Звернулася до нового складу Уряду – головне питання сьогодні полягає в тому, чи є чітка стратегія порятунку країни, особливо напередодні опалювального сезону.
Переконана, що сьогодні Україні потрібні не лише технократи. Нам потрібні державники – люди, які ухвалюють рішення, виходячи з інтересів громадян нашої держави.
Часу на розкачку немає. Працювати потрібно починати вже сьогодні. І в центрі кожного рішення мають бути люди – ті, хто захищає країну, працює, підтримує економіку та попри всі виклики вірить у майбутнє України.
Окремо скажу про атмосферу в залі. Як на мене, овації новому складу Уряду були дещо передчасними. Оцінювати потрібно не за призначеннями чи оплесками, а за конкретними діями та результатами роботи. Саме вони покажуть, чи здатна нова команда ефективно відповідати на величезні виклики, які сьогодні стоять перед країною.
Головний критерій оцінки — не очікування, а результат.
Щодо можливого призначення Сергія Корецького Прем'єр-міністром. Його досвід як ефективного керівника великої компанії є беззаперечним. Водночас управління державою, яка вже понад чотири роки живе в умовах повномасштабної війни, – це зовсім інший рівень відповідальності та викликів.
Для мене ключове питання полягає не лише в управлінських навичках, а й у тому, якими принципами керуватиметься майбутній глава Уряду під час ухвалення найскладніших рішень. Чи вдасться знайти баланс між ринковою ефективністю та соціальною відповідальністю держави?
Наведу один приклад. Під час дії мораторію на підвищення тарифів підприємства теплокомуненерго продовжували забезпечувати людей теплом і гарячою водою за фіксованими цінами, водночас накопичуючи значні борги. З точки зору бізнесу вимагати ринкових розрахунків – логічно. Але завдання держави – враховувати надзвичайні обставини війни та не допустити, щоб фінансовий тягар зрештою ліг на плечі громадян і громад.
Саме тому ринкові механізми мають поєднуватися з відповідальною соціальною політикою. Якщо держава ухвалює складні й непопулярні рішення, зокрема щодо перегляду тарифів, вона зобов'язана забезпечити ефективну систему соціального захисту та адресної підтримки для тих, хто не має можливості оплачувати повну вартість послуг.
Сьогодні Україні потрібен Прем'єр-міністр, який здатний бачити за економічними показниками людей, їхні потреби та виклики, а також ефективно взаємодіяти з Верховною Радою для реалізації необхідних реформ.
Очікую на програму дій майбутнього Уряду та відповіді на принципові питання.
Коли люди втрачають житло через наслідки війни, держава мала б бути поруч. Не шукати формальні причини для відмови, а шукати рішення.
Сьогодні закон дозволяє отримати компенсацію за пошкоджене або зруйноване житло внаслідок збройної агресії РФ. Але є ситуації, коли люди фактично постраждали через війну, однак через юридичні нюанси залишаються поза механізмами державної підтримки.
Саме так сталося у Дніпропетровській області, в деяких інших містах після масштабних надзвичайних ситуацій. Постраждали сотні родин, були пошкоджені будинки, соціальна інфраструктура, майно підприємців. Люди звертаються по допомогу, але чинне законодавство не дає їм можливості отримати компенсацію.
Це несправедливо. І це потрібно виправити.
Разом із колегами підготуємо законодавчі зміни, які дозволять надавати компенсацію людям, чиє житло було пошкоджене або зруйноване внаслідок вибухів та інших наслідків війни, незалежно від того, чи був зафіксований безпосередній приліт.
Держава не може залишати людей без підтримки лише тому, що реальність виявилася складнішою за норми закону.
Якщо ми говоримо про державність, то вона має вимірюватися не кількістю декларацій, а здатністю захистити своїх громадян у найважчий момент.
Сьогодні у Києві провели надзвичайно важливу та відверту зустріч із делегацією депутатів німецького Бундестагу Себастьяном Шефером та Андреасом Шварцом.
Німеччина є ключовим лідером у підтримці нашої держави, і ми безмежно вдячні за це. Однак мій основний посил до колег був гранично чітким: виклики, які стоять перед нами – і Україною, і ЄС напередодні зими, вимагають негайних та прагматичних спільних рішень вже сьогодні.
Під час зустрічі ми зосередилися на двох критичних питаннях:
➡️ Енергетична безпека та підготовка до зими.
Ситуація в енергетичному секторі є критичною. Українські громади та міста розробили плани стійкості, але, на жаль, на місцях просто немає ні фінансової, ні технічної можливості їх реалізувати. Ми прагнемо тут заручитися підтримкою Німеччини. Нам вкрай потрібне відповідне фінансування. Окремо торгнулася питання допомоги обладнанням - мобільною генерацією та трансформаторним обладнанням.
➡️ Житло для переселенців як запобіжник міграційної кризи.
Окремо підняла гостре питання підтримки внутрішньо переміщених осіб. Була відвертою з нашими німецькими партнерами: якщо Німеччина та Європа загалом не хочуть отримати нову масштабну хвилю біженців цієї зими, діяти потрібно на випередження. Найбільш раціональним кроком було б надання людям прямого фінансування на купівлю житла в Україні. Це дозволить українцям залишитися вдома, підтримає нашу економіку і зніме колосальне соціальне та фінансове навантаження з європейських країн.
Попереду в Бундестазі розгляд бюджету на 2027 рік, і саме від Бюджетного комітету, який представляють мої співрозмовники, значною мірою залежать обсяги фінансової допомоги Україні.
