Телеграм канал «ГрандКіно»

​​Поки я готую для вас повноцінний відеоогляд «Нюрнберга», логічно згадати фільм, яким Джеймс Вандербілт уже висловлювався про правду, відповідальність і ціну принципів. Правда (Truth, 2015) Це політичний трилер без спецефектів, але з набагато небезпечнішою зброєю — фактами. В центрі історії журналістське розслідування CBS, яке ставить під сумнів біографію Джорджа Буша-молодшого. Не сам скандал важливий, а механіка: як правда проходить через редакційні кімнати, юристів, рейтинги й страх втратити репутацію. Вандербілт тут не позує режисером-візіонером. Камера стримана, ритм холодний, емоції під контролем. Кейт Бланшетт грає не героїню, а професіоналку, яка робить роботу і раптом розуміє, що правда не має власної PR-служби. Роберт Редфорд — жива ікона журналістики, яку повільно стискає система. «Правда» не дає комфортних відповідей і не розставляє героїв по полицях «праві/винні». Це кіно про те, що факти можуть бути правильними, а поразка — неминучою. Іноді правда програє не тому, що вона хибна, а тому, що незручна. Саме тому «Правда» виглядає як пролог до «Нюрнберга»: там — журналістика і медіа, тут — суд і історія. Різні масштаби, одна логіка. Вандербілта цікавить не гучність події, а відповідальність людини, яка вирішує не відвертатися. Огляд «Нюрнберга» готуємо. А «Правду» варто згадати вже зараз, щоб зрозуміти, з якої точки Вандербілт говорить про правду взагалі.

Є фільми, які починаються як одне кіно, а закінчуються зовсім іншим. Не тому, що автори “заплутались”. А тому, що так і було задумано. У новому відео говорю про стрічки, де жанр змінюється по ходу сюжету — поступово, без попередження і без спойлерів. Це не список “для всіх”. Це розмова для тих, хто любить, коли кіно підкидає відчуття, що ти дивишся не те, що очікував. 🎬 Нове відео вже на YouTube. https://youtu.be/66I9_BhgfKA

🎬 Зрив (2026) — коли трилер працює головою, а не кулаками 🧠 Netflix викотив поліцейський трилер «Зрив» з Беном Аффлеком і Меттом Деймоном. І це той випадок, коли головна інтрига не в пострілах 🔫, а в тому, хто кому бреше і навіщо. Після вбивства керівниці наркопідрозділу копи знаходять сховок з грошима картелю 💼💰. Сума — непристойна. І дуже швидко стає ясно: загроза не тільки ззовні, а й усередині команди. Параноя росте 😬, довіра тане, а час працює проти всіх ⏳. Джо Карнаган, якого вже встигли поховати після торішнього провалу, тут раптово згадує, як знімати напружене жанрове кіно. «Зрив» — це не екшн-м’ясорубка, а трилер про вибір, страх і підозру. Камерний, нервовий, задушливий 😶‍🌫️. Саме в цьому його сила. Так, сюжет передбачуваний. Так, персонажі іноді поводяться дивно 🤨. Але фільм тримає напругу майже до кінця — і це рідкість для Netflix. Проблема з’являється у фіналі. Коли автори раптом згадують, що знімають бойовик, і ламають атмосферу екшеном 💥, який нічого не додає, окрім шуму. Усе найцікавіше на той момент уже сталося. 🎯 Вердикт простий: якщо чекати стрілянини — буде нудно. якщо дивитися як психологічний трилер про недовіру — працює. Кіно без одкровень, але з характером. І для Карнагана — це точно крок назад у форму, а не ще один крок у прірву.

Натрапили на кілька різносторонніх українських каналів і вирішили зібрати їх в одному місці. ⪧ Різні теми, різний формат, але спільне одне — їх приємно читати. ⌦ ДОДАТИ ТЕКУ ⌫ Обирай українське! 🇺🇦

Нещодавно передивився «Пастку для котів» — і вона виявилась дивно дорослою навіть сьогодні. Не ностальгія, не “мульт з дитинства”, а холодна, точна сатира на ідеальних героїв і великі системи. У новому відео розбираю, чому цей угорський мульт 80-х мислить розумніше, ніж багато сучасних бойовиків. ▶️ Нове відео вже на YouTube Посилання — нижче 👇 https://youtu.be/4DWNLWsZ_ZM

