Телеграм канал «ГрандКіно»

​​«Смерть їй личить» (Death Becomes Her, 1992) — це той рідкісний фільм, який старіє краще, ніж половина живих людей. А ще він досі виглядає свіжіше, ніж деякі прем’єри 2025 року, і це вже трішки сумно для індустрії. Темна фентезійна комедія Роберта Земекіса, де краса, марнославство й вічне життя — це не благословення, а підписаний контракт із власною пласкодумністю. Голлівуд у дев’яності дав нам чимало божевільних стрічок, але ця — унікальна. Тут Меріл Стріп, Ґолді Гоун і Брюс Вілліс грають так, ніби їм пообіцяли безсмертя за кожен перебір. І, чесно кажучи, працює. Про що фільм: Дві жінки ворогують усе життя через чоловіка. Одна краде, друга мститься, потім навпаки, потім все перемішується. І раптом обидві відкривають таємницю вічної молодості… та виявляється, що «вічна молодість» не включає гарантію на тіло». Це сатира на голлівудську одержимість красою, тільки зроблена з розмахом, гумором і спецефектами, які на той момент були революційними. Чим він цікавий зараз? Напівгнилі персонажі, які відмовляються помирати, виглядають майже пророче. Соцмережі, інста-фільтри та індустрія «антивікового» — усе це фільм висміяв за 20 років до того, як стало мейнстримом. Іронія: ми стали ще ближчими до тих безсмертних нарцисів, яких він пародіював. Акторська гра Меріл Стріп і Голді Гоун — тут це просто два урагани марнославства. Брюс Вілліс — рідкісний випадок, коли він грайливо слабкий, а не мачо. І, зізнаюсь, він у цьому чудовий. Еффекти і стиль Для 1992 року — космос. Розтягнуті шиї, дірки у торсі, поламані тіла — усе це виглядало дивовижно і частково навіть лячно. І Земекіс умів це подати не як треш, а як стильну сатиру. Це культова чорна комедія, яка дивиться легко і донині залишається актуальною. Смішна, трохи огидна, дуже стильна і при цьому напрочуд чесна в тому, як висміює наше прагнення бути «вічно ідеальними».

​​🎬Скорсезе vs Де Пальма: кримінальний батл двох великих Бувають режисери, які вміють знімати кримінал. А є такі, що роблять із нього справжній театр життя. Сьогодні про двох останніх. І не просто про них, а про те, що робить кожного особливим. Без дипломатії, бо вона тут зайва. 📽Скорсезе: нерв, правда і погане рішення за поганим рішенням У нього злочинці не схожі на богів чи на модельний кастинг для рекламного ролика. Вони живуть у своїй брудній романтиці: невротичні, зірвані, занадто людські. Кадр постійно рухається вперед, ніби сам режисер намагається встигнути за цими шаленими людьми. «Славні хлопці», «Казино», «Таксист» — всюди відчувається одне й те саме: тут кримінал не гламур, а хронічна залежність від хаосу. Скорсезе тримає глядача не музикою, не вибухами і не старими голлівудськими тропами. Він тримає людською правдою: кожен персонаж має ціну, яку врешті заплатить. Ніхто не виходить сухим. 🎭Де Пальма: краса злочину і кокаїновий театр А тепер — інша сторона медалі. У Де Пальми злочин — це сцена. Велика, широка, яскрава. Персонажі говорять як легенди, дивляться як герої трагедії, а в момент кульмінації все стає настільки оперним, що навіть Шекспір би зааплодував. «Обличчя зі шрамом», «Недоторканні», «Шлях Карліто» — це кримінал як мистецтво. Кров лягає красиво, постріли звучать ритмічно, а камера рухається так, ніби кожен кадр — репетиція перед прем’єрою. Його насильство не реалістичне, а естетичне. Не про те, як було би в житті, а про те, як це має виглядати на великому екрані. Порівняння без церемоній 📌Стиль: Скорсезе — жива вулиця. Де Пальма — естетична сцена. 📌Герої: Скорсезе — психологічно складні. Де Пальма — емоційно великі, майже міфологічні. 📌Насильство: Скорсезе — реалістичне, болюче. Де Пальма — красиве, стилізоване. 📌Атмосфера: Скорсезе пахне потом, грішми й поганими рішеннями. Де Пальма — сигарами, нічними вогнями і пафосом, який не соромно носити. Мій вердикт: Якщо хочеш зрозуміти людину в криміналі — дивись Скорсезе. Якщо хочеш зрозуміти міф про кримінал — дивись Де Пальму. Перший знімає правду. Другий знімає легенду. І саме між цими двома точками весь жанр обертається вже десятки років. 😎

🟠 Зібрали для вас добірку цікавих, корисних, а головне українських каналів різних тематик. 🟧 Наповнюйте свій день корисним контентом! * *⫸ ДОДАТИ ТЕКУ ⫷ Підтримаймо своє! 🇺🇦🧡

https://youtu.be/vLNdO4E395w

https://youtu.be/KArMjC_QHvk?si=Tl9VTuWDW6ipJSRH

​​🍊 Гарна робота (Pokssak Sogatsuda / When Life Gives You Tangerines, 2025) Є серіали, де вибухають машини. А є такі, де вибухає тиша. “Гарна робота” — саме з тих. І не про офіс, як дехто міг би подумати, а про життя, яке пахне морем, мандаринами й невимовним сумом. Події розгортаються на острові Чеджу, де живуть двоє — О Есун (IU) та Ян Гвансік (Пак Богом). Вона — мрійниця, що постійно бореться з обставинами. Він — той, хто мовчки поруч. Їхнє життя розказане через чотири пори року — весну, літо, осінь і зиму, але це радше чотири епохи дорослішання. Режисер Кім Вон сок (Signal, My Mister) зняв не просто романтичну драму, а поетичну історію про працю, втому й ніжність, що виживає попри все. Рейтинг IMDb — 9.1, і тут він цілком заслужений: серіал не спішить, не кричить, просто проживає. 🎬 Жанр: драма, coming-of-age, історія 📅 Прем’єра: 7 березня 2025 (Netflix) ⭐️ Режисер: Кім Вон сок 💫 У ролях: IU, Пак Богом Моя думка Якщо шукаєте не “черговий серіал”, а емоційне укриття, де можна перевести подих — це воно. Бо “Гарна робота” — не про роботу. Вона про те, як важко бути людиною, але як красиво — нею залишатися.

​​🐝 “Бджоляр” (The Beekeeper, 2024) Згадаємо про перший фільм, щоб приправити новину про вихід другої частини 😉 Коли Джейсон Стейтем бере до рук димар для бджіл — краще тікати всім, у кого є ноутбук і доступ до корупційних схем. Бо цей фільм — не просто екшен, а медово-кровава проповідь про помсту й порядок. Сюжет? Улюблена сусідка Стейтема помирає після афери шахраїв-фондів. І наш герой, колишній агент таємної організації “Бджолярів”, вирішує влаштувати їм справжню чистку — із полум’ям, вибухами й, очевидно, без суду та слідства. Так, це шаблонно. Але в той самий момент — чесно у своїй простоті. Тут немає жодної іронії Marvel і жодної нудної моралі — лише холодний гнів, відміряний точно, як дози меду в сотах. 🎬 Режисер: Девід Ейєр (Ярість, Патруль) 💥 У ролях: Джейсон Стейтем, Джош Гат, Джеремі Айронс 📅 Рік: 2024 Моя думка: “Бджоляр” — це ідеальний guilty pleasure. Фільм, який не просить пробачення за те, що хоче просто бити, палити й перемагати.