Телеграм канал «Вікторія Гриб»

‼️ Українських дітей вилучають за кордоном у батьків і передають чужим людям, зокрема іноземцям. Це колосальна проблема. Є реальні випадки, коли місцеві соціальні служби та суди відмовляються повертати дітей рідним батькам, аргументуючи це тим, що дитина "вже розмовляє їхньою мовою та асимілювалася".

Або інший, не менш болючий приклад – чоловіки, які перебувають в Україні і не можуть виїхати, після розлучення з дружинами, що виїхали за кордон, повністю втрачають зв'язок і доступ до своїх дітей. Адже був період, коли дітей могли вивозити без дозволу батька, що створило величезну кількість проблем.

Сьогодні акцентувала на цьому в межах міжвідомчої наради щодо вирішення проблемних питань українських громадян за кордоном під головуванням Ірини Верещук.

Чим більше я занурююся в цю тему, тим більше розумію масштаб трагедії. Українці, які опинилися за кордоном, часто не мають належної юридичної та консульської підтримки. Якщо справа доходить до місцевого суду – забрати дитину назад стає майже неможливим. Як ми можемо дозволяти таке робити?

Саме тому у Верховній Раді ми вже створили робочу групу з напрацювання змін у сфері захисту прав дітей після розлучень батьків, а зараз вже формуємо окрему підгрупу, яка детально вивчатиме права батьків – і чоловіків, і жінок – після розлучення за кордоном та механізми захисту наших дітей від примусового вилучення, коли один з батьків втрачає зв'язок.

Окрім цього питання, ми також обговорили низку інших нагальних проблем нашої діаспори:

◾ Роботу консульських установ. Я озвучила численні скарги українців на комунікацію та якість надання послуг, зокрема, Посольством України в Бельгії. До них практично неможливо додзвонитися та отримати допомогу. МЗС пообіцяло провести аудит роботи установи.

◾ Відкриття Центру єдності (Unity Hub) у Відні. Продовжую координувати це питання. Наразі Мінсоцполітики має якнайшвидше підписати меморандум з австрійською стороною. Часу дуже мало, тому маємо діяти максимально оперативно.

◾ Визнання українських дипломів у Європі.

Я щиро вдячна Ірині Верещук за її принципову позицію та готовність особисто долучитися до нашої робочої групи. Найближчим часом ми проведемо спільне міжвідомче засідання, де розберемо конкретні кейси та будемо шукати системні рішення.

Сьогодні – чотири роки відтоді, як Україна приєдналася до європейської енергомережі ENTSO-E. Так, це була надскладна та важлива подія – 23 лютого 2022 року, за день до повномасштабного вторгнення, ми відключилися від спільної з Росією та Білоруссю мережі, перейшовши в ізольований режим. А вже за три тижні Україна стала частиною європейського енергетичного простору.

І це справді важлива віха. Водночас це був плановий процес, який відбувся за графіком, попри безпрецедентні умови. Проте важливо усвідомлювати: це робочий успіх, але, як на мене, зовсім не привід змінювати енергетичний календар.

Зокрема, ініціативи щодо перенесення Дня енергетика з 22 грудня на 16 березня, вважаю, досить дивними. Традиційна дата прив’язана до дня зимового сонцестояння – найдовшої ночі в році, після якої світловий день неминуче починає збільшуватися, що є символічною перемогою енергії світла над темрявою.

Сьогодні ж нам варто думати про інше – а саме, як енергетика виживатиме у весняно-літній період, а також готуватися до нового опалювального сезону. Усе вказує на те, що наступні місяці будуть надскладними: росіяни не припиняють атак, і розслаблятися не можна.

Наші пріоритети зараз – це збільшення обсягів імпорту та експорту електроенергії з європейськими партнерами, залучення додаткової допомоги від міжнародних партнерів для відновлення енергетичних потужностей та розбудови розподільчої генерації. Ми маємо створити систему, яка забезпечить повну енергетичну незалежність та унеможливить будь-який зовнішній шантаж чи вплив. Ми повинні перетворити енергетику на дієвий інструмент зростання економіки через експорт, щоб працювати на прибуток і не залежати від імпорту.

Зараз час для професійної, системної та виваженої роботи на результат, а не для гучних і недоречних піар-акцій. Енергетична безпека вимагає тиші.

Надважка ніч. Кілька хвиль російських атак – 68 балістичних і крилатих ракет, понад чотири сотні дронів. На превеликий жаль, є загиблі. Чимало поранених. Пошкоджені житлові будинки.

Цієї ночі основна мішень удару – енергетична інфраструктура Київщини. Є руйнування також і в інших регіонах.

Через наслідки масованої атаки сьогодні в частині регіонів України запроваджені обмеження електропостачання. З 8 ранку діють графіки обмеження потужності для промисловості та погодинні відключення світла для споживачів.

Ці безперервні атаки щоразу доводять лише одне: найвища цінність сьогодні – це людське життя. А отже, головна мета – це мир. Справжній і справедливий мир, який зможе гарантувати безпеку кожній українській родині.

Усі без винятку зусилля на всіх можливих рівнях мають бути спрямовані саме на його досягнення. Мир потрібен не «колись у перспективі», він потрібен зараз – щоб зупинити щоденне знищення українських міст та врятувати життя наших людей.

Відсутність рішучих кроків коштує надто дорого. Ця ціна вимірюється життями наших громадян.

Мої найщиріші слова співчуття родинам та близьким, які втратили найдорожчих цієї ночі.

