40 мільярдів на марафони, кешбеки, є-бачки замість того, щоб рятувати міста від замерзання взимку? Я категорично проти такого розподілу бюджету! Сьогодні вирішення проблеми різниці в тарифах – це питання виживання нашого тилу. А надійний тил – це те, що дозволяє нам забезпечувати і тримати фронт.
Що відбувається зараз? Держава взяла на себе зобов'язання перед людьми та ввела мораторій на підвищення тарифів. Але підприємствам теплокомуненерго цю різницю ніхто не компенсує. Як наслідок: НАК "Нафтогаз" масово блокує рахунки ТКЕ, а місцева влада просто кричить від безвиході, благаючи зробити хоч щось.
Якщо ми не розв'яжемо цей вузол негайно, теплокомуненерго просто не зможуть надавати послуги, і взимку наші міста залишаться без тепла. Ми не маємо права цього допустити.
Тому я вже готую лист на прем’єрміністрку і закликаю своїх колег-депутатів доєднатися до цієї ініціативи. Моя вимога чітка: левова частка з тих 40 мільярдів гривень, які планують скерувати до Резервного Фонду, має піти на погашення заборгованості держави перед теплокомуненерго за різницю в тарифах, а також за програми підтримки ВПО.
Щодо ВПО. Ситуація вже переходить усі межі. Останнім часом мало того, що спостерігається хронічна затримка фінансування Програми житлових сертифікатів для ВПО і людям просто не дають їхні гроші, так тепер я ще й чую від деяких колег абсолютно дикі заклики – взагалі скасувати фінансування цієї програми!
Фактично, під ніж хочуть пустити чи не єдину притомну державну ініціативу на підтримку ВПО, яка дійсно показала свою ефективність. Багато сімей завдяки їй вже змогли придбати власне житло, і цей сертифікат був для них не черговим бюрократичним "папірцем", а реальним шансом не опинитися на вулиці.
Так, коштів катастрофічно бракує. Мільйони переселенців потребують значно більшої підтримки та, головне, компенсацій. Але інші ініціативи просто не працюють! Та ж компенсація комунальних платежів за прихисток часто виявляється фікцією, бо орендодавці просто відмовляються офіційно "світити" здачу житла.
І знаєте, що в цьому обурює найбільше?
У цей самий час, коли гальмується життєво необхідна програма для людей, які втратили все, я бачу шалене бажання проштовхнути в бюджет мільйони на усілякі "єБачки", безглузді кешбеки та нескінченні телемарафони! Це просто цинізм найвищого ґатунку.
Нам потрібно звести всі розрізнені ініціативи до єдиної дієвої програми підтримки. Якщо у людей буде своє житло, їм не доведеться віддавати останні копійки за захмарну оренду, і вони не будуть змушені шукати прихистку за кордоном.
Тому я вже готую офіційний лист на прем’єрку. Вимагатиму скерувати усі ці кошти туди, де вони дійсно потрібні: на реальні потреби людей, переселенців та компенсацію різниці в тарифах. Але про це напишу трохи згодом. Окремим постом.
Українська система захисту від хімічних, біологічних, радіаційних та ядерних (CBRN) загроз має бути якнайшвидше адаптована до воєнних реалій. На цьому вкотре наголосила в межах експертного обговорення регулювання CBRN-безпеки в Україні.
Тішуся, що нарешті цю тему починають активніше виносити на порядок денний, але маємо бути відвертими. Як співголова робочої групи з парламентського нагляду за впровадженням Нацплану дій з реагування на CBRN загрози, нагадаю: наша група була створена ще в 2023 році. Увесь цей час ми чітко розуміли критичну важливість питання й просували його на всіх рівнях, з великими зусиллями пробиваючи та ратифікуючи необхідні документи.
На превеликий жаль, ми досі так і не побачили чіткого плану дій від Уряду. Лише зараз на рівні Кабміну починають усвідомлювати необхідність розробки національної стратегії. Водночас ризики сьогодні – просто колосальні, натомість ми маємо серйозні провали в готовності до таких викликів.
Ми можемо і повинні створювати законодавчу базу, але треба визнати правду: повноцінно підготуватися до подібних апокаліптичних сценаріїв вкрай складно, навіть маючи стратегію.
