Телеграм канал «Вікторія Гриб»

Підтримка українців за кордоном та формування умов для їх повернення додому – те, що повинно бути пріоритетом, утім на практиці не всі посадовці сьогодні приділяють цьому належну увагу.

Свіжий приклад – до мене звернулися представники центру «Train of Hope» у Відні, який щодня надає допомогу трьом сотням українцям. Наразі він опинився на межі закриття. Після численних обіцянок української сторони вирішити проблему, зокрема, створити на його базі «Unity Hub», справа далі слів не рухається. Тим часом, муніципалітет Відня вже оголосив про припинення фінансування Центру. Натомість, з українського боку не було зроблено нічого, аби його врятувати.

Якщо негайно не втрутитися, центр може припинити роботу вже наприкінці лютого. Сотні наших громадян, переважно ті, яким складно виїхати та які є найбільш вразливими, залишаться без життєво необхідної підтримки.

Сьогодні на нараді під головуванням Ірини Верещук та за участі представників профільних міністерств домовилися – усі необхідні органи терміново включаться в пошуки шляхів порятунку Центру. Дякую пані Ірині за небайдужість та бажання вирішити проблему, а не заговорити її.

Окрім цього, на порядку денному стояла низка не менш важливих питань, що турбують українців. Передусім, це визнання українських дипломів та кваліфікацій, зокрема в Бельгії, Польщі та Італії. Процедури досі залишаються складними та вимагають спрощення на міждержавному рівні. Ще один кейс – спрощення консульських процедур, зокрема запису на прийом. Окремо торкнулися питань виборів за кордоном та забезпечення підручниками українських шкіл. Деякі школи досі не отримали обіцяних книг.

Українці, де б вони не були, мають відчувати підтримку своєї держави.

Головний підсумок Мюнхенської конференції – епоха наївного пацифізму в Європі остаточно відійшла в минуле. Ми бачимо світ, у якому аргументом знову стають сила та жорсткий прагматизм.

Показово, що теми, які раніше вважалися табу, тепер лунають на повний голос. Уже після завершення конференції пролунала заява польського президента Навроцького про необхідність власного ядерного потенціалу – це тектонічний зсув.

Водночас сигнали зі США стають дедалі прагматичнішими. Старий трансатлантичний порядок дає тріщини – і це видно в деталях. Держсекретар США Марко Рубіо скасував заплановану зустріч з європейськими лідерами щодо України, пославшись на «щільний графік». У великій дипломатії «брак часу» – це часто евфемізм, що вказує на зміну пріоритетів або небажання узгоджувати кроки у звичних форматах.

Європа зчитує ці сигнали й намагається діяти самостійно. Еммануель Макрон заявив про рішення встановити прямий канал зв’язку з Росією, наголосивши, що переговори без участі Європи не принесуть миру. Париж уже говорить про необхідність визначення «правил співіснування» з РФ після війни. Мерц, своєю чергою, заявляє, що війна закінчиться лише тоді, коли РФ опиниться на межі економічного та військового розвалу.

Подібні висловлювання ми чуємо вже чотири роки. Жодної конкретики. Скільки ще треба чекати, щоб покласти край цій клятій війні?

Водночас Кая Каллас заявила, що ЄС не готовий назвати конкретну дату вступу України до Союзу. Захід готується до складної дипломатичної гри, де кожен хоче бути гравцем, а не статистом. Але поки вони готуються, в Україні продовжують гинути й страждати люди.

Загальний тон конференції – тяжке протверезіння. Голова болить, але простих рецептів не існує.

Мюнхен показав, що світ шукає нову архітектуру безпеки. Але поки лідери посилаються на графіки, дискутують про канали зв’язку та роки гарантій, для України реальність залишається незмінною. Бо я повторюю – справжня ціна вагань і пошуку «ідеальних формул» вимірюється зруйнованими містами та втраченими життями.

📩 Підписатися в Телеграм
😎 Facebook
🕊 Instagram
👥 X

Сьогодні в Мюнхені ми бачимо, мабуть, остаточне усвідомлення того, що світ змінився бесповоротно – і про це прямо говорить Фрідріх Мерц. І ми знову і знову чуємо багато заяв про Україну, про підтримку, що особливо цінно, але менш ніж за два тижні – чотири роки повномасштабної війни. І поки що розмов про мир значно більше, ніж реальних, системних кроків до його досягнення.

Водночас тон нинішніх виступів показовий. Європейські лідери вже не говорять мовою ілюзій. Вони говорять мовою нової реальності. Світопорядок, що будувався на правилах і гарантіях, дав тріщину. Конкуренція держав, боротьба за вплив, ресурси й безпеку – знову визначальні фактори глобальної політики.

Так само чітко звучить теза про необхідність посилення європейської складової в НАТО та перебудову трансатлантичних відносин на більш рівноправній основі.

Для України це важливий момент. Розуміння загроз зростає. Але нам як державі критично важливо, щоб за політичними формулами йшли конкретні механізми: гарантії безпеки, оборонні рішення, фінансування, промислова кооперація.

