💀 “Каратель”: історія одного гніву, який Marvel так і не приборкав
Кожен режисер, що береться за “Карателя”, щиро вірить: зараз він покаже філософію помсти, драму болю, трагедію людини.
А потім у кадрі з’являється гранатомет — і вся філософія летить під стелю.
🎬 1989 — The Punisher (Дольф Лундгрен)
Дольф виходить із каналізації — і ти не впевнений, це символічний спуск у пекло чи просто бюджет закінчився.
Фільм пахне VHS-ностальгією й безпорадним сценарієм.
Плюс: чиста, безцеремонна енергія 80-х.
Мінус: актори грають, ніби у них контракт на мовчання.
🎯 2004 — The Punisher (Томас Джейн)
Спроба зробити серйозно. Герой сумує, п’є віскі, шукає сенс життя — і розстрілює чергову кімнату.
Плюс: Джейн тримає образ болісно й чесно, без пафосу.
Мінус: режисер так захопився трагедією, що забув про життя.
«Це повна катастрофа... тональність стрибає, персонажі — суцільні карикатури.» — Ain’t It Cool News
💥 2008 — Punisher: War Zone (Рей Стівенсон)
Це не фільм, це постріл із феєрверками.
Сценарій десь курить у кутку, поки камера знімає барокову симфонію насильства.
Плюс: яскраво, зухвало, місцями навіть гарно.
Мінус: людяність загинула ще до титрів.
📺 2017–2019 — The Punisher (Джон Бернтал, Netflix)
Нарешті — Каратель, який має душу.
Бернтал не грає — він живе в цій тузі. Його Френк — це не герой, а рана, яка не загоїлась.
Плюс: глибина, чесність, чудова операторська робота.
Мінус: місцями надто затягнуто, а насилля — на межі фізичної втоми.
Критики кажуть:
«Це більше, ніж бойовик. Це історія внутрішнього болю... Для когось надто похмура, але дивовижно чесна.» — Metacritic
«Образливий, ультранасильницький, морально спустошений — але це і є його природа.» — Entertainment Weekly
🧾Моя думка:
“Каратель” — це не про супергероя. Це про людину, яку залишили наодинці з власною люттю.
Marvel намагалися продати його як “темного месника”, але Френк Касл — не бренд. Він біль із плоті, зброї й тиші після пострілу.
Хочете справжнього “покарання з душею” — дивіться серіал.
Хочете просто побачити, як людина перетворює світ на мішень — беріть версію 2008.
А якщо хочете відчути, що людство не заслуговує на героїв — перегляньте всі чотири. І посидіть у тиші.