​​🏆 «Золотий глобус — 2026». Переможці й те, що між рядками Дорогий вечір, дорогі рішення і дуже показовий рік для індустрії. Поки Голлівуд знову фотографувався з келихами й правильними обличчями, «Золотий глобус» тихо, але впевнено зафіксував новий зсув смаків. Менше галасу, більше авторства. Менше формули, більше інтонації. Нижче — переможці з офіційними українськими назвами і мої короткі, але чесні коментарі. 🎬 КІНО 🥇 Найкращий драматичний фільм 🏆 «Гамнет» Вибір для тих, хто все ще вірить, що кіно може бути літературним за духом, а не за титрами. Тиха, щільна драма, яка не підвищує голос, бо їй не потрібно. Це не фільм року для масового глядача. Це фільм року для тих, хто слухає. 🥇 Найкращий фільм — комедія або мюзикл 🏆 «Одна битва за іншою» Головний тріумфатор вечора. Формально — комедія. По факту — багатошаровий, дуже сучасний твір про світ, який сам себе переграв. Сміх тут не для розваги, а як спосіб вижити. Саме такі фільми зараз і перемагають. 🎭 Акторські роботи (кіно) 🏆 Найкращий актор у драматичному фільмі Вагнер Моура — «Таємний агент» Перемога не за харизму, а за внутрішню напругу. Його герой не тисне на глядача — він повільно заходить під шкіру. 🏆 Найкраща акторка у драматичному фільмі Джессі Баклі — «Гамнет» Тут немає гри «на ефект». Є відчуття, що камера просто зафіксувала справжній біль. Дуже доросла робота. 🏆 Найкращий актор у комедії або мюзиклі Тімоті Шаламе — «Марті Супрім» Перемога не за трендовість, а за стиль. Шаламе дедалі впевненіше рухається в бік акторів із власною траєкторією, а не просто впізнаваним обличчям. 🏆 Найкраща акторка у комедії або мюзиклі Роуз Бірн — «Якби в мене були ноги, я б тебе копнула» Назва іронічна, але роль — зовсім ні. Саме такі комедії сьогодні виглядають найчесніше. 🎨 Інші кінонагороди 🏆 Найкращий анімаційний фільм «Мисливці на демонів K-pop» Так, це анімація. І так, це вже частина великої попкультури, а не «дитячий жанр». Перемога абсолютно закономірна. 🏆 Найкращий оригінальний саундтрек Людвіґ Йоранссон — «Грішники» Музика, яка не прикрашає фільм, а формує його нерв. 🏆 Найкраща оригінальна пісня «Golden» — «Мисливці на демонів K-pop» Коли пісня виходить за межі фільму — це завжди знак. 📺 СЕРІАЛИ 🥇 Найкращий драматичний серіал 🏆 «Пітт» Медична драма без телевізійної істерики. Про систему, втому і рішення, які приймають не герої, а люди. 🥇 Найкращий комедійний серіал 🏆 «Студія» Сатира на індустрію, знята людьми, які знають її зсередини. Посмішка тут інтелектуальна, не сервісна. 🥇 Найкращий мінісеріал або антологія 🏆 «Юність» Найсильніший телевізійний проєкт року. Жорсткий, чесний, без бажання сподобатися. Саме тому й переміг. 🎭 Акторські роботи (серіали) Ноа Вайлі — «Пітт» Рея Сігорн — «Плюрібуc» Джин Смарт — «Гакс» Сет Роґен — «Студія» Стівен Ґрем, Ерін Доерті, Оуен Купер — «Юність» Тут без сюрпризів. Перемогли ті, хто працює на матеріал, а не на цитати. 🎙 Нові номінації 🏆 Найкращий подкаст «Good Hang with Amy Poehler» Офіційне визнання того, що формат розмов давно став частиною культури, а не фоном. 🏆 Найкращий стендап-виступ Рікі Джервейс Стендап остаточно закріпився як авторська форма, а не «перерва між серйозними жанрами». 🧠 Підсумок «Золотий глобус — 2026» — це не про гучні хіти. Це про тон, авторський контроль і зрілу дистанцію від масового шуму.

​​🎮 Лара Крофт знову йде в рейд. І так, це знову нова Лара Prime Video показав перший погляд на майбутній серіал Tomb Raider. У головній ролі — Софі Тернер. Так, та сама, яку більшість досі бачить у хутрах Вестеросу. І ні, це не жарт і не фан-арт із Reddit. Проєкт офіційний, серйозний і з великими амбіціями. 🏹 Трохи контексту, щоб не загубитись у таймлайні Софі Тернер — третя екранна Лара Крофт. До неї були: Анджеліна Джолі — ікона нульових, коли археологія виглядала як кліп MTV. Алісія Вікандер — стриманий, «серйозний» перезапуск без зайвого гламуру. Тепер черга Тернер. І судячи з першого кадру, нас чекає не повернення до попередніх версій, а ще одна спроба відповісти на вічне питання: якою Лара Крофт має бути сьогодні, щоб не виглядати музеєм самої себе? 🧭 Що важливо Це не ремейк фільмів і не їх продовження. Серіал базується безпосередньо на ігровій франшизі і намагається зібрати свій власний тон. Без обов’язкового косплею Джолі й без повторення лінії Вікандер. Проєкт отримав «зелене світло» ще у 2024 році, а участь Тернер підтвердили пізніше. Тобто це не спонтанний експеримент, а довгий і дорогий захід. 🗿 Особиста ремарка Lara Croft — персонаж, якого неможливо «зіграти раз і назавжди». Кожне покоління хоче свою Лару: менш сексуалізовану, більш людяну, або навпаки — знову міфічну. Чи вийде з цього щось справді цікаве — залежить не від шортів і окулярів, а від сценарію й темпу. Бо Tomb Raider без атмосфери пригод — це просто людина з рюкзаком, яка багато бігає. Стежимо.