Телеграм канал «ГрандКіно»

​​Понеділок я пропустив - русня постаралась😡, отже почнімо з вівторка..

🇫🇷 Зупинка #1: «1+1» (Intouchables, 2011)

Філіп — аристократ, мільярдер і тетраплегік після аварії на параплані. Дрісс — молодий чоловік з передмістя, щойно вийшов з в'язниці і прийшов на співбесіду лише щоб отримати підпис для пособія по безробіттю.
Філіп наймає саме його.

На папері це звучить як банальна комедія про несхожих людей. Але є нюанс: в основі реальна історія французького підприємця Філіпа Поццо ді Борго і його алжирського доглядальника Абделя Селлу. І саме ця реальність відчувається в кожній сцені.

Бюджет 10 мільйонів — касовий збір 426 мільйонів. Омар Сі виграв «Сезар» за найкращу чоловічу роль і це той рідкісний випадок коли академія вибрала серцем а не головою. Його Дрісс не "смішний чорний хлопець із передмістя" якого очікуєш. Це людина яка приносить у замкнений світ Філіпа щось чого не можна купити за гроші.

Музика Людовіко Ейнауді — якщо ще не знаєш цього композитора після перегляду, запам'ятаєш назавжди.

Що помічати:
як змінюється простір навколо Філіпа коли з'являється Дрісс. Кімнати ті самі — але вони починають дихати по-іншому. Режисери Олів'є Накаш і Ерік Толедано роблять це без жодного пояснення — тільки через деталі і ритм.
Чому він відкриває маршрут:
це найдоступніший вхід у французьке кіно. Через тепло і гумор, а не "Нову хвилю" та арт-хаус. Після цього фільму хочеться більше. І маршрут дає це більше.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🎬 Тижневий кіномаршрут: Французьке кіно — інший погляд на звичні жанри

Французи придумали кінематограф. Потім вирішили переосмислити його кілька разів. Цього тижня — чотири фільми які показують чому французьке кіно досі є окремою мовою.

«1+1» (Intouchables, 2011) → «Амелі» (Le Fabuleux Destin d'Amélie Poulain, 2001) → «Леон» (Léon: The Professional, 1994) → «Іржа і кістка» (De rouille et d'os, 2012)

Маршрут побудований як поступове занурення: від найдоступнішого і найтеплішого — до найчеснішого і найважчого.

Вівторок — «1+1»
Найпопулярніший французький фільм в світі — і ідеальна точка входу. Мільярдер на інвалідному візку і безробітний з передмістя. Здається банальним поки не починаєш дивитись.

Середа — «Амелі»
Перша справжня зустріч з французькою естетикою. Монмартр, дивакуватий погляд на світ і дівчина яка змінює чуже життя але боїться змінити власне. Жан-П'єр Жене знімає Париж як казку — і при цьому дуже чесну.

Четвер — «Леон»
Люк Бессон і французький кримінальний трилер у найкращому вигляді. Жан Рено як найефективніший найманий вбивця Нью-Йорку і дванадцятирічна Натал'є Портман у своєму дебюті. Французький погляд на американський жанр — і саме тому він інакший.

П'ятниця — «Іржа і кістка»
Повне занурення в авторське французьке кіно. Жак Одіар знімає про жінку після травми і чоловіка який не вміє любити — без жодних поблажок до глядача і без жодного зайвого слова. Маріон Котіяр і Маттіас Шонартс у ролях яких не забудеш.

Чотири фільми — від тепла до болю. Від казки до реальності. Від найпопулярнішого до найпотаємнішого.

🍿 Що дивимось на вихідних
Тиждень байопіків завершено. На вихідні три варіанти....

Якщо хочеш повернення улюбленого серіалу
«Річер» (Reacher) 3 сезон — стартує 12 серпня на Prime Video і адаптує роман Лі Чайлда «Gone Tomorrow». Якщо ще не дивився попередні сезони — ідеальний привід надолужити за вихідні перед прем'єрою.

Якщо хочеш атмосферний молодіжний трилер
«Уламки» (The Shards) — прем'єра вже відбулась 5 серпня на FX і Hulu. Лос-Анджелес 1981 року, елітна школа, таємничий новий учень і серійний вбивця на прізвисько Троль. Від продюсера Раяна Мерфі — атмосфера 80-х і психологічна напруга гарантовані.

Якщо хочеш перевірену класику після тижня байопіків
«Людина дощу» (Rain Man, 1988) — Дастін Гоффман і Том Круз у фільмі що отримав чотири «Оскари» включно з найкращим фільмом. Брат-аутист якого ніхто не знав і молодший брат який вчиться його любити. Після п'яти реальних людських історій за тиждень — ще одна, але тихіша і тепліша.

