Телеграм канал «ГрандКіно»

​​🍿 Що дивимось на вихідних

Тиждень роуд-муві завершено — дорога привела нас куди треба. На вихідні три варіанти з абсолютно різним настроєм.

🐉 Якщо хочеться великої війни та драконів
«Дім Дракона», 3 сезон
Просто нагадування для тих, хто міг пропустити: третій сезон уже виходить, і перші три серії доступні для перегляду.
Після довгої підготовки громадянська війна Таргарієнів нарешті переходить у відкриту фазу. Політичні домовленості ще мають значення, але дедалі частіше суперечки вирішують армії та дракони.
Критики прийняли сезон дуже тепло: 94% на Rotten Tomatoes. Загальний рейтинг серіалу на IMDb — 8,3.

🔫 Якщо хочеться динамічного корейського бойовика
«Агент Кім: Реактивація» / Agent Kim Reactivated
Пан Кім здається звичайним офісним працівником і самотнім батьком, який не завжди знаходить спільну мову з донькою-підлітком. Але коли дівчина зникає, з’ясовується, що колись він був спеціальним агентом із зовсім не офісними навичками.

Тут є і пошуки викраденої доньки, і старі вороги, і повернення людини до життя, яке вона давно намагалася залишити. Не просто екшен, а бойовик із нормальною емоційною основою.
У головній ролі — Со Джі-соп. Рейтинг IMDb — 8,0.

💌 Якщо хочеться легкої романтики
«У пошуках Емілі» / Finding Emily
Молодий музикант знайомиться з дівчиною своєї мрії, але отримує неправильний номер телефону. Щоб знайти загадкову Емілі, він об’єднується зі студенткою-психологинею — і запускає справжнє університетське божевілля.

Тепла британська романтична комедія про закоханість, соцмережі та те, як пошуки ідеальної людини іноді допомагають помітити когось зовсім поруч.
У ролях — Ангурі Райс, Спайк Ферн і Мінні Драйвер. Фільм має 100% на Rotten Tomatoes після 29 рецензій критиків і 6,9 на IMDb.

А що обираєте ви?👇

🎬 Дві великі дорожні карти вже готові — «Нолан» і «Фінчер». Час братися за третю.

Про що вона буде - вирішувати вам.

До цього я робив маршрути по режисерах. Тепер хочу спробувати формат по жанру — і не можу обрати, з чого почати. Тому віддаю це на ваш розсуд 👇

Нагадаю: кожен гайд існує завдяки донатам — саме вони дають мені час і мотивацію робити наступні маршрути.

Якщо хочете підтримати канал і водночас отримати вже готовий гайд (Нолан або Фінчер) — це тут.

Голосуйте — і за пару-трійку тижнів побачите результат вашого вибору 🎬

🛣 Зупинка #5 (фінал): «Траса 60: Дорожні пригоди» (2002)

Ніл Олівер — молодий художник який хоче одне: жити своїм власним життям, а не тим яке придумав для нього батько. В день народження він загадує бажання — і наступного дня зустрічає О.В. Гранта, дивакуватого чоловіка з люлькою у вигляді мавпячої голови який виконує бажання незнайомців. Іноді буквально, іноді підступно.

Грант відправляє Ніла на трасу 60, якої не існує на жодній карті, до міста Денвер де його нібито чекає відповідь на головне питання. По дорозі: місто де легалізовані всі наркотики, людина з безднним шлунком, адвокат який судить всіх підряд і десятки інших зупинок де нічого не відбувається випадково.

Боб Гейл — сценарист «Назад у майбутнє» — знімає свій єдиний режисерський фільм і збирає неймовірний каст: Гері Олдман грає Гранта-виконавця бажань, Крістофер Ллойд і Майкл Джей Фокс з'являються в камео.

Фільм провалився в прокаті, вийшов одразу на DVD і роками вважався прихованою перлиною яку знають тільки ті кому пощастило натрапити.

Це роуд-муві де дорога — буквально метафора. Траса 60 це шлях який ти не знайдеш якщо їдеш туди куди кажуть інші. Знайдеш тільки якщо знаєш чого хочеш насправді.