🙏

Уряд анонсував кешбек на пальне. І ніби й звучить гарно, але чи вирішує це реальну проблему? Звісно, ні. Яку проблему вирішує кешбек? Держава, за різними оцінками, може витратити на це понад 10 мільярдів гривень з бюджету до 1 травня!

І це в той час, коли ми виживаємо за рахунок західних партнерів, а гроші критично потрібні на підтримку армії та ВПО. Крім того, це соціально несправедливо – чому люди без авто, або ті, хто ледь зводить кінці з кінцями, мають зі своїх податків оплачувати кешбек, до прикладу, для власників елітних іномарок?

Якщо ми дійсно хочемо знизити ціни на АЗС, держава має діяти інакше. По-перше, скасувати або знизити акциз на період кризи. По-друге, жорстко контролювати ринок через Антимонопольний комітет, щоб не допускати змов трейдерів. Третє – забезпечити фізичну наявність пального! Попереду посівна, паливо потрібне армії та бізнесу.

Мене зараз найбільше турбує – що буде, коли резерви закінчаться? Ще раз –паливо потрібне нашим військовим (це дизель), паливо потрібне для посівної кампанії, для сільгосптехніки та для роботи бізнесу.

Уряд повинен вже зараз думати не про те, як роздати кешбеки, а про те, де ми будемо брати фізичні об'єми нафтопродуктів в умовах глобальної нестабільності.

Забирати кошти з бюджету на кешбеки сьогодні – абсолютно недоречно.

📩 Підписатися в Телеграм
😎 Facebook
🕊 Instagram
👥 X

Децентралізація теплопостачання – правильний шлях, але ми маємо чесно відповісти – якими будуть ціни на тепло і як зробити так, щоб ці зміни жодним чином не вдарили по українцях, які в умовах війни й так ледве зводять кінці з кінцями. Саме цю проблему сьогодні підняла під час спільного з нашими німецькими партнерами круглого столу, присвяченого майбутньому української теплоенергетики.

Акцентувала увагу на кількох критичних речах. По-перше, у нас досі немає єдиної державної стратегії. Скільки б ми не створювали планів стійкості на місцевому рівні, якщо в державі немає загального бачення генерації тепла – вони приречені на провал.

По-друге, джерела генерації: ми можемо довго розглядати законопроєкти (як-от щодо обов'язкових індивідуальних теплових пунктів – ІТП), але якщо ми не розуміємо, де реально будемо брати ресурси для генерації, це буде важко зрештою реалізувати. Окремі закони не змінять парадигму без комплексного підходу.

Давайте будемо відвертими: черги з іноземних інвесторів під час війни немає. Великий бізнес можливо зайде в країну вже після завершення війни. А вижити нам треба вже сьогодні. Тому нам критично необхідна не лише методологічна, а й пряма практична допомога від наших західних партнерів просто зараз.

Нам потрібні не окремі нормативні акти «для галочки», а компромісні та дієві рішення, які допоможуть системі працювати, а людям – бути з теплом і мати змогу за нього заплатити.

Тому залишається відкритим питання, як модернізувати зношені мережі, декарбонізувати галузь та узгодити наше законодавство з нормами ЄС і – не менш важливо – знайти на це реальне фінансування.

Коли я чую закиди про те, що Рада недієздатна, бо не може ухвалити закони з порядку денного, я хочу, аби ви розуміли якість цих запропонованих законопроєктів.

Наведу лише один свіжий приклад.

У нас є законопроєкт №14412 про розмежування повноважень між рівнями публічного врядування. Це важливий закон, який є індикатором для програми Євросоюзу Ukraine Facility. Але що ж у ньому написано?

➡️ По-перше, у документі відсутнє чітке визначення та класифікація самого терміну «повноваження». Як можна щось ділити між державою і громадами, якщо закон не пояснює, що саме ми ділимо і яка його природа?

➡️ Документ не враховує права територіальних громад як окремих суб’єктів і не дає чіткого поділу між представницькими та виконавчими органами на місцях.

➡️ Держава хоче делегувати місцевому самоврядуванню завдання, але в законі немає обов’язку держави ці делеговані повноваження стовідсотково фінансувати. Тобто: «ви робіть, а платять хай місцеві бюджети». Крім того, не прописано захист громад від того, що держава може будь-якої миті ці повноваження забрати чи продублювати.

➡️ Найстрашніше – жодних гарантій для громад і жодної відповідальності держави за порушення прав місцевого самоврядування.

Іншими словами, законопроєкт не просто сирий, він небезпечний. Він може паралізувати роботу місцевої влади по всій країні та створити хаос замість реформи.

І це лише один приклад того, що сьогодні виноситься на розгляд у сесійну залу.

📩 Підписатися в Телеграм
😎 Facebook
🕊 Instagram
👥 X

Принципово не голосувала за введення “податку на OLX”. Бо до другого читання законопроєкт перетворився би на “збірну солянку” податків, від яких волосся дибки.

В країні йде війна, величезна кількість людей – за межею бідності. Сотні тисяч людей змушені продавати свої останні вживані речі через OLX та інші платформи просто для того, щоб вижити. І їх треба обкласти додатковим податком за продаж старих штанів чи дитячого візочка?

Але найгірше те, що ховалося за лаштунками. Під прикриттям «податку на цифрові платформи», використовуючи 116-ту статтю Регламенту, до другого читання планувалося скасування пільги на міжнародні посилки до €150, впровадження ПДВ для всіх ФОПів, закріплення підвищеного військового збору на рівні 5% навіть після скасування воєнного стану.

Я – категорично проти. Зрештою Верховна Рада відхилила цей законопроєкт! Бо не можна знущатися з найвразливіших українців.