Гарних і тихих вихідних. У понеділок — новий маршрут.❤️❤️

​​☢️ П'ятниця, зупинка #5 (фінал): «Оппенгеймер» (Oppenheimer, 2023)

Роберт Оппенгеймер створив зброю яка вбила сотні тисяч людей. Він знав що робить. І зробив.
Решту життя він намагався зрозуміти — чи мав він право.

Нолан адаптує біографію «Американський Прометей» — і сама назва вже все пояснює. Прометей вкрав вогонь у богів і віддав людям. Боги покарали його вічними муками. Оппенгеймер вкрав секрет атома і віддав військовим. Американський уряд позбавив його допуску до секретних матеріалів і знищив репутацію.

Сім «Оскарів» включно з найкращим фільмом, режисером і актором. Кілліан Мерфі нарешті отримав те що давно заслуговував. Роберт Дауні молодший у ролі злодія маршруту — Льюїса Страусса — грає проти свого зоряного амплуа і отримує «Оскар» за підтримуючу роль.

Нолан знімає вибух атомної бомби без комп'ютерної графіки — тільки практичні ефекти і IMAX камери. І це найстрашніший вибух в історії кіно — не тому що великий, а тому що ти вже знаєш що він означає.

Що помічати: момент де Оппенгеймер стоїть на трибуні після успішного випробування і натовп вчених аплодує. Він закриває очі — і ти бачиш що він бачить. Нолан не пояснює. Просто показує.

І фінальна сцена між Оппенгеймером і Ейнштейном. Коли зрозумієш про що вона — фільм стане іншим.
Чому він закриває маршрут:
п'ять байопіків — п'ять людей які змінили світ. Фредді змінив музику через харизму. Білл Бін змінив спорт через дані. Белфорт змінив фінансовий світ через жадібність. Гокінг змінив науку через хворобу. Оппенгеймер змінив все через рішення яке неможливо відмінити.

Найважче питання маршруту: чи можна зробити жахливе заради порятунку і чи рятує це від відповідальності?
Маршрут пройдено.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🌌 Альтернатива дня: «Гра в імітацію» (The Imitation Game, 2014)

Якщо «Теорія всього» здалася вам занадто емоційною та мелодраматичною, ось байопік про іншого британського генія, де емоції заховані глибоко під поверхнею, але ріжуть не менш гостро.

Алан Тюрінг — математик, який відіграв ключову роль у зламі нацистського шифру «Енігма» й допоміг урятувати мільйони життів. Після війни британський суд визнав його винним через гомосексуальні стосунки, а замість ув’язнення Тюрінг був змушений погодитися на гормональну терапію, яку часто називають хімічною кастрацією. Він помер у 41 рік.

Бенедикт Камбербетч грає людину, яка не вміє спілкуватися з іншими, але може розв’язати задачу, яку ніхто інший не здатен навіть сформулювати. Вісім номінацій на «Оскар», зокрема за найкращий фільм, — і перемога в категорії «Найкращий адаптований сценарій».

Якщо «Теорія всього» — про те, як хвороба не може зупинити генія, то «Гра в імітацію» — про те, як система може знищити генія, якого щойно прославляла. Однаково важко — по-різному боляче.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🌌 Четвер, зупинка #4: «Стівен Гокінг. Теорія всього» (The Theory of Everything, 2014)

Стівен Гокінг у 21 рік дізнається що хворий на бічний аміотрофічний склероз. Лікарі дають йому два роки. Він прожив ще 55 — і за цей час змінив уявлення людства про чорні діри, час і походження Всесвіту.

Але це не фільм про фізику. Це фільм про кохання яке тримає людину живою.

Гокінг прийшов на закритий показ фільму і довго дивився мовчки. Потім медсестра витерла сльозу з його ока. Це все що треба знати про точність Едді Редмейна в цій ролі.

Редмейн отримав «Оскар» за найкращу чоловічу роль — і заслужено. Він вивчав записи Гокінга роками, місяцями тренувався відтворювати прогресивні симптоми хвороби і показав фізичне руйнування тіла так точно що неврологи використовували фільм у навчальних цілях.

Феліситі Джонс грає Джейн Гокінг — дружину яка доглядала за Стівеном роками, виховувала трьох дітей і при цьому захистила власну дисертацію. Фільм знятий за її мемуарами — і саме тому в ньому більше правди ніж зазвичай в байопіках.

Що помічати:
сцена де Гокінг дивиться на дитину яка впала і раптово розуміє ключову ідею своєї наукової теорії. Режисер Джеймс Марш показує як геній мислить — не через монологи і формули, а через один погляд і зворотній рух часу на екрані.
Чому він четвертий у маршруті:
три дні поспіль — люди які беруть від життя все і часто переходять межі. Сьогодні — людина в якій забрали майже все, і яка попри це дає більше ніж будь-хто з попередніх героїв маршруту.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