Телеграм канал «Одеський Кіноман»

​​📓 «Патерсон» (Paterson, 2016) · 118 хв
Режисер — Джим Джармуш.

Поки герої «Сінг Стріт» збирають гурт, водій автобуса Патерсон просто записує вірші. У нього є робота, дружина, прогулянки й звичні маршрути. Творчість поміщається в це життя без оголошення надзвичайного стану.

Це повільніший вхід у нашу тему. Обирайте його, якщо хочеться спостерігати за дрібницями й не чекати від кожної сцени повороту. Однакові на перший погляд дні поступово виявляють різницю: почута розмова, предмет на столі, новий рядок у блокноті.

Мені тут цікаве питання, яке легко загубити серед історій успіху: чи достатньо тобі самого заняття, якщо воно не зробить тебе знаменитим? «Патерсон» дозволяє поставити його без принизливого підтексту про невдаху.

Це менш очевидна рекомендація поруч із гучнішими фільмами тижня; для шанувальників Джармуша, звісно, давно знайома адреса.

Який напій пасує☕️:
звичайний чорний чай із часточкою яблука. Маленька зміна знайомого смаку — як відмінності між днями, до яких фільм привчає придивлятися.

Хто вже бачив?

​​🎸 «Сінг Стріт» (Sing Street, 2016) · 106 хв
Режисер — Джон Карні.

Щоб запросити дівчину знятися в кліпі, бажано мати гурт. Але хіба така дрібниця зупинить підлітка, який уже пообіцяв кліп?

Конор росте в Дубліні 1980-х, переходить до іншої школи й збирає музикантів майже з підручних матеріалів. Удома дорослі зайняті власними сварками, у школі вистачає охочих пояснити йому його місце. Пісні дозволяють принаймні спробувати змінити цей розклад.

Для якого вечора:
коли хочеться музичного, жвавого кіно з гумором і підлітковою вразливістю. Якщо сьогодні ближчі спокій, повсякденність і дорослий герой, альтернативою буде «Патерсон».

Придивіться, як змінюються зачіски, одяг і манера триматися учасників гурту. Вони приміряють почуте й побачене, іноді дуже буквально. У цих наслідуваннях поступово з’являється власний голос. Ще цікаво стежити за старшим братом Конора: його поради про музику багато говорять про можливості, яких він сам не використав.

Починаємо маршрут саме тут, бо творчість спершу повинна щось давати людині. Радість спільної роботи, сміливість заговорити, відчуття, що майбутнє ще можна вигадати. Без цього подальша розмова про жертви перетвориться на дивну рекламу виснаження.

Який напій пасує🧃:
яблучний сік із газованою водою, приблизно навпіл. Простий, яскравий і трохи шипучий — під енергію першого гурту, якому ще тісно в репетиційній кімнаті.

​​🎨 ЦІНА ТВОРЧОСТІ. Що залишиться після оплесків?

В опитуванні одразу три теми набрали по вісім голосів. Цього разу обираю «Ціну творчості». Почнемо з хлопців, які збирають гурт, і дійдемо до людей, для яких невдала репетиція вже загрожує всьому уявленню про себе.

Спершу хочеться зробити щось своє. Потім — щоб помітили. А далі дуже легко переплутати любов до справи з неможливістю зупинитися.

Понеділок — «Сінг Стріт» (Sing Street, 2016) · 106 хв. Музика допомагає вирватися з тісного підліткового життя. Тут ще можна помилятися, наслідувати улюблені гурти й радіти першій власній пісні.

Вівторок — «Ла-Ла Ленд» (La La Land, 2016) · 128 хв. Дві мрії зустрічаються, закохуються й поступово потребують різних рішень. Підтримати чужі амбіції складніше, коли вони змінюють ваше спільне життя.

Середа — «Бердмен» (Birdman, 2014) · 119 хв. Колишня кінозірка готує театральну виставу. Разом із нею — докази того, що його ще зарано списувати.

Четвер — «Одержимість» (Whiplash, 2014) · 107 хв. Молодий барабанщик і викладач, після знайомства з яким слово «старанність» починає звучати тривожно. Поговоримо про те, що можна виправдати результатом.

П’ятниця — «Чорний лебідь» (Black Swan, 2010) · 108 хв. Роль, яка вимагає дедалі більше. Завершимо тиждень там, де ідеальне виконання вже важко відокремити від втрати себе.

Якщо цього тижня є час лише на один фільм… — обирайте «Одержимість». Для вечора, коли хочеться напруженого кіно й суперечки після титрів: що саме ви вважаєте перемогою?