Сподіваюся, що наші аргументи були почуті. Працюємо далі для того, щоб наша енергосистема вистояла, а люди мали мотивацію та можливості жити у своїй країні. Дякую німецьким колегам за готовність слухати та допомагати!
Щодо відставки Уряду. Я принципово не підтримую такий спосіб ухвалення кадрових рішень і не голосуватиму за відставку Кабінету Міністрів.
У парламентсько-президентській республіці народні депутати не повинні дізнаватися про майбутні зміни в Уряді із засобів масової інформації. Такі рішення мають обговорюватися відкрито, із повагою до парламенту та суспільства. Особливо під час повномасштабної війни.
Найбільше занепокоєння викликає не сама зміна персоналій, а її наслідки. Будь-який новий склад Кабінету Міністрів потребуватиме часу, щоб увійти в курс справ, сформувати команду та налагодити роботу. У нинішніх умовах Україна не має права втрачати дорогоцінні місяці.
Країні сьогодні негайно потрібен мир. Але, на жаль, ми досі не бачимо чіткої державної стратегії досягнення справедливого та сталого миру. Побоююся, що зміна Уряду сама по собі не вирішить цієї проблеми, якщо новий Кабінет Міністрів також не буде спроможним розробити й реалізувати таку стратегію.
Саме зараз державі потрібна не чергова зміна табличок на дверях міністерств, а відповідальна державна політика, ефективна взаємодія між Президентом, Урядом та Верховною Радою і рішення, які допоможуть Україні вистояти, досягти миру та відновити країну.
Саме за результатами, а не за кадровими перестановками, українці оцінюватимуть ефективність влади.
Ідея спільної з Україною реалізації проєкту добудови АЕС «Белене» може стати прикладом нової моделі енергетичного партнерства в Європі. Україна має одну з найсильніших атомних шкіл у Європі. Попри війну, наші атомники продовжують забезпечувати стабільну роботу енергосистеми, а українські фахівці мають унікальний досвід експлуатації, модернізації та будівництва атомних енергетичних об’єктів. Цей потенціал може бути корисним далеко за межами нашої держави.
Окремо варто згадати й історію двох болгарських ядерних реакторів, які могли працювати в Україні, але через політичні амбіції окремих народних депутатів, затягування процесів та корупційний скандал довкола «Енергоатому» так і не стали частиною нашої енергосистеми.
Сьогодні важливо не повторювати помилок минулого, а використати наявні можливості в інтересах держави.
Водночас будь-який такий проєкт потребує дуже прагматичного підходу. Насамперед важливо зрозуміти, на яких умовах він може бути реалізований.
Насамперед, які економічні, енергетичні та стратегічні вигоди отримає наша держава? Необхідно чітко розуміти модель участі української сторони та довгострокову економічну доцільність такого партнерства. Питань наразі більше, ніж відповідей.
Якщо йдеться про спільний українсько-болгарський проєкт, то Україна має бути не просто підрядником чи постачальником окремих послуг. Наша держава повинна отримати рівноправну участь в управлінні проєктом, прийнятті ключових рішень та розподілі майбутніх економічних вигод на тих самих умовах, що й болгарська сторона. Лише така модель відповідатиме національним інтересам України.
Сьогодні інтеграція української енергетики до європейського ринку вже стала реальністю. Після синхронізації з ENTSO-E ми довели, що є невід’ємною частиною європейської енергосистеми. Наступний крок – спільні інфраструктурні проєкти, які працюватимуть на енергетичну стійкість усієї Європи.
Водночас участь європейських інституцій має полягати не лише у можливому фінансуванні. Важливо, щоб Європейська комісія забезпечувала прозорий нагляд за реалізацією проєкту, контроль за дотриманням антикорупційного законодавства, конкурентних процедур та ефективним використанням коштів. Саме це стане додатковою гарантією довіри для всіх учасників проєкту.
Війна в Україні показала – енергетична безпека більше не є виключно національним питанням. Це питання безпеки всієї Європи. Саме тому важливо переходити від окремих національних рішень до спільних стратегічних проєктів, заснованих на взаємній вигоді, прозорих умовах та довгострокових інтересах усіх сторін.
📷 На фото з Прем'єр-міністром Болгарії Руменом Радевим. Вдячна пану прем’єру за конструктивний діалог з Україною та співпрацю.
Сьогодні Київ пережив одну з найстрашніших ночей. Знову смерть, біль і руйнування.
Ще вчора я повернулася з поховання. Здавалося, що серце вже не здатне витримати більше болю. Ледь відійшла від прощання з Героєм – і вночі знову вибухи, сирени, морок і жах.
Єдине, що допомагало в ці години, – молитва. Дякую Господу за те, що залишив нас живими.
Найважче було дивитися в очі мамі й нашій Альмі. Вони дивилися з такою довірою, ніби чекали лише одного – що я зможу їх захистити. І це відчуття безсилля неможливо передати словами.
Станом на зараз у столиці підтверджено загибель 11 людей. Ще 46 людей отримали поранення, серед них – троє дітей, яких госпіталізовано. На Київщині постраждали ще 15 людей, серед них – дев’ятимісячна дівчинка. На жаль, ці цифри не остаточні, адже рятувальні роботи тривають.
Особливо боляче усвідомлювати, що серед загиблих – ціла родина. У Подільському районі загинули батько, мати та їхній син. Жодні слова не здатні вгамувати біль цієї втрати.
Щирі співчуття рідним і близьким усіх загиблих. Бажаю якнайшвидшого одужання всім пораненим.
Кожен такий удар ще раз доводить: потрібен мир. Нам потрібно подбати про захист наших людей, про безпеку цивільних. Україна потребує рішучої міжнародної підтримки, посилення та, зрештою, справедливості.