Телеграм канал «ГрандКіно»

​​🏙 Альтернатива середи: «Місто» (The Town, 2010)

Якщо «Сутичка» показує професію як особисту релігію, «Місто» Бена Аффлека робить її сімейною та районною спадщиною.

Даг Макрей хоче залишити життя грабіжника, але команда, минуле й Чарлстаун тримають міцніше за будь-які кайданки. Романтична лінія тут створює конкретну можливість іншого життя і тому робить кожне наступне пограбування дедалі болючішим.

Спільна функція з «Сутичкою» — показати ціну професіоналізму. Різниця в масштабі: Манн мислить містом і двома дзеркальними чоловіками; Аффлек — районом, дружбою та неможливістю втекти від ролі, яку для тебе давно написали.

Що обираєш: холодну одержимість Лос-Анджелеса чи бостонську пастку лояльності?

​​🌃 Середа: «Сутичка» (Heat, 1995)

У «Великому куші» злочинці не могли втримати план. У «Сутичці» Ніл Макколі тримає його так міцно, що разом із планом відрізає від себе майже все людське.

Майкл Манн ставить один навпроти одного двох професіоналів, які розуміють одне одного краще, ніж власні родини. Вінсент Ханна у виконанні Аль Пачіно й Макколі Роберта Де Ніро перебувають по різні боки закону, але живуть за схожою логікою: робота завжди перша, близькі люди отримують те, що залишилося.

Знаменита розмова в кафе стала першою спільною сценою Пачіно й Де Ніро, хоча обидва знімалися у «Хрещеному батькові 2» (The Godfather Part II, 1974) в різних часових лініях. Її сила в раптовому впізнаванні: кожен бачить навпроти можливу версію себе.

Що помічати під час перегляду:
🔍як нічний Лос-Анджелес ізолює людей навіть у відкритому просторі;
🔍як побутові сцени пояснюють ціну професійної дисципліни краще за промови;
🔍як поліцейські та злочинці дзеркалять методи, ритм і самотність одне одного;
🔍як після пограбування звук і простір перетворюють місто на поле бою.

Чому цей фільм саме тут:
хаос вівторка змінює майже військова точність. Але Манн руйнує просте рівняння «дисципліна = перемога». Якщо ремесло поглинає людину, бездоганний план теж стає пасткою.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🐟 Альтернатива: «Рибка на ім’я Ванда» (A Fish Called Wanda, 1988)

У «Великому куші» хаос створює цілий кримінальний Лондон. У «Ванді» достатньо чотирьох брехунів, одного діамантового улову й переконання кожного, що саме він тут найрозумніший.

Чарльз Крайтон змішує кримінальну інтригу, романтичний фарс і дуже британську насолоду від чужого приниження; Кевін Клайн за цю комедійну катастрофу отримав «Оскар».

Це менш кліповий і більш акторський шлях до тієї самої думки: після пограбування найскладніше — пережити розподіл здобичі.

Що обираєш: монтажний хаос Річі чи отруйно ввічливий фарс Крайтона?

​​💎 Зупинка #2: «Великий куш» (Snatch, 2000)

Є діамант у 86 каратів. Є десяток людей які хочуть його отримати. Є нелегальний боксер-ірландець якого ніхто не розуміє. І є свиня яка з'їдає все що їй дають, включно з тим чого краще б не їла.

Гай Річі бере жанр пограбування і трясе його як коктейль поки не виллється все зайве.

Якщо вчора «Одинадцять друзів Оушена» — це елегантний годинник де кожна шестерня на місці, «Великий куш» — це той самий годинник після того як його впустили з третього поверху. Все рухається, все пов'язано — але хаотично, швидко і з набагато більшою кількістю трупів.

Бюджет $10 мільйонів — касовий збір $83.6 мільйона. Другий фільм Річі після «Карт, грошей і двох стволів» і він впевненіший, смішніший і жорстокіший одночасно.

Брад Пітт грає ірландського мандрівного боксера Міккі з акцентом настільки незрозумілим що навіть Netflix додав субтитри для його реплік окремо від решти діалогів. 😜
Сцена боксу знята зі швидкістю 1000 кадрів на секунду, щоб глядач відчув удар фізично. Це технічна робота рівня кінематографічного мистецтва у фільмі про кримінальний хаос.

Бенісіо дель Торо, Джейсон Стейтем, Вінні Джонс, Раді Шербеджія — кожен персонаж міг би тягнути окремий фільм. Річі запихає їх усіх в одну годину сорок хвилин і при цьому не губить жодного.

Що помічати:
наративну структуру. Річі постійно стрибає між персонажами і лініями — і ти не завжди розумієш як вони пов'язані. До певного моменту. Потім все сходиться — і ти розумієш що режисер знав куди йде з першого кадру.

