Телеграм канал «Вікторія Гриб»

Щодо анонованих змін у бронюванні та відстрочках від мобілізації: люди нічого не розуміють. Обговорюються якісь «зливи», купа неперевіреної інформації. Де офіційна комунікація? Люди не знають, чого чекати.

Читаю, що для підприємств енергетики хочуть знизити квоту бронювання зі 100% до 85%, а для підприємств тепло- і водопостачання та вивезення сміття – із 75% до 60%.

Забули як узимку ми сиділи без світла, тепла й води? Як енергетики, комунальники та аварійні бригади в мороз, подекуди за температури нижче −20 градусів, повертали електрику, відновлювали теплопостачання і ремонтували мережі.

Знижувати квоти бронювання для цих працівників – означає не розуміти, на чому тримається життя наших міст. І коли наступна атака залишить місто без електрики чи водопостачання, буде пізно згадувати, що фахівців потрібно було зберегти на робочих місцях.

Не менше запитань викликають можливі зміни у правилах відстрочки від мобілізації. Ось простий приклад. У мого знайомого мама має інвалідність. Він у неї єдиний син. Тепер обговорюють вимогу надати документ, який підтверджує потребу в сторонньому догляді. Отримати його надзвичайно складно: для цього літню маму, яка має розлади, потрібно покласти до лікарні. Але зміна звичного середовища для неї – це стрес, який може погіршити її стан. До того ж ідеться про невиліковні хвороби, а госпіталізація потрібна лише для того, щоб отримати довідку. Це нонсенс.

І тепер родина має жити з думкою, що його можуть позбавити логічної відстрочки, а матір залишити без допомоги?

Не можна керувати такими чутливими темами через чутки й витоки. Не можна лякати сотні тисяч родин і ставити під загрозу роботу критично важливих підприємств, поки немає чітких, офіційних і продуманих рішень. Людям потрібні відповіді, а країні – ті, хто щодня забезпечує роботу енергетики та комунальних служб.

Це якийсь абсурд! Міста шукають можливості захистити енергетику від російських атак, але не можуть скористатися навіть власними коштами, заблокованими на рахунках Казначейства.

Особливо дивно це виглядає на тлі повідомлень про виділення Урядом 100 млн грн на фінансування телемарафону.

Давайте нарешті визначимося з пріоритетами.

У нас щодня росіяни атакують енергетичну інфраструктуру. Міста шукають можливості аби швидко ремонтувати пошкоджені об’єкти, забезпечувати роботу водоканалів, лікарень та інших критично важливих служб.

І все це потребує грошей. Не колись, не через місяць, а зараз!

У мене просте запитання: що сьогодні важливіше – фінансування телемарафону чи можливість міст захистити своїх мешканців від наслідків російських атак?

Ми постійно говоримо про необхідність посилення енергетичної стійкості, розвитку розподіленої генерації, захисту критичної інфраструктури. Але як громадам усе це реалізовувати, якщо вони не можуть розпоряджатися навіть власними коштами?

Вважаю, що Уряд має терміново пояснити причини затримок та забезпечити проведення платежів, необхідних для життєдіяльності громад.

Енергетичне перемир’я зараз необхідне Україні як повітря!

Дональд Трамп заявив, що Україна та Росія домовилися про негайне припинення ударів по енергетиці.

Дуже хочеться, щоб ці домовленості справді запрацювали і, головне, виконувалися.

Для України це можливість зберегти тепло і світло в домівках мільйонів людей, забезпечити роботу лікарень, підприємств, критичної інфраструктури. Дати нашим енергетикам можливість відновлювати зруйноване, не ризикуючи щодня втратити результати своєї роботи через нові обстріли.

Ми вже заплатили надто високу ціну за кожен день цієї війни. І продовжуємо платити людськими життями, зруйнованою інфраструктурою, ресурсами, яких нам так бракує.

Тому дуже сподіваюся, що енергетичне перемир’я стане не тимчасовою паузою, а першим реальним кроком до повного припинення вогню та завершення війни.

Україні потрібен мир. Якнайшвидше!

Ще раз про те, чому повернулися “графіки світла”. Зараз проблема не лише в тому, скільки електроенергії виробляється.

