Телеграм канал «ГрандКіно»

Голосуй👇

​​🍿 Що дивимось на вихідних

Тиждень постапокаліпсису завершено — дорога гніву пройдена. На вихідні три варіанти для тих хто хоче щось небанальне.

Якщо хочеш щось несподіване зі стрімінгу
«Ґодзілла мінус один: Чорно-біле видання» — так, саме чорно-біла версія японського фільму який отримав «Оскар» за спецефекти у 2024-му. Команда студії Shirogumi, відома роботою над візуальними ефектами в «Ґодзіллі мінус один», отримала «Оскар» за свою роботу. Чорно-біла версія перетворює і без того потужний фільм на щось схоже на класичний японський кінематограф Куросави — і робить Ґодзіллу ще страшнішою. Доступна на Netflix.

Якщо хочеш напружений психологічний серіал
«Таємниця бункера» — новий серіал який поєднує детектив із психологічним трилером: жінка після трагічної втрати чоловіка приїжджає до його родичів у віддалений будинок і починає розуміти що тут щось не так. Ідеально для тих хто після важкого тижня хоче не розслабитись а занурюватись далі — але вже без пустелі і мутантів.

Якщо хочеш класичну класику
«Привид» (Ghost, 1990) — Патрік Суейзі, Демі Мур і Вупі Голдберг з «Оскаром» за найкращий другорядний жіночий образ. Романтична фантастика яка досі тримає 74% на Rotten Tomatoes і досі змушує плакати навіть тих хто дивився п'ять разів.
Антипостапокаліпсис — фільм про любов яка не зникає навіть після кінця.

Гарних вихідних. У понеділок — новий маршрут.

​​🔥 П'ятниця зупинка #5 (фінал): «Шалений Макс: Дорога гніву» (2015)

Тиждень постапокаліпсису завершується не тишею і не темрявою, а вибухом.

Макс Рокатанськи (Том Гарді) захоплений у пустелі і перетворений на "донора крові" для культу Безсмертного Джо. Під час транспортування Фуріоса (Шарліз Терон) викрадає дружин диктатора і тікає через пустелю. Макс приєднується — бо виходу немає. І наступні 120 хвилин — одна майже безперервна погоня.

Джордж Міллер задумав цей фільм ще у 1987 році. Виробництво зупинялось через теракти 11 вересня, бюджетні проблеми і роботу Міллера над «Щасливими ногами». У 2009 планувався аніме-фільм, але врешті Міллер повернувся до живої зйомки з Томом Гарді замість Мела Гібсона.

Том Гарді вимовляє у фільмі лише близько 62 реплік, переважно складаючихся із криків, стогонів та жестів. Для порівняння — більшість головних героїв говорять 2000-5000 слів. Фактично це фільм де головний герой майже мовчить — і це працює.

Міллер попросив монтувати фільм свою дружину Маргарет Сіксел — попри те що вона ніколи раніше не монтувала бойовики. Вона отримала "Оскар" за монтаж. Фільм загалом виграв шість статуеток з десяти номінацій.

У 2025 році більше 500 кінематографістів опитаних New York Times назвали «Дорогу гніву» найкращим блокбастером з 2000 року.

Що помічати:
Фуріоса — головний герой цього фільму, не Макс. Він з'являється у заголовку але вона веде сюжет, ухвалює рішення і несе моральний центр всієї історії. Міллер зробив бойовик про жіноче звільнення і навіть не акцентував на цьому.

Чому він закриває маршрут:
п'ять фільмів — п'ять відповідей на питання що залишається від людини після кінця світу.

Невілл — самотність і наука. Родина Ебботт — тиша і любов. Малорі — сліпота і материнство. Ілай — віра і місія. І нарешті Макс і Фуріоса — рух вперед і звільнення. Найгучніший і найоптимістичніший фінал для найважчого жанру.

Маршрут пройдено.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​📖 Альтернатива дня: «Водний світ» (1995)

Якщо «Книга Ілая» здалась занадто пустельною — ось постапокаліпсис де замість пустелі океан, а замість місії — виживання.

Полярні льодовики розтанули — і Земля покрита водою. Маринер (Кевін Костнер) — мутант з зябрами і перетинчастими пальцями — мандрує океаном на тримарані і нікому не довіряє. Поки не зустрічає жінку і дівчинку з татуюванням на спині яке може вказати дорогу до легендарної суші.

Тепер про слона в кімнаті:
📌«Водний світ» став найдорожчим фільмом в історії на той момент — бюджет роздувся до 175 мільйонів доларів.
📌Знімальний майданчик у відкритому океані знищив ураган.
📌Костнер і режисер Кевін Рейнольдс посварились під час зйомок.
📌Преса прозвала його "Kevin's Gate" і "Fishtar".
📌Відкритий уїк-енд приніс лише 22 мільйони.