Чому він другий у маршруті:
вчора — ідеальний план який спрацював ідеально. Сьогодні — десять планів які йдуть не так одночасно і все одно якимось чином завершуються. Два підходи до жанру де кожен геніальний по-своєму.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🎰 Альтернатива дня: «Удача Лохана» (Logan Lucky, 2017)

Якщо «Одинадцять друзів Оушена» — це пограбування з гламуром і лиском Лас-Вегасу, ось той самий Содерберг але без жодного гламуру.

Джиммі Логан щойно втратив роботу на трасі NASCAR через страхові ризики (його нога кульгава). Щоб не втратити можливість бачити дочку, він вирішує пограбувати той самий стадіон NASCAR. Разом з братом Клайдом (Адам Драйвер) і спеціалістом з вибухівки Джо Бенгом (Деніел Крейг якому явно набридло бути Бондом).

Ченнінг Татум, Адам Драйвер і Деніел Крейг — один з найзабавніших кастів десятиліття. Содерберг знімає пограбування серед американських реднеків з тією самою елегантністю що й «Оушена». Але цього разу план іде не так ідеально. Що й робить його ще смішнішим.

Де «Оушен» — холодний і стильний, «Удача Лохана» — тепла і людяна. Та сама задоволення від пограбування, інший смак.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🎰 Зупинка #1: «Одинадцять друзів Оушена» (Ocean's Eleven, 2001)

Менш ніж за 24 години після виходу на умовно-дострокове звільнення Денні Оушен вже має план. Пограбувати три казино Лас-Вегасу одночасно. За одну ніч. На 150 мільйонів доларів.

Звучить нереально. Але у нього є команда.

Стівен Содерберг тільки-но отримав «Оскар» за «Трафік» і вирішив зняти найрозважальніший фільм своєї кар'єри. Сам режисер зізнавався що сумнівався чи підходить він для такого проекту. Підійшов.

Приблизно 30% ігрового залу готелю «Белладжіо» було зайнято знімальною групою під час зйомок. Власник готелю погодився на це тому що, за словами Содерберга, "фільм — це двогодинна реклама Лас-Вегасу і готелю".

Клуні, Пітт, Деймон, Робертс, Дон Чідл, Берні Мак, Карл Райнер, Елліот Ґулд — Джонні Депп, брати Вілсон і Майк Майерс розглядались на ролі але не увійшли до фінального каста. Уявіть як міг би виглядати інший фільм.

Що помічати:
як Содерберг показує план пограбування — не повністю і не одразу. Ти бачиш фрагменти, здогадуєшся, а потім під час виконання розумієш що насправді відбувалось. Це найелегантніша структура розповіді в жанрі.

Чому він відкриває маршрут:
це еталон жанру. Ніякого насильства, ніякої крові — тільки майстерність, стиль і задоволення від того як ідеальний план працює. Далі буде брудніше.


Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🎬 Кіномаршрут #14: Пограбування — ідеальний план і все що може піти не так

37% голосів і рекордні 48 голосів — ви обрали найдрайвовіший жанр тижня.
«Одинадцять друзів Оушена» (Ocean's Eleven, 2001) → «Великий куш» (Snatch, 2000) → «Сутичка» (Heat, 1995) → «Злодії» (Den of Thieves, 2018) → «Паперовий будинок» (La Casa de Papel, 2017)

Маршрут побудований за простою але безвідмовною логікою: від найелегантнішого плану до найбрудніших наслідків.

Понеділок — «Одинадцять друзів Оушена»
Вхід через задоволення. Джордж Клуні, Бред Пітт, Метт Деймон і ще вісім людей грабують три казино Лас-Вегасу одночасно. План ідеальний. Команда ідеальна. Настрій теж. Ніякого насильства, ніякої крові, просто майстерність і стиль.

Вівторок — «Великий куш»
Гай Річі бере той самий жанр і трясе його як коктейль. Десятки персонажів, кілька паралельних схем, діаманти які переходять з рук в руки. І жоден план не йде так як задумано. Брудніше, швидше, смішніше і хаотичніше за понеділок.

Середа — «Сутичка»
Майкл Манн знімає пограбування як оперу. Де Ніро — майстер-грабіжник, Пачіно — детектив який його переслідує. Три години де два генії по різні боки закону і обидва розуміють що вони однакові. Найсерйозніший фільм маршруту.

Четвер — «Злодії»
Сучасна відповідь на «Сутичку». Джерард Батлер і Пабло Шрайбер по різні боки пограбування банку Федерального резерву в Лос-Анджелесі. До останньої хвилини не зрозуміло хто насправді злочинець. Фінальний твіст переглядає все що ти думав про кожного персонажа.

П'ятниця — «Паперовий будинок»
Фінал маршруту і найвідоміше пограбування в історії стрімінгу. Група незнайомців у масках Далі захоплює Монетний двір Іспанії і друкує власні гроші. Алекс Піна розтягує один пограбунок на два сезони і тримає напругу до останнього кадру. Якщо ще не бачив, починай з першої серії і не плануй нічого на вихідні.

П'ять зупинок — від гламуру до серіального марафону. Від Лас-Вегасу до Мадриду.