Росіяни змінюють тактику, тому через пошкодження підстанцій і ліній передачі електроенергію не завжди можна доставити до споживача.

Тобто вона може бути в системі, але мережа не має достатньої можливості передати її безпосередньо в домівки українців.

Особливо гостро це відчувається у великих містах, де багато багатоквартирних будинків і людей, які залежать від централізованого електро-, тепло- та водопостачання.

Енергетики ремонтують пошкоджене, часто ризикуючи власним життям. А постійні повітряні тривоги ускладнюють і сповільнюють цю роботу.

Розумію і обурення, і втому. Світло потрібне кожному. Але причина відключень – не в тому, що енергетики не працюють, а в наслідках війни. Сподіваюся, переговори у США дадуть результат і допоможуть домовитися принаймні про енергетичне перемир’я. Та найбільше хочеться, щоб вони наблизили справедливий і сталий мир.

Щодо відключень електроенергії та повернення графіків.

Друзі, бачу ваші запитання й невдоволені відгуки. Але важливо розуміти, що відбувається.

‼️ Росіяни масовано атакують підстанції та інші об'єкти енергетичної інфраструктури.

Внаслідок російських атак сьогодні є нові знеструмлення, зокрема, у Донецькій, Харківській, Сумській і Запорізькій областях.

До того ж, якщо пошкоджені мережі, електроенергію не завжди вдається передати туди, де вона потрібна.

Тому графіки відключень повертаються.

Якщо світло не повертається точно за графіком, це може бути пов’язано з перевантаженням мережі або аварійними роботами. Про це прямо пише Міненерго.

Будь ласка, стежте за оновленням інформації від свого обленерго.

І підтримуймо енергетиків, які просто зараз роблять усе можливе, щоб повернути світло в наші домівки.

Кожен новий день війни забирає в України те, що вже неможливо повернути – життя людей. І ціна стає дедалі вищою. Вночі Україна знову пережила чергову комбіновану атаку. Київ, Дніпро, Полтавщина, Чернігівщина, Запоріжжя.

У Прилуках ракета зруйнувала частину житлового будинку. Є загиблі та поранені, людей дістають з-під завалів. У Києві також загинули люди. Пошкоджені житлові будинки, промислові об’єкти.

Але основна ціль – енергетика.

І за кожним таким повідомленням – мільярди, гривень, які ми знову будемо змушені витрачати на відновлення замість розвитку країни, медицини, освіти та економіки.

Саме тому я не припиняю говорити про дипломатичний трек. Потрібно робити все можливе, щоб зупинити цю війну. Не відкладати дипломатію на потім, а шукати можливості для припинення вогню і домовленостей уже зараз.

Україні потрібен мир. І потрібен він якнайшвидше.

Сьогодні в межах роботи ТСК з питань безпеки населення та стійкості регіонів працювали в Голосіївському районі Києва, де через прокладання резервної тепломережі виникають суперечки між владою та місцевими мешканцями.

Завтра цю ситуацію додатково обговоримо в межах робочої групи ТСК. Її робота охоплює, зокрема, готовність та фізичний і інженерний захист критичної інфраструктури, заходи з протидії блекаутам та виконання Комплексного плану стійкості Києва напередодні осінньо-зимового періоду.

Зараз головне – щоб місто отримало всю необхідну підтримку для підготовки до зими і встигло реалізувати критично важливі для стійкості столиці рішення до початку найскладнішого періоду. Тут не можна втрачати час.

На жаль, два місяці втрачені через спротив громадськості. Але моє перше і, мабуть, головне враження після сьогоднішнього виїзду – наскільки важливо мати конструктивний діалог. Сьогодні вже бачимо, що сторони поступово починають чути одна одну. І це важливо.

Людей хвилює питання безпеки. Вони хочуть розуміти, що саме будується поруч із їхніми будинками, наскільки це безпечно, які передбачені захисні та інженерні рішення.

Дякую представнику поліції діалогу, який чітко сформулював, що саме турбує мешканців. Окремо дякую Петру Пантелеєву, заступнику голови КМДА, за професійність, готовність до діалогу та розуміння того, наскільки важливо в таких ситуаціях чути всі сторони. Саме з цього і починається пошук рішення, яке може бути прийнятним для міста та людей.