Що помічати:
кожне місто на трасі — це гіперболізована версія якоїсь людської слабкості або цінності. Це притча де кожна зупинка щось означає.

Чому він закриває маршрут:
п'ять фільмів — п'ять різних відповідей на питання навіщо люди вирушають в дорогу.

Разом, через біль, за мрією, щоб підбити підсумки, і нарешті — щоб знайти власний шлях. «Траса 60» єдина з усіх де дорога сама вибирає тебе, а не навпаки.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🚐 Альтернатива дня: «Я, «Побєда» і Берлін» (2024)

Поки Уоррен Шмідт їде через всю Америку в кампері з питанням "чи мало моє життя сенс" — є роуд-муві де їдуть зовсім з іншим питанням: а де б роздобути шестисотий "Мерседес"?

Початок 90-х. Молодий львівський музикант Кузьма купує стару "Побєду" і дізнається що в Берліні є колекціонер готовий обміняти її на "Мерс". Разом з другом Бардом який везе радянські манекени — вони вирушають. Три дні до першого концерту. Митниці, берлінські рейви, турецькі бандюки і жодних планів.

Фільм знятий за повістю Кузьми Скрябіна і вийшов у прокат лише в 2024-му — прем'єру двічі переносили через повномасштабне вторгнення. Це ледве не найдобріше кіно сучасного українського кінематографа — без зайвих моралей і уроків, просто ставлення до життя яке допомагає знаходити дивовижні пригоди.

Якщо "Про Шмідта" — це роуд-муві про те чим могло б бути прожите життя, то «Я, «Побєда» і Берлін» — про те як його тільки починають. Той самий жанр, протилежний настрій.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🏍 Альтернатива дня: «На дорозі» (2012)

Якщо «Щоденники мотоцикліста» — про те як дорога формує совість, ось роуд-муві де дорога формує мистецтво.

Джек Керуак і Ніл Кесседі — реальні люди, основа битницького руху США 1950-х.

Режисер Вальтер Саллес (той самий що зняв «Щоденники мотоцикліста») екранізує культовий роман Керуака: двоє молодих людей їдуть через всю Америку, п'ють, люблять, пишуть і шукають щось чому не можуть дати назву.

Обидва фільми — про те що відбувається коли молода людина вперше бачить більше ніж свій двір. Просто Гевара знайшов на дорозі революцію, а Керуак — роман.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🏍 Середа зупинка #3: «Щоденники мотоцикліста» (2004)

1952 рік. 23-річний студент-медик Ернесто Гевара і його друг Альберто Гранадо сідають на розбитий мотоцикл Norton 500 і вирушають з Аргентини через усю Південну Америку.

Вісім місяців, майже 14 тисяч кілометрів: через Чилі, Болівію, Перу, Колумбію до Венесуели.
Вони їдуть заради пригоди. Повертається зовсім інша людина.

Режисер Вальтер Саллес знімає цю подорож майже як документальне кіно — справжні локації, переважно непрофесійні актори з тих самих країн де відбувається дія, і Гаель Гарсія Берналь який грає Ернесто так, що ти постійно забуваєш хто з нього виросте.

Бо це не фільм про Че Гевару-революціонера. Це фільм про юнака якого поки ще немає на жодному плакаті і жодній футболці. Є просто допитливий медик з астмою який вперше бачить реальну Латинську Америку — злидні шахтарів, колонію прокажених, руїни Мачу Пікчу — і не може зробити вигляд що не бачив.

Момент де Ернесто переплаває річку вночі щоб побути серед прокажених замість у кімнаті для лікарів знятий на справжній Амазонці за три нічних дублі. І це видно.

Що помічати:
як змінюється мова Ернесто протягом фільму. На початку він говорить про подорож як про пригоду. До кінця — як про борг.

Чому він третій у маршруті:
понеділок — сім'я їде разом попри хаос. Вівторок — жінка іде сама крізь біль. Сьогодні — двоє друзів їдуть за мрією і знаходять відповідальність. Три різних причини вирушити в дорогу.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