Водночас важливо, що поряд із політичними оцінками з’явлися і практичні сигнали. Ми почули заяву пана Сибіги, міністра закордонних справ, про готовність США ратифікувати гарантії безпеки для України в Конгресі. Якщо це рішення буде реалізоване, воно може стати фундаментом нової моделі стримування і довгострокової безпеки.

Бо час вимірюється не заявами і не конференціями. Час вимірюється життями і практичними кроками.

📩 Підписатися в Телеграм
😎 Facebook
🕊 Instagram
👥 X

Сьогодні мали відверту розмову з Денисом Шмигалем щодо ситуації в енергетиці та наших планів на майбутнє. На засіданні Комітету від себе поставила два питання.

Перше - це стратегія на майбутнє. Очевидно, що готуватися до наступної зими потрібно вже зараз. Просто «латати дірки» після обстрілів – не вихід. Нам потрібна нова, стійка енергетична стратегія, яка враховуватиме військові ризики та буде інтегрована в загальну економічну модель країни. І тут абсолютно погоджуюся з віце-прем'єром – в умовах війни з багатьма невідомими важко напрацювати повноцінний документ, який враховує всі аспекти. Тому стратегія має розроблятися в кількох сценаріях, адже ключовим фактором є невизначеність щодо термінів завершення війни.

Друге питання – посилення співпраці з партнерами. Важливо не просто реагувати на атаки, а формувати стратегічний резерв обладнання. І тут без допомоги донорів ніяк не впоратися. Найбільша потреба зараз – це великі трансформатори, потужні генератори та комплектуючі для ТЕЦ і ТЕС. Разом із колегами готові включитися максимально у процес перемовин і пошук обладнання.

Загалом розмова була складною, але предметною. Розуміємо, що попереду ще багато викликів. Але головне – є спільне бачення, що потрібно переходити від «гасіння пожеж» до стратегічного планування.

📩 Підписатися в Телеграм
😎 Facebook
🕊 Instagram
👥 X

Постійні удари по наших ТЕЦ та об'єктах енергетики вимагають мужності визнати – нам потрібен чіткий план перебудови всієї системи опалення не лише для Києва, а й для всіх міст України. Це має бути не хаотичне рішення, а комплексна державна стратегія. Старі підходи до енергозабезпечення більше не працюють.

Лише цієї ночі росіяни знову цілеспрямовано вдарили по енергетичній інфраструктурі в Києві, на Одещині, в Дніпрі, на Сумщині, в інших регіонах.

У столиці знову “били по теплу”. Внаслідок атаки без теплопотаяання знову 2600 житлових будинків. В Одесі через знеструмлення без тепла - майже 200 будинків. У Дніпрі в результаті атаки без тепла – 10 тисяч абонентів.

Проблема в тому, що коли температура у квартирі падає до +5, це стає питанням виживання, особливо для дітей та літніх людей. Але чи є виходом просто намагатися відновити те, що було зруйновано?

Ми не можемо дозволити собі просто «латати дірки», витрачаючи колосальні ресурси на відновлення вразливих гігантів, коли ворог може вдарити знову. Нам потрібен чіткий план перебудови всієї системи опалення. Також, енергетичне відновлення має бути невід’ємно пов’язане з економічним баченням країни. Але, перш за все, нам потрібен мир!

Жити в режимі постійних обстрілів та нескінченного ремонту застарілої системи – це шлях у нікуди.

Досить дивно чути заяви окремих експертів про те, що імпорт газу вигідніший, аніж інвестиції у власний видобуток. Моя позиція як голови профільного підкомітету Ради з енергобезпеки є однозначною – розвиток газовидобування є єдиним правильним кроком для нашої держави. Будь-який імпорт – це лише “швидка допомога” на час, коли нашу газову інфраструктуру нещадно знищують.

Власний видобуток – це передусім економічний патріотизм, це робочі місця, це податки, які наповнюють наш бюджет, а не витікають за кордон. Кошти, які залишаються всередині країни, працюють на наше виживання та розвиток.

Україна має колосальний потенціал. Як тільки замовкне зброя, цей процес має стати пріоритетним. Водночас для того, щоб залучити серйозний бізнес, держава має створити прозорі умови. Моя формула успіху для цієї галузі проста: верховенство права, захист права власності, менше штучних обмежень. Тільки так до нас прийдуть інвестиції, виникне здорова конкуренція, і як результат – ми отримаємо суттєве збільшення видобутку. Енергонезалежність – це не просто красиве слово, це тепло в наших оселях, стабільна економіка і наша спільна безпека.

📩 Підписатися в Телеграм
😎 Facebook
🕊 Instagram
👥 X

Родина військового Назара Далецького не має повертати виплати державі - заява Міноборони! Єдине логічне і справедливе рішення!

https://mod.gov.ua/news/oficzijna-zayava-minoboroni-rodina-vijskovogo-nazara-daleczkogo-ne-maye-povertati-viplati-derzhavi