🌙 НІЧ ЗАКІНЧИЛАСЯ. МОЖНА ЗМІНИТИ ЖАНР

Після п’ятниці незнайомцям ми вже довіряємо обережно. На вихідних пропоную перевірити ще й сигнали в радіоефірі, гостей за столом та мешканців сусідньої планети.

Якщо хочеться енергійної фантастики — «Чужі на районі» (Attack the Block, 2011) · 88 хв, Джо Корніш.
Підлітки з лондонського району стикаються з прибульцями, і знайомі двори стають місцем небезпечної сутички. Є гумор, але також кров і жорстокість.
Цікаво придивитися до того, як змінюється наше ставлення до людей, яких на початку легко записати в одну категорію. Після «Судної ночі» тут інший погляд на спільний захист: жити поруч ще не означає довіряти одне одному.

Якщо хочеться загадки, яку треба слухати, — «Безкрайня ніч» (The Vast of Night, 2019) · 91 хв, Ендрю Паттерсон.
Телефоністка й радіоведучий у маленькому американському містечку натрапляють на незвичний сигнал. Розслідування тримається на голосах, свідченнях і здатності помітити щось у звичному шумі.
Фільм розмовний і неквапливий; обирайте його, коли можна відкласти телефон і нормально чути звук. Ніч знову починається з цікавості, але цього разу чужий голос приходить через ефір.

Якщо хочеться домашньої параної — «Зв’язок» (Coherence, 2013) · 89 хв, Джеймс Ворд Біркіт.
Друзі вечеряють у ніч, коли поблизу Землі проходить комета. Звичайні пояснення поступово перестають допомагати.
Далі краще нічого не знати: дивіться на предмети, переміщення та впевненість людей у тому, що вони правильно розуміють ситуацію. Для уважного вечора з бажанням обговорити побачене після титрів. Із трьох варіантів саме цей найменше пасує фоновому перегляду.

Гарних вам вихідних, друзі!

​​«Судна ніч» (The Purge, 2013) · 85 хв
Режисер — Джеймс ДеМонако. Перша випущена частина франшизи.

Можна вирішити, що найкраща нічна пригода — залишитися вдома й зачинити двері. У цьому фільмі родина так і планує. План недовго залишається переконливим.

У вигаданій Америці щороку дозволяють дванадцять годин злочинів. Забезпечена сім’я сподівається пережити їх за захисними системами, але поява людини, яка шукає порятунку, змушує обирати, де закінчується самозахист.

Поруч із «Вікторією» це протилежна дорога: героїня виходить до незнайомців, а тут незнайомець опиняється біля домашніх дверей. Обирайте, якщо хочеться короткого трилера про облогу будинку з елементами горору.

Придивіться, як герої пояснюють, на чию безпеку вони готові витратитися. Відповідь багато говорить про їхні переконання ще до найгучніших сцен.

​​🌆 «Вікторія» (Victoria, 2015) · 138 хв
Режисер — Себастьян Шиппер.

Іноді небезпечний вечір починається з цілком людського бажання: ще трохи побути з тими, хто прийняв тебе у свою компанію.

Вікторія — іспанка в Берліні. Після клубу вона знайомиться з кількома хлопцями, і спільне продовження ночі поступово веде до ситуації, на яку вона не розраховувала. Детальніший переказ тут уже працював би проти фільму.

Для якого вечора:
коли є 2 години 18 хвилин і готовність до тривалого занурення, яке стає дуже напруженим. Якщо потрібен коротший і відразу жанрово зрозумілий варіант, «Судна ніч» дає камерний горор; за темами й насильством вона не легша.

Фільм знято одним безперервним кадром. Ця форма особливо важлива для знайомства: ми проводимо з героями час, у якому спочатку начебто нічого вирішального не стається. Розмова, незручність, бажання сподобатися. Згодом стає видно, чому ці хвилини були потрібні.

Дивіться, як дрібні поступки змінюють становище героїні. Не поспішайте перевіряти її поведінку зручним знанням глядача про жанр. Вона не бачила трейлер власної ночі. Водночас співчуття не скасовує запитань до рішень: саме ця суперечність робить історію цікавою.

Ми завершуємо там, де почали: поруч із незнайомцями, з якими хочеться затриматися. Понеділок давав шанс поговорити й розійтися. П’ятниця перевіряє, чи завжди розійтися ще можливо. Це самостійний фільм; решта тижня лише додає порівнянь.

Який напій пасує🧋:
газована вода з лаймом. Простий освіжальний смак під довгу нічну прогулянку, яка поступово перестає бути безтурботною.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