підписатися в Телеграм 😎 Facebook 🕊 Instagram 👥 X

Сьогодні мала розмову з Артуром Лорковські, директором Секретаріату Енергетичного Співтовариства. В деталях окреслила пану Артуру наслідки вчорашньої масованої атаки росіян на критичну інфраструктуру. Домовилися, що Секретаріат Енергетичного Співтовариства донесе цю інформацію до відома донорів і таким чином посилить роботу у розрізі підтримки української енергетики. Окремо обговорили важливість пріоритезації заявок України у Фонді підтримки енергетики. На жаль, ми маємо суттєвий «розрив» між наявними запитами галузі та поточними фінансовими можливостями донорів. У цих умовах ми не можемо дозволити собі розпилювати ресурс. Важливо звернути особливу увагу на проєкти з найкоротшим терміном реалізації (short-term recovery). На жаль, замовлення та виготовлення високовольтних автотрансформаторів – це виробничий цикл у 8–9 місяців. Це безумовно стратегічно важливо. Натомість відновлення теплової генерації дозволяє повернути потужності в мережу значно швидше. Це – конкретні мегавати, які балансуватимуть систему і дадуть тепло людям вже цього опалювального сезону, а не наступного року. Маневрові потужності наразі – ключовий пріоритет. Домовилися, що пан Лорковські використає всі можливі майданчики в Європі для роботи з донорами саме під ці нагальні потреби. Вдячна Секретаріату, усіх донорам та партнерам за системну підтримку. Працюємо далі.