Телеграм канал «ГрандКіно»

​​🎬 «ДИЯВОЛ НОСИТЬ PRADA 2» — НОВИНКА ТИЖНЯ

Rotten Tomatoes — 74%. Критики кажуть «стильна ностальгія». Я кажу — точніше не скажеш.

Почнемо з того, що працює беззаперечно.

👌Меріл Стріп цього разу показала вразливішу Міранду — не замість «диявольської» харизми, а разом із нею. Це найцікавіше акторське рішення фільму. Жінка, яка двадцять років тримала журнал на страху, тепер сама змушена доводити актуальність в епоху соцмереж. І це боляче — в найкращому сенсі.

👌Емілі Блант — окрема радість. Її Емілі тепер топменеджерка в Dior з «отруйними» діалогами і комедійною енергією, якої в оригіналі ми майже не бачили. Варто було чекати двадцять років.

👌Стенлі Туччі знову серце фільму — але цього разу серце втомлене. І це найчесніша деталь у всьому сценарії.

Тепер про складне.

❌Сюжет про занепад друкованих ЗМІ і виклики цифрової епохи — ідея сильна. Але в другій половині фільм починає поспішати саме там, де треба було дихати.

❌ Структура надто копіює оригінал, аж до монтажних нарізок і фінального акту.

❌Персонаж айтішника-фаната штучного інтелекту виглядає як поступка часу, а не як органічна частина історії.

Фільм став менше сатирою і більше «фешн-шоу». Погоджуюсь — але з одним уточненням: фешн-шоу з Меріл Стріп у головній ролі все одно варте квитка.

Камео Леді Гаги і Донателли Версаче — це вже просто задоволення для своїх.

Оцінка: 7/10

До топ-5 сиквелів не потрапляє. Але для повернення двадцятирічної давнини — чесно, стильно і подекуди справді добре.
Ідеальна тепла ванна ностальгії. Іноді це саме те, що треба.

Хто вже встиг подивитись? 👉

​​🎞 ФІЛЬМ, ПРО ЯКИЙ ТОБІ НІХТО НЕ РОЗПОВІСТЬ
«Робота без авторства» (2018, Флоріан фон Доннерсмарк)

Три години. Німеччина. Мистецтво, нацизм, любов і пам'ять — в одному фільмі, який тримає від першої до останньої хвилини.

Молодий художник у повоєнній Німеччині намагається знайти власний голос у мистецтві. І поступово розуміє що його минуле — це матеріал. Єдиний чесний матеріал, з якого можна щось створити.

Фон Доннерсмарк до цього зняв «Життя інших» — один із найкращих фільмів про тоталітаризм і людську гідність. «Робота без авторства» — ще масштабніший і ще особистіший.

Номінація на «Оскар» за найкращий іноземний фільм. Майже три години — і жодної зайвої сцени. Рідкість для будь-якого кіно, а для настільки амбітного — майже дива.

IMDB: 7.7 · Letterboxd: 3.9/5

Любиш кіно та серіали так само, як і ми?

🐻 ТОДІ ТОБІ ДО «КІНОРЕФЛЕКСІЇ»!

Вітаємо в просторі без кіноспаму, максимум 4 пости на день, і тільки те, що має сенс

🐩 ЩО НА ТЕБЕ ЧЕКАЄ?
🔘Ексклюзивні новини та інсайди кіноіндустрії
🔘Глибокі рецензії культових і нових фільмів
🔘Огляди серіалів: що варте уваги, а що — ні

🦆 ЧОМУ САМЕ МИ?
🔘Український голос у світовому кіно
🔘Щоденні оновлення та якісний контент
🔘Щирі рефлексії замість поверхневих оглядів
🔘4200+ фільмів у досвіді автора
🔘Жива спільнота, де кіно стає розмовою

🏃‍♂️  СТАНЬ ЧАСТИНОЮ «КІНОРЕФЛЕКСІЇ»

https://t.me/kino_reflection

​​Топ-5 сиквелів, які перевершили оригінал

Завтра виходить «Диявол носить Prada 2». І це завжди лотерея — бо сиквели культових фільмів здебільшого розчаровують.

Але є винятки. Рідкісні, цінні і майже неймовірні:

1. «Хрещений батько 2» (1974, Коппола) — єдиний сиквел в історії, який отримав «Оскар» за найкращий фільм. Оригінал був шедевром. Продовження — ще більшим.

2. «Термінатор 2» (1991, Кемерон) — перший фільм був трилером з обмеженим бюджетом. Другий переписав правила бойовика назавжди. Різниця між ними — як між чорновиком і готовим романом.

3. «Темний лицар» (2008, Нолан) — «Починаючи» був чудовим. «Темний лицар» став культурним явищем. Джокер Хіта Леджера зробив неможливе — вкрав фільм у Бетмена у його власній франшизі.

4. «Toy Story 2» (1999, Піксар) — студія довела що анімаційні сиквели можуть бути чесними і глибокими. Фінальна сцена з піснею досі б'є точно в серце.

5. «Перед заходом сонця» (2004, Лінклейтер) — продовження «Перед світанком». Дев'ять років по тому. Реальний час. Реальні люди. Реальна розмова на 80 хвилин — і один із найкращих фіналів в історії романтичного кіно.

Завтра дізнаємось чи поповниться цей список. Спойлер: важко, але можливо.

Який сиквел я пропустив на вашу думку? 👇

Я колись писав тут про Стенлі Туччі. А ось і прийшов час зробити відео про одного з найкращих акторів другого плану.

Подивитись, написати коментар, поставити вподобайку можна тут 😉👉 https://youtu.be/pdJJLMFm0Ig

​​🎞 ФІЛЬМ, ПРО ЯКИЙ ТОБІ НІХТО НЕ РОЗПОВІСТЬ
«Адаптація» (2002, Спайк Джонз)

Чарлі Кауфман отримав завдання екранізувати книгу про орхідеї. І написав сценарій про те, як він не може написати сценарій про орхідеї.
Це не жарт. Це справжній фільм.

Ніколас Кейдж грає Кауфмана — і одночасно його вигаданого брата-близнюка. Меріл Стріп грає авторку тієї самої книги. Крістофер Купер отримав «Оскар» за роль торговця орхідеями. І все це якось складається в одне ціле — хоча на папері звучить як опис сну після важкої вечері.
«Адаптація» — це фільм про творчий блок, самосаботаж і страх зробити щось справжнє. Тобто про кожного, хто коли-небудь намагався створити щось із нуля.

Якщо «Бути Джоном Малковичем» тебе заінтригував — тут Кауфман іде ще далі. Якщо не бачив — починай звідти, потім сюди.
IMDB: 7.7 · Letterboxd: 4.1/5
Не для всіх. Але якщо зайде — назавжди.

​​🎬 ГАРЯЧЕ КІНО
«Напівлюдина» — Річард Гадд повернувся. І одразу боляче.

Якщо ти дивився «Оленя» — ти знаєш це відчуття. Коли серіал починається як щось одне, а закінчується як щось, від чого не знаєш куди подітись.
Гадд знову написав сценарій. Знову грає головну роль. Знову бере тему, про яку зручніше мовчати — і виносить її під яскраве світло так, що відвернутись неможливо.

«Напівлюдина» — про межу. Між тим, ким ти є і тим, ким стаєш. Між людиною і тим, що від неї лишається після певних речей.
Шість епізодів. HBO Max. Починаю сьогодні.

Якщо ще не бачив «Оленя» — спочатку туди. Потім сюди. Але не поспіхом. 👀