Тому мій головний акцент залишається незмінним – ми маємо зосередитися на деескалації. Сьогодні багато говорять про стійкість, але постає ключове запитання – де на найвищому рівні реальний план захисту людей?
Щодо покарання вбивці чотирьох людей в ДТП у Києві. Ми знову вирішуємо проблему, наздоганяючи її. Ми наче біжимо за потягом, намагаючись застрибнути в останній вагон – Уряд готує комплекс рішень для зниження аварійності: ще більш жорсткі санкції для порушників.
Але чи змінять ситуацію просто вищі штрафи? Не впевнена. Так, можливо більшість водіїв на дорогах і стануть ще більш обачними. Але чи такі створюють аварійні ситуації та вбивають людей в ДТП? Не факт.
Тут важливо розуміти глибше: чому такі аварії, такі вбивства взагалі стають можливими? Що це – абсолютна вседозволеність? Сліпа самовпевненість? Чи проблеми ментального характеру?
Цей водій – хронічний порушник. Його неодноразово притягували до відповідальності за перевищення швидкості. Він учасник чотирьох ДТП, дві з яких сталися вже цього року. Саме щодо таких людей жорсткі санкції та превентивні заходи мають працювати в першу чергу. Безкомпромісно.
Що думаєте ви? Як реально боротися з потенційними вбивцями на дорогах?
Ще 186 українців повернулися додому з полону – 185 захисників і один цивільний. Це воїни Збройних Сил, Нацгвардії та ДПСУ з різних напрямів фронту. Багато хто був у неволі ще з 2022 року.
Дякую всім, хто працює над обмінами - як нашій команді, так і партнерам зі США та ОАЕ.
Для родин звільнених українців - це день довгоочікуваних обіймів. Для всієї країни - нагадування, що тисячі ще в неволі, і ми маємо повернути кожного і кожну.
Щиро вітаю всіх, хто вже вдома. Молимося за тих, хто досі залишається в російській неволі.
Нам потрібен мир якнайшвидше. Справедливий мир, який поверне українським родинам не лише близьких із полону, а й нормальне життя без страху, втрат і очікування.
У відносинах із європейськими партнерами настав час рухатися від гуманітарної допомоги до інвестицій та партнерства. Досвід співпраці з Норвегією доводить, що це абсолютно реальна перспектива. Впродовж двох днів разом із колегами Сергієм Нагорняком та Галиною Михайлюк приймали в Києві представницьку делегацію Комітету Стортингу (парламенту Норвегії) з питань енергетики та навколишнього середовища на чолі з Мані Хуссаїні.
Колеги приїхали не просто «подивитися», а реально розібратися, в чому саме зараз потрібна допомога та де ми можемо бути корисні одне одному.
Але головний мій акцент в межах перемовин – це інвестиції. Нам критично важливо, щоб норвезькі компанії заходили в Україну вже зараз. Водночас щоб норвезький бізнес почав працювати в Україні, необхідне страхування воєнних ризиків на державному рівні. Якщо такий механізм запрацює – інвестиції підуть. Будемо спільно працювати над цим на рівні комітетів.
Приїзд такої великої парламентської делегації до Києва в дні, коли росіяни посилюють обстріли столиці – це справжній дружній вчинок і сигнал солідарності. Впевнена, що парламентська дипломатія може суттєво впливати на розширення двостороннього співробітництва.
Кожен новий день війни – це колосальна трагедія. У Києві та Дніпрі щонайменше 10 людей загинули, десятки поранені, серед яких діти. Понівечені та зруйновані житлові будинки. Просто зараз під завалами можуть бути люди.
Росіяни також завдали ударів по цивільній інфраструктурі на Хмельниччині, Київщині, Сумщині та Миколаївщині.
Мої найглибші співчуття всім, хто сьогодні втратив своїх рідних.
Дивлячись на ці моторошні кадри, я хочу повторити те, про що писала напередодні.
Україні життєво необхідний мир.
Ми не можемо дозволити собі просто звикати до таких новин.
Наш головний обов'язок – зберегти людей, а не плодити руїни.
Війну якнайшвидше закінчувати.
Збереження життів українців має стати абсолютним пріоритетом.