І все одно — і це важливо:
«Водний світ» давно став культовим не тому що ідеальний, а тому що щирий у своїй грандіозній амбітності. Денніс Гоппер як злодій — окремий привід для перегляду.

Атракціон «Waterworld» у Universal Studios — найтриваліше шоу в історії парку, що працює вже понад 30 років. Фільм помер у прокаті — і воскрес у культурі.

Ідеальна альтернатива для тих хто хоче постапокаліпсис з екшном, гумором і без зайвої філософії.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​📖 Четвер, зупинка #4: «Книга Ілая» (2010)

Ілай (Дензел Вашингтон) іде. Просто іде — 30 років крізь зруйновану Америку на захід. В нього є книга. В нього є місія. І в нього є такий рівень спокою серед хаосу який або надихає або дратує залежно від настрою.

Злодій Карнегі (Гарі Олдман) теж хоче цю книгу — бо знає що слова мають силу, і хто контролює слова той контролює людей.

Чесно про рейтинги:
47% на Rotten Tomatoes — змішані відгуки. Критики поділились. Одні кажуть "занадто прямолінійний". Інші — що це єдиний постапокаліптичний фільм де є справжня надія а не просто виживання...
Я на боці других.

Каст тут приголомшливий:
Дензел Вашингтон, Гарі Олдман, Міла Куніс, Майкл Гембон, Том Вейтс. Музику написав Аттікус Росс — той самий що пізніше працюватиме з Фінчером над «Дівчиною з татуюванням» і «Соціальною мережею».

І є фінальний твіст — якщо ти його ще не знаєш, не гугли. Він або змінить сприйняття всього фільму, або не змінить нічого — залежно від того як ти дивився.

Що помічати:
колірна гамма. Весь фільм знятий у вимитих сірих і коричневих тонах — і одна сцена де раптом з'являється зелений колір. Це не випадково.
Чому він четвертий:
перші три фільми маршруту були про страх і виживання. Тут вперше з'являється щось чого не було — людина яка йде не від чогось, а до чогось. Це і є надія.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🙈 Альтернатива дня: «Останній нащадок Землі» (2006)

Якщо «Пташиний короб» виявився занадто психологічно важким — ось постапокаліпсис без невидимих монстрів і без пов'язок на очах. Але не менш страшний.

2027 рік. Жінки більше не можуть народжувати — вже 18 років на Землі не з'явилась жодна дитина. Людство знає що вмирає і поводиться відповідно: хаос, насильство, закриті кордони. І раптом з'являється одна вагітна жінка і колишній активіст Тео Фарон (Клайв Оуен) мусить довести її в безпечне місце.

Альфонсо Куарон — той самий що зняв «Гравітацію» — знімає це з довгими планами-погонями без монтажу де камера буквально бігає разом з персонажами. Один з найкращих одноплановних знімків в історії кіно — сцена в будинку досі вивчається в кіношколах.
Майкл Кейн у ролі старого хіпі — нетипово і абсолютно чудово. Один з найкращих другорядних образів у жанрі.

Фільм передбачив закриті кордони, ксенофобію і хаос міграційних криз задовго до того як все це стало реальністю. Один з тих фільмів який з роками стає страшнішим — не тому що про монстрів, а тому що про людей.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

​​🙈 Середа, зупинка #3: «Пташиний короб» (2018)

Вчора не можна було шуміти. Сьогодні — не можна дивитись.

Малорі (Сандра Буллок) тікає річкою на човні з двома дітьми із зав'язаними очима. Вона не знає хто вони і не дозволяє їм знімати пов'язки ні за яких обставин. Бо якщо побачиш — все.
Що саме? Цього фільм так і не пояснить. І це найрозумніше рішення яке він приймає.

«Пташиний короб» став найбільш переглядуваним фільмом в історії Netflix на момент виходу — і утримував цей рекорд три роки. Режисерка Сюзанна Бір знімає це в нелінійній структурі: теперішнє — човен і річка, минуле — як все починалось і хто вижив. Ці дві лінії зустрічаються в фіналі.

Справжня тема фільму — материнство. Режисерка свідомо показує жінку яка не хотіла дітей і поступово відкриває в собі здатність захищати тих кого любить. Бо Сандра Буллок тут грає не героїню постапокаліпсису — вона грає жінку яка вчиться бути матір'ю в найгірших умовах.

Джон Малкович у другорядній ролі — і він краде кожну сцену де з'являється. Людина яка не вірить нікому і нічому — і при цьому виявляється найпрагматичнішою в групі виживців.

Що помічати:
птахи у клітці яких Малорі несе з собою. Вони реагують на присутність невидимої загрози — і стають єдиним попередженням яке працює. Звідси і назва.

Вчора родина Ебботт виживала в тиші разом. Сьогодні Малорі виживає наосліп і несе відповідальність за двох дітей яких навіть не хотіла мати. Загроза стає невидимою.... і від цього ще страшнішою.

Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